Ухвала

від 26.12.2024 по справі 345/6947/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/6947/24

Провадження № 2-з/345/26/2024

УХВАЛА

про забезпечення позову

26.12.2024 м. Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Мигович О.М., розглянувши заявуадвоката Будьонного Віталія Сергійовича який діє в інтересах АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

24.12.2024 представником позивача подано заяву про застосування судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на виробничу будівлю і споруди (складові частини об`єкта нерухомого майна: виробнича будівля, Б, загальна площа: 321,2 кв.м, ворота 1, загальна площа 8,8 кв.м., огорожа 2 загальна площа 226.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1741878626104, що належить на праві власності ТзОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ" (Код ЄДРПОУ: 45536649), на земельну ділянку площею 0,52033 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610400000:02:001:0118, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1406053926104, що належить на праві власності ТзОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ" (Код ЄДРПОУ: 45536649). Дану заяву мотивовано тим, що позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ТОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесик В.Б. про визнання недійсними актів приймання-передачі (внесення) вкладу до статутного капіталу ТОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачами вчинені фіктивні правочини - укладені акти приймання-передачі (внесення) вкладу до статутного капіталу ТОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ", хоча справжня мета цих правочинів убезпечити майно від майбутнього звернення стягнення на нього. Тобто мета цього позову повернути майно, яке було відчужено у власність ОСОБА_1 . Таким чином, забезпечуючи позов у цій справі шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спірних правочинів, суд забезпечить баланс інтересів позивача та відповідачів, оскільки, з одного боку, для позивача буде гарантовано реальне виконання рішення, а з іншого боку, для відповідачів протягом розгляду справи будуть відсутні будь-які обмеження щодо користування та володіння майном.

Суд дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом приписів ч.ч. 6,7,8 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що означає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , якому на праві власності належало виробнича будівля і споруда, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,52033 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом укладення Актів приймання-передачі (внесення) вкладу до статутного капіталу передав ТзОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ" вище зазначене нерухоме майно. Таким чином ТзОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ" стало власником виробничої будівлі і споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,52033 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Таким чином, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії, позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Забезпечення позову, по своїй суті, застосовується з метою надання гарантії виконання в майбутньому прийнятого судового рішення та виключно в разі такої необхідності, при цьому, такі заходи мають бути співмірними заявленим позивачем вимогам.

Крім того безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи, що факт, що майно яке перебувало у власності відповідача ОСОБА_1 , а саме виробнича будівля і споруда, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,52033 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на час передання вищезазначене майно у заставі та під забороною не перебувало, тому у суду на даний час немає підстав вважати, що укладені акти приймання-передачі (внесення) вкладу до статутного капіталу ТОВ "ТЕХНО ШІ ЕНЕРДЖІ" є фіктивними.

Отже, суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши відповідні норми процесуального права і врахувавши зміст позовних вимог, приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені заявиадвоката Будьонного Віталія Сергійовича який діє в інтересах АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: