Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/5196/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/5196/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Смаголь А.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.12.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.08.2024 (повний текст складено 27.08.2024)

у справі № 910/5196/24 (суддя Н.І. Зеленіна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед»

до 1. Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Індев»

про визнання недійсними рішення та договору, визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», Товариства з обмеженою відповідальністю «Індев» про:

1) визнання недійсним рішення Уповноваженої особи Комунального некомерційного підприємства Харківської облради «Обласна клінічна лікарня», оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 11.04.2024, яким відхилено пропозицію переможця відбору запиту пропозицій постачальників в електронному каталозі Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА МЕД» щодо закупівлі ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник: 33140000-3 Медичні матеріали (витратні матеріали для проведення стентування) (ідентифікатор закупівлі - UA-2024-04-02-005055-a);

2) визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 19.04.2024 №07/04-3ПП-24, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Харківської облради «Обласна клінічна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДЕВ" на суму 2 861 021,25 грн;

3) визнання укладеним договору про закупівлю товарів між Комунальним некомерційним підприємством Харківської облради «Обласна клінічна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/5196/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначені позивачем вимоги, повинні були мати матеріальний вираз, проте обраний позивачем спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту, а отже, не призведе до відновлення можливо порушеного права. При цьому, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абз.2 ч 5 ст.216 ЦК таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів). Отже, на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що:

- суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту. При цьому є необґрунтованим посилання суду на висновки Верховного Суду у справі №905/1562/20, оскільки правовідносини у справі №905/1562/20 не є тотожними правовідносинам у даній справі;

- суд першої інстанції не з`ясував належним чином обставини справи та не надав їм правової оцінки, оскільки оминув увагою ту обставину, що позивач з метою захисту своїх порушених прав просив суд не тільки визнання недійсним рішення про відхилення пропозиції позивача та договору про закупівлю товарів, але й визнання укладеним договору про закупівлю між позивачем та відповідачем-1;

- суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини справи та не надав правової оцінки доказам, які надано позивачем на обґрунтування своєї позиції, насамперед, щодо неправомірності відхилення пропозиції позивача. Адже саме неправомірне рішення відповідача-1 про відхилення тендерної пропозиції позивача мало наслідком укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору про закупівлю, який позивач просить визнати недійсним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-2 подав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «САНА МЕД» - без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/5196/24 - без змін, наголошуючи на тому, що оскаржуване рішення прийнято на підставі всебічного дослідження обставин та матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» також не погоджується з апеляційною скаргою, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва - без змін, вказуючи, що суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сана Мед», дійшов до законного та обґрунтованого висновку, що визначені позивачем вимоги, повинні були мати матеріальний вираз, проте обраний товариством спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту, а отже не призведе до відновлення можливо порушеного права.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 02.04.2024 Комунальним некомерційним підприємством Харківської облради «Обласна клінічна лікарня» оголошено закупівлю товарів ДК 021:2015 Єдиний закупівельний словник: 33140000-3 Медичні матеріали (витратні матеріали для проведення стентування) (ідентифікатор закупівлі - UA-2024-04-02- 005055-a) (далі - Закупівля).

Для участі у закупівлі було подано пропозиції від таких учасників: Товариства з обмеженою відповідальністю «САНА МЕД», Приватного підприємства «Віксав груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Індев».

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій від 05.04.2024 системою автоматично була визначена найбільш економічно вигідна пропозиція, а саме тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед».

08.04.2024 на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед», вказану у тендерній пропозиції, надійшло повідомлення з системи Prozorro info@dzo.com.ua про визнання останнього переможцем відбору.

Як вказує позивач, 09.04.2024 представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» у телефонному режимі зв`язалися з представником КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» Бабай Наталією Анатоліївною, телефон якої було вказано у системі Prozorro, яка запросила у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» додаткову інформацію щодо продукції, що є предметом закупівлі, а саме: фото позиції №16, сертифікат та декларації відповідності.

Витребувану представником КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» Бабай Наталією Анатоліївною інформацію у телефонному режимі було направлено 10.04.2024 на визначену в системі Prozorro електронну адресу Харківської облради «Обласна клінічна лікарня», а саме: tk_okb@ukr.net.

Також 10.04.2024 на вказану електронну адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» було направлено сканкопію підписаного договору про закупівлю, який був розміщений КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-04-02-005055-a та гарантійного листа.

