Ухвала

від 26.12.2024 по справі 552/4893/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/4893/23

Провадження № 1-кс/552/2964/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянув клопотання детектива Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Детектив відділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтоване тим, що детективами ТУ БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № у кримінальному провадженні № 12023211120000064 від 24.03.2023 року за ч.1 ст. 205-1, ч.2ст. 212 КК України.

17.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави проведено обшук за адресою місця проживання директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Моррисон» (код 45070916) ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме: розписки до гімназії № 195 м. Київ виконані ОСОБА_4 на 5 аркушах; довіреність приватного нотаріуса за №28455, підписано ОСОБА_4 на 1 аркуші; блокнот темно-сірого кольору на аркушах якого містяться записи виконані ОСОБА_4 .

Постановою від 18.12.2024 року дані документи визнані речовими доказами.

Враховуючи вимоги ст. ст. 98,167, 170 КПК України, просив слідчого суддю накласти арешт на виявлені та вилучені речі та предмети.

У судове засідання детектив не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, клопотання підтримує.

Інші особи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час там місце розгляду справи, причина неявки невідома.

Розглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що детективами ТУ БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023211120000064 від 24.03.2023 року за ч.1 ст. 205-1, ч.2ст. 212 КК України.

17.12.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави проведено обшук за адресою місця проживання директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Моррисон» ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме: розписки до гімназії № 195 м. Київ виконані ОСОБА_4 на 5 аркушах; довіреність приватного нотаріуса за №28455, підписано ОСОБА_4 на 1 аркуші; блокнот темно-сірого кольору на аркушах якого містяться записи виконані ОСОБА_4 .

Постановою старшого детектива від 18 грудня 2024 року вказані речі визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт вилученого майна необхідно застосувати з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При розгляді клопотання про накладення арешту майна слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст.ст.167, 170, 171 КПК України, є обґрунтованим твердження детектива про необхідність накладення арешту на вищевказане у клопотанні майно, щодо якого є підстави вважати, що воно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди, а не застосування арешту на дане майно може привести до його знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити здійсненню досудового розслідування.

Тому слідчий судді дійшов до висновку про те, що клопотання про накладення арешту є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Статтею 175 КПК України передбачено, що ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Щодо місця зберігання майна на яке накладено арешт, то порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію визначено норами ст. 100 КПК України, якою, зокрема, передбачено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України Постановою від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відтак, визначення місця зберігання вищевказаного майна має здійснюватися органом досудового розслідування з дотриманням вимог ст. 100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104.

Керуючись стст.171-172 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на речі та предмети, виявлені та вилучені в ході обшуку від 17.12.2024 року за адресою АДРЕСА_1 , а саме: розписки до гімназії № 195 м. Київ виконані ОСОБА_4 на 5 аркушах; довіреність приватного нотаріуса за №28455, підписано ОСОБА_4 на 1 аркуші; блокнот темно-сірого кольору на аркушах якого містяться записи виконані ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1