Ухвала

від 21.11.2024 по справі 334/4617/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.11.2024 Справа № 334/4617/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/4617/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/632/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула 21 листопада 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджений:

- 16 березня 2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309, ст.75 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік з іспитовим строком 1 рік;

- 13 листопада 2007 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.309, ст.69 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Орджонікідзевського районним судом м. Запоріжжя від 16 березня 2007 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці. Звільнився 23 січня 2008 року за відбуттям строку покарання;

- 04 листопада 2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.185, ст.75 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з іспитовим строком 2 роки;

- 09 листопада 2011 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Жовтневого районним судом м. Запоріжжя від 04 листопада 2010 року та призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 17 квітня 2014 року умовно-достроково, невідбутий строк 10 місяців 1 день;

- 12 серпня 2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, 70, 75 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з іспитовим строком 1 рік;

- 04 вересня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до обмеження волі на строк 2 роки;

- 03 грудня 2015 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту. На підставі ст.71 КК України часткового приєднання за вироком Комунарського районним судом: м.Запоріжжя від 04 вересня 2015 року (ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України) та визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців 1 день. Звільнився 28 листопада 2017 року за відбуттям строку покарання;

- 08 лютого 2018 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.391 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік;

- 02 квітня 2019 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання, призначене Оріхівським районним судом Запорізької області до 1 року 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 20 березня 2020 року з Маневизької ВК за відбуттям строку покарання, до місця мешкання;

- 13 липня 2023 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.15,ч.4ст.185,ч.4ст.185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 .

Прокурор укримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, та призначено покарання :

- за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання, призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2023 року у виді позбавлення волі строком на 5 років, більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту затримання особи після звернення вироку до виконання.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

На підставі ч.4 ст.70 КК України вирок просить вирок суду Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 виконувати самостійно.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вважає, що суд першої інстанції не дотримався положень закону та призначив ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України за злочини, вчинені до ухвалення щодо останнього вироку, яким його засуджено умовно, яке належить відбувати реально, у зв`язку з чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити вирок, пом`якшити покарання, застосувати положення ст.75 та ст.69 КК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що покарання, призначене йому судом, є надто суворим та несправедливим, так як воно не відповідає в повній мірі як обставинам, при яких він скоїв правопорушення, так і його особі.

Дійсно, він визнав свою вину в повному обсязі, активно співпрацював зі слідством, в ході судового розгляду розповів усе в подробицях. Вчинив злочини через сильні матеріальні складнощі. На теперішній час він працює і ніяких матеріальних труднощів не має.

Вказує, що суд при призначенні покарання вказав на пом`якшуючу обставину щире каяття, але не взяв до уваги активне сприяння розкриттю злочину та те, що він скоїв злочини через матеріальні складнощі, а також те, що матеріальна шкода, заподіяна ним, є незначною. При цьому, обставин, обтяжуючих покарання, суд не встановив, та помилково прийняв рішення, що підстав для застосування до нього ст.75 КК України не убачає.

На думку апелянта, суд призначив йому надто суворе покарання. Вказує, що за крадіжку на суму 300,25 грн та спробу вкрасти майно на суму 916,10 грн, він має відбувати покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. Він вже пів року працює за трудовим договором, ніколи в житті більше не буде скоювати крадіжки та інші правопорушення.

Вказані обставини суд першої інстанції не взяв до уваги. Вважає, що він не становить ніякої суспільної небезпеки, а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 достовірно знаючи, що Указами Президента України на всій території України з 24 лютого 2022 року введено військовий стан, на період дії якого впроваджено ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, будучи особою раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин. 15 березня 2023 року, приблизно о 18 годині 19 хвилин, знаходячись у торговій залі магазину ТОВ «Сільпо-Фуд», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська буд. 20-Б, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, із корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, знаходячись у відділі з консервами взяв товар, а саме: тунець «Adriatic Queen» в просолі (арт.8356569), у кількості 4 штук, вартістю 52 гривні 10 копійок за 1 штуку, без врахування ПДВ, на загальну суму 208 гривень 32 копійки без врахування ПДВ та консерву печінка тріски «Best Time тріски В» (арт.901885), в кількості 1 штуки, вартістю 91 гривня 92 копійки, без врахування ПДВ, після чого поклав вказаний товар до карману своєї кофти, в яку був одягнений.

