Рішення

від 16.12.2024 по справі 363/4105/20

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.12.2024 Справа № 363/4105/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Дрозд В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Побережник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Орган опіки та піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат УсмановаЄ.І.,яка дієв інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,яка такождіє вінтересах малолітніхдітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернуласядо Вишгородськогорайонного судуКиївської областііз позовомдо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,третя особа:Служба усправах дітейта сім`їВишгородської районноїдержавної адміністраціїпро усуненняперешкод укористуванні житлом,зобов`язання вчинитипевні діїта стягненняморальної шкоди.В обґрунтуванняпозовних вимогзазначила,що позивачіта малолітнідіти маютьзареєстроване місцепроживання тафактично проживаютьв будинку АДРЕСА_1 .Будинок вякому проживаютьпозивачі розділенийна двічастини зокремими входамита водній частиніпроживають позивачі,в якійтакож маютьзареєстроване місцепроживання ОСОБА_1 ,його дружината син ОСОБА_8 ,2014року народження,а віншій частинібудинку проживаютьвідповідачі ОСОБА_6 (сестра ОСОБА_9 ,померлого чоловіка ОСОБА_3 )та їїсин ОСОБА_7 разом ізсвоєю дружиною.Фактично родина ОСОБА_1 мешкаєза іншоюадресою,але вбудинку зберігаютьсяйого речіі вінчасто відвідуєбудинок тапозивачів.Будинок вякому проживаютьсторони спору,збудував ще ОСОБА_10 ,а ОСОБА_9 допомагав йомув цьому. ОСОБА_3 проживала вцьому будинкуразом зісвоїм чоловіком ОСОБА_9 де інародились івиросли ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,а пізнішеі діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .В іншійчастині будинкупроживали ОСОБА_10 (спадкодавець)з дружиною ОСОБА_11 ,а також ОСОБА_6 з сином ОСОБА_7 .За часпроживання вбудинку всівели спільнегосподарство,спільно дбалипро будинок,спільно займалисьйого улаштуваннямта утриманням.Після смертіу 2003році ОСОБА_9 ,у 2015році ОСОБА_11 та у2016році ОСОБА_10 ОСОБА_6 успадкувала будинокза заповітом,складеним ОСОБА_10 . Після оформленняспадщини на ОСОБА_6 ,вона якновий власникзапевнила,що будинокзалишається успільному користуванніз позивачами,що позивачіі вподальшому будутьпроживати всвоїй частинібудинку,а вдругій частиніпродовжать проживативідповідачі.За згодою ОСОБА_6 як новоївласниці ОСОБА_3 укладала договорина утриманнячастини будинку,Ліпіліни облаштовувалисвою частинубудинку,ремонтували її,встановлювали столярнівироби (вікна).Однак,восени 2020року відповідачіпочали створюватипозивачам нестерпніумови життяі вимагати,щоб позивачівсією сім`єювисилилися збудинку,в якомувони проживаливсе життя,і вякому зареєстровані.Після категоричноївідмови позивачіввиселитися збудинку,що відбулосяна початкувересня 2020року,відповідачі вдалисядо протиправнихдій,спрямованих настворення умов,які унеможливлювалипроживання позивачівв будинку. Відповідачі постійнопогрожують позивачам,лякають дітей,висувають протиправнівимоги щодопорядку користуванняжитлом,перешкоджаючи користуваннюжитлом.Фактично відповідачамистворені умови,за якихпроживання вбудинку дітямє неможливим.Іншого житлапозивачі немають івважають,що маютьправо накористування вказанимжитлом тавимагати усуненняперешкод уцьому.Позивачі вважають,що неможуть бутипозбавлені правакористування будинком,проте наданий часпозбавляються внаслідокнезаконних дійвідповідачів.Відповідачі шляхомвідключення частинибудинку,в якійпроживають позивачівід електропостачання,перешкоджають позивачаму користуванніжитлом,наражають здоров`япозивачів нанебезпеку.У перешкодаху вільномудоступі добудинку (замкина воротахта хвіртках),в перешкодах,що створюютьсядля доступулікаря дохворої інеможливості внаслідокцього отримативчасно медичнудопомогу,проявляється домашнєнасильство збоку відповідачів,що спричиняєпевні душевністраждання длявсіх позивачів.Представник позивачівзазначила,що моральнашкода,спричинена спільниминезаконними діямивідповідачів повиселенню позивачівоцінюється кожнимз позивачівокремо таполягає внаступному:для ОСОБА_3 -порушення нормальногопорядку проживання(вимушенапостійно перебуватив будинку,щоб неопинитися навулиці,оскільки назадпотрапити небуде змоги);душевні стражданнявід неможливостівийти збудинку черезобмеження впересуванні збоку відповідачів(замкина воротахта хвіртці);душевні стражданнячерез постійнепобоювання опинитисяна вулиці;стрес черезнеможливість отриматимедичну допомогувнаслідок дійвідповідачів;погіршення самопочуттяй незручностічерез створеннявідповідачами несприятливихумов дляпроживання вбудинку шляхомвідключення частинибудинку відмережі електропостачання;страх черезпостійні погрозивідповідачів щодовиселення,виламування дверей,викидання речейтощо;розрив сімейногозв`язку ііз дочкоюта онуками,які неможуть проживатив будинку,відключеному віделектропостачання. ОСОБА_3 оцінює завдануспільно відповідачамиморальну шкодув 20000грн.Для ОСОБА_1 -порушення нормальногопорядку проживання(вимушенапостійно відшукуватимісце проживаннядля своїхдітей,для себе,адже перебуватив будинкудітям небезпечночерез відсутністьнормального опалення);душевні стражданнячерез постійнепобоювання опинитисяна вулиціз двомадітьми;стрес черезвимушену розлукуіз дітьмичерез необхідністьдогляду захворою матір`ю,яка залишаєтьсяу спірномубудинку;страх черезпостійні погрозивідповідачів щодовиселення,виламування дверей,викидання речейтощо;розрив сімейногозв`язку ізматір`ю,яка залишаєтьсяпроживати убудинку втой час,як дітитам проживатине можуть. ОСОБА_3 оцінює завдануспільно відповідачамиморальну шкодув 20000грн. Для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - перебування матері і бабусі у постійному стресі і як наслідок погіршення взаємовідносин у родині; неможливість отримувати дошкільну освіту за зареєстрованим місцем проживання; негативні відчуття внаслідок постійного переїзду з місця на місце; стрес від розірвання зв`язку із бабусею. ОСОБА_1 як законний представник своїх дітей оцінює таку шкоду, що завдана кожній дитині, у 5000 грн. Наголосила на тому, що іншого житла позивачі не мають, ОСОБА_3 є пенсіонеркою за віком, хворіє та на даний час оформлює інвалідність, ОСОБА_1 не може працювати, адже доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку. Позивач ОСОБА_1 має статус матері одиначки, отримує соціальну допомогу, як малозабезпечена родина та єдиними засобами для існування позивачів є соціальні виплати та пенсія. На підставі викладеного просила суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди позивачам у користуванні житлом, розташованим за адресою АДРЕСА_1 , заборонивши відповідачам або будь-яким особам від їх імені, перешкоджати вільному доступу до зазначеного будинку та подвір`я, на якому він розташований та заборонивши перешкоджати відповідачам, або будь-яким особам від їх імені, забезпеченню належних умов проживання позивачів у будинку; встановити порядок користування жилими приміщеннями будинку АДРЕСА_1 , виділивши у спільне користування позивачам кімнати 1-2, 1-3 та 1-4 площею 27 кв.м, веранду 1-1 площею 19.9 кв.м із влаштованою кухнею та санвузлом 1-7, ганок «І», площею 5.5 кв.м.; надати дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладати договори з енергопостачальними, газопостачальними організаціями, комунальними підприємствами щодо підключення до відповідних мереж та обслуговування виділеної у спільне з іншими позивачами користування частини жилих приміщень будинку; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 20 000 грн. 00 коп. на кожну та на кожну дитину по 5000 грн. 00 коп.

В подальшому від представника позивачів до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій просила суд залишити частину зустрічних позовних вимог без розгляду, зокрема в частині зобов`язання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні житлом, розташованим за адресою АДРЕСА_1 заборонивши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або будь-яким особам від їх імені, перешкоджати вільному доступу до зазначеного будинку та подвір`я на якому він розташований та заборонивши перешкоджати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або будь-яким особам від їх імені, забезпеченню належних умов проживання позивачів у будинку; встановлення порядку користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , виділивши у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Ліпіліну Микиті Тарасовичі кімнати 1-2,1-3, та 1-4 площею 27 кв.м., веранду 1-1 площею 19.9 кв.м. із влаштованою кухнею та санвузлом 1-7, ганок «І», площею 5.5 кв.м.; надання дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладати договори з енергопостачальними, газопостачальними організаціями, комунальними підприємствами щодо підключення до відповідних мереж та обслуговування виділеної у спільне з іншими позивачами користування частини жилих приміщень будинку. Вимоги в частині стягнення моральної шкоди внаслідок виселення та фактичного позбавлення житла також уточнила та просила стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду на користь позивачів по 200000 грн. 00 коп. на кожного, мотивуючи розмір збільшення моральної шкоди тим, що станом на дату подання даної уточненої заяви усунення перешкод в користуванні та вселення є неможливим, оскільки в квартирі АДРЕСА_2 де проживали позивачі відсутнє опалення, електропостачання, проводяться ремонтно-будівельні роботи, умов для проживання та перебування немає. А також зазначила, що дана сума визначена позивачами з огляду на тривалість та глибину моральних страждань, які викликані необхідністю кардинальної зміни встановленого укладу для всіх позивачів, переживання з приводу відшукання житла, докладання додаткових зусиль до налагодження побуту, зухвалість поведінки відповідачів, неможливість відновлення законного права у попередньому стані, тривалість порушеного права на майбутнє. Відтак моральну шкоду позивачі на даний час оцінюють в розмірі 200000 грн. 00 коп.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.12.2020 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи: ОСОБА_7 , Демидівська сільська рада Вишгородського району Київської області (Орган опіки та піклування) про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.06.2021 року замінено неналежну третю особу Демидівську сільську раду Вишгородського району Київської області, як орган опіки та піклування належною третьою особою Службою у справах дітей Димерської селищної ради.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.08.2021 року прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи: ОСОБА_7 , Служба у справах дітей Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про усунення перешкод у користуванні майном зустрічний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах сім`ї та дітей Вишгородської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житлом та зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.03.2023 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в частині зобов`язання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні житлом, розташованим за адресою АДРЕСА_1 заборонивши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або будь-яким особам від їх імені, перешкоджати вільному доступу до зазначеного будинку та подвір`я на якому він розташований та заборонивши перешкоджати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 або будь-яким особам від їх імені, забезпеченню належних умов проживання позивачів у будинку; встановлення порядку користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , виділивши у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кімнати 1-2,1-3, та 1-4 площею 27 кв.м., веранду 1-1 площею 19.9 кв.м. із влаштованою кухнею та санвузлом 1-7, ганок «І», площею 5.5 кв.м.; надання дозволу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладати договори з енергопостачальними, газопостачальними організаціями, комунальними підприємствами щодо підключення до відповідних мереж та обслуговування виділеної у спільне з іншими позивачами користування частини жилих приміщень будинку - залишено без розгляду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.03.2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.01.2024 року залучено Орган опіки та піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічними позовними вимогами до участі у розгляді даної цивільної справи.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.10.2024 року прийнято відмову представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом адвоката Богуш М.К. від позову. Провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , треті особи: ОСОБА_7 , Служба у справах дітей Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про усунення перешкод у користуванні майном закрито.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.10.2024 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах сім`ї та дітей Вишгородської районної державної адміністрації про стягнення моральної шкоди, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, замінивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення із викладених у позові підстав, надали аналогічні пояснення викладеним у позові.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Побережник А.О. у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Крім того,від представникавідповідача досуду надійшоввідзив напозовну заяву,в якомузазначила,що доводипозивачів проте,що відповідачамивчиняються неправомірнідії щодовиселення тадомашнє насильствоє безпідставними,не підтверджуютьсябудь-якиминалежними тадопустимими доказами.На підтвердженнятакого доводупозивачі надаютькопії зверненьна адресуслужби усправах дітейта селищноїради,однак такізвернення неє свідченням/підтвердженням того,чи вдійсності малимісце описаніу зверненніфакти реальноїдійсності таостанні потребуютьтакож встановленняі перевірки.Щодо повідомлюванихпозивачами фактів,начебто вчиненого ОСОБА_6 економічного насильстващодо них,у виглядівідімкнення електроенергії,зазначила,що ОСОБА_6 21жовтня 2017року набулаправа власностіна житловийбудинок АДРЕСА_1 ,що єпредметом спору-на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом післяпомерлого батька,-спадкодавця ОСОБА_10 .У будинку(заоднією адресою)на моментйого успадкування ОСОБА_6 було встановлено2лічильника.ПрАТ «ДТЕККиївські регіональніелектромережі» листомвих.№ 231від 10.09.2020року,що бувотриманий ОСОБА_6 орієнтовно наприкінцівересня (точнадата невідома),повідомило їїпро те,що згіднонормативних документівза однієюадресою маєбути встановленийодин лічильник,другий будедемонтований тапро те,що ОСОБА_6 має податизаяву,в якійвказати,який лічильникпідлягає демонтажу.Будучи зобов`язаноювиконати вимогиорганізації електропостачання, ОСОБА_6 була змушенанаписати заявуна демонтажлічильника,що імало місцеорієнтовно 10.10.2020року.Таким чиномбудь-якийумисел ОСОБА_6 щодо демонтажулічильника відрізанняелектроенергії,як проце стверджуютьпозивачі відсутні.Зазначені обставини(відключенняелектроенергії)були предметомоцінки Вишгородськогорайонного судуКиївської областіта Київськогоапеляційного судуу справі№ 363/231/21на предметнаявності удіях ОСОБА_6 складу адміністративногоправопорушення (домашньогонасильства,економічного насильства).Однак відповіднодо постановиКиївського апеляційногосуду від14.04.2021року уданій справібуло задоволеноапеляційну скаргуадвоката ПочернякІрини Сергіївни,та вирішенопостанову суддіВишгородського районногосуду Київськоїобласті від01лютого 2021року щодо ОСОБА_6 скасувати тапровадження вадміністративній справіна підставіп.1ст.247КпАП Українизакрити завідсутністю складуадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.173-2КпАП України.Тому вважає,що позивачібезпідставно посилаютьсяна зазначеніобставини. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказують,що маютьправо накористування спірнимжитлом,як членисім`ї власникабудинку втому жобсязі,що івласник,іншого житлане мають.Проте,інше житлоу - ОСОБА_6 та членівїї сім`ї-сина ОСОБА_7 та йогодружини,також відсутнє.Водночас,реєстрація 11осіб нажитловій площіу 84,1кв.м..будинку,власником якогоє ОСОБА_6 ,в першучергу порушуєїї правана належніумови проживанняу власномуж майнііз дотриманнямсанітарних вимог(рекомендованоїзаконодавством житловоїплощі наодну особу),облаштування побуту.Законодавством невстановлено будь-якихпідстав чиумов,які бнадавали перевагиЛіпіліним перед ОСОБА_6 на проживанняу будинку,що бставило ОСОБА_6 у скрутнестановище.Також зазначила,що ОСОБА_3 таїї дітиіз сім`ямимають уволодінні такористуванні власнийбудинок АДРЕСА_3 ,який залишивсяпісля смертібатьків ОСОБА_3 ,а томувважає необґрунтованимидоводи позивачів,що вонистануть безхатченками. Позивачі не є членами сім`ї власника будинку, спільне господарство, побут не ведуть. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди вважає необґрунтованими, оскільки її відшкодування можливе за умови порушення права особи, факт чого не доведений, та крім того позивачами не обґрунтовано, з чого вони виходили при обрахунку розміру такої шкоди. На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представники третіх осіб до суду не з`явилися, подали заяви в яких просили розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Будучи присутніми у судовому засіданні при прийняття рішення покладалися на розсуд суд, та наголосили про неможливість порушення прав малолітніх дітей.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивачів, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з облікової картки погосподарського обліку на 2011-2015 роки. Як вбачається, з облікової картки погосподарського обліку за вказаною адресою мають зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 (невістка), ОСОБА_1 (онук), ОСОБА_1 (онука), ОСОБА_6 (донька), ОСОБА_7 (онук), ОСОБА_14 (третя особа).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_10 , на праві приватної власності належить житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Виконавчим комітетом Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, 29.11.2016 року.

Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3949, посвідченого державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори, Пушняк М.О. та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 101507344 від 25 жовтня 2017 року, вбачається, що ОСОБА_6 , є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї та реєстрації за місцем проживання від 21.10.2020 року № 951 виданої Демидівською сільською радою Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 , остання проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_6 та в будинку зареєстровані: ОСОБА_6 голова домогосподарства, ОСОБА_7 син, ОСОБА_3 невістка, ОСОБА_1 племінник, ОСОБА_1 племінниця, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 онуки, ОСОБА_12 невістка, ОСОБА_13 онук, ОСОБА_15 громадянська дружина сина, ОСОБА_14 третя особа.

Відповідно до довідки від 29.09.2020 року № 842 виданої Демидівською сільською радою Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до набуття ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про на право на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 та після у ньому були зареєстровані та проживали позивачі. Вказаний будинок фактично розділений на дві частини та в одній частині проживали позивачі, а в іншій частині будинку проживають відповідачі.

Факт користування позивачами частиною будинку також підтверджується договорами про користування електричною енергією, про надання послуг з газопостачання укладені ОСОБА_3 з відповідними установами, актом перевірки та прочищення димових і вентиляційних каналів житлових та громадських будинків, а також квитанціями про їх оплату, з яких встановлено, що особовий рахунок було відкрито на ОСОБА_3 .

З наявних в матеріалах справи звернень ОСОБА_1 до органів опіки та піклування Демидівської сільської ради, Вишгородського відділу поліції ГУ НП в Київській області, Служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації та наданих відповідей (висновків, довідок) на такі звернення, встановлено, що між сторонами протягом тривалого часу існують неприязні відносини щодо порядку користування житловим будинком розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_6 . Так, зокрема вбачається, що ОСОБА_6 перешкоджає заявниці ОСОБА_1 користуватися частиною будинком де проживає заявниця з двома неповнолітніми дітьми та матір`ю, відключила частину будинку від електропостачання, а також перешкоджає доступу лікаря до матері, шляхом закриття хвіртки на замок. Вказане також підтверджується, актом обстеження матеріально побутових умов проживання від 26.11.2020 року та актом від 04.12.2020 року складених депутатами Демидівської та Димерської селищних рад Прищепою К.М. та ОСОБА_16 в присутності свідків.

З листа ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 10.09.2020 року № 231 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено два лічильника, та один з них за заявою ОСОБА_6 було демонтовано, що вбачається з акту ПрАТ «Київобленерго» від 10.10.2020 року.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 16.09.2022 року складеного начальником служби у справах дітей Димерської селищної ради Денисовою С.М., спеціалістом І категорії ССД Кокеровою О.В. з метою обстеження умов проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_4 , встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 проводяться ремонтно-будівельні роботи, опалення, світлопостачання відсутнє, меблів і побутової техніки не має. Умов для проживання і перебування не має. Для виховання та розвитку дітей умови відсутні. В квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживає та дітей під час обстеження в будинку не виявили.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус матері одиначки, отримує соціальну допомогу, як малозабезпечена родина та єдиними засобами для існування позивачів є соціальні виплати та пенсія.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що знайома з позивачами та ОСОБА_1 є її кумою. Кацалап ОСОБА_18 та ОСОБА_19 їй відомі, бачила їх декілька разів. Зазначила, що діти ОСОБА_1 завжди були доглянуті, нагодовані та у будинку було прибрано. До неї зателефонувала ОСОБА_20 та попрохала їй допомогти, оскільки її тітка та двоюрідний брат створили неможливі умови проживання дітей, тобто були створені всі умови для того, що її висилити, постійно були крики та сварки з їхнього боку. Враховуючи, що діти не могли проживати в створених ОСОБА_21 умовах без світла тепла, вони приїхали та забрали ОСОБА_22 з дітьми до себе, які в них проживали на протязі 4-6 місяців. З ОСОБА_21 не спілкувалася, бачила їх один раз на хрестинах дитини. Пояснила, що останній раз у будинку ОСОБА_23 була коли забирали дітей в кінці листопада 2020 року. Коли забирали дітей, то ОСОБА_22 їх передавала через паркан, оскільки вони були зачинені цепом із навісним замком. В будинку залишилась проживати матір ОСОБА_24 , яку ОСОБА_22 їздила та провідувала, оскільки матір перелізти через паркан фізично не могла.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що мешкає з 2019 року в с. Демидів. У 2020 році познайомилися з ОСОБА_22 , потім познайомився з братом ОСОБА_26 та на початку знайомства все було нормально та дружно. Пояснив, що ініціатором конфліктів був ОСОБА_27 , оскільки почав відключати електроенергію. Згодом він почав допомагати ОСОБА_22 , дав їм переноску для того, щоб вони могли користуватися світлом. На хвіртці висів замок з цепком, щоб ОСОБА_22 та її матір не могли вийти. Цеп на хвіртці висів до тих пір поки не виселили ОСОБА_22 . Допомагав ОСОБА_22 вивозити їх речі та коли їх вивозив, то речі були у плісняві, у зв`язку із тим, відповідачі відрізали їм світло та тепло та вони там перебували в куртках. Будинок був жахливий оскільки все було у плісняві, а двері були пошкоджені сокирою, замки вирубані.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що сторони їй відомі, оскільки проживають поруч. Жили вони в мирі, поки був живий ОСОБА_10 . Пояснила, що ОСОБА_6 є конфліктною людиною та неодноразово чула, як ОСОБА_18 виражалась нецензурною лексикою в сторону ОСОБА_23 . Бачила цеп та замок на паркані, а також коли викликали поліцію, та коли відключали електроенергію. Ліпіліни з маленькими дітьми були виселені з будинку взимку. Також бачила, що у ОСОБА_23 металеві двері, які були пошкоджені, мабуть їх намагалися відчинити сокирою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 суду пояснив, що перебував в дружніх відносинах з батьком ОСОБА_30 . Бачив, що постійно висить замок на паркані та особисто звертався до голови сільської ради із повідомленням, що за зачиненими дверима із цепком перебувають люди, приїжджає поліція. Особисто конфлікту який існує між ОСОБА_23 та ОСОБА_21 не бачив та не чув.

Допитана усудовому засіданнісвідок ОСОБА_31 суду пояснила,що ОСОБА_21 та ОСОБА_23 їй відомі, оскільки вони є сусідами і бачила, як ОСОБА_27 неодноразово на ОСОБА_22 викликав поліцію, виганяли з будинку та повісили замок на хвіртку, після чого ОСОБА_22 змушена була перелазити через паркан, оскільки ключи були виключно у ОСОБА_21 . Зі слів сусідів їй відомо, що в частині будинку де проживали ОСОБА_23 опалення не було та ОСОБА_21 ОСОБА_19 вибив двері та сам почав збирати речі ОСОБА_23 .

Допитаний усудовому засіданнісвідок ОСОБА_32 суду пояснив,що йомувідомі ОСОБА_23 .З ОСОБА_33 з 1988 року перебував в дружніх відносинах, а ОСОБА_21 є його сусіди. Вказав, що ОСОБА_34 на своїй половині збудував гараж, скважину, опалення. Був свідком, як ОСОБА_23 відключили електроенергію. Під час відключення електроенергії були присутніми тільки ОСОБА_21 . Бачив, як замок висів з цепом на паркані та ОСОБА_27 не пускав нікого, навіть поліцію на подвір`я та виносив документи лише щодо права власності.

Показання свідків є такими, що узгоджуються між собою та не суперечать наданим до суду доказам.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

До способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3 та 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 02 грудня 2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зав`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Відповідно до частини четвертої статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, дійшла висновку, що позбавлення особи права користування житлом можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України.

У частині першій статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачі свої вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовують саме неправомірними діями відповідачів, які створювали перешкоди у користуванні частиною будинку в якому вони були зареєстровані та проживали на протязі тривалого часу, що завдало їм моральних страждань.

Тлумачення ст. 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61-28299св18), постанова Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_6 , позивачі зазнали моральних страждань, дія вчинена відповідачем призвела до того, що порушився звичайний, нормальний спосіб життя позивачів, вони зазнали душевних страждань, вимушені витрачати зусиль для відновлення своїх прав.

Доводи представникавідповідача ОСОБА_6 про те,що позивачічинять ОСОБА_6 ,як власникумайну перешкодиу користуванніналежним їйбудинком неє слушними,оскільки вонибули зареєстрованіі тампроживали здозволу колишньоговласника будинку,а сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи шляхом його успадкування, не свідчить про вчинення позивачами перешкод у його користуванні.

Враховуючи, що матеріалами справи встановлено обставини, які свідчать про неможливість позивачів користуватися частиною будинку, у зв`язку із вчинення власником будинку дій, які унеможливлювали таке користування та проживання, зокрема відключення частини будинку від електропостачання та тепла, вішання замків на двері, що змушувало позивачів винаймати житло для себе та своїх дітей, а також необхідність звертатися до органів поліції та суду за захистом порушених прав, суд вважає наявними передбачені законом підстави для стягнення з ОСОБА_6 , як власника будинку на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 50000, 00 грн. на кожного, що є розумним та справедливим, виходячи з характеру спору та доказів, наданих позивачами на підтвердження її спричинення.

Такий розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості з врахуванням наведених обставин, а також відповідає поведінці відповідача ОСОБА_6 . Крім того суд враховує, що ОСОБА_6 жодних доказів на спростування викладених обставин суду не надала.

Заявлений позивачами розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 гривень на кожного є завищеним та не повною мірою відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнали позивачі, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Що стосується позовних вимог в частині солідарного стягнення моральної шкоди з відповідачів, то суд зазначає, що ОСОБА_7 не є власником будинку та позивачами не доведено, що останній заподіяв їм будь-яку моральну шкоду пов`язану з протиправними діями по здійсненню перешкод щодо користування будинком, власником якого він не є.

Тому, суд не вбачає підстав для покладання на відповідача ОСОБА_7 цивільної відповідальності за порушення прав позивачів у цій справі.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право позивачів захисту.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 88, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Орган опіки та піклування Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлений 26 грудня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,проживає заадресою: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,проживає заадресою: АДРЕСА_5 ),яка такождіє вінтересах малолітніхдітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає заадресою: АДРЕСА_5 )та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ).

Відповідачі: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 ).

Треті особи: Орган опікита піклуванняДимерської селищноїради Вишгородськогорайону Київськоїобласті (кодЄДРПОУ 04359488, місцезнаходження:07330,Київська область,Вишгородський район,смт.Димер,вул.Соборна,19), Служба у справах дітей та сім`ї Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 44055588, місцезнаходження: 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, 19).

Суддя І.Ю. Котлярова