Паперову версію договору направлено КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» за допомогою сервісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» експрес-накладною №59001133288232 від 10.04.2024 о 17:40:53.

Вказаний договір КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» отримала 11.04.2024, що підтверджується інформацією з вебсайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта».

11.04.2024 уповноваженою особою КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» прийнято рішення, оформлене протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою, яким відхилено пропозиції переможця відбору запиту пропозицій постачальників щодо закупівлі відповідно до пункту 1 пункту 64 «Порядку формування та використання електронного каталогу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 № 822.

Після цього системою автоматично була визначена найбільш економічно вигідна пропозиція Приватного підприємства «Віксав груп», яка була відхилена КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» у зв`язку з тим, що постачальник повідомив про відмову від укладення договору.

Далі системою була визначена найбільш економічно вигідна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Індев», і 19.04.2024 між КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індев» був укладений договір про закупівлю товарів №07/04-3ПП-24 на суму 2 861 021,25 грн, у тому числі ПДВ 187 169,61 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що рішення Уповноваженої особи КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», оформлене протоколом від 11.04.2024, та договір про закупівлю товарів від 19.04.2024 №07/04-3ПП-24 підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають вимогам законодавства України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про публічні закупівлі".

Преамбулою до вказаного нормативно-правового акту передбачено, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; товари - це продукція, об`єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов`язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено принципи здійснення закупівель. Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

При цьому, виходячи зі змісту абзацу четвертого частини першої статті 2 Закону, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених Законом, під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому частини першої статті 1 Закону.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості, в редакції, чинній на момент проведення спірних закупівель).

Пунктом 1 Особливостей передбачено, що ці Особливості встановлюють порядок та умови здійснення оборонних закупівель (далі - закупівлі) для державних замовників у сфері оборони, служб державного замовника, а також військових частин, організацій (установ, закладів), що уповноважуються рішенням державного замовника у сфері оборони на здійснення закупівель та укладення державних контрактів (договорів), (далі - державні замовники) із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Особливостей державні замовники здійснюють оборонні закупівлі товарів і послуг оборонного призначення, інших товарів і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, вартість яких дорівнює або перевищує 200 тис. гривень, робіт оборонного призначення та робіт для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, у разі коли їх вартість дорівнює або перевищує 1,5 млн. гривень (крім закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю, а також закупівлі озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин та послуг із розроблення, ремонту, модернізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів та їх складових частин), у порядку проведення відкритих торгів, що визначений особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10. 2022 №1178 (Офіційний вісник України, 2022 р., №84, ст. 5176), або в порядку проведення спрощених закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», в електронній системі закупівель, або в порядку відбору постачальника шляхом запиту ціни пропозицій постачальників відповідно до Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 (Офіційний вісник України, 2020 р., №75, ст. 2407).

З матеріалів справ вбачається, що КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» було проведено закупівлю шляхом запиту пропозицій постачальників.

Відповідно до пункту 11-1 Особливостей у разі коли замовники, які є закладами охорони здоров`я або структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних та Київської міської державних (військових) адміністрацій, здійснюють закупівлі лікарських засобів, які в установленому законом порядку зареєстровані в Україні, та медичних виробів за переліком згідно з додатком 1, вартість яких становить або перевищує 50 тис. гривень, такі закупівлі здійснюються з використанням електронного каталогу відповідно до Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 р. № 822 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 75, ст. 2407), з урахуванням положень, визначених цими особливостями.

Пунктом 61 Порядку формування та використання електронного каталогу передбачено, що оцінка пропозицій постачальників проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі інформації, зазначеної замовником в запиті пропозицій.

Постачальник, пропозиція якого за результатами оцінки електронною системою закупівель визначена економічно вигідною, визначається переможцем відбору.

Замовнику, переможцю відбору та іншим постачальникам електронною системою закупівель у день визначення постачальника переможцем відбору надсилається повідомлення про визначення переможця відбору із зазначенням його найменування та місцезнаходження (пункт 62 Порядку формування та використання електронного каталогу).

Згідно з пунктом 64 Порядку формування та використання електронного каталогу замовник відхиляє пропозицію переможця відбору, зокрема якщо постачальник не підписав договір у строк, визначений абзацом першим пункту 66 цього Порядку.

У разі відхилення пропозиції переможця відбору замовник обов`язково зазначає причину такого відхилення.

У разі відхилення пропозиції переможця відбору замовник оприлюднює таке рішення в електронній системі закупівель протягом одного робочого дня з дня його прийняття.

У разі відхилення замовником пропозиції переможця відбору з підстав, визначених цим пунктом, електронна система закупівель визначає переможцем відбору постачальника, пропозиція якого є наступною економічно вигідною.

Пунктом 66 Порядку формування та використання електронного каталогу передбачено, що замовник укладає договір з переможцем відбору не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня визначення електронною системою закупівель постачальника переможцем відбору.

Договір між замовником та переможцем відбору укладається відповідно до вимог законодавства.

За доводами позивача рішення Уповноваженої особи КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», оформлене протоколом від 11.04.2024, та договір про закупівлю товарів від 19.04.2024 №07/04-3ПП-24 підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають вимогам законодавства України.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із змісту статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

В якості способу захисту своїх прав позивач обрав визнання недійними договору, укладеного за результатом відкритих торгів та рішення уповноваженої особи.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене можливо прийти до висновку, що визначені позивачем вимоги, повинні були мати матеріальний вираз, проте обраний позивачем спосіб захисту таких прав, без вимоги про застосування реституції або відшкодування шкоди чи збитків, не може забезпечити їх реального захисту, а отже не призведе до відновлення можливо порушеного права.

При цьому, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19, та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 року по справі №905/77/21).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

При цьому, в матеріалах справи наявні докази того, що договір №07/04-3ПП-24 від 19.04.2024 є виконаним. Так, за спірним договором між сторонами підписані видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, а також замовником було здійснено повну оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц) уточнила висновок, сформульований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Тому як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, у межах цієї справи спірне рішення не підлягає оцінці на предмет його правомірності, а виконаний договір - визнанню недійсним, адже відповідні обставини підлягають доведенню позивачем та оцінці судом у межах спору про захист дійсного права позивача і саме в межах розгляду такого спору позивач може посилатись на незаконність: (1) рішення уповноваженої особою від 11.04.2024, яким відхилено пропозицію переможця відбору запиту пропозицій постачальників в електронному каталозі (без заявлення окремої вимоги про скасування такого рішення, адже закон відповідного не вимагає), а також (2) інших дій, вчинених в межах проведення процедури закупівлі, що в результаті не мали наслідком укладення між сторонами договору про закупівлю та досягнення сторонами очікуваного результату (поставки товару, отримання прибутку тощо), зокрема, доводячи, які саме правові наслідки для нього як учасника та переможця процедури закупівлі має прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про відхилення пропозиції переможця.

Таким спором може бути, зокрема, спір про стягнення збитків, який направлений на захист дійсних прав позивача у спосіб відшкодування упущеної вигоди, як потенційного прибутку неотриманого товариством внаслідок неукладення договору про закупівлю через прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про відхилення пропозиції переможця.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість означених вище позовних вимог, а відтак і відмову у їх задоволенні.

Оскільки вимоги про визнання укладеним договору про закупівлю товарів між Комунальним некомерційним підприємством Харківської облради «Обласна клінічна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» є похідними від вимог про визнання недійсними рішення Уповноваженої особи Комунального некомерційного підприємства Харківської облради «Обласна клінічна лікарня», оформленого протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 11.04.2024, та договору про закупівлю товарів від 19.04.2024 №07/04-3ПП-24, укладеного між комунальним некомерційним підприємством Харківської облради «Обласна клінічна лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДЕВ" на суму 2 861 021,25 грн, останні також не підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що вони в строк підписали проект договору, колегія суддів не сприймає як обґрунтовані, оскільки відповідно до умов договору останній повинен бути підписаний не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня визначення електронною системою закупівель постачальника переможцем відбору відповідно до пункту 66 Порядку.

Як встановлено судом, проект договору надіслано відповідачу електронною поштою та підписано лише позивачем 10.04.2024, тобто в день спливу строку, що свідчить, що останній не був підписаний обома сторонами в строк, передбачений пунктом 66 Порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду міста Києва про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів, а, отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/5196/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана Мед».

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сана Мед» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/5196/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/5196/24 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5196/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 25.12.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська