Постанова

від 09.12.2024 по справі 465/5083/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/5083/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/811/1609/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Ковальчука Ю.П.,

з участю: представника позивача - адвоката Єсіпова І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

в с т а н о в и в:

В липні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Єсіпов І.А. звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 365 686,50 гривень сплачених позивачем на виконання нікчемного попереднього договору купівлі-продажу підземного паркінгу від 19.10.2022 року та судові витрати віднести на рахунок відповідача.

В обґрунтування позову покликався на те, що позивач мав намір придбати паркомісце у підземному паркінгу житлового будинку шляхом інвестування коштів у його будівництво, тому між позивачем та відповідачем 19.10.2022 року укладено попередній договір купівлі-продажу підземного паркомісця № 118, яке розташоване на "мінус" 1 поверсі будинку за будівельним номером АДРЕСА_1 , загальна проектна площа 13,75 кв.м. Даний об`єкт фізично не існував, і був представлений лише як графічне зображення у додатку до попереднього договору. Згідно п. 2.4 Попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти у належній формі договір-купівлі продажу об`єкта у строк до 30.06.2024, але не пізніше ніж протягом 30 днів з моменту проведення державної реєстрації права власності на об`єкт за відповідачем, якщо позивач внесе забезпечувальний платіж згідно умов договору. На виконання попереднього договору позивачем було сплачено на банківський рахунок відповідача 365 686,50 гривень, що підтверджується банківськими квитанціями. Зазначає, що в силу статей 215, 216, 220, 635 ЦК України даний договір є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений. Відтак, просить стягнути з відповідача сплачені кошти на виконання нікчемного попереднього договору купівлі - продажу підземного паркінгу від 19.10.2022 року судові витрати віднести на рахунок відповідача.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року позов задоволено

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» на користь позивача 365 686,50 гривень, сплачених позивачем на виконання нікчемного попереднього договору купівлі-продажу підземного паркінгу від 19.10.2022 року, судові витрати у розмірі 2 925,50 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 300 гривень, а всього разом 389 912(триста вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дванадцять)гривень.

Рішення суду оскаржило Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп», подавши апеляційну скаргу.

Відповідач - ТОВ «БІК «Рубікон Груп» не погоджується з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.04.2024 р. в справі №465/5083/23, та вважає зазначене рішення незаконним.

Відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд не врахував, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки ОСОБА_2 , який діяв від імені відповідача (ТОВ "БІК "Рубікон Груп") при укладенні попереднього договору купівлі-продажу підземного паркінгу від 19.10.2022р. з порушенням форми договору щодо його нотаріального посвідчення.

Укладаючи від імені відповідача попередній договір купівлі-продажу підземного паркінгу від 19.10.2022р. з позивачем, який по формі не відповідав вимогам ч.4 ст.635, ст.657 ЦК України ОСОБА_2 діяв в порушення змісту наданого йому відповідачем доручення, що може спричинити збитки відповідачу у випадку стягнення судами пред`явлених позивачем в даній справі до стягнення сум.

Відтак, у зв`язку з вищенаведеним відповідач матиме претензії, в тому числі і майнові, до ОСОБА_2 як повіреного, який порушив свої обов`язки перед відповідачем, чим безпосередньо підтверджуються обставини щодо впливу оскаржуваного рішення суду на права та інтереси ОСОБА_2 , якого всупереч ст.53 ЦПК України не було залучено до участі в даній справі як третю особу.

Крім того, незалучення ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи призвело до неповного встановлення обставин даної справи, а саме невстановленими залишились обставини щодо причин і мотивів укладення сторонами даного спору попереднього договору купівлі-продажу підземного паркінгу від 19.10.2022р. без нотаріального посвідчення, що є важливим в даному випадку, оскільки відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України у випадку наявності факту ухилення будь-якої сторони договору від його нотаріального посвідчення такий договір може бути визнаний судом дійсним.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Єсіпова І.А. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що попередній договір, укладений 19.10.2022 року між позивачем та відповідачем, за формою не відповідає вимогам, встановленим законом до основного договору, оскільки не був нотаріально посвідченим, отже в силу закону є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 19.10.2022 року між ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» в особі ОСОБА_2 підписано попередній договір купівлі - продажу(а.с.11-17).

Відповідно до п.2.1. Договору, предметом договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі - продажу об`єкта (основного договору) на умовах, встановлених цим договором.

В свою чергу, відповідно до п.1.1.2. Договору, об`єктом є підземне паркомісце №118 в будинку, що знаходиться на "мінус" 1 поверсі, за будівельною адресою АДРЕСА_1 , загальна проектна площа 13,75 кв.м.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що за цим договором сторони зобов`язуються в майбутньому укласти в належній формі та підписати основний договір, до підписання якого сторона-1 (відповідач у справі) забезпечить введення будинку в експлуатацію та після оформлення та реєстрації права власності за стороною-1 на об`єкт, передає об`єкт у власність стороні-2 (позивачу у справі) в порядку, що встановлений договором.

Даним договором передбачено, що виконання зобов`язання повинно бути забезпечене, зокрема, шляхом сплати стороною-2 коштів стороні-1.

Згідно п.4.3. Договору, забезпечувальний платіж складає 548 529 (п`ятсот сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 00 коп.

Пунктом 8.3. цього договору визначено, що сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину та є попереднім договором згідно зі ст.635 ЦК України.

В матеріалах справи містяться копії банківські квитанцій від 20.10.2022 на суму 274 264,50 грн., від 11.01.2023 на суму 45 711,00 грн. та від 04.04.2023 на суму 45 711,00 грн. (а.с.18-20), згідно яких позивачем було сплачено відповідачу забезпечувальні платежі за попереднім договором від 19.10.2022 року, на загальну суму 365 686,50 гривень відповідно.

Загальна сума внесеного позивачем на користь відповідача забезпечувального платежу складає 365 686,50 гривень

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

У відповідності до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним «не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Належним способом захисту у подібному випадку є саме визнання відповідного права (пункт і частини другої статті 16 ЦК України) або застосування наслідків недійсності правочину.

Враховуючи, що підписаний сторонами попередній договір купівлі - продажу підземного паркінгу від 19.10.2022 року, нотаріально посвідчений не був такий правочин є нікчемним, а тому, кошти, які сплачені ОСОБА_1 на виконання даного договору підлягають поверненню.

Доводи апеляційної скарги, щодо незалучення судом до участі в справі ОСОБА_2 як третю особу колегія суддів вважає необгрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з приписами статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (висновок Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18).

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

Оскільки Попередній договір купівлі- продажу нерухомого майна від 19.10.2022 рокубуло укладено позивачем з юридичною особою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» в особі ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, тому саме ТОВ «БІК «Рубікон Груп» є суб`єктом спірних правовідносин, які виникли на підставі цього нікчемного правочину, а не ОСОБА_2.

З огляду на вище наведе, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.