Постанова

від 25.12.2024 по справі 743/824/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/824/24

Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1635/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.

сторони: позивач Чернігівський обласний центр зайнятості,

відповідачі ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівського обласного центру зайнятості на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2024 року (місце ухвалення селище Ріпки) у справі за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року директор Чернігівського обласного центру зайнятості Л. Ключник звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг. В обґрунтування позову посилалась на те, що 10.11.2022 ОСОБА_1 звернулася до Ріпкинської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості, як така, що шукає роботу, у зв`язку з чим наказом від 10.11.2022 № НТ221110 відповідачці надано статус безробітної з 10.11.2022.

Вказує, що наказом від 15.06.2023 № НТ230615 припинено відповідачці статус безробітної з 04.05.2023 у зв`язку з невідвідуванням без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів.

Також посилається, що позивачем було з`ясовано, що ОСОБА_1 перебувала у цивільно-правових відносинах з ТОВ "Фудком" з 10.03.2023 до 22.03.2023, що підтверджується договором підряду, додатковою угодою до нього та актом виконаних робіт.

Тому позивач вважає, що під час перебування у статусі безробітної відповідачка належала до категорії зайнятого населення, а відтак не мала права на отримання винагороди за виконання суспільно-корисних робіт у періоди з 05.04.2023 до 14.04.2023 та з 19.04.2023 до 28.04.2023, що у загальному розмірі становить 6539,20 грн. Оскільки у добровільному порядку кошти відповідачем у відповідь на лист-претензію відшкодовані не були, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

У позові директор Чернігівського обласного центру зайнятості Л. Ключник просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівського обласного центру зайнятості вартість наданих соціальних послуг у сумі 6539,20 грн та судові витрати.

Рішенням Ріпкінського районного суду від 30.09.2024 в задоволенні позову Чернігівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг, відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що правомірність (підставність) укладення з відповідачем строкового трудового договору не є визначальним критерієм в контексті гарантованого Конституцією України права особи на одержання винагороди за працю, також не встановлено отримання відповідачем неправомірної винагороди з причини невиконання трудових обов`язків, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки це б суперечило конституційній гарантії на своєчасне одержання винагороди за працю.

При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, директор Чернігівського обласного центру зайнятості Л. Ключник подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ріпкінського районного суду від 30.09.2024 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

За доводами скарги рішення судом прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема з порушенням норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим, що є підставою для його скасування.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги фактичні обставин справи та наявні у ній докази, зміст позовної заяви та прийшов до неправильного висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються нормами ст. 1215 ЦК України щодо неповернення заробітної плати, а не нормами Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Посилається, що 10.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до Ріпкинської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості і у зв`язку із відсутністю підходящої роботи, за її особистою заявою, наказом від 10.11.2022 № НТ221110 прийнято рішення про надання статусу безробітного з 10.11.2022, проте наказом від 15.06.2023 № НТ230615 припинено реєстрацію безробітної з 04.05.2023 у зв`язку з невідвідуванням без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів.

Як зазначає заявник, у заяві про надання статусу безробітного та в пам`ятці про права і обов`язки зареєстрованого безробітного від 10.11.2022 гр. ОСОБА_1 засвідчила особистим підписом, що вона ознайомлена з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, зокрема зобов`язання своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

За доводами скарги, був встановлений факт того, що ОСОБА_2 , в період перебування на обліку у Філії в статусі безробітної, одночасно перебувала з ТОВ «ФУДКОМ» у відносинах цивільно-правового характеру з 10.03.2023 по 22.03.2023, в порядку і на умовах укладених договором підряду від 10.03.2023 № 125-97 та додаткової угоди від 22.03.2023, у зв`язку з чим їй було нараховано винагороду. За результатами перевірки складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 04.04.2024 № 52/269/24.

Заявник вважає, що відповідач під час перебування на обліку у Філії в статусі безробітної, уклавши цивільно-правовий договір, з 10.03.2023 належала до категорії зайнятого населення і не мала права на отримання соціальних послуг, при цьому приховала зазначені відомості від спеціалістів Філії.

При цьому, як вказує заявник, відповідачка була ознайомлена під особистий підпис з правами і обов`язками безробітного, відповідно до яких, під час перебування на обліку безробітний зобов`язаний повідомляти спеціалістів Філії про всі зміни, які впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. ОСОБА_1 була зобов`язана своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до положень ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Також заявник посилається, що за умови виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо інформування про свою зайнятість, центр зайнятості припинив би її реєстрацію з дня укладення цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг), а саме з 10.03.2023 на підставі Порядку реєстрації, перереєстрації зареєстрованих безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, тому вважає, що з огляду на положення п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону витрачання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на зайняту особу у вигляді виплати забезпечення або витрат, пов`язаних із наданням соціальних послуг, є неправомірним, що не було досліджено судом першої інстанції.

Крім того, заявник стверджує, що організація суспільно корисних робіт, для фінансування яких використовуються кошти Фонду, здійснюється на підставі договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування, що укладається між регіональним центром зайнятості та замовником суспільно корисних робіт. Тому зазначає, що між Філією та органом місцевого самоврядування Добрянською селищною радою укладено договори про організацію та фінансування суспільно корисних робіт від 30.03.2023 № 15, 17.04.2023 № 26, в свою чергу Добрянською селищною радою укладено з ОСОБА_1 строкові трудові договори на період з 05.04.2023 по 14.04.2023, з 19.04.2023 по 28.04.2023 і згідно довідки - розрахунку розміру оплати праці та нарахованого єдиного внеску за участь в суспільно корисних роботах від 16.04.2024 № 04.2/1041-24 за періоди з 05.04.2023 по 14.04.2023, з 19.04.2023 по 28.04.2023 сума коштів, які підлягають поверненню до Фонду становить 6539,20 грн.

Таким чином, посилаться, що вартість наданих соціальних послуг за рахунок коштів Фонду, які підлягають стягненню, складають витрати ОСОБА_1 на оплату праці та нарахованого єдиного внеску за участь в суспільно корисних роботах.

Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що предметом спору у даній справі не є отримання відповідачем допомоги по безробіттю, оскільки це безпідставно виключає з підстав повернення коштів Фонду, встановлених ч. 3 ст. 36 Закону, вартість наданих соціальних послуг, обмежившись тільки виплаченим забезпеченням.

Крім того, заявник вважає помилковим висновки суду першої інстанції про те, що не підлягає поверненню заробітна плата; предметом доказування є правомірність отримання відповідачем відповідної винагороди; не встановлено отримання відповідачем неправомірної винагороди з причини невиконання трудових обов`язків, оскільки у позовній заяві Чернігівського обласного центру зайнятості йдеться не про виконання ОСОБА_1 строкових трудових договорів з Добрянською селищною радою, укладених на період виконання суспільно корисних робіт, та виплату їй заробітної плати, а про стягнення з ОСОБА_1 вартості наданих соціальних послуг у зв`язку з порушенням нею законодавства, яке регулює її відносини із службою зайнятості під час перебування у статусі безробітної.

Як стверджує заявник, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц, на який посилався суд в своєму рішенні викладений у справі за позовом щодо захисту прав саме у трудових відносинах і стосується поверненню вихідної допомоги, виплаченої працівнику, звільненому у зв`язку із скороченням штату працівників, а зміст правовідносин, їх предмет та підстави, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка розглядається, є різними.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надано статус безробітного з 10.11.2022 на підставі наказу від 10.11.2022, а наказом від 11.11.2022 їй призначено допомогу по безробіттю з 11.11.2022 до 08.02.2023.

Наказом від 10.02.2023 № НТ230210 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 09.02.2023 у зв`язку з тим, що на дату набуття чинності Законом № 2622 строк виплати допомоги по безробіттю не перевищував 90 днів.

Наказом від 15.06.2023 № НТ230615 ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітних у зв`язку з невідвідуванням без поважних причин ЦЗ протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування відповідно до абз. 2 п. п. 2 п. 30 Порядку (а. с. 29 - 30).

Згідно договору № 15 про організацію та фінансування суспільно корисних робіт від 30.03.2023, укладеного між Чернігівським обласним центром зайнятості та Добрянською селищною радою, орган місцевого самоврядування зобов`язувався створити до 05.04.2023 20 тимчасових робочих місць для проведення суспільно-корисних робіт на умовах повного робочого дня (в тому числі 1 особа з інвалідністю на неповний робочий день) за видом: прибирання та утримання в належному стані придорожніх смуг, зупинок, вирубка чагарників уздовж доріг; виконання робіт з прибирання місць поховання, недоглянутих могил та виконання інших робіт на кладовищі; плетіння маскувальних сіток для потреб ЗС України (а. с. 23 - 24).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що фінансування суспільно корисних робіт, що виконуються зареєстрованими безробітними, здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України, на випадок безробіття передбачених для виконання суспільно корисних робіт, коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ, організацій, а також інших джерел, не заборонених законодавством, джерела фінансування суспільно корисних робіт відповідно до даного договору становлять: Фонд 100 %, місцевий бюджет 0%, підприємства, установи, організації 0 % , інші джерела 0%.

Згідно корінця направлення на працевлаштування № 256223040300020001 від 03.04.2023 ОСОБА_1 направлена до Добрянської селищної ради на робоче місце: підсобний робітник та прийнята з 05.04.2023 на підставі наказу (трудового договору) від 04.04.2023 № 52-К (а. с. 25).

Відповідно до п. 17 розпорядження селищного голови Добрянської селищної ради від 04.04.2023 № 52-К "Про прийняття на тимчасово створені робочі місця" ОСОБА_1 з 05.04.2023 прийнято на тимчасово створене місце підсобного робітника на період проведення суспільно корисних робіт на території Добрянської селищної ради з окладом 6700 грн/міс. (а. с. 19-21).

Вбачається, що 04.04.2023 між відповідачем та Добрянською селищною радою укладено строковий трудовий договір на участь у суспільно корисних роботах з терміном дії з 05.04.2023 до 14.04.2023 та нормою робочого часу 40 годин на тиждень. За умовами договору працівник отримує заробітну плату за фактично виконану роботу згідно табелю обліку робочого часу за окладом у розмірі 6700, 00 грн/міс. (а. с. 22).

Згідно розпорядження селищного голови Добрянської селищної ради від 14.04.2023 № 56-К "Про звільнення з роботи підсобних робітників" ОСОБА_1 була звільнена з роботи 14.04.2023 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с.18).

Також відповідно до договору № 26 про організацію та фінансування суспільно корисних робіт від 17.04.2023, укладеного між Чернігівським обласним центром зайнятості та Добрянською селищною радою, орган місцевого самоврядування зобов`язувався створити 18 тимчасових робочих місць до 19.04.2023 для проведення суспільно-корисних робіт на умовах повного робочого дня (в тому числі 1 особа з інвалідністю на неповний робочий день) за видом: розвал завалів, розчищення залізничних колій та автомобільних доріг; упорядкування, відновлення та благоустрій прибережних смуг, природних джерел та водоймищ; ліквідація стихійних сміттєзвалищ та облаштування полігонів твердих побутових відходів (а. с. 15 - 16).

З матеріалів справи, а саме корінця направлення на працевлаштування № 256223041800120001 від 18.04.2023, убачається, що ОСОБА_1 направлена до Добрянської селищної ради на робоче місце: підсобний робітник та прийнята з 19.04.2023 згідно наказу (трудового договору) від 18.04.2023 № 59-К (а. с. 17).

Відповідно до п. 14 розпорядження селищного голови Добрянської селищної ради від 18.04.2023 № 59-К "Про прийняття на тимчасово створені робочі місця" ОСОБА_1 з 19.04.2023 прийнято на тимчасово створене місце підсобного робітника на період проведення суспільно корисних робіт на території Добрянської селищної ради з окладом 6700 грн/міс. (а. с. 12-13).

Судом також встановлено, що 18.04.2023 між ОСОБА_1 та Добрянською селищною радою укладено строковий трудовий договір на участь у суспільно корисних роботах з терміном дії з 19.04.2023 до 28.04.2023 та нормою робочого часу 40 годин на тиждень. За умовами договору працівник отримує заробітну плату за фактично виконану роботу згідно табелю обліку робочого часу за окладом у розмірі 6700, 00 грн/міс. (а. с. 14).

Згідно розпорядження селищного голови Добрянської селищної ради від 28.04.2023 № 73-К "Про звільнення з роботи підсобних робітників" ОСОБА_1 звільнено з роботи 28.04.2023 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с.11).

Відповідно до довідки-розрахунку розміру оплати праці та нарахованого єдиного внеску за участь в суспільно-корисних роботах від 16.04.2024 № 04.2/1041-24 ОСОБА_1 за сукупно відпрацьованих 16 днів нараховано 6539,20 грн (а. с. 10).

Також за матеріалами справи, 10.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Фудком» укладено договір підряду № 125-97 терміном дії з 10.03.2023 до 31.12.2023 (а. с. 27), який достроково розірвано 22.03.2023 згідно додаткової угоди від 22.03.2023 (а. с. 26, зворот).

Відповідно до акту виконаних робіт від 22.03.2023 до договору підряду № 125-97 від 10.03.2023 вартість виконаних робіт за березень 2023 року склала 1426,32 грн. Згідно вказаного акту роботи з викладки товарів та обслуговування покупців в торговельному залі, роботи з випуску готових хлібобулочних виробів, роботи з проведення міні-інвентаризації та переоцінки товарів, забезпечення санітарно-гігієнічних норм були виконані з 10.03.2023 до 22.03.2023 повністю та в строк (а. с. 26).

Згідно наказу Чернігівської філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 16.04.2024 № 125 "Про повернення коштів ОСОБА_1 " наказано провідному юрисконсульту вжити заходів по поверненню ОСОБА_1 6539, 20 грн отриманих соціальних послуг, з яких: 2680 грн розмір нарахованої оплати праці та 589,60 грн єдиного внеску за участь у суспільно корисних роботах за період з 05.04.2023 по 14.04.2023; 2680 грн розмір нарахованої оплати праці та 589,60 грн єдиного внеску за участь у суспільно корисних роботах за період 19.04.2023 по 28.04.2023 (а.с. 9).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність (підставність) укладення з відповідачем строкового трудового договору не є визначальним критерієм в контексті гарантованого Конституцією України права особи на одержання винагороди за працю. Судом першої інстанції не встановлено отримання відповідачем неправомірної винагороди з причини невиконання трудових обов`язків, тому дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки це б суперечило конституційній гарантії на своєчасне одержання винагороди за працю.

При ухваленні рішення судом першої інстанції враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може, оскільки до висновку про відмову у задоволенні вимог суд першої інстанції прийшов з помилкових мотивів, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про зайнятість населення» метою державної політики у сфері зайнятості населення є забезпечення соціального захисту осіб у разі настання безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та захисту критичної інфраструктури і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та захисту критичної інфраструктури і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада). Порядок залучення працездатних осіб в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт та питання їхнього соціального захисту з урахуванням вимог закону визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 р. № 753 передбачено, що суспільно корисні роботи - види тимчасової трудової діяльності працездатних осіб в умовах воєнного стану, які провадяться для виконання робіт, що мають оборонний характер, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення, а також не можуть бути пов`язані з підприємництвом або іншою діяльністю, спрямованою на одержання прибутку, та до яких належать роботи і послуги, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки.

Згідно п. 5 Порядку до суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, у тому числі особи, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров`я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану (крім працездатних осіб, що залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньовані за підприємствами у період воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також осіб, залучених до здійснення заходів національного спротиву), в тому числі, але не виключно, зареєстровані безробітні та інші незайняті особи, зокрема внутрішньо переміщені.

Відповідно до п. 10 Порядку працівникам функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств за виконання суспільно корисних робіт забезпечується оплата відповідно до умов оплати праці, встановлених за професією (посадою), на яку їх зараховано, і розмір такої оплати не може бути нижчим від розміру середньої заробітної плати за основним місцем роботи.

Іншим працездатним особам за виконання суспільно корисних робіт забезпечується оплата відповідно до умов оплати праці, встановлених за професією (посадою), на яку їх зараховано, і розмір такої оплати у разі виконання норми праці не може бути нижчим від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на дату її нарахування за повністю виконану місячну (годинну) норму праці, встановлену з урахуванням положень Законів України «Про оплату праці» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Фінансування суспільно корисних робіт здійснюється за рахунок коштів замовника суспільно корисних робіт, коштів місцевих бюджетів, благодійних внесків чи пожертвувань, інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування суспільно корисних робіт, що виконуються зареєстрованими безробітними та незайнятими внутрішньо переміщеними особами працездатного віку з числа застрахованих осіб, які не мають статусу зареєстрованого безробітного, здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд) в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду на відповідні цілі, а також коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ, організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Фінансування суспільно корисних робіт, що виконуються особами, зазначеними в абзаці четвертому цього пункту, може здійснюватися за рахунок коштів Фонду в повному обсязі, а у разі, коли замовником суспільно корисних робіт заявлено про інші джерела фінансування таких робіт, - на умовах співфінансування за рахунок коштів Фонду та інших джерел фінансування.

Організація суспільно корисних робіт, для фінансування яких використовуються кошти Фонду, здійснюється на підставі договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування, що укладається між регіональним центром зайнятості та замовником суспільно корисних робіт, який зазначений у рішенні відповідно до пункту 4 цього Порядку.

У договорі про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування обов`язково зазначаються права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, вид (перелік видів) суспільно корисних робіт, до виконання яких замовником суспільно корисних робіт залучаються особи, порядок фінансування суспільно корисних робіт, зокрема джерела фінансування суспільно корисних робіт та умови фінансування таких робіт, порядок внесення змін до договору та умови його розірвання, припинення.

У договорі про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування обов`язково передбачається право центру зайнятості (регіональні центри зайнятості, їх філії, а також міські, районні, міськрайонні центри зайнятості (до їх припинення) проводити перевірку цільового використання коштів Фонду, що спрямовуються на фінансування таких суспільно корисних робіт, та обов`язок замовника суспільно корисних робіт надавати під час проведення такої перевірки необхідні документи та пояснення, а у разі виявлення факту нецільового використання коштів - повернути суму коштів, використану не за призначенням.

Невід`ємною частиною договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування є кошторис витрат із фінансування суспільно корисних робіт - фінансовий план щодо використання коштів на виконання таких робіт із визначенням обсягу та напрямів їх використання.

Примірна форма договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування затверджується Мінекономіки.

У строки, визначені в договорі про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування, замовник суспільно корисних робіт надає центру зайнятості (філії регіонального центру зайнятості або міському, районному чи міськрайонному центрам зайнятості (до їх припинення) довідку про виконання суспільно корисних робіт особами, залученими замовником суспільно корисних робіт до виконання таких робіт та з якими ним укладено строкові трудові договори, за формою, затвердженою Мінекономіки.

