Постанова

від 18.12.2024 по справі 922/465/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/465/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

прокурор О.М. Ногіна;

перший відповідач ОСОБА_1 ;

другий відповідач - не з`явився;

третій відповідач не з`явився;

четвертий відповідач не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№2635Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 (суддя Г.І.Сальнікова, повний текст рішення складено 18.10.2024) у справі №922/465/22

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області, м. Харків;

до 1. Харківської міської ради, м. Харків;

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод по виробництву товарів народного споживання, м. Харків;

4. ОСОБА_2 , м. Харків;

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод по виробництву товарів народного споживання, 4. ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 80 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.04.2018 №5564-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Харківський завод по виробництву товарів народного споживання" (код ЄДРПОУ 22610265), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований за №1214.

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. №49203014 від 17.10.2019 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101, на підставі якого нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:-29 в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 144,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В, змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху №№27,28, 28а, 28б, 28в, 28г, 29, 29а, 29б, 29в, в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 136,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101, зареєстроване на підставі договору дарування від 06.11.2019 №3844 рішенням про державну реєстрацію 49554207 від 06.11.2019;

- витребувати у ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101 нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:-29 в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 144,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22 в позові відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора в частині

- визнання незаконним та скасування п. 80 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.04.2018 №5564-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «ТОНАП»;

- скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. № 49203014 від 17.10.2019 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101;

- витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101 нежитлових приміщень 1-го поверху № 27-:-29 в житловому будинку літ. «А-9», загальною площею 144,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .;

Просить судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок: UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: Повернення судового збору) за рахунок відповідачів; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури; про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обраний Харківською міською спосіб приватизації не тільки є незаконним, а, й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично є умисним шляхом уникнення проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Така ситуація з умисним не проведенням конкурсного продажу об`єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» та Програмі.

Вказує, що органи місцевого самоврядування як органи приватизації не можуть самостійно обирати способи приватизації, окрім як відповідно до вимог законодавства. Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Враховуючи викладене, через порушення міською радою вищевказаних вимог законодавства про приватизацію, п. 80 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку. Зазначає, що наведений висновок прокурора стосовно ефективності способу відновлення порушених інтересів територіальної громади та наявності підстав для задоволення аналогічних вимог прокурора узгоджуються з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.09.2024 у справі №922/3960/19, а такою підтверджено постановою від 16.10.2024 у справі №922/3944/19.

Також прокурор зазначає, що судом не надано оцінки наведеним у позовній заяві доводам прокурора про те, що скасування проведеної державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101 є необхідним для ефективного поновлення порушеного права комунальної власності.

Апелянт вважає, що вбачаються усі правові підстави для витребування спірного майна у його останнього власника ОСОБА_2 , тому вимоги прокурора про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101 є обґрунтованими та правомірними.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 для розгляду справи №922/465/22 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі №922/465/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22. Встановлено строк відповідачам для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/465/22. Призначено справу до розгляду на "18" грудня 2024 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

15.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/465/22.

27.11.2024 від через підсистему Електронний суд від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15129), в якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора по справі №922/465/22. Просить суд апеляційної інстанції врахувати, що вона ніколи не являлася власницею нежитлових приміщень 1-го поверху № 27-:-29 в житловому будинку літ. «А-9», загальною площею 144,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В. Зазначає, що в її приватній власності з 06.11.2019 року на підставі договору дарування №3844, перебувають нежитлові приміщення 1-го поверху №№27, 28, 28а, 28б, 28в, 28г, 29, 29а, 29б, 29в у житловому будинку літ. «А-9» за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В, загальною площею 136,6 кв.м. Вищевказане майно добросовісно набуто нею для організації Центру для дітей «Наш Всесвіт» (https://nashvsesvit.com/ua/). Спеціалізація центру - реабілітація дітей з ДЦП та іншими порушеннями роботи нервової системи, затримкою психомоторного розвитку, а також організація дозвілля дітей. Вважає, що прокурор тільки на основі припущень, без надання до суду належних та допустимих доказів того, що спірне нерухоме мано зазнало змін (реконструкцію) внаслідок прийняття державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. рішення №49203014 від 17.10.2019, прокурор просить суд його скасувати, одночасно не спростовуючи законність підстав такої реєстрації. Натомість, згідно наданої прокурором до позовної заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що реєстраційні дії проведені 17.10.2019 року державним реєстратором Зоткіним С.В. на підставі довідки №120/10- 19, виданої 10.10.2019 року ФОП Макаровою Н.В. та технічного паспорту б/н від 10.10.2019 року, виданого ФОП Макаровою Н.В. Названі документи дотепер ніким не оскаржені.

Не розкрито у тексті позовної заяви прокурора, заяві про зміну предмету позову та апеляційній скарзі у справі №922/465/22 фактичні причини різниці (8 квадратних метрів) площ приміщень, яке перебуває у приватній власності відповідача 4 ОСОБА_2 та неіснуючого на час подачі позовної заяви у справі №922/465/22 приміщення загальною площею 144,6 кв.м., яке прокурор просить витребувати у відповідача 4 ОСОБА_2 . Вказує, що позовна вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора №49203014 від 17.10.2019 року стосується виключно прав ОСОБА_3 , яка взагалі не являється стороною у справі №922/465/22. Зазначає, що прокурором не спростовано у апеляційній скарзі і висновки суду першої інстанції у рішенні від 09.10.2024 по справі №922/465/22 про відсутність обставин, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_2 (відповідача 4), а також передбачених ст. 388 ЦК України підстав для витребування майна від добросовісного набувача, з огляду на необхідність дотриманням принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

17.12.2024 від через підсистему Електронний суд від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№16121), в якому вона просить суд поновити Харківській міській раді пропущений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі № 922/465/22, прийняти та розглянути цей відзив, долучити його до матеріалів справи; апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури у справі № 922/465/22 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22 залишити без змін. Зазначає, що вимога прокуратури про визнання незаконним та скасування п. 80 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 №1008/18, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу від 25.04.2018 №5564-В-С, є неефективним (неналежним) способом захисту прав. Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

Зазначає, що прокуратурою абсолютно ігноруються важливі обставини справи стосовно того, що у спірних приміщеннях 1-го поверху №№ 27,28, 28а, 28б, 28в, 28г, 29, 29а, 29б, 29в в житловому будинку літ. «А-9», загальною площею 136,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В з 2019 року діє Центр для реабілітації дітей «Наш Всесвіт» (https://nashvsesvit.com/ua/), спеціалізація центру реабілітація дітей з ДЦП та іншими порушеннями роботи нервової системи, затримкою психомоторного розвитку. Натомість судом першої інстанції вказані обставини враховано та покладено, серед іншого, в основу оскаржуваного рішення (щодо відмови в задоволенні позову в частині витребування майна). Судом вірно акцентовано увагу на тому, що діяльність Центру не припиняється навіть під час дії воєнного стану, а також що спірні приміщення придбані виключно для цілей діяльності центру, яка спрямована на задоволення інтересів суспільства. Харківська міська рада вважає, що в даному випадку вимоги прокуратури про витребування майна є незаконними та необґрунтованими, задоволення цих вимог є абсолютно неприпустимим.

Від інших учасників справи відзиви до Східного апеляційного господарського суду не надходили. Відповідно до ч. 3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

17.12.2024 від через підсистему Електронний суд від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій вона просить суд провести судове засідання, яке призначено на 18.12.2024 року у справі №922/465/22 без її участі. Зазначає, що підтримує доводи, викладені нею у відзиві на апеляційну скаргу від 26.11.2024 у повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у справі №922/465/22 повністю. (вх.№16123).

В судове засідання 18.12.2024 з`явився прокурор та представник відповідача-1 (Харківської міської ради).

Прокурор просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора.

Представник Харківської міської ради просив суд апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22 залишити без змін. Крім того, просив визнати причини пропуску строку для подання відзиву на апеляційну скаргу прокуратури у справі №922/465/22 поважними, поновити пропущений строк та прийняти відзив Харківської міської ради на апеляційну скаргу прокуратури, обґрунтовуючи це тим, що у Харківської міської ради була відсутня можливість для підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу в строк, встановлений в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, у зв`язку з тим, що працівники переведені на дистанційну роботу, що значно уповільнює реєстрацію вхідної кореспонденції та її направлення виконавцю. Крім цього, в умовах воєнного стану має місце кадровий дефіцит в Юридичному департаменті Харківської міської ради, працівники якого здійснюють представництво інтересів міської ради та її виконавчих органів в судах (переважна більшість працівників перебувають у відпустці за власний рахунок, звільнились або з ними призупинені трудові відносини до закінчення воєнного стану).

Розглянувши клопотання Харківської міської ради, колегія суддів визнає поважними причини пропуску строку на подання відзиву та приймає відзив Харківської міської ради.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їй процесуальним правом не скористались та в судове засідання не з`явились, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю третіх осіб.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні учасників справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач 2, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод по виробництву товарів народного споживання" (далі - відповідач 3, орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №6773, який додатковою угодою №1 від 12.02.2018 викладено в новій редакції.

12.02.2018 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов пункту 1.1. якої, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:-29 загальною площею 144,6 кв.м. в житловому будинку технічний паспорт від 11.06.2013, інвентаризаційна справа №85872), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, будинок 50-В, літ. "А-9" та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Договір оренди укладено на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №1 від 11.01.2018 "Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об`єкти оренди". Право власності на нерухоме майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 149111763101.

Умовами пункту 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою використання розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Пунктом 2.1. договору погоджено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно пункту 3.1. договору вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 308300 грн. без ПДВ станом на 17.11.2017.

Умовами пункту 4.7., 4.8. договору передбачено, що орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця. Здійснювати ремонт та реконструкцію за письмовою згодою орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 10.1. договору погоджено, що договір діє до 15 грудня 2020 р.

Згідно Акта приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 09.02.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 144,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, буд. 50-В, літ. "А-9".

Матеріали справи також свідчать, що орендар звернувся до орендодавця з листом про надання дозволу на приватизацію орендованого майна вх. №2182 від 12.02.2018.

Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки" від 21.06.2017, з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна"; "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила затвердити Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 років згідно з додатком. Доручено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проводити за рахунок орендарів незалежну оцінку вартості об`єктів нерухомого майна та у встановленому порядку укласти договори купівлі-продажу відповідних об`єктів.

Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду міста Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі законів України "Про приватизацію державного майна"; "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17, керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Пунктом 80 переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем підлягають нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В, літ. "А-9", площею 144,6 кв.м.

Матеріали справи також свідчать, що орендарем до орендодавця подано заяву про приватизацію об`єкта шляхом викупу №3563 від 22.02.2018.

На підставі заяви орендаря від 27.02.2018, орендодавцем направлено ФОП Остащенко К.Ю., як суб`єкту оціночної діяльності лист №2546 від 28.02.2018 з пропозицією провести оцінку майна з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

ФОП Остащенко К.Ю., що діяв на підставі листа Управління комунального майна та приватизації від 28.02.2018 №2546 та договору №28-02/18 від 28.02.2018 укладеного з ТОВ "Тонап, Лтд" на проведення незалежної оцінки майна - нежитлових приміщень загальною площею 144,6 м2., за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 50В, яке є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Харкова, оформлено висновок, в якому зазначено, що вартість майна станом на 28.02.2018 становить 291200,00 грн. без ПДВ.

25.04.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод по виробництву товарів народного споживання" (покупець) на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр." та рішення 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", наказу Управління "Про оформлення договору купівлі-продажу" №68 від 25.04.2018 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №5564-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований за №1214.

Розділом 1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:29 в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 144,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, будинок 50-В, орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод по виробництву товарів народного споживання" згідно з договором оренди №6773 від 15.01.2018.

Розділом 2 договору передбачено, що оціночна вартість об`єкта приватизації, що відчужується, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 28.02.2018, затверджених Управлінням 05.03.2018 і складає 291200 грн. Згідно з Податковим кодексом України сума податку на додану вартість становить 20 відсотків від вартості об`єкта приватизації та складає 58240 грн. Разом ціна продажу об`єкта приватизації вказаного в розділі 1 становить 349440 грн.

Умовами пункту 4.1., 4.2. договору передбачено, що право власності на об`єкт приватизації переходить до покупця лише за умови сплати в повному обсязі загальної суми об`єкта приватизації, що встановлена договором. Передача об`єкта приватизації продавцем покупцю здійснюється за актом прийому-передачі.

Згідно Акту прийому-передачі №5564-В-С від 27.04.2018 продавець передав, а покупець прийняв продані 25.04.2018 шляхом викупу нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:29 в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 144,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, будинок 50-В з оціночною вартістю 291200 грн., 20% 58240 грн. Ціна продажу 349440 грн., яким також засвідчено факт сплати коштів за цим договором у повному обсязі.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2018 №4514 право власності на спірне майно, перейшло від відповідача 3 до Козяйчевої Любові Миколаївни. Індексний номер рішення 44509624 від 10.12.2018.

На підставі рішення №49203014 від 17.10.2019 державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. внесені зміни до об`єкту нерухомого майна. Підстава реєстрації - довідка, серія та номер: 120/10-19, виданий 10.10.2019, видавник ФОП Макароа Н.В.; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.10.2019, видавник ФОП Макарова Н.В.

Згідно з вказаною довідкою та технічним паспортом нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:-29 в житловому будинку літ. "А-9" змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху №№27,28, 28а, 28б, 28в, 28г, 29, 29а, 29б, 29в в житловому будинку літ. "А-9".

06.11.2019 Козяйчева Любов Миколаївна уклала договір дарування №3844, на підставі якого право власності не нежитлові приміщення 1-го поверху №№27,28, 28а, 28б, 28в, 28г, 29, 29а, 29б, 29в у житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 136,6 кв.м. перейшло до Козяйчевої Світлани Миколаївни.

В обґрунтування позовних вимог прокурором у позовній заяві зазначено, що рішення міської ради №1008/18 від 21.02.2018 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку із тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. с. 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Прокурор стверджує, що відповідачем-3 жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснено та не подано до органу приватизації документи, що підтверджують невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Отже, прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним, державним реєстратором зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості з порушенням вимог законодавства, а нежитлові приміщення підлягають витребуванню на користь територіальної громади м. Харкова.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Харківською міською радою було обрано незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, тобто незаконність 80 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18 в частині відчуження ТОВ «ТОНАП» шляхом викупу об`єкту комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень).

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на обставини цієї справи та характер спірних правовідносин у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасувати п. 80 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.04.2018 №5564-В-С, укладеному між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «ТОНАП»; скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. № 49203014 від 17.10.2019 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101; припинення права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101, зареєстроване на підставі договору дарування від 06.11.2019 № 3844 рішенням про державну реєстрацію 49554207 від 06.11.2019 необхідно відмовити саме з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова, оскільки останні реалізовані і вичерпали свою дію, їх скасування не призведе до поновлення прав держави та Харківської міської територіальної громади, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанова Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/461/22).

Крім того, суд першої інстанції вказав, що в позовній заяві не наведено жодних обставин, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_2 (відповідача 4), жодної, передбаченої ст. 388 ЦК України підстави для витребування майна від добросовісного набувача, з огляду на необхідність дотриманням принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, враховуючи знаходження та функціонування у спірному приміщенні з 2019 року Центру для реабілітації дітей «Наш Всесвіт».

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави колегія суддів зазначає, що статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак, звернення до суду з позовом та пред`явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.

Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Разом з тим, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Господарським судом встановлено, що керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський завод по виробництву товарів народного споживання та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна в порядку статті 131-1 Конституції України, статей 53, 162-164 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Обґрунтовуючи право на звернення до господарського суду в інтересах держави у справі прокурор зазначив, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, а тому прокурор самостійно подав вказаний позов з вимогами про визнання незаконним та скасування рішення цього органу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна.

Звернення прокурора до господарського суду у цих спірних правовідносинах спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення питання про передачу комунального майна у власність.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте, у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №922/1441/19, від 24.09.2020 у справі №922/3272/18 зі схожих правовідносин.

Встановлена Законом України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає про таке.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 2 статті 345 ЦК України та частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону України "Про приватизацію державного майна", інших законів з питань приватизації та здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Частиною 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за певними групами. До групи А, зокрема, належить окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з частиною 2 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Згідно статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно з частиною 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз. 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Згідно з частиною 1, 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: 1) орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; 2) орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; 3) невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; 4) здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; 5) орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; 6) договір оренди є чинним на момент приватизації.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439.

Згідно з пунктом 8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого Фондом державного майна України від 02.04.2012 №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Відповідно до пункту 1.4 цієї Програми об`єктами приватизації є комунальні підприємства (якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками комунальної власності, на яких вони розташовані (далі - єдиний майновий комплекс підприємства); об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, які не можуть бути добудовані за рахунок коштів міського бюджету; окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме майно, у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення); акції (частки, паї), що належать територіальній громаді у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності; об`єкти соціально-культурного призначення, крім тих, що не підлягають приватизації.

Відповідно до 3.4 Програми приватизація об`єктів здійснюється шляхом: викупу; продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.

Відповідно до пункту 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: 1) договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; 2) погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; 3) аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; 4) довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Господарським судом зауважено, що Харківська міська рада наділена правом прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради має право укладати відповідні договір купівлі-продажу, однак за умов дотримання відповідної процедури.

Зокрема, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).

У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що орендарем до орендодавця подано заяву про приватизацію об`єкта шляхом викупу №3563 від 22.02.2018. При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію. Водночас матеріали справи також свідчать, що жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міської ради для викупу, не здійснено, що підтверджується тим, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорі купівлі-продажу, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем-3 до органу приватизації не було подано документи, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшень, здійснених за час оренди, відповідачем-2 не підтверджені підстави для застосування виключного випадку продажу комунального майна шляхом викупу орендарем об`єкту із відповідними поліпшеннями.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Харківською міською радою було обрано незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

У даній справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 42 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 №1008/18, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову господарського суду в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.04.2018 №5564-В-С, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором.

Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла висновку, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).

Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

Разом з тим, вирішуючи даний господарський спір з огляду на обставини цієї справи, характер спірних правовідносин, враховуючи передбачений процесуальним законом обов`язок доказування сторонами своїх вимог та заперечень, суд вважає за необхідне приділити особливу увагу наступному.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації (такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20, пункт 8.1).

У пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Оспорювання ж рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, також не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 та 15.10.2019 у справах №911/2034/16 (пункт 46) та №911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі №911/3680/17).

Отже, оскільки у даному разі прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння Харківської міської територіальної громади, то єдиною належною (ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади спірний об`єкт нерухомого майна (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.06.2024 по справі №922/461/22).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про: 1) визнання незаконним та скасувати п. 80 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.04.2018 №5564-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Харківський завод по виробництву товарів народного споживання", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований за №1214; 3) скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. №49203014 від 17.10.2019 про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101, на підставі якого нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:-29 в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 144,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В, змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху №№27,28, 28а, 28б, 28в, 28г, 29, 29а, 29б, 29в, в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 136,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 4) припинення права власності ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101, зареєстроване на підставі договору дарування від 06.11.2019 №3844 рішенням про державну реєстрацію 49554207 від 06.11.2019 необхідно відмовити саме з мотивів неефективності обраного прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, постанова Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №922/461/22).

Колегія суддів зазначає, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, то це виключає необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам сторін щодо наведених вище позовних вимог, які задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують наведених вище обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про витребування у ОСОБА_2 на користь Харківської міської територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 149111763101 нежитлові приміщення 1-го поверху №27-:-29 в житловому будинку літ. А-9, загальною площею 144,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі №50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі №6-32цс14).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Тобто, у цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.

Отже, саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18).

Разом з тим, саме застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з`ясування судами також ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18).

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку, звертаючись з даним позовом до суду прокурором не наведено жодних обставин, які б свідчили про недобросовісність відповідача 4 та не зазначено жодну із передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування майна від добросовісного набувача, яка має бути застосована у даному конкретному випадку з дотриманням принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів звертає увагу, що прокурором взагалі не наведено й обставин, які б могли свідчити про недобросовісність відповідача ОСОБА_2 .

Водночас судами прийнято до уваги пояснення відповідача-4, який зазначає, що в приміщеннях 1-го поверху №№27,28, 28а, 28б, 28в, 28г, 29, 29а, 29б, 29в в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 136,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, проспект Свободи Людвіга, 50-В з 2019 року діє Центр для реабілітації дітей "Наш Всесвіт" (https://nashvsesvit.com/ua/). Спеціалізація центру - реабілітація дітей з ДЦП та іншими порушеннями роботи нервової системи, затримкою психомоторного розвитку. Діяльність Центру не припиняється навіть у часи воєнного стану. Зазначені приміщення придбані виключно для цілей діяльності центру, яка спрямована на задоволення інтересів суспільства.

Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні позовної вимоги про витребування спірного нерухомого майна слід відмовити з підстав її необґрунтованості та недоведеності прокурором, що виключає необхідність вирішення судом клопотання відповідача 4 про застосування позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Твердження і доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та стосуються виключно переоцінки доказів.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п. 1, ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/465/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст складено 25.12.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко