Постанова

від 16.12.2024 по справі 914/648/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа №914/648/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіО.С. Скрипчук

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів б/н від 07.10.2024 року (вх. № 01-05/2829/24 від 08.10.2024 року); Фізичної-особи підприємця Макарухи Романа Михайловича б/н від 08.10.2024 року (вх.№01-05/2844/24 від 09.10.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2024 року (суддя А.Б.Мазовіта; повний текст рішення складено 19.09.2024 року)

у справі № 914/648/24

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів (надалі АТ АКБ "Львів")

до відповідача: Фізичної-особи підприємця Макарухи Романа Михайловича (надалі ФОП Макаруха Р.М.)

про стягнення 429885,80 грн,

за участю:

від позивача: Вертас М.М. адвокат (довіреність №49/22 від 16.05.2022 року);

від відповідача: Попов Д.І. адвокат (ордер серії ВС №1094946 від 10.09.2023 року); Посікіра Р.Р. (ордер серії ВС №1327675 від 25.11.2024 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

08.03.2024 року АТ АКБ "Львів" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Макаруха Р.М. про стягнення 429885,80 грн. в порядку ст.625 ЦК України, з яких: 343 929,45 грн. інфляційних втрат; 85 956,35 грн. 3 % річних від простроченого платежу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.05.2014 між ПАТ АКБ «Львів», повним правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено Генеральний договір кредитної лінії №03/06-164 з максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією 400 000 грн., із платою за користування кредитом 27 % річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 27.05.2021 року, з подальшими змінами та доповненнями. Відповідач зобов`язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов`язків по договору на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково, проте не виконав належним чином свої зобов`язання. Термін дії кредитного договору закінчився, кредитні зобов`язання не виконані. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б. зазначеною постановою суду встановлено наявність у відповідача заборгованості у розмірі 468 332,70 грн. ( з яких 433 715,12 грн. заборгованість по кредиту; 34 617,58 грн. заборгованість по відсотках), а також встановлено початковий термін прострочення кредитного зобов`язання 13.01.2016 р., у зв`язку з чим у позивача наявне право з цієї дати застосувати цивільно-правову відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2024 року у справі №914/648/24 частково задоволено позов АТ АКБ "Львів". Стягнуто з Макарухи Р.М. на користь АТ АКБ "Львів" 63681,19 інфляційних втрат, 14975,08 3% річних, 1179,39 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014, 06.02.2017 позивачем було задоволено свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки - нежитлову будівлю та земельну ділянку. Надалі позивачем на підставі договору купівлі-продажу було відчужено вищевказане майно третій особі.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.04.2021 у справі №448/51/18, яке набрало законної сили 04.04.2021, було скасовано рішення про реєстрацію за позивачем права власності на предмет іпотеки нежитлову будівлю та земельну ділянку.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 у справі №448/1054/21, яке набрало законної сили 20.12.2022, витребувано у власність відповідача нежитлову будівлю та земельну ділянку (предмет іпотеки).

Таким чином, з 06.02.2017 по 20.12.2022, відповідач вважався таким, що виконав свої зобов`язання згідно генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014 у повному обсязі.

Судом, з огляду на припинення зобов`язання відповідача у зв`язку із реєстрацією 06.02.2017 за позивачем права власності на об`єкти іпотеки, здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних за період з 13.01.2016 по 05.02.2017. Після здійсненого судом перерахунку розмір 3% річних повинен становити 14975,08 грн, інфляційних 63681,19 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 63681,19 інфляційних, 14975,08 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано постанову Західного апеляційного господарського суду по справі №914/3287/22 від 23.01.2024 року та не наведено мотивів відступу від встановлених обставин по справі. Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував, що наслідками прийняття судами рішень по справі №448/51/18 про скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, є те, що всі дії і обставини повертаються в попередні стан, який існував до моменту скасованої реєстрації 01.02.2017 року, іпотекодержатель АТ АКБ «Львів» вважається таким, що не набув права власності на предмет іпотеки, кредитні зобов`язання за кредитним договором залишились не виконаними, а іпотека не припинилась. Вважає, що має місце презумпція правомірності правочину, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, створені обов`язки за кредитним договором підлягають виконанню, а договір іпотеки залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек і у банку є всі правові підстави нараховувати і пред`являти до стягнення відповідальність за ст. 625 ЦК України. Стверджує, що протиправність дій відповідача підтверджується тим, що перед, під час оскарження дій банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і по даний час ним допущено прострочення по оплаті кредиту, не погашено кредитну заборгованість, вчиняються дії щодо уникнення від відповідальності, в позичальника ніколи не припинялося фактичне володіння і користування іпотечним майном. Зазначає, що в період 06.02.2017 року по 20.12.2022 року, за який суд першої інстанції відмовив у стягненні, позичальник користувався і кредитними коштами, і майном. Просить рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2024 року у справі №914/648/24 скасувати в частині часткового задоволення позову, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на те, що безпідставним є незастосування судом першої інстанції строку позовної давності та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих поза межами строку позовної давності. Вважає, що строк позовної давності на час звернення позивача до суду позивачем був пропущений. Просить рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2024 року у справі №914/648/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому не погодився з його доводами. Зокрема щодо позовної давності зазначає, що термін оплати платежу, на який банк нараховував інфляційні втрати та 3% річних, настав 13.01.2016 року, а прострочений борг, на який нараховано суми по ст. 625 ЦК України, складає 468332,70 грн. Вважає, що термін виникнення кредитної заборгованості в розмірі 468332,70 грн. є аналогічним із початковим терміном нарахування банком сум по ст. 625 ЦК України 13.01.2016 року. Вказує на те, що на даний час прострочена сума боргу по кредиту в розмірі 468332,70 грн., яка виникла 13.01.2016 року, є безспірною, термін позовної давності по цій сумі не сплив, так як був перерваний, і не потребує додаткового доказування, оскільки ці питання досліджувалась у справі при зверненні стягнення на іпотечне майно і підтверджуються постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 року у справі №914/3287/22. Просить рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2024 року у справі №914/648/24 в частині задоволених вимог залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами позивача. Зазначає, що висновки Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 року у справі №914/3287/22 не є преюдиційним фактом, а є правовою оцінкою, а тому не можуть бути обов`язковими для застосування судом. Звертає увагу на те, що в період з 06.02.2017 року по 20.12.2022 року відповідач не був власником майна, оскільки його кредитне зобов`язання припинилося внаслідок набуття позивачем права власності на нерухоме майно, а відтак після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Також вказує на те, що позивач прямо зазначає, що з лютого 2017 року по квітень 2022 року між сторонами у справі кредитне зобов`язання було повністю виконане, а тому банк не вправі застосувати положення ст. 625 ЦК України за період, коли відповідач не був власником майна, а кредитні зобов`язання не виникали. Зазначає, що в цей період кредитне зобов`язання не виникало та не підлягало виконанню, а тому й відсутнє прострочення його виконання. Вказує на те, що позивач не оспорює факт вибуття із володіння та користування відповідача іпотечного майна. Також звертає увагу суду на те, що таке майно було відчужене гр. ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи, зазначені у своїх апеляційних скаргах.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 28.05.2014 року між АТ АКБ «Львів» (банк) та ФОП Макарухою Р.М. (позичальник) було укладено генеральний договір кредитної лінії №03/06-164.

Відповідно до п. 1.1. генерального договору банк (позивач) зобов`язується відкрити позичальнику (відповідачу) невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов`язується повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим договором.

Конкретні умови кредитування, зокрема: сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. генерального договору).

Згідно п. 2.1. генерального договору банк здійснює кредитування за цим договором на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості 400000,00 грн; процентна ставка 27% річних; строк дії кредитної лінії включно до 27.05.2021 року.

Відповідно до п. 5.1. генерального договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором і додатковими договорами.

Пунктом 5.9. генерального договору передбачено, що банк у випадках, передбачених п.2.7. цього договору, має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно п. 5.10. генерального договору позичальник зобов`язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Пунктом 11.1. генерального договору унормовано, що договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

28.05.2014 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір №1 до генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 року.

Згідно додаткового договору №1 від 28.05.2014 банк в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією зобов`язувався позичальнику кредит у розмірі 194 000,00 грн на строк до 27.05.2021 року відповідно до графіку погашення.

05.06.2014 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір №2 до генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 року.

Згідно додаткового договору №2 від 05.06.2014 року банк в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією зобов`язувався позичальнику кредит у розмірі 200000,00 грн на строк до 27.05.2021 року відповідно до графіку погашення.

17.06.2015 року між банком та позичальником було укладено додатковий договір №3 до генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 року, яким внесено зміни до генерального договору та додаткового договору №1 від 28.05.2014 року, яким змінено межі максимального ліміту заборгованості та графік погашення.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором, 28.05.2014 року між АТ АКБ «Львів» та ФОП Макарухою Р.М. було укладено договір іпотеки, за реєстровим №1190, до якого були внесені зміни договором від 18.06.2015 року за реєстровим №1191, що посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Пилюх Г.Р., згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м.Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б.

Відповідно до витягу з протоколу засідання правління ПАТ АКБ «Львів» № 10/2017 від 24.01.2017 року вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м.Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б.

01.02.2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ АКБ «Львів» на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

У повідомленні за вих. № 59/0-24 від 01.02.2017 року позивач повідомив відповідача, що у зв`язку із порушенням умов кредитного договору банком прийнято рішення звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок заборгованості відповідачем за генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 року.

23.02.2017 між АТ АКБ «Львів» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за №1149.

Згідно п. 1.1. договору продавець передає у власність покупця нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,008 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець приймає у власність згадані будівлю та земельну ділянку та сплачує за них обговорену грошову суму.

Відповідач, не погоджуючись з такими діями позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, 18.01.2018 року звернувся до Мостиського районного суду Львівської області із позовом до АТ АКБ «Львів» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.04.2021 року у справі №448/51/18 скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності ПАТ АКБ «Львів» на дану земельну ділянку. Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б з припиненням права власності ПАТ АКБ «Львів» на дану нежитлову будівлю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2022 року рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021 року у справі № 448/51/18 залишено без змін.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 року у справі №448/1054/21 витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлову будівлю та земельну ділянку (предмет іпотеки). Вказане рішення набрало законної сили 20.12.2022 року.

У зв`язку із наведеним, позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовом про стягнення заборгованості за генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 року у розмірі 1138789,90 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 року у справі №914/3287/22 ухвалено: «1. Позов задовольнити повністю. 2. В рахунок погашення кредитної заборгованості перед Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» по Генеральному договору кредитної лінії № 03/06-164 від 28.05.2014 із змінами і доповненнями, що складає 1'138'789,90 (з яких: 433'719,12 грн - заборгованість по кредиту; 444'783,33 грн - заборгованість по відсотках; 17'200,00 грн - заборгованість по щомісячній комісії за період з листопада 2015 року по грудень 2022 року; 95'024,40 грн - нарахована пеня за період з 01.02.2016 по 16.03.2020; 112'252,09 грн - інфляційні втрати та 35'814,96 грн - 3 відсотки річних) звернути стягнення на Предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - нежитлову будівлю, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно з рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 по справі № 448/1054/22 належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) і на час звернення з цим позовом зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 (81332, Львівська область, Мостиський район, село Гостинцеве, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ). 3. Спосіб реалізації Предмета іпотеки визначити шляхом проведення електронного аукціону за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 року рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 у справі №914/3287/22 скасовано частково. Позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості перед позивачем, що складає 468 332,70 грн (з яких: 433 715,12 грн - заборгованість по кредиту; 34 617,58 грн - заборгованість по відсотках), а саме: нерухоме майно - нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно з рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 07.11.2022 по справі № 448/1054/22 належить ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) і на час звернення з цим позовом зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 ((81332, Львівська область, Мостиський район, село Гостинцеве, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2). В позовних вимогах щодо звернення стягнення в решті суми - відмовлено. Пункт 3 рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 - залишено без змін.

Невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 429885,80 грн. в порядку ст.625 ЦК України, з яких: 343 929,45 грн інфляційні втрати; 85 956,35 грн 3 % річних від простроченого платежу. .

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 28.05.2014 року між АТ АКБ «Львів» (банк) та ФОП Макарухою Р.М. (позичальник) було укладено генеральний договір кредитної лінії №03/06-164 з максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією 400 000 грн., із платою за користування кредитом 27 % річних, з кінцевим терміном погашення кредиту 27.05.2021 року, з подальшими змінами та доповненнями.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором, 28.05.2014 року між АТ АКБ «Львів» та ФОП Макарухою Р.М. було укладено договір іпотеки, за реєстровим №1190, до якого вносились зміни згідно з договором від 18.06.2015 року за реєстровим №1191, що посвідчений приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Пилюх Г.Р., згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено та сторони не заперечують, що за умовами укладеного кредитного договору відповідач зобов`язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов`язків по договору на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково, проте не виконав належним чином свої зобов`язання.

Щодо суті спору

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 30.10 .2024 року у cправі № 916/2739/20 зазначено:

«Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. У цьому контексті у пункті 143 вказаної постанови зазначено, що саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки.»

Отже, аналізуючи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що у разі неналежного виконання (прострочення) підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 року у cправі № 915/1624/16(915/621/21).

Тобто визначальним для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України є саме встановлення факту неналежного виконання (прострочення) грошового зобов`язання перед кредитором.

За встановленими судом обставинами, відповідач не виконав належним чином своїх грошових зобов`язань по поверненню кредиту і сплаті процентів за генеральним договором кредитної лінії №03/06-164 від 28.05.2014 року, у зв`язку з чим відповідно до витягу з протоколу засідання правління ПАТ АКБ «Львів» № 10/2017 від 24.01.2017 року вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб набуття права власності предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б та земельну ділянку з кадастровим номером 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м.Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б.

01.02.2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ АКБ «Львів» на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

23.02.2017 між АТ АКБ «Львів» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за №1149, згідно з п. 1.1. договору продавець передає у власність покупця нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул.Гайдамацька, буд.4Б та земельну ділянку, площею 0,008 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець приймає у власність згадані будівлю та земельну ділянку та сплачує за них обговорену грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка була чинною на момент реєстрації за позивачем права власності на предмет іпотеки) після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 06.02.2017 по 20.12.2022, відповідач вважався таким, що виконав свої зобов`язання згідно генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014 у повному обсязі.

Також правомірним є висновок суду першої інстанції про те, в матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідача щодо виконання умов генерального договору кредитної лінії №03/06-164 від 25.04.2014 у вищевказаному часовому періоді, позивачем таких доказів не надано.

Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних за період часу з 06.02.2017 по 24.02.2022 є безпідставною.

Щодо позовної давності

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що строк позовної давності на час звернення позивача до суду позивачем був пропущений.

Апеляційний господарський суд на вказані доводи зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.06.2024 року у cправі № 914/3681/23.

Отже, обставини, встановлені судом у рішенні, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню.

Західним апеляційний господарським судом у справі у постанові від 23.01.2024 року у справі №914/3287/22 за позовом АТ АКБ "Львів" про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості по генеральному договору кредитної лінії № 03/06-164 від 28.05.2014 року встановлено:

«Листом № 1177/0-12 від 08.12.2015 банк повторно повідомив ОСОБА_2 , що станом на 08.12.2015 заборгованість становить 468 332,70 грн, в т.ч. 433 715,12 грн строкова заборгованість, 34 617,58 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. В зв`язку з чим, банк вимагає у 30 денний термін з дати отримання вимоги повністю погасити заборгованість. У випадку невиконання вимоги банк розпочне процедуру примусового стягнення заборгованості, в т.ч. за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 111 том І, а.с. 60-61 том ІІ). Вказану вимогу отримано ОСОБА_2 12.12.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення».

Також у цій справі судом встановлено, що 18.01.2018 року відповідач звернувся до Мостиського районного суду Львівської області із позовом до АТ АКБ «Львів» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21.04.2021 року у справі №448/51/18 скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732617 від 06.02.2017 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на земельну ділянку з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для реконструкції котельні під магазин, кадастровий номер 4622410100:09:003:0867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 339661646224, площею 0,008 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б з припиненням права власності ПАТ АКБ «Львів» на дану земельну ділянку. Скасовано рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33732096 від 06.02.2017 щодо державної реєстрації права власності за ПАТ АКБ «Львів» на нежитлову будівлю, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234756246224, загальною площею 198,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Мостиська, вул. Гайдамацька, 4Б з припиненням права власності ПАТ АКБ «Львів» на дану нежитлову будівлю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2022 року рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21.07.2021 року у справі № 448/51/18 залишено без змін.

Тобто рішення набрало законної сили 04.04.2022 року.

Отже, враховуючи обставини, встановлені у справі 914/3287/22, а саме отримання відповідачем 12.12.2015 року вимоги № 1177/0-12 від 08.12.2015 року, враховуючи положення ч.1 ст.261 ЦК України, початок перебігу позовної давності почався з 13.01.2016 року, тобто з врахуванням тридцятиденного терміну виконання вимоги з дати отримання 12.12.2015 року.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У зв`язку із зверненням ОСОБА_2 18.01.2018 року до Мостиського районного суду Львівської області з позовом до АТ АКБ «Львів» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з 18.01.2018 року перебіг позовної давності перервався.

Враховуючи, що у справі 448/51/18 рішення набрало законної сили 04.04.2022 року, перебіг позовної давності у справі №914/648/24 розпочався заново з 04.04.2022 року.

Банк звернувся з даним позовом до Господарського суду Львівської області 08.03.2024 року, тобто в межах строку позовної давності, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем не порушено строку позовної давності.

Щодо врахування правових висновків постанову Західного апеляційного господарського суду по справі №914/3287/22 від 23.01.2024 року.

Як вже було зазначено вище обставини, встановлені судом у рішенні, яке набрало законної сили, не підлягають доказуванню з урахуванням вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Водночас слід відрізняти преюдиційні обставини від правових висновків суду.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 року у cправі № 910/18293/23.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача щодо неврахування висновків постанови Західного апеляційного господарського суду по справі №914/3287/22 від 23.01.2024 року.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 09.09.2024 року у справі №914/648/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів б/н від 07.10.2024 року (вх. № 01-05/2829/24 від 08.10.2024 року) та Фізичної-особи підприємця Макарухи Романа Михайловича б/н від 08.10.2024 року (вх. № 01-05/2844/24 від 09.10.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2024 року у справі № 914/648/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржників.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяО.С. Скрипчук

СуддяГ.Г. Якімець