Рішення

від 02.12.2024 по справі 208/11649/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/11649/23

№ провадження 2/208/88/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дарчука М.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу № 208/11649/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради, третя особа: Перша Кам`янська державна контора Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

1.Позиція позивача.

25.12.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Згідно до змісту позовних вимог позивач просить:

-визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина,- ОСОБА_2 , на гараж без номера, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 , площею 24,5 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 01 липня 1978 року. Зареєстровано шлюб у Заводському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Від шлюбу мали сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 1995 році шлюбні відносини між нею і

ОСОБА_3 були припинені і 17 травня 1995 року шлюб розірвано, про що Дніпровським відділом державної реєстрації цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровській області зроблено актовий запис №267.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після нього відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, в саме: гараж без номера, розташований біля будинку АДРЕСА_1 , площею 24.5 кв.м. Єдиним спадкоємцем після його смерті був син ОСОБА_2 . Інших спадкоємців ані за законом, ані за заповітом немає.

До нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька син не звертався, так як на момент смерті спадкодавця був зареєстрованим разом з ним за однією адресою і в силу закону вважався таким, що прийняв спадщину фактично. Надалі продовжували користуватись гаражем за призначенням і вважали, що син у будь-який час зможе отримати свідоцтво про право на спадщину на гараж.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 42 років ОСОБА_2 , помер.

Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, яке він фактично прийняв у спадок, але не оформив юридично, після смерті свого батька, а саме гараж без номера, розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 , площею 24.5 кв. м. Єдиною спадкоємицею після смерті сина є мати померлого, - ОСОБА_1 . Інших спадкоємців ані за законом, ані за заповітом немає.

Спадковий гараж, площею 24,5 ка м., був збудований її чоловіком. ОСОБА_3 , за його власні кошти з 1980 році, на виділеній йому належним чином земельній ділянці. Після завершення будівництва ОСОБА_3 користувався гаражем за призначенням, сплачував всі необхідні податки та комунальні платежі.

13 березня 1987 року рішенням Виконавчого комітету Брежневської районної ради Народних депутатів Дніпропетровської області «Про будівництво гаражів» ОСОБА_3 було дозволено експлуатація гаражу, розташованого у дворі будинку АДРЕСА_2 .

Отримавши дозвіл на експлуатацію гаража, чоловік у подальшому не вирішував питання оформлення права власності, оскільки, в силу юридичної необізнаності, вважав, що цього документу достатню для володіння нерухомим майном, продовжував користуватись гаражем за цільовим призначенням.

08 березня 2022 року, ФОП ОСОБА_4 було виготовлено технічний паспорт на гараж, який має наступну технічну характеристику: гараж площею 24,5 кв.м з оглядовою ямою.

Також, 01 серпня 2023 року позивач звернулась до Управління містобудування та архітектури міської ради для надання інформації щодо відповідності місця розташування гаража наявній містобудівній документації.

Вказує, стосовно відповідності місця розташування об`єкта наявній містобудівній документації, наданій 10 серпня 2023 року Управлінням містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, місце розташування об`єкту "гараж, по АДРЕСА_1 ", відповідає затвердженій містобудівній документації

Постановою від 20.11.2023р. приватного нотаріуса Першої нотаріальної контори було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на дане майно.

В зв`язку з зазначеним позивач звернулася до суду за захистом своїх прав щодо спадкового майна.

2. Позиція відповідача та третьої особи.

Представник Кам`янської міської ради Дніпропетровської області просить проводити розгляд справи за його відсутності, прийняти рішення згідно з нормами чинного законодавства України.

Третя особа, Перша кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про дату судового засідання була повідомлена належним чином, просила розгляд справи проводити за відсутності її представника.

3.Заяви, клопотання, процесуальні питання.

25 грудня 2023 року позивачка ОСОБА_1 , подала до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали позовної заяви до Кам`янської міської ради, третя особа- Перша Кам`янська державна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

28 грудня 2023 року ухвалою судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області провадження по цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання (а.с.33).

10 січня 2024 року від завідувача Першої кам`янської державної нотаріальної контори Наілі Трощій до суду надійшло клопотання, згідно до якого просить розгляд справи проводити без участі їх представника.(а.с.38).

28 березня 2024 року ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області клопотання позивача ОСОБА_1 , про витребування доказів задоволено (а.с.58а).

13.06.2024 року на виконання ухвали судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2024 року до суду надійшла копія спадкової справи № 1062/2023, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 (а.с76-86).

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.(а.с88)

22 жовтня 2024 року згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_5 , цивільну справу №208/11649/23 було передано у провадження судді Гречаної В.Г. (а.с. 97).

23 жовтня 2024 року ухвалою суду було прийнято до свого провадження суддею Гречаною В.Г. та призначено загальний розгляд справи.(а.с.98) .

02 грудня 2024 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, згідно до якого просить розгляд справи проводити без її участі, позовну заяву підтримує в повному обсягу (а.с.110).

4. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.09.2002 р., виданим відділом реєстрації актів громадського стану Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актова за № 1077, серії НОМЕР_2 .

За своє життя ОСОБА_3 заповіт не залишив, а тому спадкування повинно було здійснюватися за законом.

Єдиний спадкоємець за законом був його син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 27 квітня 1979 року Заводським відділом (бюро) запису актів громадського стану, актовий запис № 727, в якому зазначається батьком ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 (а.с.10).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.08.2021 р., виданого Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №727, серія НОМЕР_3 (а.с.25).

Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої Кам`янської нотаріальної контори була заведена спадкова справа № 1062/2023 СР №17585768. Підставою для заведення спадкової справи стала заява матері померлого, ОСОБА_1 , яка звернулася із заявою про прийняття спадщини. (а.с.77-85)

У спадковій справі зазначено, що ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після свого батька ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав.

Зазначається, що ОСОБА_1 прийняла все нерухоме та рухоме майно після померлого ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 13 березня 1987 року рішенням Виконавчого комітету Брежневської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області "Про будівництво гаражів" ОСОБА_3 було дозволено експлуатацію гаражу, розташований у дворі будинку АДРЕСА_3 .

Отримавши дозвіл на експлуатацію гаража ОСОБА_3 у подальшому не вирішував питання оформлення права власності.

Спадкодавцем ОСОБА_1 було замовлено, ФОП ОСОБА_4 , який виготовив технічний паспорт на гараж, який має наступну характеристику: гараж площею 24,5 кв.м. з оглядовою ямою.(а.с.14-18).

Також, 10 серпня 2023 року Управління містобудування та архітектури міської ради надало інформацію щодо відповідності місця розташування гаража в наявній містобудівній документації. (а.с.20).

Після смерті ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 та його колишня дружина ОСОБА_1 використовували гараж за цільовим призначенням та сплачували необхідні податки та комунальні платежі.

Постановою від 20.11.2023р. державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори по спадковій справі № 1062/2023 СР №17585768 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після сина ОСОБА_2 , на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Судом було досліджено матеріали спадкової справи заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , та встановлено що інших спадкоємців, за заповітом, та інших спадкоємців які б заявили про прийняття спадщини за законом, окрім позивача - ОСОБА_1 , не мається.

5. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.

Статтею 41 Конституції України закріплено право приватної власності, яке набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтю 55 Конституції України, Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно частині другій цієї норми право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 331 ЦК України регламентуєтьсянабуття права власності на новостворене майно та об`єкти незавершеного будівництва і наводяться основні положення такого набуття.

Ч. 1. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Ч. 2. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Ч. 3. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

З цього слідує, що право власності на нерухомий об`єкт набувається лише після прийняття його в експлуатацію і здійснення його державної реєстрації.

Стаття 5 ЦК України встановлює, що :

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На моментвідведення ОСОБА_3 земельної ділянкипід будівництво гаражу(1980рік)і наданнявиконкомом Брежневськоїради народнихдепутатів дозволуна закінченийбудівництвом гараж(1987рік)діяла Постанова«Про порядокприйняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктівдержавного замовлення»,якою булозатверджено Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р. N 449

Пункт 1 Положення передбачав, що закінчені будівництвом (реконструкцією, реставрацією) та підготовлені до експлуатації згідно із затвердженим проектом об`єкти державного замовлення пред`являються замовником (забудовником) та підрядчиком для прийняття їх в експлуатацію державним приймальним комісіям.

У цей час порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно регламентується Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (із змінами і доповненнями).

Стаття 31цього Закону регламентує особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

2. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі звернення заявника до державного реєстратора.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону "Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" в якості заявника може виступати спадкоємець або уповноважена ним особа - у разі подання документів для державної реєстрації прав, що належали спадкодавцеві.