Відповідальність за цільове використання коштів Фонду, що спрямовуються на фінансування суспільно корисних робіт, покладається на сторони договору про організацію суспільно корисних робіт та їх фінансування.

Встановлення належності особи до застрахованих осіб здійснюється Державним центром зайнятості на підставі даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, одержаних в порядку інформаційної взаємодії з Пенсійним фондом України. Порядок інформаційної взаємодії між Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України, структура та формат інформації, зазначеної в цьому абзаці, що передається, визначаються в договорі інформаційної взаємодії.

Фінансування суспільно корисних робіт здійснюється шляхом спрямування коштів на:

- виплату основної та додаткової заробітної плати, розмір якої не може перевищувати півтора розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на дату її нарахування, за повністю виконану місячну (годинну) норму праці, встановлену з урахуванням положень Законів України «Про оплату праці» та «;Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;

- сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зокрема у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

- оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

- оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у суспільно корисних роботах (у разі потреби).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплати допомоги по безробіттю призупиняються на період участі в громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру або в умовах воєнного стану - у суспільно корисних роботах.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов`язані протягом трьох робочих днів інформувати кар`єрного радника про обставини, які є підставою для припинення реєстрації, визначені частиною першою статті 45 цього Закону.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 10.11.2022 і призначено допомогу по безробіттю з 11.11.2022 до 08.02.2023, виплата якої була припинена з 09.02.2023, а з 15.06.2023 була припинена реєстрація відповідачки як безробітної у центрі зайнятості.

Також як убачається з матеріалів справи, між відповідачкою та Добрянською селищною радою були укладені строкові трудові договори на участь у суспільно корисних роботах з терміном дії з 05.04.2023 до 14.04.2023 та з 19.04.2023 по 28.04.2024, за умовами яких працівник отримує заробітну плату за фактично виконану роботу згідно табелю обліку робочого часу за окладом у розмірі 6700, 00 грн/міс.

Зазначені договори були укладені на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 753 та договорами з Добрянською селищною радою про організацію та фінансування суспільно корисних робіт від 30.03.2023, 17.04.2024 і в установленому законом порядку ці договори недійсними не визнавались.

Крім того, за матеріалами справи, 10.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Фудком» укладено договір підряду № 125-97 терміном дії з 10.03.2023 до 31.12.2023, який достроково розірвано 22.03.2023 на підставі додаткової угоди від 22.03.2023.

Апеляційний суд враховує, що згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу обчислення пенсії зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Тобто у даній конкретній справі у період участі відповідачки у суспільно корисних роботах на підставі строкових трудових договорах та у відносинах цивільно-правового характеру, хоч вона і мала статус безробітної, проте допомогу по безробіттю не отримувала, що узгоджується з положеннями п. 2 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та страховий стаж відповідачці не нараховувався з огляду на положення ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Апеляційний суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право, і відновлення становища, яке існувало до порушення.

З наведених процесуальних норм Закону вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів ЦПК України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чернігівський обласний центр зайнятості просив стягнути з відповідачки заробітну плату (винагороду), отриману ним за свою працю у порядку виконання суспільно корисних робіт.

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів при зверненні до суду з позовом про стягнення виплачених коштів, як за строковим трудовим договором, так і за цивільно-правовою угодою , не доведено об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застраховані особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, апеляційний суд враховує, що позивачем не доведено які саме права були порушені у зв`язку з не повідомленням відповідачкою про перебування її у відносинах цивільно-правового характеру з ТОВ «Фудком», та які негативні наслідки настали для Чернігівського обласного центру зайнятості, враховуючи, що укладення цивільно-правового договору впливає лише на умови виплати допомоги по безробіттю. Проте у період перебування відповідачки у цивільно-правових відносинах допомога по безробіттю їй не виплачувалась, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що у Чернігівського обласного центру зайнятості були відсутні підстави для звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 , тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити із зазначених підстав.

З врахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виклавши мотиви у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.12.2024.

Головуючий Судді: