Постанова

від 25.12.2024 по справі 334/7785/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.12.2024 Справа № 334/7785/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/7785/24 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/807/2083/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Трофимової Д.А.,

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.,

розглянувши впорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи занаявними усправі матеріаламицивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Запоріжринок» про визнання незаконними та скасування наказів про переміщення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Комунального підприємства «Запоріжринок» про визнання незаконними та скасування наказів про переміщення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Запоріжринок» про визнання незаконними та скасування наказів про переміщення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди було визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спір у вказаній справі є таким, що випливає із трудових відносин, а тому у відповідності до частини 2 статті 177 ЦПК України, вимоги частини першої вказаної статті - надати позивачем докази надсилання сторонам по справі копії позовної заяви разом із додатками до неї, не розповсюджуються.

Учасники справи своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо повернення заяви позивачеві.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки в даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанціїв межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З матеріалів справи видно, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Запоріжринок» про визнання незаконними та скасування наказів про переміщення та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, було залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків: п`ять днів з моменту отримання позивачем копії ухвали.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, а саме: не сплачено судовий збір, не надано документів, які посвідчують особу позивача та подаючи позовну заяву та документи, що додаються до неї, позивач не додав до позовної заяви копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, для відповідача.

На виконання вимог ухвали суду від 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала докази сплати судового збору та завірені копії документів, які посвідчують особу позивачки.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав того, що позивачем не додано до позовної заяви копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, для відповідача.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 р. суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики "справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

ОСОБА_1 в своєму позові оскаржує наказ КП «Запоріжринок» про її переміщення, як директора ринка на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «Запоріжринкок» в межах існуючого квіткового павільйону; просить визнати незаконним та скасувати наказ КП «Запоріжринок» про її звільнення за п. 4 ст. 40 КзпП України та поновити її на роботі в КП «Запоріжринок» на посаді директора. Також ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8000,00 грн. та моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

Із позовних вимог ОСОБА_1 слідує, що спір, який виник між нею та відповідачем КП «Запоріжринок» є таким, що виникає з трудових відносин, а тому вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України щодо подання копій документів на ОСОБА_1 не поширюються.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про повернення позовної заяви, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на те, що предметом оскарження є ухвала суду про повернення позовної заяви, судові витрати підлягають відшкодуванню на підставі ст. 119 ЦПК України за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 259, 367-369, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2024 рокуу цій справі скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 грудня 2024 року.

Головуюча: Д.А. Трофимова

Судді: С.В.Кухар

Е.А. Онищенко