Рішення

від 25.12.2024 по справі 243/9544/24

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/9544/24

Провадження № 2/243/2181/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25грудня 2024року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю секретаря Качалка Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Поиск» про розірвання трудового договору,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернуласядо судуз вказанимпозовом,обґрунтовуючи своїтим,що вона з 05.04.2017 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працювала на посаді касира на підприємстві, яке знаходиться у м. Сєвєродонецьк Луганської області. У зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та на даний час триває. Через активні бойові дії на території м. Сєвєродонецьк господарська діяльність відповідача була призупинена та з працівниками було призупинено дію трудових договорів. На даний час м. Сєвєродонецьк Луганської області з 25.06.2022 входить до переліку тимчасово окупованих територій. Вказала, що не має можливості розірвати трудовий договір у досудовому порядку, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території та у неї відсутній зв`язок з керівником підприємства. Крім того зазначила, що на даний час вона є пенсіонером, але вважається працевлаштованою, хоча трудові відносини з відповідачем фактично припинені з 26.02.2022, у зв`язку із чим вона недоотримує пенсію у розмірі індексації. Тому просить суд розірвати трудовий договір від 05.04.2017, укладений між нею та відповідачем на підставі ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 26.02.2022.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача Прокопцев С.В. надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позивні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, а також відзив на позов, згідно якого позовні вимоги в частині розірвання трудового договору визнав. Вказав, що здійснити самостійне розірвання трудового договору відповідач не в змозі з огляду на те, що у зв`язку зі збройною агресією зі сторони рф проти України 25 лютого 2022 року в місті Сєвєродонецьк Луганської області розпочалися вуличні бої, які в подальшому переросли в активні бойові дії з застосуванням важкої артилерії та особового складу. Відповідач здійснював свою діяльність на території Луганської області та зареєстрований в м. Сєвєродонецьк. Одразу з цими подіями, в місті оголошена масова евакуація населення, в зв`язку з загрозою їх життю та здоров`ю. Фактично, відповідач здійснювати свою діяльність, забезпечувати збереження майна та виконувати будь-які функції не мав можливості. Доступ до об`єктів, що належали підприємству і де зберігалися архів документів (в т.ч. бухгалтерських та кадрових документів), комп`ютерні носії даних, сервери та вся матеріально-технічна база було заблоковано та в подальшому втрачено, про що відповідач звернулося до правоохоронних органів з відповідними заявами. У зв`язку із вказаними обставинами, відповідачем видано наказ № 25 від 25.03.2022 «Про призупинення діяльності підприємства» та наказ № 25/03-К від 25.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору». Враховуючи, що відповідач не має можливості провести інвентаризацію, не має доступу до будь- яких документів з питань діяльності підприємства (в т.ч. бухгалтерської та кадрової документації) для складання буд-яких звітів, відповідач позбавлений можливості здійснити процедуру звільнення позивача. Проти стягнення з відповідача судового збору категорично заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки відповідача № 11/04/2023 від 11.04.2023, позивач ОСОБА_1 працює в Приватному підприємстві «Науково-виробнича фірма «Поиск» на посаді касира з 05.04.2017 по теперішній час.

Згідно наказу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Поиск» № 25 від 25.03.2022, призупинено діяльність підприємства, у зв`язку з активними бойовими діями на території с. Сєвєродонецьк Луганської області, враховуючи реальну загрозу життю і безпеці працівників підприємства, а також масовому невиходу їх на роботу.

Згідно витягу з наказу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Поиск» № 25/03-к від 25.03.2022, оголошено призупинення дії трудових відносин з ОСОБА_1 з 25.03.2022, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Поиск», ідентифікаційний код юридичної особи 23486040, зареєстровано за адресою: Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія» квартал 5А.

У частинах 1, 2 статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі N 1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі N 1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі N 1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом Законів про Працю України.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та на даний час триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), місто Сєвєродонецьк, що входить до Сєвєродонецької міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області, з 24.02.2022 входило до переліку територій активних бойових дій, а з 25.06.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності та кожний доказ окремо, з урахуванням визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки внаслідок збройної агресії рф проти України, активних бойових дій та тимчасової окупації міста Сєвєродонецьк Луганської області, відповідач фактично припинив свою діяльність, внаслідок чого трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично були припинені, але розірвати трудовий договір з відповідачем у позасудовому порядку позивач на даний час позбавлена можливості через вищевказані обставини та втратою відповідачем доступу до документів діяльності підприємства. У зв`язку із чим з метою захисту трудових прав позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі та розірвати, укладений між сторонами трудовий договір.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно вимог ст.ст. 141-142 ЦПК України, у зв`язку із визнанням відповідачем позову до розгляду справи по суті та враховуючи, що позивачу при відкритті провадження у справі відстрочено сплату судового збору до ухвалення у справі судового рішення, з відповідача на користь держави слід стягнути 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті позивачем, тобто 484,48 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прокопцев Сергій Вікторович, до Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Поиск» про розірвання трудового договору - задовольнити.

Розірвати трудовий договір, укладений 05 квітня 2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма «Поиск», ідентифікаційний код юридичної особи 23486040, що зареєстровано за адресою: 93401, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія» квартал № 5А, на підставі ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 26 лютого 2022 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Поиск», ідентифікаційний код юридичної особи 23486040, що зареєстровано за адресою: 93401, Луганська область, Сєвєродонецький район, місто Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія» квартал № 5А на користь держави судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Слов`янського міськрайонного

суду Донецької області С.Г. Пронін