Ухвала

від 18.12.2024 по справі 335/11313/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/11313/23 1-кс/335/5142/2024

18 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060001417 від 05.09.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ відділу поліції №1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082060001417 від 05.09.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України.

У ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню встановлено, що СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, розслідується кримінальне провадження № 12023082060001417 від 05.09.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що група осіб, на території м. Запоріжжя, Запорізького району та Запорізької області здійснюють свою незаконну діяльність, пов`язану з незаконним виготовленням та збутом, у великих розмірах, особливо небезпечного наркотичного засобу "КАНАБІС". Також встановлено, що протягом тривалого часу, група осіб, які є мешканцями міста Запоріжжя, здійснюють фасування, перевезення, зберігання, з метою збуту та збут наркотичного засобу "Канабіс". 11.12.2024 слідчим СВ ВП № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, у період часу з 21:34 по 21:53 години, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя проведено обшук автомобіля Toyota Rav 4, державний номерний знак НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено: автомобіль Toyota Rav 4, державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщено на територію ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, м. Запоріжжя, вул. Возз`єднання України, 32; ключ від автомобіля 1 шт.

З метою збереження речових доказів, слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказаний автомобіль.

Старший слідчий ОСОБА_3 у судове засідання надав заяву про розгляд клопотання без фіксації судового засідання.

Представник власника транспортного засобу ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судове засідання надав заяву згідно якої зазначив, що заперечує проти накладення арешту на вказаний автомобіль, оскільки даний автомобіль, який належить ОСОБА_4 , ніякого відношення до вказаного кримінального провадження, не має. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023082060001417 від 05.09.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України.

11.12.2024 проведено санкціонований обшук автомобіля Toyota Rav 4, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , та який було вилучено разом із ключем від нього.

Постановою старшого слідчого від 11.12.2024, вищезазначений автомобіль визнано речовим доказом.

Відповідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.Згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, метою арешту майна є забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частиною 1 ст. 98 КПК України, встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України, передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом з цим, звернувшись на виконання вимог статті 170 КПК України, після вилучення вказаного майна з клопотанням про його арешт, слідчий, обмежившись загальним посиланням на норми КПК України, не навів жодної правової підстави для арешту вказаного у клопотанні майна, не вмотивував приводів припускати, що невжиття таких заходів забезпечення кримінального провадження, відносно цього майна, може призвести до настання негативних наслідків.

На переконання слідчого судді, у клопотанні, слідчим належним чином не доведено той факт, що саме вилучений автомобіль у ході проведення його обшуку 11.12.2024, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів у кримінальному провадженні № 12023082060001417 від 05.09.2023, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України, а також не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у законні права власника, як арешт зазначеного майна.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна слідчим не долучено жодних доказів та не наведено жодних аргументованих доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також того, що у застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є виправдана необхідність.

Згідно зі статтею 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що органом досудового розслідування, не доведено той факт, що вилучений транспортний засіб має відношення до обставин, які підлягають дослідженню у відповідному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 та ч. 3 ст. 173 КПК України, є підставою для повернення тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 369, 372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ЗРУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1