У даному випадку необхідно виходити з того, що вимога про державну реєстрацію спірного гаражу має первісний характер, а особа, яка є носієм такого права,померла, а тому цю ситуацію слід розглядати системно з іншими нормами права.

Стаття 24 ЦК України визначає людину як учасника цивільних відносин (фізична особа).

У статті 25 ЦК України наводиться поняття цивільної правоздатності фізичної особи. Її основні положення полягають у наступному:

1. Здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Таким чином, носій права заявника для первісної реєстрації права власності на нерухоме майно помер і його цивільна правоздатність припинилась. Реалізація права на здійснення реєстрації права власності можлива лише шляхом визнання цього права в порядку спадкування. І це можливо тільки у судовому порядку.

Такий висновок вбачається з положень статті 392 ЦК України, яка наголошує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, згідно роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на реалізацію майнового права, що належало померлому, також входить до складу спадщини.

Стаття 5 ЦПК України закріплює принцип, згідно якомуздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 10.10.2018 року № 557/1209/16-ц:

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.4 ст.3 зазначеного закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03.08.2004) - нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Крім того, згідно з чч.1 та 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05.08.1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» від 5.08.92 №449 (втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 5.08.92, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35//18/1).

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Удалить

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; - по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували об`єкт нерухомості, в тому числі і гараж, до 5 серпня 1992 року, могли, за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями, отримати правовстановлюючі документи у виді технічного паспорту на нього, що підтверджувало перебування такого об`єкту в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності на спірні об`єкти нерухомості, збудовані до 5 серпня 1992 року.

Як встановлено судом, згідно до копії витягу з Рішення Виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області за № 140 від 17 травня 1991 року (а.с. 12), виданого головою виконавчого комітету ОСОБА_6 , секретарем виконкому Поляковою Л.Г., дозволено подальшу експлуатацію гаражів наступним громадянам, серед яких зазначено ОСОБА_3 , проживаючому по АДРЕСА_4 , що не може оцінюватися як самовільне побудування об`єкту нерухомості.

Крім того, позивачем доведено що ОСОБА_3 за своє життя відкрито володів, користувався і розпоряджався своєю власністю - гаражем б/н, розміщеним у дворі дома АДРЕСА_2 , гараж загальною площею 24,5 кв.м, і його право власності в період з 1987 року і по час його смерті, жодною особою оспорено не було.

Щодо права власності позивача в порядку спадкування за законом на зазначений гараж, шляхом прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Враховуючи, що під час судового розгляду встановлено та підтверджено набуття спадкодавцем ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 права власності на гараж б/н, розміщений у дворі будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 24,5 кв.м, побудований у 1987 році, на підставі Рішення Виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області за № 89 від 13 березня 1987 року «Про будівництво гаражів», тому право власності на зазначений об`єкт нерухомості входить у склад спадщини відкритої на час смерті ОСОБА_3 .

Так, як спадкова справа не була відкрита після ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на вищезазначений об`єкт нерухомості належить ОСОБА_2 на підставі проживання зі спадкодавцем на час його смерті.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги, і інших спадкоємців в межах спадкової справи № 1062/2023, які б заявили про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , чи проживання зі спадкодавцем на час його смерті немає.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку,та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Пунктом 23 постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Просудову практикуу справахпро спадкування»від 30травня 2008року №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 6 Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Ст.41Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

В силу вимог ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд доходить висновку, що позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права.

У інформаційному листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" - 3.1. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. ст.55,124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи наведене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявності підстав для їх задоволення, щодо вимог про набуття ОСОБА_3 за своє життя права власності на гараж б/н, розміщений по АДРЕСА_2 , загальною площею 24,5 кв.м, побудованого у 1987 році, на підставі Рішення Виконавчого комітету Брежнєвської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області за № 89 від 13 березня 1987 року «про будівництво гаражів».

Керуючись вимогами ст.ст. 5, 10,76,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради, третя особа: Перша Кам`янська державна контора Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , право власності в порядку спадкування за законом на гараж без номера, розташований у будинку АДРЕСА_1 , площею 24,5 кв.м., після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач - Кам`янська міська рада Дніпропетровської області, юридична

адреса реєстрації: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, майдан Калнишевського, будинок № 2;

Третя особа - Перша Кам`янська державна нотаріальна контора, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, вулиця Медична,будинок №3.

Суддя В.Г. Гречана