Окрема думка

від 18.12.2024 по справі 331/670/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.12.2024 Справа № 331/670/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/670/22 Головуючий у 1 інстанції Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/807/2053/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Запорізького апеляційного суду Онищенка Е.А. на постанову від 18 грудня 2024 року у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок отримання травми невиробничого характеру

Складена відповідно до ч. 3 ст. 35 ЦПК України.

18 грудня 2024 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок отримання травми невиробничого характеру, апеляційний суд прийняв постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2024 року у цій справі скасовано та прийнято нову Постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», 3-я особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок отримання травми невиробничого характеру. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на користь ОСОБА_1 83779,14 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок отримання травми невиробничого характеру. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» на користь ОСОБА_1 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання травми невиробничого характеру. В решті позову відмовлено.

Проте, з висновками апеляційного суду погодитись не можу з наступних підстав.

Так, під час розгляду справи судами встановлено і не заперечується сторонами, що 31 жовтня 2021 року о 15 годині 00 хвилин, під час відвідування магазину продовольчих товарів «СІЛЬПО», знаходячись в торговому залі вказаного магазину, ОСОБА_1 підсковзнулась на підлозі, впала з висоти власного росту, що призвело до отримання травми невиробничого характеру.

Позивач стверджує, що падіння сталося внаслідок невиконання відповідачем вимог п. 32 Порядку провадження діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів, що знаходиться у причинному зв`язку з падінням.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь яких об`єктивних доведених фактичних даних про наявність протиправної дії чи бездіяльності відповідача ТОВ «Сільпо Фуд», які б прямо чи опосередковано сприяли настанню нещасного випадку з позивачкою ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що для спростування вимог позову, відповідачу необхідно було довести відсутність вини зі свого боку, а саме, що травмування позивачки виникло не у зв`язку із порушенням Правил і недотримання чистоти у торгівельному залі, а з інших підстав, і що відповідач не вчинив жодної противоправної дії чи бездіяльності, які б прямо чи опосередковано сприяли настанню нещасного випадку.

Проте вважаю, що апеляційний суд помилково у даному випадку поклав обов`язок на відповідача доводити відсутність своєї вини у противоправній поведінці, та саму противоправну поведінку.

Так відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, визначених ст.1166 ЦК України відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоду особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) існує причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника та шкодою, яка виникла; 4) наявна вина особи, яка завдала шкоду.

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини

Отже діє презумпція (припущення) вини порушника. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

З наведеної норми виходить, що умови цивільно-правової відповідальності поділяються на «позитивні» (настання шкоди, причинний зв`язок між шкодою й поведінкою особи, яка заподіяла шкоду; їх наявність доводиться зацікавленою особою для виникнення відповідальності) та «негативні», що перешкоджають її настанню (вина, завдання шкоди правомірними діями; їх відсутність/наявність доводиться зацікавленою особою.

Отже настання шкоди, причинний зв`язок між шкодою й поведінкою особи, яка заподіяла шкоду; їх наявність доводиться зацікавленою особою для виникнення відповідальності, а саме позивачем у справі. Оскільки за частиною другою статті 1166 ЦК України діє презумпція вини, то її відсутність доводиться відповідачем.

Таким чином, на мою думку, для вирішення справи необхідно зосередити увагу на наявність перших трьох із зазначених елементів у вирішенні питань щодо шкоди,противоправних дій чи бездіяльності відповідача, та їх причинний зв`язок з заподіянням шкоди. Дані складові доводяться особою , яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

На підтвердження противоправної поведінки відповідача ОСОБА_1 надала суду Акт № 301 від 01.12.2021 р. комісії КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР про нещасний випадок невиробничого характеру (а.с.25).

Звертаю увагу, що зазначений Акт № 301 являється єдиним доказом який апеляційний суд поклав у обґрунтування своїх висновків і складений повністю зі слів позивачки ОСОБА_3 .

Будь яких інших фактичних даних події, матеріали справи не містять.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції акцентував увагу на те, що акт № 301 комісії КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, складений неякісно, формально та однобоко, що в свою чергу, нівелює встановлений Порядком № 270 механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Так, як зазначено комісією, фактичні обставини нещасного випадку, а саме те, що ОСОБА_1 підковзнулася на розсипаному винограді, так і висновок про невиконання посадовими особами магазину «Сільпо» вимог пункту 32 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, а також наявність причинного зв`язку із настанням нещасного випадку, зроблені комісією виключно на підставі пояснювальної записки самої постраждалої ОСОБА_1 , зацікавленої особи у відшкодуванні збитків.

Разом з цим, у п. 9 Акту - комісією зазначено, що причиною події, яка призвела до нещасного випадку являється втрата рівноваги, падіння, а не забруднена підлога.

Комісією не взято до уваги листок непрацездатності чи довідку лікувально-профілактичного закладу, а також свідчення очевидцев, керівника органу (організації), на території чи об`єкті якого стався нещасний випадок.

Так комісією не з`ясовувалися ті обставини, що наслідком падіння міг стати стан здоров`я самої позивачки.

У матеріалах справи мається два листа непрацездатності за невиробничою травмою AЛB №831344 від 09.08.2021р., №814464 від 18.08.2021р. (а.с.95-97),

Згідно довідки огляду сімейного лікаря для МСЕК, Запорізького центра первинної медико-санітарної допомоги №1 ОСОБА_4 від 20.01.2022р., - початок захворювання ОСОБА_1 - 07.08.2021р., вдома отримала побутову травму - травмувалась правою ступнею, накладено гіпс стопи до 1/2 гомілки.

На обох листах маються підписи ОСОБА_5 як голови комісії.

Отже члену комісії ОСОБА_5 під час розслідування нещасного випадку у торгівельному залі було відомо, що ОСОБА_1 мала травму стопи тієї ж самої (правої) ноги та перебувала на лікарняному майже місяць.

Як вже зазначалось, причиною падіння ОСОБА_1 у п.9 Акту вказано втрата рівноваги, падіння.

Проте незважаючи на встановлені причини, висновками комісії являються невиконання пункту 32 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, що ставить під сумнів об`єктивність розслідування колегами позивачки.

Окрім цього, до роботи комісії з розслідування нещасного випадку не було залучено представників районної держадміністрації (виконавчого органу міської, районної у місті ради), Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, організації, де працює потерпіла, організації, на території чи об`єкті якої стався нещасний випадок, а також представники органів охорони здоров`я, освіти, захисту прав споживачів.

Крім цього, в акті не зазначено, які саме санітарно - гігієнічні норми і вимоги були порушені керівництвом магазину, в яких діях чи бездіяльності це виявилось і яким саме нормативним актом такі норми передбачені.

Голова комісії КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР підтвердив суду, що висновок про невиконання посадовими особами магазину «Сільпо» вимог пункту 32 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, а також наявність причинного зв`язку із настанням нещасного випадку, зроблені комісією на підставі пояснювальної записки постраждалої .

Розслідування нещасного випадку проведенено з порушенням 10-ти денного строку визначенного п. 12 Порядку. Термін керівником продовжений не був.

Порушення комісією строку розслідування нещасного випадку спричинило неможливість виявлення та фіксації належних і достовірних доказів, необхідних для встановлення обставин та причин нещасного випадку, зокрема фото- та відеофіксації події.

Згідно до ч. 1 статті 78, 79 ЦПК україни суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, з огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що наданий стороною позивача акт № 301 комісії КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР про нещасний випадок невиробничого характеру є недостовірним доказом, оскільки на підставі цього доказу неможливо встановити дійсні обставини справи, крім міркувань події самої позивачки.

Окрім цього, хоча суд і визнав цей доказ недостовірним у порядку ст. 79 ЦПК України, вважаю, що є доцільним не брати його до уваги також як такий, що одержано з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст. 78 ЦПК України), оскільки строк розслідування являється його важливою складовою частиною.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України відповідачем як на підставу своїх заперечень надано суду висновок експертів № 400018/42707-42711 від 21.12.2022 р. Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса», який апеляційний суд оцінив критично.

Проте вважаю, що даним висновком доведено, що загальні правила безпеки, які повинні бути вжиті для організації роботи магазину самообслуговування виконані відповідачем.

Для безпеки пересування, разом з іншими заходами, по торгівельному залу укладена керамічна глазурована плитка "Грес", яка має відповідний сертифікат ( а.с. 173). На мою думку було з`ясовано, що підлога не була слизькою за її технічними даними.

Встановивши, що відсутні докази наявності в діях працівників відповідача протиправної поведінки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, відсутні підстави для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, спростовуючи всі його висновки, апеляційний суд взагалі не зазначив які саме противоправні дії відповідача завдали шкоду.

Не зазначив у результаті чого відбулося падіння позивачки і як вони пов`язані з діями або бездіяльністю відповідача, в той час як суд першої інстанції звернув увагу на хворобу саме стопи правої ноги, незадовго до падіння позивачки у супермаркеті.

На мою думку, суд апеляційної інстанції необґрунтовано оцінив критично покази свідка ОСОБА_6 , надав перевагу власним припущенням щодо відео фіксації нещасного випадку, яка б могла на думку апеляційного суду мати об`єктивний та достовірний доказ події.

Суд послався в цій частині на недобросовісність адміністрації закладу, представник якого, нібито в суді апеляційної інстанції дав пояснення, що вони не вважали за необхідне зберігати відкозапис. Проте в ході судового засідання представник дала пояснення стосовно того, що відеозапис зберігається тільки на певний проміжок часу, а саме до 1 календарного місяця, записи вилучаються для зберігання тільки у випадках здійснення відвідувачами магазину правопорушень та викликом поліції.

Так свідок ОСОБА_6 охоронець який підіймав з підлоги потерпілу, вказував, що вона скаржилася на те, що вона тільки після лікарняного і у неї болить нога та бачив, чисту підлогу.

Такі покази узгоджуються з іншими фактичними обставинами справи.

Так, відповідно до довідки огляду сімейного лікаря на МСЕК» лікаря Запорізького центра первинної медико-санітарної допомоги №1 ОСОБА_4 від 20.01.2022р., в якій зазначено: початок захворювання ОСОБА_1 - 07.08.2021р., вдома отримала побутову травму - травмувалась правою ступнею об металеву ніжку дивану. У зв`язку з цим, була тимчасово непрацездатна у період з 09.08.2021р. по 08.09.2021р., що підтверджується листками непрацездатності AЛB №831344 від 09.08.2021р., №814464 від 18.08.2021р. (а.с.95-97)

Отже, на момент нещасного випадку ОСОБА_1 вже була травмована, що не виключає наявність причинно-наслідкового зв`язку між вже набутою травмою та отриманою внаслідок падіння в приміщенні магазину «Сільпо», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

На мою думку апеляційний суд до розгляду справи підійшов однобоко. Всі докази надані відповідачем оцінені критично, неприйняті до уваги чи не обґрунтовано піддані сумніву.

Зазначене підтверджується і задоволенням у повному обсязі позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

Апеляційний суд неодноразово акцентує увагу, що позивач отримала інвалідність третьої групи довічно, не приймаючи до уваги, що згідно довідки МСЕК від 07.02.2022 року та огляду сімейного лікаря для МСЕК, початок захворювання ОСОБА_1 - 07.08.2021р., тобто ще до події у супермаркеті. І саме причини захворювання, які почалися ще у серпні 2021 року, сприяли встановленню групи інвалідності ( т.1 а.с. 53, 95 ).

Як вже зазначалось, початкове захворювання ОСОБА_1 , яке супроводжувалось накладенням гіпсу, тривало майже 30 днів, що доводить наявність суттєвого ушкодження правої стопи.

Довідка огляду сімейного лікаря КНП " Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" для МСЕК від 07.02.2022 року взагалі не містить інформації про оперативне лікування у ТОВ "Клініка Мотор Січ".

Згідно наданої довідки МСЕК від 07.02.2022 року інвалідність пов`язана з подією 07.08.2021 року. Інших медичних документів, які б підтверджували причинний зв`язок захворювання з інвалідністю, позивачкою не надано. Висновки ЛКК у матеріалах справи відсутні.

Також при визначенні розміру моральної шкоди апеляційним судом не прийнято до уваги, що відмовившись від госпіталізації в КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР фактично сприяла збільшенню фізичних та моральних страждань.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ТОВ «Сільпо Фуд» не вчинив жодної протиправної дії чи бездіяльності, які б прямо чи опосередковано сприяють настанню нещасного випадку з позивачкою ОСОБА_1 .

Причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та шкідливим наслідком у вигляді падіння позивачки відсутній.

Відсутність цих складових деліктного порушення унеможливлює настання відповідальності відповідача за спричинену шкоду.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції, на мою думку, не було правових підстав для скасування законного рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суддя Онищенко Е.А.