Після чого ОСОБА_6 пройшов повз касову зону вказаного магазину, не розрахувавшись за вказаний товар та покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, яким в подальшому розпорядившись на власний розсуд, тим самим спричинивши ТОВ «Сільпо - Фуд» матеріальну шкоду на загальну суму 300 гривень 25 копійок, без врахування ПДВ.

Вказаними діями, ОСОБА_6 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, вчинена повторно, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Крім того, 10 квітня 2023 року, приблизно о 19 годині 45 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись у торговій залі магазину ТОВ «Сільпо-Фуд», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська буд. 20-Б, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, із корисливих мотивів, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, знаходячись у ковбасному відділі, з холодильного відділення взяв товар, а саме: хамон «Serrano формовий TM ARGAL» (арт. 366404), який знаходився у вакуумній упаковці, вагою 2,125 кг, вартістю 431 грн 10 коп. за 1 кг без врахування ПДВ, на загальну суму 916 грн 10 коп. без врахування ПДВ, після чого поклав його під свою кофту, в яку був вдягнений.

Продовжуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , маючи при собі викрадений товар, безперешкодно пройшов касову зону, не оплативши зазначену продукцію, намагався залишити приміщення вказаного магазину, проте свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений працівниками охорони магазину ТОВ «Сільпо Фуд» біля виходу з приміщення.

Вказаними діями, ОСОБА_6 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений в умовах воєнного стану, вчинений повторно, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

До початку апеляційного розгляду провадження прокурор змінив апеляційні вимоги та просив оскаржуваний вирок суду скасувати, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з декриміналізацією відповідно до ЗУ №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді; захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та прокурора з урахуванням поданих змін до неї; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та підтримала апеляційну скаргу процесуального прокурора з урахуванням поданих змін до неї; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо обґрунтованості призначеного йому покарання, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів, під наглядом лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, з 2011 року неодноразово оглядався лікарем наркологом, в останнє 21 квітня 2023 року, діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання опіоїдів, канабіоїдів, синдром залежності, на теперішній час під клінічним наглядом на замісній терапії.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнав щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З врахуванням всіх обставин провадження та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, але на мінімальний строк.

З урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, а саме того, що останній раніше неодноразово судимий, вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням, проте на шлях виправлення не ставав, порушував умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, у зв`язку з чим за відповідними рішеннями суду йому призначались покарання, пов`язані з ізоляцією від суспільства, підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не убачається.

Не убачається підстав і для призначення покарання ОСОБА_6 із застосуванням вимог ст. 69 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України.

Разом з тим, доводи прокурора при апеляційному розгляді про необхідність скасування вироку і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, на підставі положень пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, є слушними, зважаючи на таке.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною другою статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

З оскаржуваного вироку убачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України ОСОБА_6 вчинив у 2023 році. Діями обвинуваченого було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому за ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України - на суму 916 грн 10 копійок, за ч.4 ст. 185 КК України на суму 300 грн 25 копійок.

Станом на 01 січня 2023 року неоподатковуваний мінімум доходів громадян складав 1342 грн, тобто розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, на момент вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, становив 2684 грн.

Як регламентовано частиною 1 статті 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Враховуючи те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_6 становила за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України - 916 грн 10 копійок, за ч.4 ст.185 КК України 300 грн 25 копійок, тобто ця сума є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме ніж 2684 грн, колегія суддів вважає, що, з огляду на передбачений статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення не підпадають під кримінально карані діяння, передбачені ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність за певні діяння у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Відповідно до положень ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, положення ст. 417, п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, а також те, що сторона захисту не заперечує проти закриття кримінального провадження з зазначених прокурором підстав, та колегія суддів доходить висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України підлягає закриттю, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а вирок суду в цій частині - скасуванню.

Керуючись п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, ст.ст. 404-405, 407-409, 417 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргупрокурора укримінальному провадженні ОСОБА_9 , з урахуванням поданих змін до неї, задовольнити.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2024 року, стосовно ОСОБА_6 за ч.2ст.15,ч.4ст.185,ч.4ст.185КК України скасувати та кримінальне провадження закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала апеляційногосуду набираєзаконної силиз моментуїї проголошеннята можебути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4