Рішення

від 09.12.2024 по справі 199/10951/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10951/23

(2/199/953/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

09.12.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Циганок К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області померла матері позивача ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно: земельна ділянка із кадастровим №1421781100:06:000:0004, частика квартири АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 . 14 лютого 2022 року позивач звернувся до державного нотаріуса Першої маріупольської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини. Спадкова справа була заведена, однак свідоцтво про право на спадщину не видавалось через початок військових дій Російської Федерації проти України. 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, з 05 березня 2022 року територія Маріупольського району Донецької області віднесена до тимчасово окупованої. З метою завершення оформлення спадкових прав позивачем було направлено запит, у відповідь на який Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції листом від 15 грудня 2023 року повідомило, що державний нотаріус, який заводив спадкову справу після матері позивача звільнена із займаної посади, з 18 липня 2023 року оголошено простій Першої маріупольської державної нотаріальної контори, документи нотаріального діловодства та архіву вказаної нотаріальної контори до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, відомості про стан збереження архіву відсутні. За викладених обставин спадкову справу після смерті матері позивача оформити неможливо, а тому позивач не має можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку. Посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем після своєї матері, який прийняв спадщину, однак з об`єктивних та незалежних від нього причин не може оформити спадкові права, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд визнати за ним в порядку спадкування право власності на перелічене вище спадкове майно.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу відповідний строк для усунення виявлених недоліків його позову.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року у зв`язку із повним та своєчасним усуненням позивачем недоліків його позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою суду витребувано копію спадкової справи після смерті спадкодавця позивача.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року, 20 червня 2024 року, 26 липня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено іншого спадкоємця ОСОБА_2 .

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, 09 липня 2024 року, 10 жовтня 2024 року витребувано належним чином завірені копії заповітів спадкодавця, інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщену осіб відносно третьої особи у справі, а також інформацію про перетин третьої особою у справі державного кордону України.

В останнє судове засідання учасники розгляду справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог. В ході розгляду справи представник позивача, позивач позовні вимоги підтримували наполягали на їх задоволенні в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин, проти заочного розгляду справи не заперечували. Відповідачі, третя особа в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, правом на подання відзиву, пояснень третьої особи не скористались.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи та здійснити розгляд справи по суті в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН №076940 від 01 липня 2004 року на лежала земельна ділянка площею 6 га та кадастровим №1421781100:06:000:0004, на підставі біржового контракту №3286 (договір купівлі-продажу) від 16 вересня 2000 року квартира АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 лютого 1995 року частина кватири АДРЕСА_1 . Викладені обставини підтверджуються копією паспорту, копіями вказаних державного акту, біржового контракту, свідоцтва про право власності на житло, копіями листів від 03, 04 січня 2024 року ККП «МБТІ Маріупольська нерухомість», копією витягу з Державного земельного кадастру.

За життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено три чинних на даний час заповіти: 1) заповіт, посвідчений 02 квітня 2001 року приватним нотаріусом Чичековою О.А. за реєстровим №1224, номер у спадковому реєстрі 5179000, місце зберігання приватний нотаріус Чичекова О.А.; 2) заповіт, посвідчений 06 грудня 2004 року приватним нотаріусом Рябоконь Ю.С. за реєстровим №7079, номер у спадковому реєстрі 8688015, місце зберігання Донецький обласний державний нотаріальний архів; 3) заповіт, посвідчений 30 листопада 2006 року Першою маріупольською державною нотаріальною конторою за реєстровим №8-3288, номер у спадковому реєстрі 41227907, місце зберігання Перша маріупольська державна нотаріальна контора. Викладені обставини підтверджуються копією витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).

Як вбачається зі змісту копії другого із вищевказаних заповітів, вказаним заповітом ОСОБА_3 здійснила заповідальне розпорядження на користь позивача, а саме заповіла на його користь на випадок своєї смерті спірну земельну ділянку площею 6 га та кадастровим №1421781100:06:000:0004.

Щодо змісту першого та третього із вищевказаних заповітів, які мали зберігатись у приватного нотаріуса Чичекової О.А. та в Першій маріупольській державній нотаріальній конторі, то копії таких заповітів учасниками справи суду подані не були, в матеріалах справи відомості про анкетні дані спадкоємця за цими заповітами, а також про заповідане спадкове майно відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір`ю позивача, внаслідок чого відкрилась спадщина на належне спадкодавиці спірне нерухоме майно. На момент смерті спадкодавиці остання проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 . Інші особи за вказаною адресою зареєстрованими не були, а відомості та докази того, що за вказаною адресою разом зі спадкодавицею фактично мешкали інші особи в матеріалах справи відсутні. Викладене підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією свідоцтва про народження, копією листа Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 14 грудня 2023 року.

14 лютого 2022 року Першою маріупольською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу за №97/2022 (номер у спадковому реєстрі 69136369), що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі. При цьому матеріали цивільної справи не містять жодних документів (доказів), з яких можна було б встановити зміст спадкової справи, зокрема вичерпне коло спадкоємців за законом та/або заповітом, які звернулись задля оформлення своїх спадкових прав та прийняли спадщину після ОСОБА_3 , а також особу, за заявою якої було відкрито означену спадкову справу.

Відповідно до копій листів Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15 грудня 2023 року, 19 січня 2024 року, 11 червня 2024 року територія Маріупольського району Донецької області з 05 березня 2022 року віднесена до тимчасово окупований Російською Федерацією територій України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309. Робоче місце приватного нотаріуса Маріупольської районного нотаріального округу Донецької області Чичекової О.А. знаходиться за адресою пр. Будівельників, 92 в м. Маріуполь. Нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Чичекової О.А. зупинена з 07 лютого 2023 року відповідно до ч.2 ст.29-1 Закону України «Про нотаріат» шляхом шляхом подання заяви до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Чичекової О.А. до Донецького обласного державного нотаріального архіву чи іншого приватного нотаріуса не передавались та не були вивезені з адреси розташування її робочого місця. Наказом міжрегіонального управління від 18 липня 2023 року №6464/04 «Про оголошення простою деяких державних нотаріальних контор Донецької області» з 18 липня 2023 року до особливого розпорядження оголошено простій Першої маріупольської державної нотаріальної контори. Документи нотаріального діловодства та архіву Першої маріупольської державної нотаріальної контори до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, відомості про стан збереження архіву відсутні. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 08 травня 2023 року №1705/5 «Про реорганізацію деяких державних нотаріальних контор Донецької області» Першу маріупольську державну нотаріальну контору реорганізовано шляхом її приєднання до Другої маріупольської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою м.Маріуполь, пр. Будівельників, 75. Наказом міжрегіонального управління від 19 липня 2023 року №6484/04 «про оголошення простою деяких державних нотаріальних контор Донецької області» з 19 липня 2023 року до особливого розпорядження оголошено простій Другої маріупольської державної нотаріальної контори. Документи нотаріального діловодства та архіву (у тому числі спадкові справи) Першої маріупольської державної нотаріальної контори, а нині Другої маріупольської державної нотаріальної контори, з 2002 року до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались та не були вивезені з адреси розташування контори, встановити їх місцезнаходження та стан збереження наразі неможливо. Враховуючи викладене, отримати спадкову справу №69136369, заведену Першою маріупольською державною нотаріальною конторою, а також копію заповіту, посвідченого 02 квітня 2001 року приватним нотаріусом Чичековою О.А. за реєстровим №1224, наразі не вбачається за можливе.

Разом з тим, судом встановлено, що окрім позивача спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є також і третя особа у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка як і позивач є дитиною спадкодавиці, що підтверджується копією листа Луцького ВДРАЦС у Луцькому районі Волинської області від 23 травня 2024 року. З`ясувати місцезнаходження такої другої спадкоємиці, зокрема підтвердити твердження сторони позивача, що остання перебуває за кордоном, підтвердити не вдалось з огляду на зміст листа Державної прикордонної служби України від 10 жовтня 2024 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, ЗК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321, 328, 373, 374 ЦК України, ст.ст.40, 78-81, 86, 87, 89 ЗК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидами якого є земельна ділянка), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом норм ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220, 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця (час відкриття спадщини).

За змістом ст.ст.1225, 1226 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Нормою ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом положень ст.ст.1233, 1235, 1236, 1245 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

За змістомст.ст.1296,1297ЦК Україниспадкоємець,який прийнявспадщину,може одержатисвідоцтво проправо наспадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно ст.1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Нормою ст.16ЦК Українипередбачено,що способамизахисту цивільнихправ таінтересів можутьбути визнання права.

Відповідно до норми ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до на ступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, у відповідності до змісту наведених судом вище норм цивільного законодавства набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, зокрема на нерухоме майно (будівлі, квартири, земельні ділянки тощо). Можливість виникнення права власності безпосередньо на підставі рішення суду передбачено лише у ст.335 (набуття права власності на безхазяйну річ), ст.344 (набувальна давність) та ст.376 (самочинне будівництво) ЦК України, в усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема в порядку спадкування (ст.ст.328, 1216 ЦК України). В свою чергу, рішення суду про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України в контексті ст.1216 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (тобто позивач вже став власником спірного майна, а не намагається ним стати через пред`явлення позову), у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно в порядку спадкування є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності, набуття такого права на законних підставах. Крім того, оскільки цивільні права можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства (ст.11 ч.3 ЦК України), то в такому випадку позивачу необхідно довести перед судом наявність передбачених такими актами законодавства обставин та умов, безпосередньо на підставі яких у нього за законом виникло спірне право власності, за захистом якого він і звертається до суду із позовом про визнання за ним цього права власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Спадкоємцю може належати в порядку спадкування лише те майно, право на яке за життя набув спадкодавець. Тобто метою подання позову про визнання прав власності в порядку спадкування є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою, якщо зробити це іншим шляхом неможливо. Необхідною умовою для визнання судом за особою права власності в порядку спадкування є підтвердження позивачем перед судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту прийняття ним спадщини після спадкодавця шляхом своєчасного (у встановлений законом шестимісячний строк) подання заяви про прийняття спадщини або в порядку ст.1268 ч.ч.3, 4 ЦК України (внаслідок постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або, якщо спадкоємець є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена).

Зазначена абзацом вище правова позиція суду, сформульована при розгляді даної цивільної справи, повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07 вересня 2016 року по справі №6-727цс16, правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 жовтня 2019 року по справі №344/11473/13-ц, від 31 жовтня 2019 року по справі №447/2434/16-ц, від 18 грудня 2019 року по справі №127/9250/14-ц, від 03 червня 2020 року по справі №159/4837/15-ц, від 03 червня 2020 року по справі №161/12411/17, від 01 липня 2020 року по справі №216/5834/15-ц, від 15 липня 2020 року по справі №175/1765/16, від 19 серпня 2020 по справі №569/6008/19, від 02 листопада 2022 року по справі №332/2880/18, від 08 листопада 2023 року по справі №742/2026/20, правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 березня 2018 року по справі №760/14438/15-ц, від 07 листопада 2018 року по справі №520/6819/14-ц.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року по справі №265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року по справі №175/1941/16-ц, від 31 березня 2021 року по справі №463/4616/18, від 06 жовтня 2021 року по справі №234/17030/18, від 10 листопада 2021 року по справі №759/19779/18, від 19 січня 2022 року по справі №280/4/18, від 22 червня 2022 року по справі №755/13736/20, від 07 грудня 2022 року по справі №2-21/2010.

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі №676/47/21 вказано, що: «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; законодавець як у ст.1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить ст.ст.1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню». Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі №175/1404/19.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду судом встановлено, що позивач разом із третьою особою у справі є спадкоємцями за законом першої черги після їх матері спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за життя склала три чинні на момент її смерті заповіти. За одним із цих заповітів спадкоємцем дійсно є позивач, а спадковим майном спірна земельна ділянка. При цьому сторона позивача стверджує, що інші два заповіти також були складені на користь позивача, і саме і лише позивач є тим єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, саме за його заявою про прийняття спадщини було заведено спадкову справу після смерті його матері. Однак, докази таких тверджень та фактичних обставин, які є обов`язковими для доведення перед судом і необхідними умовами для ухвалення позитивного (на користь позивача) рішення суду у даній цивільній справі, стороною позивача суду не подано, судом не встановлено, в тому числі і за наслідками витребування доказів в ході розгляду справи. Зміст двох інших заповітів та особу спадкоємців за ними, так само як і зміст самої спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , зокрема заведення такої справи саме за заявою позивача, подання останнім і лише ним у передбачений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини, не встановлено і не підтверджено перед судом з огляду на неможливість надання копій таких заповітів та спадкової справи суб`єктами, у яких вони мали зберігатись, через перебування останніх на тимчасово окупованій території України, де оголошено простій держаних нотаріальних контор та зупинено діяльність приватного нотаріуса, які оформлювали заповіти та спадкову справу, та через не передання останніми відповідних нотаріальних архівів до Донецького обласного державного нотаріального архіву. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що позивачем не доведено прийняття ним спадщини у передбачений законом строк та порядку, не доведено, що інші спадкоємці таку спадщину не прийняли і на користь яких не складено заповіти спадкодавцем (зокрема на ім`я третьої особи у справі), суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, а отже і неможливість задоволення позову ні повністю, ні частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем в ході розгляду справи, відшкодуванню їй не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 124 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст.ст.40, 78-81, 86, 87, 89 ЗК України, ст.ст.11, 15, 16, 179, 181, 316, 317, 319, 321, 328, 392, 1216-1218 1220, 1223, 1225, 1226, 1233, 1235, 1236, 1245, 1258, 1261, 1262, 1268-1270, 1272, 1277, 1296, 1297 ЦК України, ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) до Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ 33852448; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 11), Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області (ЄДРПОУ 04341614; адреса місцезнаходження: 87000, Донецька обл., смт Нікольське, вул. Свободи, буд. 87),третя особа ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ),про визнанняправа власностів порядкуспадкування відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко