Рішення

від 24.12.2024 по справі 904/9932/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024м. ДніпроСправа № 904/9932/16 (208/4599/22)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517)

третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача ОСОБА_3 (в залі суду)

Представник відповідача Снітько Е.В. (в залі суду)

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

06.03.2024 року з боку представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», - адвоката Курицина А.В. подані пояснення з обґрунтування заявленого клопотання про закриття провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, згідно до яких зазначено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2017 року по справі № 904/9932/16 порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2022 року по справі №904/9932/16 було припинено процедуру розпорядження майном ПАТ «ДЗМД», введено процедуру санації боржника та затверджено план санації ПАТ «ДЗМД», призначено керуючого санацією.

Згідно положень ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Положення пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України вказують, що справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, відносяться до юрисдикції господарських судів.

З прийняттям КУзПБ однією із важливих новел стало те що, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника вирішення усіх майнових спорів з вимогами до нього здійснюється у межах справи про банкрутство задля судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Зазначена позиція підтримана представником відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», - адвокатом Курициним А.В. про закриття провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Позивач та представник позивача адвокат Похвалітий А.А. заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.03.2024 передано цивільну справу № 208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, до Господарського суду Дніпропетровської області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», в межах справи № 904/9932/16, у порядку ст.31 ЦПК України.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.04.2024 матеріали справи №904/9932/16 (208/4599/22) передано на розгляд судді Владимиренко І.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2024 прийнято до провадження судді Владимиренко І.В. справу №904/9932/16 (208/4599/22) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Розгляд справи №904/9932/16 (208/4599/22) здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання на 27.05.2024р. о 12:50год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До засідання подати: позивачу: протягом 5 днів з дня отримання відзиву - відповідь на відзив відповідача (у разі його отримання - до дня підготовчого засідання), складену відповідно до вимог ст.ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії відповіді на відзив відповідачу; відповідачу: заперечення на відповідь на відзив (у разі її отримання - до дня підготовчого засідання), складене відповідно до вимог ст.ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу; третій особі: пояснення на подану позовну заяву з документальним і нормативним обґрунтуванням викладених доводів.

27.05.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Судом відзив прийнятий до відома та долучений до матеріалів справи.

27.05.2024 до суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи. Судом заява прийнята до відома та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2024 усне клопотання представник позивача про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено підготовче засідання на 17.07.2024р. о 10:30год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До засідання подати: позивачу: відповідь на відзив складену відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, у разі наявності додаткові обґрунтування, заперечення та пояснення; відповідачу: заперечення на відповідь на відзив (у разі її отримання - до дня підготовчого засідання), складене відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу; третій особі: пояснення на подану позовну заяву з документальним і нормативним обґрунтуванням викладених доводів. Господарський суд зазначає, що сторони мають право направляти всі звернення до господарського суду засобами електронного зв`язку.

03.06.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

17.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання від 17.07.2024 про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) судову інженерно-технічну експертизу з охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2024р. усне клопотання представник позивача про відкладення підготовчого засідання суду - задоволено. Відкладено підготовче засідання на 18.09.2024р. о 10:00год.

12.08.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи клопотання адвоката Похвалітого А.А. про ознайомлення та зняття копій з матеріалів справи від 18.07.2024; ухвала слідчого судді Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.11.2019 по справі №207/3816/19; супровідний лист Дніпропетровського НДІСЕ вих. №5684-19 від 28.10.2020; акт №5684-19 здачі-приймання висновку експерта №5684-19 від 08.10.2020; висновок експерта №5684-19 за результатами проведення судової експертизи з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці по матеріалам кримінального провадження №12019040780000702, складений 08.10.2020 судовим експертом лабораторії інженерно-технічних досліджень Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України Крохмаль Т.С.

У зв`язку з перебуванням заступника голови господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. у відрядженні з 16.09.2024 по 03.10.2024 (наказ № 534 від 10.09.2024), судові засідання призначені на 18.09.2024р. зняти з розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2024 призначено підготовче засідання на 05.11.2024р. о 12:30год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До засідання подати: позивачу: у разі наявності надати суду додаткові обґрунтування, заперечення та пояснення; відповідачу: у разі наявності надати суду додаткові обґрунтування, заперечення та пояснення; третій особі: у разі наявності додаткові обґрунтування, заперечення та пояснення. Господарський суд зазначає, що сторони мають право направляти всі звернення до господарського суду засобами електронного зв`язку.

05.11.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання від 04.11.2024 про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: яка причина (причини) настання нещасного випадку, що стався 14.05.2019р. з ОСОБА_1 на території Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»; невиконання яких саме приписів нормативних актів перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку, що стався 14.05.2019р. з ОСОБА_1 на території ПАТ «ДЗМД»; дія чи бездіяльність яких саме осіб перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку, що стався 14.05.2019р. з ОСОБА_1 на території ПАТ «ДЗМД»; чи міг відбутися нещасний випадок що стався 14.05.2019р. з ОСОБА_1 на території ПАТ «ДЗМД» в зв`язку з необережними діями потерпілого.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 відкладено підготовче засідання на 10.12.2024р. о 10:30год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До початку судового засідання: позивачу: подати суду у разі наявності додаткові заперечення, клопотання та пояснення; заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи, або перелік питань, роз`яснення яких, потребує висновку експерта; відповідачу: подати суду у разі наявності додаткові заперечення, клопотання та пояснення; третій особі: подати суду у разі наявності додаткові заперечення, клопотання та пояснення. Господарський суд зазначає, що сторони мають право направляти всі звернення до господарського суду засобами електронного зв`язку.

12.11.2024 до суду від представника позивача надійшли заперечення щодо призначення експертизи.

05.12.2024 до суду від представника відповідача надійшли пояснення на заперечення позивача стосовно призначення експертизи.

05.12.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №904/9932/16 (208/4599/22) до розгляду заяви ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» про перегляд ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2021р. по справі № 207/3315/21 за нововиявленими обставинами та постановлення відповідної ухвали.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 клопотання відповідача від 17.07.2024 про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) судову інженерно-технічну експертизу з охорони праці та безпеки життєдіяльності - залишено без задоволення. Клопотання відповідача від 04.11.2024 про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) експертизи - залишено без задоволення. Клопотання відповідача від 05.12.2024 про зупинення провадження по справі №904/9932/16 (208/4599/22) до розгляду заяви ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» про перегляд ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2021р. по справі № 207/3315/21 за нововиявленими обставинами та постановлення відповідної ухвали - залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в розумний строк на 24.12.2024 о 12:55год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. До початку судового засідання з розгляду справи по суті до 24.12.2024 позивачу, відповідачам та третім особам подати суду у разі наявності додаткових заперечень, клопотань та пояснень. Учасникам судового процесу забезпечити наявність оригіналів письмових доказів, копії яких долучено до матеріалів справи, для огляду документів в судовому засіданні.

24.12.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №904/9932/16 (208/4599/22) до перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024р. в порядку апеляційного провадження.

В судове засідання 24.12.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні 24.12.2024 клопотання представника відповідача від 24.12.2024 про зупинення провадження по справі №904/9932/16 (208/4599/22) до перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024р. в порядку апеляційного провадження, господарський суд встановив.

Представник відповідача в обґрунтування поданого клопотання зазначив, що відповідно до п. 17.10 п. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» ГПК України: «у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.».

Так як ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» 19.12.2024р. через електронний кабінет в ЄСІТС подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області згідно до п. 12, 17 ч. 1 ст. 255 ГПК України та Центральним апеляційним господарським судом дану скаргу передано визначеному складу суду, на підставі п. 17.12 п. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» ГПК України провадження у справі повинно бути зупинено до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК).

Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами.

Таким чином, на думку представника відповідача продовження розгляду справи без отримання остаточного рішення апеляційного суду щодо подальшої долі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024р. порушить право ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» на апеляційне оскарження судового рішення та зробить його ілюзорним.

З огляду на вказане, представник відповідача просить суд зупинити провадження у справі до перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024р. в порядку апеляційного провадження.

Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у справі до перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024р. в порядку апеляційного провадження, оскільки відмова у призначенні експертизи не може бути оскаржена окремо без рішення суду та також при закритті провадження у справі та призначенні розгляду справи по суті представник відповідача не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Господарський суд заслухавши присутніх представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 клопотання відповідача від 17.07.2024 про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) судову інженерно-технічну експертизу з охорони праці та безпеки життєдіяльності - залишено без задоволення. Клопотання відповідача від 04.11.2024 про призначення по справі №904/9932/16 (208/4599/22) експертизи - залишено без задоволення. Клопотання відповідача від 05.12.2024 про зупинення провадження по справі №904/9932/16 (208/4599/22) до розгляду заяви ПрАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» про перегляд ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.08.2021р. по справі № 207/3315/21 за нововиявленими обставинами та постановлення відповідної ухвали - залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в розумний строк на 24.12.2024 о 12:55год.

Відповідно до Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) господарським судом встановлено, що відповідачем 19.12.2024р. через електронний кабінет в ЄСІТС подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024, в даній апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 по справі № 904/9932/16 (208/4599/22). Задовольнити клопотання ПАТ «ДЗМД» № 10-01/268 від 04.11.2024р. про призначення по даній справі експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.

Згідно до п. 17.12 п. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Відповідно до п. 17.10 п. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» ГПК України, у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

В той же, час господарський суд наголошує, що на час розгляду справи по суті до господарського суду від апеляційної інстанції не надходило жодного звернення щодо передачі матеріалів даної справи до апеляційної інстанції, а тому наразі у господарського суду відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі.

Крім того, за допомогою Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) господарським судом встановлено, що Центральним апеляційним господарським судом не винесено процесуального документа щодо відкриття апеляційного провадження або витребування у господарського суду матеріалів даної справи.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вирішив клопотання представника відповідача від 24.12.2024 про зупинення провадження по справі №904/9932/16 (208/4599/22) до перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024р. в порядку апеляційного провадження - залишити без задоволення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.12.2024р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 14.05.2019 року водій автотранспортних засобів автотранспортної дільницівиробництва мінеральних добрив ОСОБА_1 працював у зміні з 07 години 00 хвилин до 15 години 42 хвилин, відповідно до встановленого графіку. Виробниче завдання на ремонт гідроциліндра підйому кузова автомобіля КрАЗ-6510 (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) отримали від начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ОСОБА_2 водії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які були перед початком роботи проінструктовані та прослухати вказівки відносно виконання роботи.

14.05.2019 о 12 годині 00 хвилин ремонт був закінчений, водії ОСОБА_1 і ОСОБА_4 приступили до установки штока гідроциліндра піднявшись на раму кузова автомобіля КрАЗ-6510. Вставив шток у корпус гідроциліндра вони з`єднали пальцевий шток гідроциліндра з кузовом та почали гідроциліндр опускати. Приблизно о 12 годині 20 хвилин вони почали перекантовувати гідроциліндру заднє горизонтальне положення автомобіля у напрямку кузова з переднього горизонтального положення у напрямку до кабіни автомобіля КрАЗ-6510. При цьому гідроциліндр почав завалюватись у бік ОСОБА_1 . Щоб запобігти подальшому завалюванню та падінню гідроциліндра ОСОБА_1 відступив в сторону, при цьому ліва нога зачепилась за рівновагу він впав спиною на спарені колеса праворуч від нього. Ліва нога ОСОБА_1 так і залишилась на рамі кузова автомобіля заплутана шлангом.

Внаслідок нещасного випадку заподіяно травмування потерпілому, відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи №516-Е від 18.06.2021 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого підвертельного перелому лівої стегнової кістки, відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров`я більш 21 дня.

Відповідно до результатів проведеної судово-технічної експертизи, згідно висновку експерта №5684-19 від 08.10.2020, встановлено, що дії начальника автотранспортної дільниці виробництва мінеральних добрив ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» ОСОБА_2 не відповідали вимогам статті 14 Закону України «Про охорону праці», розділу 11 п. 2.10. розділу X пункту 3 підпункту 3.4. розділу X п. 6 пп. 6.14 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті», розділу VII «Начальник участка» абз. 5, 6 «Система управлення охраной труда ЗАО «ДЗМУ», розділу 2 п. 2.33. п. 3.1 абз. 10 «Должностная инструкция № 01-30 начальника автотранспортного участка» у частині того, що 14.05.2019 у зміну з 07 годин 00 хвилин до 15 години 42 хвилини, порушивши кваліфікаційні вимоги Правил охорони праці автомобільному транспорті, видавши розпорядження водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на ремонт та установку гідроциліндра підйому кузова автомобіля КрАЗ-6510, які не являлись слюсарями з ремонту автомобілів, не забезпечив безпечне виконання робіт та допустив установку штоку у корпус гідроциліндра та перекантовку гідроциліндра без допомоги спеціальних знімачів та інших пристосувань, що запобігають його раптовому падінню і допустив виконання вищевказаних ремонтних робіт без відповідної технологічної карні та самоусунувся від контролю за водіями, які виконували установку гідроциліндра без знімача чи інших пристосувань, і з технічної точки зору перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з травмуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 15 травня 2021 року за вищезазначеним фактом зареєстровано кримінальне провадження за номером 12019040780000702 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.272 КК України.

Судом встановлено, що під час судового провадження у кримінальному провадженні №12019040780000702 обвинуваченим по справі був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а потерпілим - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у даній справі виступає Позивачем.

Ухвалою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року звільнено підсудного ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.272 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито; цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду. має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

20.09.2022 року ОСОБА_1 як потерпілий від кримінального правопорушення заявив в порядку цивільного судочинства позов до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків завданих вчиненням кримінального правопорушення.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Сушкової Л.І. від 18.10.2022 року позов ОСОБА_1 прийнятий до провадження суду, та розгляд призначений в порядку загального позовного провадження.

16.03.2023 року адвокатом Похвалітим А.А., як представником позивача подано клопотання про заміну первісного відповідача ОСОБА_2 належним відповідачем ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», ЄДРПОУ 31980517, розташованого за адресою: м.Кам`янське, пр.Аношкіна, буд.179. А також залучення до участі у цивільній справі № 208/4599/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

06.04.2023 року представником позивача адвокатом Похвалітим А.А. до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (суддя Сушкова Л.І.) від 28.04.2023 року клопотання представника позивача, адвоката Похвалітого А.А. про заміну первісного відповідача належним відповідачем та залучення до участі у цивільній справі № 208/4599/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено, та по цивільній справі №208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», ЄДРПОУ 31980517, розташованого за адресою: м.Кам`янське, пр.Аношкіна, буд.179; залучено до участі у цивільній справі № №208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (суддя Сушкова Л.І.) від 19.06.2023 року підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням уточненої позовної заяви представника позивача, адвоката Похвалітого Анатолія Анатолійовича, який діє в інтересах позивача, ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпропетровський завод мінеральних добрив», третя особа: ОСОБА_2 , представник третьої особи, адвокат Борщевич Ігор Олександрович, про відшкодування матеріальних збитків завданих вчиненням кримінального правопорушення, закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Не погодившись з ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.06.2023 року про залучення Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», відповідачем, адвокатом Курицина А.В. як представником подано апеляційна скаргу до Дніпровського апеляційного суду на зазначену ухвалу суду від 28.04.2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.09.2023 року, апеляційна скарга повернута Приватному акціонерному товариству «Дніпровський завод мінеральних добрив».

06.03.2024 року з боку представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» - адвоката Курицина А.В. заявлено клопотання про закриття провадження у справі № 208/4599/22 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.03.2024 року (суддя Івченко Т.П.) у задоволенні клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», - адвоката Курицина А.В. про закриття провадження у справі з підстав п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, - відмовленоу повному обсязі; передано цивільну справу № 208/4599/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , «про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення», до Господарського суду Дніпропетровської області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», в межах справи № 904/9932/16, у порядку ст.31 ЦПК України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2024 прийнято до провадження судді Владимиренко І.В. справу №904/9932/16 (208/4599/22) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Згідно до позовної заяви та заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог Позивачем заявлені наступні позовні вимоги: 1. Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» ЄДРПОУ 31980517 завдану йому моральну шкоду, у вигляді розміру втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва заробітку (доходу), в розмірі 455 000, 00 грн. (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч грн. 00 коп.) вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України. 2. Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» ЄДРПОУ 31980517 додаткові витрати, викликані необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410 грн. (двісті вісімдесят тисяч чотириста десять грн. 00 коп.) в наслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України. 3. Стягнути з ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив», ЄДРПОУ 31980517, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

В поданій представником позивача до суду заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог останній зазначив, що Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Згідно попереднього плану лікування ТОВ "МЕДІНЮА КЛІНІКА" Код ЄДРПОУ 39371556 визначеного для позивача, яке включає придбання ліків, протезування, сторонній догляд під час перебування на стаціонарному відділенні, виконання інших супутніх процедур, загальна вартість додаткових витрат становить 280 410 грн., що підтверджується відповідними документами, які додані до матеріалів справи.

Станом на теперішній час працездатність позивача значно знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди. Позивач потребує термінового хірургічного втручання та невідкладного лікування в спеціалізованому медичному закладі, тому з цих підстав потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1203 ЦК України потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Позивач не має фінансової можливості пройти необхідне йому лікування за власний рахунок, через брак коштів, тому вказані додаткові витрати в силу закону підлягають оплаті за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, позивач реалізуючи право на збільшення розміру відшкодування шкоди, подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог в частині відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю лікування у медичному закладі, придбання ліків, протезування, виконання інших супутніх процедур в розмірі 280 410 грн., які просить стягнути з відповідача, з вини якого настало каліцтво, пов`язане з втратою потерпілим працездатності в наслідок вчинення кримінального правопорушення.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положення частини 1 статті 1167 ЦК України вказують, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Цій загальній нормі кореспондує встановлений у КПК України механізм відшкодування шкоди, перш за все, за рахунок особи, яка вчинила кримінальне правопорушення: добровільно- підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення (ч.1 ст.127 КПК України); примусово за рішенням суду - шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст.127 КПК України).

Представник відповідача звернув увагу на те, що ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2022 року по справі № 207/3315/21 (судове провадження 1-кп/207/155/22) за результатами розгляду кримінального провадження № 12019040780000702 від 15.05.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України, останнього було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.272 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто з нереабілітуючих підстав. Кримінальне провадження №12019040780000702 щодо притягнення ОСОБА_2 кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.272 КК України закрито.

Як встановлено даним судовим рішенням, саме ОСОБА_2 обвинувачувався в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого, тобто у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Також представник відповідача зазначив, що із формулювання пункту першого вимог ОСОБА_1 взагалі не зрозуміло суті його позовних вимог: чи просить позивач стягнути моральну шкоду, чи вимога стосується стягнення втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва заробітку (доходу), оскільки це є різними видами шкоди, за якими є окремі порядки їх визначення та відшкодування, що впливає на невизначеність предмету спору.

Представник відповідача вважає, що позивачем не додано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів понесення ним витрат, викликаних необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410, 00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Крім того, ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» завжди приймало участь у вирішенні питань, необхідних для лікування та реабілітації ОСОБА_1 . Так, коли була термінова необхідність, підприємство вжило заходи з пошуку та придбання титанової пластини, потрібної для проведення операції позивачеві, передавало ліки та грошові кошти, виділяло йому транспорт з водієм для транспортування до КП «ДОСРЦ «Солоний лиман» ДОР» для проведення реабілітації, а також пропонувало проведення інших програм реабілітації для відновлення його здоров`я за рахунок коштів підприємства, що підтверджується документами, які додані до відзиву, але такі пропозиції залишалися позивачем поза увагою та без відповідей.

З урахуванням викладеного, представник ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На відзив відповідача, представником позивача була надана відповідь на відзив в якій представник позивача зазначив, що відповідний висновок щодо застосування норм права сформував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.06.2018 у справі N 348/2116/16-ц де зазначено, що належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА №055309 від 05.09.2019, виданої Дніпровською МСЕК №1, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках Позивача - ОСОБА_1 становить 70 % з 02.09.2019 (п.7).

Потреби у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування у травматолога, медична реабілітація в санаторно-курортних закладах ортопед профілю, санаторно-курортне лікування.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 р. за N 1515/21827, затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації N 158-1/o «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» (далі Інструкція №577).

Згідно п.1 Інструкції №577, ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги" (далі - форма N 158-1/о), яка складається з двох частин: вказаної виписки та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до п.6 Інструкції №577 «Довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у медичній та соціальній допомозі» зазначено: 6.1. У графі 1 зазначається місцезнаходження МСЕК, що оглядала застраховану особу. 6.2. У графі 2 зазначається профіль МСЕК. 6.3. У графі 3 зазначаються прізвище, ім`я, по батькові застрахованої особи. 6.4. У графі 4 зазначається дата огляду хворого МСЕК. 6.5. У графі 5 зазначається словами група інвалідності (перша А, перша Б, друга, третя). 6.6. У графі 6 зазначається вид огляду (первинний, повторний). 6.7. У графі 7 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках. 6.8. У графі 8 зазначається дата переогляду. 6.9. У графі 9 зазначається потреба у медичній та соціальній допомозі. 6.10. У графі 10 зазначається номер акта огляду МСЕК. 6.11. У графі 11 зазначається дата видачі довідки.

Таким чином, з урахуванням висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформованого в постанові від 20.06.2018 у справі N 348/2116/16-ц, довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12ААА №055309 від 05.09.2019, видана Дніпровською МСЕК №1, яка є частиною виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, де у п.7 зазначено словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, є належним та допустим доказом у даній справі на підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) Позивача для застосування статті 1195 ЦК України .

Таким чином, в наслідок вчинення 14.05.2019 кримінального правопорушення відносно Позивача, в результаті каліцтва з 14.05.2019 ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 70%, тому саме з цього моменту, з урахуванням ступеню втрати працездатності, у Позивача виникло право на відшкодування розміру втраченого заробітку (доходу) фізичною особою внаслідок каліцтва.

На підтвердженню розміру середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий (Позивач) мав до моменту каліцтва, представник Позивача адвокат Похвалітий А.А. надав суду відповідні довідки ОК-7 та ОК-5, в яких відображена нарахована Відповідачем сума заробітку Позивачу за відповідний звітний період для нарахування пенсії.

Відповідно до офіційних даних форм ОК-7 та ОК-5, сформованих відносно застрахованої особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до моменту отримання 14.05.2019 позивачем травми, заробітна плата за три останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва у Приватному акціонерному товаристві «Дніпровський завод мінеральних добрив» становила: Лютий 2019 року 10 683,01 грн.; Березень 2019 року 10 402,80 грн.; Квітень 2019 року 9 577,71 грн.

З урахуванням положень частини першої статті 1197 ЦК України, середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого (Позивача) за три останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва за період лютий квітень 2019 року (10 683,01+10 402,80+9 577,71=30 663,52), який дорівнює 10 221,17 грн. (30 663,52/3).

Позивач також звертає увагу суду, що в період часу травень вересень 2019 року Відповідачем здійснювались нарахування заробітної плати, надавалась матеріальна та фінансова допомога, що також підтверджується формою ОК-7 та ОК-5, тому вказаний період часу Позивач не включає до періоду для обрахунку розміру втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню.

Для обрахунку розміру втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню Позивачем застосовано наступний період: з жовтня 2019 року по травень 2024 року, включно, який дорівнює 56 календарних місяці.

З огляду на викладене, сума яка підлягає до стягнення на користь позивача з 01.10.2019 по 31.05.2024 складає 400 669,86 грн. (10 221,17 грн. «середньомісячний заробіток»*56 «кількість календарних місяців» * 0,7 « 70% ступінь втрати професійної працездатності у відсотках»).

З рахуванням викладеного, зважаючи на проведені розрахунки, станом на 31.05.2024 розмір втраченого Позивачем внаслідок каліцтва заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, становить 400 669 (чотириста тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн.,86 грн.

Представник позивача також наголосив, що доводи Відповідача викладені у відзиві на позов щодо здійснення матеріальної допомоги та виплат на лікування, не стосуються заявлених позовних вимог у справі №904/9932/16 (208/4599/22).

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження понесених витрат на відшкодування Позивачу втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва заробітку (доходу) за період часу з 01.10.2019 року по теперішній час, а також не надав доказів на підтвердження фактично понесених ПАТ «Дніпровський завод мінеральних добрив» ЄДРПОУ 31980517 витрат на лікування на стаціонарі в медичному закладі та/або протезування Позивача, а тому в межах заявлених позовних вимог у №904/9932/16 (208/4599/22) Відповідач не надав доказів, які б могли вплинути на зменшення судом суми (розміру) вимог за позовом.

Натомість, зважаючи на проведений розрахунок представником Позивача адвокатом Похвалітим А.А., який наведений у відповіді на відзив, розмір втраченого Позивачем внаслідок каліцтва заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню за рахунок Відповідача, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, становить 400 669,86 грн.

А тому, представник позивача просить суд позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив», 3-ої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а саме: втрачений фізичною особою внаслідок каліцтва заробіток (дохід) у розмірі 400 669,86 грн.; додаткові витрати, викликані необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410 грн., задовольнити.

Господарський суд заслухавши представників сторін, оцінивши в сукупності документальні докази, дійшов наступного висновку.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до частин першої, другої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди.

Згідно із статтею 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.

Разом із цим, у статті 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов`язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Відповідно до пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року N 561, встановлення МСЕК тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатністю особи до виконання трудової діяльності. Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров`я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища. Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості у звичайних або спеціально створених умовах. Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.

Отже, на підставі цих відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317, міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії: а) визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків; б) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі, що була б спрямована на полегшення наслідків погіршення здоров`я (протезування, засоби пересування, робочі пристосування, постійний догляд тощо).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) сформувала висновок щодо застосування норм права сформувала:

69. Положення частини першої статті 1195 ЦК України пов`язують обов`язок здійснити відповідне відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування.

70. Отже, момент, із яким пов`язується виникнення у позивача права на відповідне відшкодування - це момент заподіяння шкоди.

71. Частиною першою статті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

72. Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.

73. Разом із цим, у статті 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов`язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

74. Вказане свідчить, що встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробітку і не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача.

84. У постанові від 20.06.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі N 348/2116/16-ц за подібних правовідносин установив, що висновком судово-медичної експертизи від 09.06.2017 N 028 встановлений прямий причинний зв`язок між ДТП та наслідками травмування у вигляді тяжких тілесних ушкоджень здоров`я позивачки, що спричинило інвалідність. Встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Суд зазначив, що позивачу II групу інвалідності за загальним захворюванням встановлено 13.05.2009, тому відповідні суми підлягають стягненню із цієї дати.

85. Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визначення розміру відшкодування повинно здійснюватися з урахуванням встановленого ступеня втрати професійної працездатності та з моменту, коли у позивача з`явилось право на відповідне відшкодування - тобто з 02.08.2013 (дати ДТП та отримання позивачем травми).

86. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 20.06.2018 у справі N 348/2116/16-ц, щодо дати набуття потерпілою особою права на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності на підставі статей 1195, 1197 ЦК України.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 по справі №207/3315/21 встановлено, що кримінальний проступок за ч.1 ст.272 КК України скоєно обвинуваченим ОСОБА_2 14.05.2019, тому діяння, кваліфіковане як кримінальне правопорушення за ч.1 ст.272 КК України відносно Позивача ОСОБА_5 вчинено у часі 14.05.2019, в робочий час, під час виконання ОСОБА_2 трудових обов`язків на Приватному акціонерному товаристві «Дніпровський завод мінеральних добрив».

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 по справі №207/3315/21 звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.272 КК України у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальніості.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.02.2019 по справі № 754/2764/17, до реабілітуючих обставин належить: 1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення; 2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; 3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відповідно до статті 130 КПК - до відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

В постанові Верховного Суду від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23) зазначено, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження.

Верховний Суд в постанові від 30 травня 2022 року у справі № 759/20824/19 (провадження № 61-12717св21) вказав, що реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину, а нереабілітуючі - вказують про вчинення особою злочину.

Кримінальне провадження №12019040780000702 (судова реєстрація №207/3315/21) відносно підсудного (обвинуваченого) ОСОБА_2 закрито 02.06.202 з нереабілітуючих підстав, ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2022 по справі №207/3315/21 набрала законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом встановлено, що шкода Позивачу, завдана 14.05.2019 працівником Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив» - ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тому з урахуванням висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 906/1318/19 (295/16026/18) Позивач (потерпіла особа) набув право на відшкодування за рахунок Відповідача заробітку, втраченого внаслідок зменшення професійної або загальної працездатності з дати вчинення 14.05.2019 кримінального правопорушення та отримання Позивачем травми.

Таким чином, в наслідок вчинення 14.05.20219 кримінального правопорушення відносно Позивача, в результаті каліцтва з 14.05.2019 ОСОБА_1 втратив професійну працездатність на 70%, тому саме з цього моменту, з урахуванням ступеню втрати працездатності, у Позивача виникло право на відшкодування розміру втраченого заробітку (доходу) фізичною особою внаслідок каліцтва.

Відповідно до частини четвертої статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 1203 ЦК України потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Частиною першою статті 1204 ЦК України передбачено, що особа, на яку покладено обов`язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я потерпілого, має право вимагати зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Абзацами першим та другим частини першої статті 1197 ЦК України передбачено, що середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

На підтвердженню розміру середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий (Позивач) мав до моменту каліцтва, представник Позивача надав суду відповідні довідки ОК-7 та ОК-5, в яких відображена нарахована Відповідачем сума заробітку Позивачу за відповідний звітний період для нарахування пенсії.

Відповідно до офіційних даних форм ОК-7 та ОК-5, сформованих відносно застрахованої особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до моменту отримання 14.05.2019 позивачем травми, заробітна плата за три останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва у Приватному акціонерному товаристві «Дніпровський завод мінеральних добрив» становила: Лютий 2019 року 10 683,01 грн.; Березень 2019 року 10 402,80 грн.; Квітень 2019 року 9 577,71 грн.

З урахуванням положень частини першої статті 1197 ЦК України, середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого (Позивача) за три останні календарні місяці роботи, що передували втраті працездатності внаслідок каліцтва за період лютий квітень 2019 року (10 683,01+10 402,80+9 577,71=30 663,52), який дорівнює 10 221,17 грн. (30 663,52/3).

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача вважає, що сума яка підлягає до стягнення на користь позивача з 01.10.2019 по 31.05.2024 складає 400 669,86 грн. (10 221,17 грн. «середньомісячний заробіток»*56 «кількість календарних місяців» * 0,7 « 70% ступінь втрати професійної працездатності у відсотках»).

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача додаткових витрат, викликаних необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410 грн., господарський суд відмовляє, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частино 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних та допустимих доказів щодо стосовно додаткових витрат, викликаних необхідністю лікування на стаціонарі в медичному закладі, придбання ліків, протезування в розмірі 280 410 грн., а отже в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", статтею 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00грн.

Згідно положення, закріпленого в п. 2,6,9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, тому відповідно до ч. 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 6 010,04 грн., слід віднести на відповідача, стягнувши його в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ) втрачений фізичною особою внаслідок каліцтва заробіток (дохід) у розмірі 400 669,86 грн. (чотириста тисяч шістсот шістдесят дев`ять грн. 86 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517) в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 6 010,04 грн. (шість тисяч десять грн. 04 коп).

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено - 26.12.2024р.

Суддя І.В. Владимиренко