Постанова

від 24.12.2024 по справі 711/1658/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1877/24 Справа № 711/1658/24 Категорія: 307020000 Головуючий по 1 інстанції Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Широкова Г.К.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 - адвокат Руденко Марина Олегівна

відповідач - ОСОБА_2

представник ОСОБА_2 - адвокат Кушнір Тетяна Володимирівна

третя особа - Черкаська районна державна нотаріальна контора

особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Черкаська районна державна нотаріальна контора про усунення від права спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в день смерті останнього відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме будинковолодіння з надвірними спорудами, яке розташоване в АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства).

Державним нотаріусом Черкаської районної нотаріальної контори 13 січня 2023 року заведено спадкову справу № 70139999 щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є: дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Вказує, що у 2022 році ОСОБА_3 діагностовано ряд захворювань внутрішніх органів, які потребували лікування та значної суми коштів, які в повному обсязі сплачувались позивачкою, яка є пенсіонером та не має значного доходу. На момент виявлення хвороби у спадкодавця та виникнення необхідності в наданні допомоги відповідач проживав та працював на території Республіки Польща де отримував дохід, частину якого міг направити на допомогу батькові, крім того, міг повернутися на територію України для догляду за хворим батьком, однак знаючи з розмов з позивачкою про хворобу батька, умисно уникав від надання матеріальної чи іншої допомоги спадкодавцю та не вчинив жодних дій для допомоги батькові, обов`язок допомагати якому випливає з положень СК України.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Повернуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп., сплаченого при подачі позову та судовий збір віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач не надала суду доказів перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані, звернення його до відповідача з проханням про надання допомоги та можливості останнього надавати таку допомогу, а також факту вчинення ОСОБА_2 умисних дій чи бездіяльності, які спрямовані на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку спадкодавцю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що безпорадний стан ОСОБА_3 підтверджується численними виписками та іншими документами медичного характеру наданими позивачем до суду. ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 і повинен був проявити ініціативу в допомозі батькові, а не ігнорувати цей факт, однак знехтував своїм обов`язком та не спромігся допомогти своїй сім`ї. Суд вказаних обставин не врахував та прийшов до помилкового висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Кушнір Т.В. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду. Матеріалами справи встановлено і позивачем не доведено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно перебував у безпорадному стані та потребував догляду саме сина ОСОБА_2 , також, позивачкою не надано доказів того, що батько звертався з проханням до відповідача надати йому допомогу, а відповідач ухилявся від надання такої допомоги. В апеляційній скарзі позивач не наводить жодного правового обґрунтування, що підтверджувало підстави для усунення від спадкування за законом в розумінні статті 1224 ЦК України. Доводи апеляційної скарги є надуманими та такими, що не відповідають передбаченим чинним законодавством способам захисту цивільного права або інтересу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. Орієнтовний розмір судових витрат відповідача в суді апеляційної інстанції становить 18 000 грн. Документи на підтвердження понесених витрат, в тому числі на правничу допомогу будуть додатково подані в строки, визначені ЦПК України.

Заслухавши доповідь головуючого, учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 29 листопада 2007 року (т.1 а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області, (т.1 а.с. 14) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті Черкаською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за номером 10/2023. З спадкової справи № 10/2023 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини 13 січня 2023 року (т.1 а.с. 68), а ОСОБА_2 звернувся з відповідною заявою 10 березня 2023 року (т.1 а.с. 103). Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

В матеріалах справи міститься консультаційний висновок спеціаліста ДУ Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова» Національної академії медичних наук України від 01 вересня 2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 звернувся зі скаргами на виражену жовтяницю, слабкість, збільшення живота, набряки ніг. Було встановлено діагноз - Цироз печінки токсичної етіології, стадія декомпенсація. Клас С за Чайль-Пю. Паренхиматозна жовтниця. Виражена печінково-клітинна недостатність, портальна гіпертензія, гепатоспленомегалія. Асцит. Гепаторенальний синдром. ЖКХ. Ожиріння 2ст.

Відповідно до виписки 17738 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого терапевтичного відділення радіаційного захисту населення КНП «Черкаська обласна лікарня», 04 жовтня 2022 року ОСОБА_3 доставлений бригадою швидкої допомоги в приймальне відділення. Оглянутий кардіологом, лікарем приймального відділення, анестезіологом - реаніматологом, гастроентерологом. В умовах приймального відділення розпочата киснева терапія. Враховуючи важкий стан пацієнта госпіталізований в відділення астезіології та інтенсивної терапії. Відповідно до даної виписки вбачається, що ОСОБА_3 перебував в стаціонарі за місцем проживання з 08 серпня 2022 року по 22 серпня 2022 року. Помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15 (провадження № 61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-15926св18).

При розгляді справи про усунення від спадкування, суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права на спадкування це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 дійсно хворів, що підтверджено наданими позивачем медичними документами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду даної справи позивачем не було доведено, що ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані, відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, має місце винна поведінка останнього (зокрема, відмови від надання допомоги батькові), а також що спадкодавець потребував такої допомоги саме від відповідача та наявності у нього можливості надавати необхідну допомогу спадкодавцю.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність в матеріалах справи виписок та інших документів медичного характеру не є підтвердженням безпорадного стану спадкодавця, а лише вказує на те, що ОСОБА_3 дійсно хворів та перебував на лікуванні. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повинен був сам проявити ініціативу в допомозі батькові колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків суду, що померлий потребував саме допомоги сина та звертався до нього за такою допомогою, а син був обізнаний про стан батька та свідомо ухилявся від надання допомоги. Скаржником не доведено винної поведінки в діях чи бездіяльності ОСОБА_2 щодо уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Доводи ОСОБА_1 про усне повідомлення нею ОСОБА_2 про стан батька нічим не підтверджені та не спростовують висновок суду про недоведеність позовних вимог.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю та не доведеністю.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року.

Судді