ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
УХВАЛА
про затвердження мирової угоди
та про закриття провадження у справі
25.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4856/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від прокуратури: Гладченко А.В.;
від позивача: Ольховська А.М.;
від відповідача: Акулов Є.В.;
від третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства "Лібра" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)
про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Керівник Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" (далі - відповідач), в якій просить суд:
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" звільнити земельну ділянку шляхом знесення будівлі та споруди самочинного будівництва: нежитлової будівлі - торгівельного павільйону (загальною площею 142,3 кв. м за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю), площею 142,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в проведену 11.02.2021 рішенням державного реєстратора Волос О.В. Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (індексний номер рішення 2292653012110) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2292653012110;
- скасувати за ТОВ "БКФ Нове Місто" державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, що розташована за адресою м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534730012060).
Позовна вимоги обґрунтовані наступним:
- щодо об`єкту нерухомого майна прокурор зазначає, що Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2021 вперше проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), будинок 71в, площею 142,3 кв. м за Приватним Науково-виробничим підприємством "Лібра" державним реєстратором прав на нерухоме майно Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос О.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110). Підставою для державної реєстрації права власності стали наступні документи: технічний паспорт, виданий 03.02.2021, договір купівлі-продажу будівлі площею 146,9 кв. м від 25.03.1998, що укладений між ПП виробничо-будівельна фірма "Маконі-Сервіс" (продавець) та Приватним Науково-виробничим підприємством "Лібра". Надалі, 10.03.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "БКФ Нове Місто" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна" приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Рисіною С.В. зареєстровано право власності на самочинно збудований торгівельний павільйон - нежитлову будівлю, площею 142,3 кв. м, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), будинок 71в. Підставою для здійснення державної реєстрації права власності стали наступні документи: акт приймання-передачі нерухомого майна зареєстрований в реєстрі за №№ 667,668, виданий 10.03.2021 Приватним науково-виробничим підприємством "Лібра" та ТОВ "БКФ Нове Місто" й посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Рисіною С.В. В реєстраційній справі міститься також договір купівлі-продажу приміщення від 25.03.1998, предметом якого є нежитлова будівля площею 146,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 71в, що укладений між Приватним підприємством Виробничо-будівельна фірма Маконі-Сервіс (продавець) та Приватним науково-виробничим підприємством "Лібра" (покупець). Документом, що підтверджує право власності на будівлю у Акті приймання-передачі майна до статутного капіталу визначено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 244667427 від 17.02.2021, виданий Глеюватською сільською радою Криворізького району. Відповідно до зазначеного акту від 10.03.2021 встановлено, що ПНВП "Лібра" передало у власність ТОВ "БКФ Нове Місто" нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в загальною площею 142,3 кв. м. При цьому фактично спірний об`єкт не існував на час набуття права власності на нього та державної реєстрації права власності на нього, а його незаконне будівництво розпочато у 2021 році, що підтверджується даними Державного космічного агентства України Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Так, за даними супутникового моніторингу земельної ділянки за адресою: по вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова) біля будинку № 46 в Металургійному районі міста Кривого Рогу за період з 2003 по 2021 рік, де зараз розташовується спірна нежитлова будівля (торгівельний павільйон), відсутні будь-які об`єкти нерухомого майна. Державна реєстрація прав не є підставою набуття прав, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права, що унеможливлює ототожнення факту набуття права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права, необхідним є перш за все встановлення підстав набуття прав, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення прав, такої підстави закон не передбачає (відповідна позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 29.08.2019 у справі №910/10984/18. Однак, відповідно до витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо переліку дозвільних документів наданих для будівництва за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в у Металургійному районі міста (офіційний сайт: https://admin.econstruction.gov.ua/tech_admin_in/view=0). З огляду на викладене встановлено, що торгівельний павільйон за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в в Металургійному районі міста є об`єктом самочинного будівництва;
- прокурор також вказує на порушення земельного законодавства, яке підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 09.11.2021 № 1340-ДК/1343/АП/09/01-21 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Так, відповідно до Акту перевірки стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 в ході державного контролю було встановлено, що на вказаній земельній ділянці площею 0,0836 га розташована одноповерхова будівля в завершальній стадії будівництва. Право власності на будівлю та право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 в реєстрі речових прав не зареєстровано та в національній кадастровій системі не визначено. Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 використовується невстановленими особами для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 1 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дубенко О.А. зазначеним Актом встановлено самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 площею 0,0836 га, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 71-в. Але, Криворізькою міською радою поза процедурою земельних торгів та всупереч статті 134 Земельного кодексу України приймається рішення № 975 від 24.11.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх в оренду". При цьому, станом на день укладання договору оренди земельної ділянки - об`єкт нерухомості - торгівельний павільйон, вже був на ній розміщений. Отже, споруджений на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом з огляду на те, що він споруджений на земельній ділянці, що на час будівництва не була відведена для цієї мети, також беручи до уваги те, що об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Таким чином, вищевказані обставини у своїй сукупності підтверджують факт, що спірний об`єкт розміщено на земельній ділянці державної форми власності, яка ніколи для будівництва та розміщення торгового павільйону не виділялась, збудовано без відповідних погоджуючих та дозвільних документів, чим порушуються права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради - щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва, та підриваються основи державної діяльності у сфері розвитку благоустрою населених пунктів, соціальноекономічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва;
- прокурор зазначає, що з огляду на викладені обставини справи, що вказаний об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Криворізька міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним ефективним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.
Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на припинення безпідставної реєстрації речових прав, знесення самочинно збудованого майна, що розташоване за вказаною адресою Криворізькою північною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листом від 15.10.2024 № 57-8256вих-24. Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, відповіді на повідомлення окружної прокуратури станом на дату пред`явлення позову не надано. Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Криворізької міської ради.
Ухвалою суду від 06.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.11.2024.
Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне науково-виробниче підприємство "Лібра".
Разом з позовною заявою прокуратурою подано заяву про забезпечення позову (вх. суду № 50888/24 від 04.11.2024), в якій прокурор просить суд:
- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га; нежитлову будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - вулиця Димитрова), буд. 71В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110) площею 142,3 кв. м та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії;
- заборонити відповідачу - ТОВ "БКФ Нове Місто" (ідентифікаційний код - 34488530) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, нежитлову будівлю за адресою: Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - вулиця Димитрова), буд. 71В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110) площею 142,3 кв. м.
В обґрунтування поданої заяви прокурор вказує на таке:
- прокурором встановлені факти самочинної забудови м. Кривого Рогу, безпідставної реєстрації права власності, безпідставної передачі в оренду земельної ділянки з порушенням законодавчо встановленої процедури, без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об`єкти майна, чим порушено право територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, належної реєстрації речових прав на нерухоме майно на ній, дотримання законодавства у сфері забудови населених пунктів;
- з урахуванням того, що ТОВ "БКФ Нове Місто", маючи зареєстроване право власності на спірне самочинно збудоване майно, не обмежено в розпорядженні таким майном, відсутність заборони реєстраційних дій щодо вказаного майна, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України. Однією із позовних вимог прокурора є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в та її повернення міській раді. Тому, заборона державним кадастровим реєстраторам проводити дії спрямовані на зміну площі та конфігурації земельної ділянки унеможливить проведення вказаних дій та забезпечить існування предмету спору до набрання законної сили рішенням суду;
- з метою недопущення вчинення реєстраційних дій із земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в, необхідно забезпечити позов шляхом накладання арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, а також заборонити державним кадастровим реєстраторам вчиняти реєстраційні дії із земельною ділянкою1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га.
За результатом розгляду вказаної заяви, ухвалою суду від 06.11.2024 заяву керівника Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено частково, а саме: заборонено будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га; нежитлової будівлі за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - вулиця Димитрова), буд. 71В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110) площею 142,3 кв. м; заборонено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" "БКФ Нове Місто" (ідентифікаційний код - 34488530) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га; нежитлової будівлі за адресою: Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - вулиця Димитрова), буд. 71В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110) площею 142,3 кв. м; у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 54447/24 від 25.11.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку з перебування представника підприємства відповідача у щорічній основній відпустці.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 54681/24 від 26.11.2024), в якому він просить суд:
- залишити без руху позовну заяву Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" про зобов`язання повернути земельну ділянку, припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації права приватної власності;
- врахувати відзив на позовну заяву Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" про зобов`язання повернути земельну ділянку, припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації права приватної власності по справі № 904/4856/24;
- відмовити у задоволенні позовних вимог Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" у повному обсязі.
В обґрунтування власної правової позиції відповідач посилається на таке:
- відповідно до 1 першої сторінки позовної заяви, вона подана Криворізькою південною окружною прокуратурою з ідентифікаційним кодом, умовним кодом - 02909938 та за адресою: 50000, м. Кривий Ріг, вул. СвятоМиколаївська, 27. Однак відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в реєстрі відсутня інформацію про юридичну особу з кодом/умовним кодом: 02909938. Більш того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня юридична особа - Криворізька південна окружна прокуратури. Відповідно до пункту 5.4. Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 06.04.2021 №82 у системі органів прокуратури функціонують окружні та спеціалізовані прокуратури (на правах окружних прокуратур). Вони не мають статусу юридичної особи і входять до структур і штатних розписів обласних та прирівняних до них прокуратур. У позовній заяві обов`язковою вимогою є зазначення юридичної особи, яка звертається за захистом порушених прав а в свою чергу Криворізька південна окружна прокуратура не є юридичною особою а є структурним підрозділом обласної прокуратури. В свою чергу, в позовній заяві не зазначено, до якої обласної прокуратури входить Криворізька південна окружна прокуратура (яка фактично є структурним підрозділом обласної прокуратури) і в порушення статті 162 Господарського процесуального кодексу України не зазначено: повного найменування юридичної особи, яка звертається за захистом, начебто, порушених прав в інтересах Криворізької міської ради; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); а також не зазначає місцезнаходження (для юридичних осіб) юридичної особи, яка звернулася до суду а зазначено адресу Криворізької південної окружної прокуратури. Відповідні обставини, а саме недотримання положення статті 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до господарського суду, відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху. Прокуратурою, при зверненні до суду, у позовній заяві, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не зазначено на яких підставах відповідну третю особу необхідно залучити до справи, та ще й на стороні відповідача, і яким чином рішення суду може вплинути на її права та обов`язки;
- щодо добросовісності набуття ТОВ "БКФ Нове Місто" права власності на нерухоме майно з укладанням договору оренди земельної ділянки, відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявна Довідка КП ДОР "Криворізьке БТІ" №906 від 18.09.2024, відповідно до якої підтверджено право власності на відповідне майно за Приватним підприємством виробничо-будівельна фірма "Макони-Сервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.1996 та наявний договір про проведення подальшої реєстрації права власності за ПНВП "Лібра", на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.1998. Підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) за ТОВ "БКФ Нове Місто" є Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "БКФ Нове Місто" від 10.03.2021, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі, відповідно до якого ПНВП "Лібра" передало до статутного капіталу ТОВ "БКФ Нове Місто" нерухоме майно: нежитлову будівлю за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Героїв АТО, 71В, загальною площею 142,3 кв. м. З матеріалів справи не вбачається, що прокуратурою ставиться питання про незаконність складання і використання у господарській діяльності ТОВ "БКФ Нове Місто" вищезазначених правовстановлюючих документів і також не ставиться питання щодо підробки відповідних документів, на підставі яких було здійснено первинну реєстрацію права власності саме за ТОВ "БКФ Нове Місто". Також, "БКФ Нове Місто" сумлінно дотримується вимог податкового законодавство, згідно з яким подає податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки а також податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та сплачує відповідні податки та збору у повному обсязі, що забезпечує надходження грошових коштів до відповідних бюджетів (місцевого та державного). В свою чергу, жодною посадовою особою органу державної влади та/або місцевого самоврядування не пред`явлено позову до ТОВ "БКФ Нове Місто" з приводу стягнення завданої шкоди, тобто, будь-які збитки, а також цивільні позови про відшкодування збитків до ТОВ "БКФ Нове Місто" з приводу нежитлової будівлі не пред`являлися. Більш того, втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить статті 388 Цивільного кодексу України (щодо зобов`язання знести об`єкт нерухомості, який зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат. Це згідно з правовою позицією Верховного Суду є неприпустимим, оскільки покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, про що йдеться, зокрема, в пункті 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19. Для вирішення питання пропорційності втручання у право приватної власності ТОВ "БКФ Нове Місто" вирішальне значення має добросовісність набуття товариством відповідного майна. Добросовісність набуття права власності на нерухоме майна (шляхом придбання відповідного майна ТОВ "БКФ Нове Місто"), і як наслідок, в подальшому добросовісності прав на набуття земельної ділянки у користування (частина 2 статті 134 Земельного кодексу України) підтверджується первинними документами долученими до матеріалів справи. Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19, пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20, пункти 7.15, 7.16). Крім того, на час купівлі відповідного майна товариством, було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач, а саме ТОВ "БКФ Нове Місто" не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19). З огляду на наведене, добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Теперішній власник об`єкту нерухомого майна не вчиняв жодних протиправних дій в межах процедур при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Також, відповідач зазначає, що основним видом діяльності підприємства відповідача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що в свою чергу підтверджує господарську мету відповідного договору купівлі-продажу. Більш того, втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить статті 388 Цивільного кодексу України та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат. Таким чином, ТОВ "БКФ Нове Місто" відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є добросовісним набувачем майна розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Героїв АТО, 71В, і не має ніякого відношення до, начебто, самочинного будівництва відповідного майна, що в свою чергу (з приводу самочинного будівництва) є припущенням органу прокуратури, так як не ґрунтується на жодному доказу долученому до матеріалів господарської справи та більш того спростовується відповідними документами (Актом приймання-передачі майна, подання податкових декларацій, сплата відповідних податків і зборів), які на даний час не оскаржені в судовому порядку;
- щодо здійснення, начебто, самочинного будівництва ТОВ "БКФ Нове Місто" нежитлового приміщення на безпідставно отриманій в оренду земельній ділянці. У позовній заяві прокуратура зазначає, що начебто ТОВ "БКФ Нове Місто" здійснило самочинне будівництво, однак необхідно зазначити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Однак відповідна позиція прокуратури ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб і жодним чином не підтверджується матеріалами справи, а більш того, спростовується матеріалами наданими прокуратурою до свої позовної заяви. Частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається. Щодо начебто необхідності проведення конкурсу для отримання відповідних земельних ділянок, відповідач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Відповідна правова позиція ТОВ "БКФ Нове Місто" підтверджується наступними обставинами: Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "БКФ Нове Місто" від 10.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі. В подальшому ТОВ "БКФ Нове Місто" отримало в користування земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035. Твердження органу прокуратури про начебто самочинне будівництво нашим підприємством відповідного нерухомого майна не відповідає дійсності, та спростовується матеріалами доданими до справи, інших документів які б підтверджували будівництво відповідного об`єкту саме нашим підприємством до матеріалів справи не долучено та фактично не може існувати, так як відповідного будівництва нами не здійснювалося. Окрім цього, "БКФ Нове Місто" є третім власником відповідного майна і наразі, земельні ділянка під відповідним нерухомим майном отриманні відповідно до вимог чинного законодавства України. Більш того, в Україні діє принцип єдиної юридичної долі земельної ділянки та побудованого на ній нерухомого майна та полягає в тому, що до особи, яка набуває право власності на нерухоме майно, також переходить право власності або користування на відповідну земельну ділянку, на якій таке майно розташоване. Тобто, твердження органу прокуратури проте, що ТОВ "БКФ Нове Місто" самочинно збудувало нежитлове приміщення, а потім зайняло земельну ділянку комунальної власності (яку орган прокуратури просить звільнити) не відповідає дійсності і ґрунтується виключено на припущеннях, що в свою чергу суперечить статті 19 Конституції України;
- щодо твердження прокуратури про начебто нікчемність в силу закону договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.03.1998, укладеного між ПП "Виробничо-будівельна фірма "Маконі-Сервіс" та Приватним науково-виробничим підприємством "Лібра" (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України). Первинний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладеного ПП ВБФ "Маконі-Сервіс" та ПНВП "Лібра", як зазначає прокуратура було укладено 25.03.1998, предметом договору є нежитлова будівля площею 146,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня Димитрова), 71в (далі - первинний договір), тобто відповідний договір було укладено ще під час чинності Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР). В свою чергу, вимоги щодо змісту та форми правочинів визначаються законодавством, чинним на момент їх вчинення. Це саме положення стосується також підстав визнання правочинів недійсними. При розгляді справи про визнання правочину недійсним він оцінюється на предмет відповідності до вимог законодавства, чинного під час його укладення. Отже, на правочини вчинені до моменту набуття чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003, тобто до 01.01.2004, поширюється законодавство, чинне на момент їх укладення, зокрема Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.06.2021 в справі № 478/708/19 (провадження № 61-2680св20), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 в справі № 205/1783/20 (провадження № 61-480св23), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.09.2023 в справі № 203/4638/20 (провадження № 61-4402ск23)). Більш того, термін "нікчемність правочину", передбачений Цивільним кодексом України 2003 року, до прийняття цього Кодексу у законодавстві взагалі не вживався. ЦК УРСР узагалі не передбачав поділу правочинів на нікчемні та оспорювані за характером їх недійсності. Цивільний кодекс Української РСР не встановлював інституту нікчемності правочину, який запровадили тільки у ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року. Єдиним механізмом підтвердження недійсності угоди, що існував до появи вказаного інституту, було визнання такої недійсності за рішенням суду (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)). Більш того підстава недійсності правочину має існувати в момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2020 в справі № 522/25151/14-ц (провадження № 61-101св19)). В чинному Цивільному кодексі України 2003 року передбачено поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. В Цивільному кодексі України 2003 року закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 в справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19). Таким чином, Цивільний кодекс Української РСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору і таким чином правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнані недійсними тільки на підставі рішення суду і в свою чергу норми Цивільного кодексу України, який чинний на теперішній час, щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року. Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.03.1998, укладеного між ПП ВБФ "Маконі-Сервіс" та ПНВП "Лібра" (первинний договір купівлі-продажу нерухомого майна) є чинним і не визнаний недійсним за рішенням суду і тому у органу прокуратури відсутні правові підстави посилатися начебто на нікчемність відповідного правочину в силу закону і як підстава визнання по ланцюгу ТОВ БКФ "БКФ Нове Місто" недобросовісним отримувачем відповідного нерухомого майна. Відповідна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25.03.2024 № 336/6023/20 Окрім викладеного, у відповідній постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду також вважала за необхідне відступити від висновку щодо норм ЦК УРСР 1963 року у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021 у справі № 488/1937/17 (провадження № 61-4994св19), в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 в справі № 490/5891/19 (провадження № 61-18668св21) та зробив висновок про те, що правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може "вражати" правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання. Саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення. Окрім цього, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.03.19968, укладеного між ПП ВБФ "Маконі-Сервіс" та ПНВП "Лібра" підтверджує існування та набуття у власність відповідного нежитлового приміщення за ПНВП "Лібра", яке в подальшому передав відповідне майно до статутного капіталу ТОВ "БКФ Нове Місто". Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.03.1998, укладеного між ПП ВБФ "Маконі-Сервіс" та ПНВП "Лібра", не визнаний недійсним на підставі рішення суду (в матеріалах справи відсутні рішення про визнання відповідного договору недійсними), прокуратура позбавлена можливості робити припущення про нікчемність відповідного правочину в силу закону з посиланням на частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України і в свою чергу вказувати про нікчемність всіх похідних від нього первинних документів, які підтверджують законність та добросовісність набуття ТОВ "БКФ Нове Місто" відповідного нерухомого майна і в подальшому отримання земельної ділянки під наявне нерухоме майно;
- щодо незастосуванням прокуратурою принципу індивідуальної відповідальності по відношенню до ТОВ "БКФ Нове Місто", відповідач зазначає, що. в позовній заяві, орган прокуратури зазначає, що матеріали справи містять докази вини ТОВ "БКФ Нове Місто", однак в провину нашому підприємство зазначає лише те, що відповідне майно було зареєстровано за ПП ВБФ "Маконі-Сервіс" та, в подальшому, за ПНВП "Лібра" з документами, які відсутні в реєстраційній справі, і які були підроблені, однак в свою чергу не зазначає, яке саме відношення до цього підприємства має наше товариство та як дії іншої юридичної особи можуть свідчити про вчинення порушення нашим підприємством. Більш того, беручи до уваги, дати укладання відповідних документів, вони вчинялися, що до того моменту як ТОВ "БКФ Нове Місто" стало власником відповідного нежитлового приміщення за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Героїв АТО, 71в, що в свою чергу унеможливлює участь нашого підприємства при складанні відповідних документів та наданні завідомо недостовірної інформації. В Україні діє принцип індивідуальної відповідальності і у недотримання іншими юридичними, фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування вимог чинного законодавства України має правові наслідки саме для цих осіб, оскільки відповідні порушення тягнуть застосування заходів відповідальності саме до осіб та не можуть негативно впливати на ТОВ "БКФ Нове Місто" за відсутності факту причетності останніх до таких порушень (а відповідні факти не можуть бути надані, так як нашим підприємством не вчинялися протиправні дії). Більш того, прокуратура встановлює, начебто, порушення чинного законодавства саме за ПНВП "Лібра", однак, всупереч чинному законодавству України відповідальність за можливі незаконні дії цих осіб повністю перекладають на ТОВ "БКФ Нове Місто" і визначають саме його відповідачем по цій справі, що в свою чергу суперечить статті 61 Конституції України. Також, в позовній заяві прокуратура не зазначає, яким саме чином ТОВ "БКФ Нове Місто" має відношення до начебто встановлених порушень вимог чинного законодавства зі сторони інших юридичних осіб;
- щодо начебто участі ТОВ "БКФ Нове Місто" у кримінальному провадженні №42024042060000083 від 09.08.2024, відповіда стверджує, що в своїй позовній заяві окружна прокуратура посилається на кримінальне провадження №42024042060000083 від 09.08.2024, як на підставу для звернення до ТОВ "БКФ Нове Місто" з відповідною позовною заявою про звільнення земельної та знесення нежитлового приміщення, однак в позовній заяві навіть не зазначає стосовно якої фізичної чи юридичної особи відповідне кримінальне провадження відкрито та здійснюється досудове розслідування і не визначає, яким чином підприємство має відношення до цього кримінального провадження, окрім того, що наше підприємство є добросовісним власником відповідного майна. ТОВ "БКФ Нове Місто" стверджує, що не є стороною кримінального провадження №42024042060000083 від 09.08.2024 року, та станом на 11.11.2024 жодній посадовій особі ТОВ "БКФ Нове Місто" не було повідомлено підозру про вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу доводить, що ТОВ "БКФ Нове Місто" не є стороною у цьому кримінальному провадженні. Більш того, ТОВ "БКФ Нове Місто до відкриття провадження в господарській справі взагалі нічого не було відомо про кримінальне провадження №42024042060000083 від 09.08.2024, не кажучи вже про те, що воно відкрито відносного нашого товариства (відповідний висновок зроблений через те, що прокуратура звернулася саме до нашого підприємства з відповідною позовною заявою а не до будь-якої іншої фізичної та/або юридичної особи). З наявної інформації у ТОВ "БКФ Нове Місто відомо, що жодній посадовій особі підприємства не було повідомлено про підозру, що ставить під сумнів достатність обґрунтованості позовних вимог спрямованих на припинення фізичного існування речі матеріального світу - нежитлового приміщення, яке належить ТОВ "БКФ Нове Місто і знищення його як такого. В свою чергу, посилання прокуратури на досудове розслідування кримінального провадження № 42024042060000083 від 09.08.2024 не є єдиним належним доказом у справі, оскільки не є остаточним рішенням (вироком), яким завершено кримінальне провадження, а лише відображає проведення досудового розслідування для встановлення певних обставин. Крім того, в процесі проведення досудового розслідування дії, за якими було зареєстровано вказане кримінальне провадження у 2024 році, можуть бути перекваліфіковані, а тому реєстрація кримінального провадження не може вважатись єдиним належним/вирішальним доказом. Враховуючи викладене, ТОВ "БКФ Нове Місто" є добросовісним набувачем майна, і більш того не має ніякого відношення до кримінального провадження №42024042060000083 від 09.08.2024 року (що також підтверджується відсутністю статусу ТОВ "БКФ Нове Місто" у кримінальному провадженні а також відсутністю підозри будь-якій особі у цьому кримінальному провадженні, що вбачається з матеріалів господарської справи) і таким чином, фактичне позбавлення ТОВ "БКФ Нове Місто" власного нерухомого майна шляхом його знищення є неприпустимим і таким що порушує Конституційна право підприємства на володіння майном, що також захищено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном;
- щодо неналежності відповідача ТОВ "БКФ Нове Місто" у цій справі пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 та від 13.10.2020 № 640/22013/18). Окрім цього, відповідач вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Таким чином, застосування положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. В свою чергу, ТОВ "БКФ Нове Місто" не здійснювало самочинного будівництва відповідного майна і не може бути відповідачем у цій справі, так як задоволення вимог прокуратури про знесення такого майна покладуть на наше підприємство (добросовісного власника) надмірний тягар у вигляді знесення нерухомого майна, яке наше підприємство придбала за свій рахунок, а також додаткові витрати грошових коштів на виконання рішення суду щодо його знесення, що є неприпустимими відповідно до практики ЄСПЛ та практики Верховного Суду (більш детально зазначено у пункті 2 даного відзиву на позовну заяву). В даному випадку ТОВ "БКФ Нове Місто" є неналежним відповідачем, так як підприємством не здійснювалося первинного будівництва відповідного нежитлового приміщення (однак без надання будь-яких доказів орган прокуратури стверджує про зворотне), окрім цього підприємство не є стороною кримінального провадження (відповідний статус у підприємства відсутній) і ним не вчинялися будь-які дії в порушення чинного законодавства України щодо порядку отримання відповідної земельної ділянки під нерухоме майно;
- щодо відсутності правових підстав для представництва інтересів держави у окружної прокуратури для звернення з відповідною позовною заявою до ТОВ "БКФ Нове Місто", відповідач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що з позовом про знесення, начебто, самочинно збудованого нежитлового приміщення звернулась прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, однак до позовної заяви не додано жодного обґрунтування, щодо підстав звернення з відповідною позовною заявою саме прокурором а не відповідним органом на який покладено виконання цих функцій і фактів порушення нашим підприємством вимог чинного законодавства України. В матеріалах справи є лише лист відповідь від Криворізької міської ради на запит прокуратури, відповідно до якого, вони не мають змогу провести перевірку викладених фактів, начебто, порушення вимог чинного законодавства України, так як у Криворізької міської ради відсутні відповідні повноваження а надання документів можливе лише при дотриманні вимог чинного законодавства України, що прокуратурою звертаючись до Криворізької міської ради зроблено не було. Криворізька міська рада не заперечує в наданні ТОВ "БКФ Нове Місто" в оренду земельної ділянки під нерухоме майно, яке зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Більш того, у Криворізької міської ради відсутні повноваження не надавати земельну ділянку нашому підприємству в оренду, так як право власності на нерухоме майно, яке розташовано на такій земельній ділянці перебуває у власності нашого товариства та відображається в реєстрі нерухомого майна і ненадання земельної ділянки у користування нашому підприємству та/або проведення аукціону на таку земельну ділянку буде грубим порушенням норм цивільного та земельного законодавства України (більш детально викладено в пункті 3 даного відзиву на позовну заяву). Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. З огляду на наведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. З огляду на викладене, враховуючи аргументації протиправності дій відповідача, предмет спору, характер спірних правовідносин, прокурор в основному акцентує увагу на порушеннях вимог законодавства у сфері містобудування, які наче допустив відповідач. При цьому не наводить обґрунтувань, які б свідчили про те, що орган державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави (на думку прокуратури це Криворізька міська рада), не здійснює (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) або неналежним чином здійснює свої повноваження (має відповідні повноваження але не може сам реалізувати своє право на судовий захист), що спонукає прокурора виступити на захист держави шляхом звернення з позовом до суду. Отже, підстави, наведені прокурором на підтвердження представництва ним інтересів держави, не свідчать про те, що Криворізька міська рада не здійснює захист інтересів держави чи здійснює його неналежно, а отже прокурор не довів підстав представництва. Відповідач зазначає, що перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду справи по суті. Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті. Питання знесення самочинно збудованого об`єкта може бути перевірена за позовом належного позивача. Стаття 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів. За правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Отже, положення частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням. у спірних правовідносинах інтерес юридичної особи на використання належної на праві приватної власності нежитлового приміщення не виключається з-під охорони за статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Протоколу Першого до Конвенції. Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об`єкта будівництва) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри. Заявлена ж позивачем вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - нежитлового приміщення, тобто на знищення його як такого. Для законного знесення самочинно збудованого об`єкта має бути дотримані всі процедури, що передують цій дії. ТОВ "БКФ Нове Місто" не здійснювало первинного будівництва відповідного об`єкта і введення його в експлуатацію, майно було набуто шляхом укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна, який наразі є діючим, жодних документів, які начебто підроблені, нашим підприємством не виготовлялося і зворотного не доведено органом прокуратури. Виникнути у прокурора право на звернення до суду в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом до ТОВ "БКФ Нове Місто" про знесення самочинно збудованого об`єкта можливо лише за обставин виникнення такого права у Криворізької міської ради за наслідками проведення обов`язкової процедури, яка передує зверненню до суду. Разом із тим, у справі, що розглядається, не було проведено зазначену вище обов`язкову процедуру і на підтвердження цього, зі сторони позивача не надано жодного доказу. Таким чином, відповідач вважає, що у прокуратури відсутні повноваження подавати цю позовну заяву до ТОВ "БКФ Нове Місто", так як відсутні факту порушення вимог чинного законодавства саме нашим підприємством.
У підготовче засідання 26.11.2024 з`явився прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому судом враховане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з якого вбачається, що останній повідомлений про розгляд справи судом.
У вказаному засіданні судом було відзначено, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем до суду лише 26.11.2024, тому строк на відповідь на відзив на позовну заяву не закінчився.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.11.2024 підготовче засідання було відкладено на 10.12.2024.
Від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду №55353/24 від 29.11.2024), в якій прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи власну правову позицію наступним:
- представником відповідача безпідставно стверджується про недотримання Криворізькою південною окружною прокуратурою частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України. В своїх твердженнях про відсутність ідентифікаційного коду окружної прокуратури представник відповідача суперечить собі, наводячи пункт 5.4. Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 06.04.2021 № 82, відповідно до якого встановлено, що у системі органів прокуратури функціонують окружні та спеціалізовані прокуратури (на правах окружних прокуратур). Вони не мають статусу юридичної особи і входять до структур і штатних розписів обласних та прирівняних до них прокуратур. Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21: особливості реєстрації Електронних кабінетів суб`єктів, які не мають ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, визначаються спільним рішенням ДСА України та відповідного державного органу, до сфери управління якого входять такі органи, або ДСА України та такого суб`єкта за відсутності його підпорядкованості. Криворізькою південною окружною прокуратурою вказано ідентифікаційний код основного підрозділу - Дніпропетровської обласної прокуратури та 2 додаткові цифри сформованого умовного ідентифікаційного коду, що надісланий до ДП "Інформаційні судові системи". Тому, доводи представника відповідача про недотримання положення статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та про залишення позовної заяви без руху - є безпідставними;
- щодо залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Приватного науково-виробничого підприємство "Лібра", прокурор зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2021 вперше проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), будинок 71в, площею 142,3 кв. м за Приватним Науково-виробничим підприємством "Лібра" державним реєстратором прав на нерухоме майно Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос О.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110). Підставою для державної реєстрації права власності стали наступні документи: технічний паспорт, виданий 03.02.2021, договір купівлі-продажу будівлі площею 146,9 кв. м від 25.03.1998, що укладений між ПП виробничо-будівельна фірма "Маконі-Сервіс" (продавець) та Приватним Науково-виробничим підприємством "Лібра". Надалі, 10.03.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "БКФ Нове Місто" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна" приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Рисіною С.В. зареєстровано право власності на самочинно збудований торгівельний павільйон - нежитлову будівлю, площею 142,3 кв. м, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), будинок 71в. Підставою для здійснення державної реєстрації права власності стали наступні документи: акт приймання-передачі нерухомого майна зареєстрований в реєстрі за №№ 667,668, виданий 10.03.2021 Приватним науково-виробничим підприємством "Лібра" та ТОВ "БКФ Нове Місто" й посвідченій приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Рисіною С.В. В реєстраційній справі міститься також договір купівлі-продажу приміщення від 25.03.1998, предметом якого є нежитлова будівля площею 146,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Димитрова, 71в, що укладений між Приватним підприємством Виробн6ичо-будівельна фірма Маконі-Сервіс (продавець) та Приватним науково-виробничим підприємством "БКФ Нове Місто" (покупець). Документом, що підтверджує право власності на будівлю у Акті приймання-передачі майна до статутного капіталу визначено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 244667427 від 17.02.2021, виданий Глеюватською сільською радою Криворізького району. Відповідно до зазначеного акту від 10.03.2021 встановлено, що ПНВП "БКФ Нове Місто" передало у власність ТОВ "БКФ Нове Місто" нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), 71в загальною площею 142,3 кв. м. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 122-126 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 звертала увагу на те, що навіть у випадку позбавлення кінцевого набувача його прав на певний об`єкт, законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного, в якого придбав об`єкт, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного. Таким чином рішення суду може вплинути на права та обов`язки ПНВП "БКФ Нове Місто" як попереднього власника нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), 71в;
- щодо добросовісності на думку представника відповідача набуття ТОВ "БКФ Нове Місто" права власності на нерухоме майно з укладанням договору оренди земельної ділянки, прокурор зазначає, що пунктом 1 частини 3 статті 3 вказаного Закону у України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними, за умови якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (зокрема, реєстрація права власності на нерухоме майно в Бюро технічної інвентаризації). Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), передбачено, що він визначає підстави і процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається вичерпний перелік документів, в тому числі документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Аналізуючи вказані норми законодавства, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Так, згідно матеріалів реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна № 2292653012110 вбачається, що первинна державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором на підставі лише технічного паспорту, виданого 03.02.2021 ТОВ "Бізнес-Сервіс "Нерухомість", договору купівлі-продажу від 25.03.1998. Водночас, будь-які відомості, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, в матеріалах вищевказаної реєстраційної справи відсутні. Разом з тим, згідно з інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 30.10.2024 № 6730/04/13-24 інформації та документів у паперовій формі за параметрами пошуку - м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (Димитрова), 71в в розпорядженні ДІАМ не виявлено. Декларація про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом державного архітектурно-будівельного контролю не розглядалась та рішення про її реєстрацію або повернення не приймалось. А натомість, згідно з відповіддю на запит окружної прокуратури Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю від 24.10.2024 № 12/26-19/371 повідомлено, що документи, які дають право на виконання будівельних робіт, а також засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкту - нежитлової будівлі торгівельного павільйону по вул. Героїв АТО (Димитрова), 71в в місті Кривий Ріг відділом не реєструвалися. Вказане свідчить про порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо введення в експлуатацію об`єкта самочинного будівництва. Таким чином, за обставин ненадання ТОВ "БКФ Нове Місто" документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості - нежитлової будівлі торгівельного павільйону по вул. Героїв АТО (Димитрова), 71в в 25.03.1998 здійснено у порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та за відсутності обов`язкових документів, визначених пунктом 41 Порядку № 1127. При цьому технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації. За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації. При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі №920/728/18. Отже, за відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за ТОВ "БКФ Нове Місто" права власності на об`єкт нерухомого майна площею 142,3 кв. м по вул. Героїв АТО (Димитрова), 71в в місті Кривий Ріг, сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 року № 6- 130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15). У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148);
- між Криворізькою міською радою та ТОВ "БКФ Нове Місто" 15.12.2021 укладено договір оренди земельної ділянки № 2021640, згідно якого ТОВ "БКФ Нове Місто" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 71в в Металургійному районі м. Кривого Рогу без проведення земельних торгів, як то передбачено статтею 134 Земельного кодексу України під самочинне будівництво. Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України; Цивільним кодексом України, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про архітектурну діяльність", Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", Законом України "Про охорону культурної спадщини. Право на забудову виникає у особи, яка спочатку набула права на земельну ділянку на законних підставах. Відповідно до частин 1, 3 статті 375 Цивільного кодексу України виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Разом з тим, встановлено, що будівельні роботи з будівництва спірного майна здійснено без дозвільної документації, збудований об`єкт у встановленому законом порядку в експлуатацію не прийнято. Порушення земельного законодавства також підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 09.11.2021 № 1340-ДК/1343/АП/09/01-21 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Так, відповідно до Акту перевірки стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 в ході державного контролю було встановлено, що на вказаній земельній ділянці площею 0,0836 га розташована одноповерхова будівля в завершальній стадії будівництва. Право власності на будівлю та право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 в реєстрі речових прав не зареєстровано та в національній кадастровій системі не визначено. Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 використовується невстановленими особами для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 1 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дубенко О.А. зазначеним Актом встановлено самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:07:0035 площею 0,0836 га, що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 71-в. Але, Криворізькою міською радою поза процедурою земельних торгів та всупереч статті 134 Земельного кодексу України приймається рішення № 975 від 24.11.2021 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки й надання їх в оренду". При цьому станом на день укладання договору оренди земельної ділянки - об`єкт нерухомості - торгівельний павільйон, вже був на ній розміщений. Отже, споруджений на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом з огляду на те, що він споруджений на земельній ділянці, що на час будівництва не була відведена для цієї мети, також беручи до уваги те, що об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 33). Таким чином, вищевказані обставини у своїй сукупності підтверджують факт, що спірний об`єкт розміщено на земельній ділянці державної форми власності, яка ніколи для будівництва та розміщення торгового павільйону не виділялась, збудовано без відповідних погоджуючих та дозвільних документів, чим порушуються права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради - щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва, та підриваються основи державної діяльності у сфері розвитку благоустрою населених пунктів, соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва;
- щодо добросовісності набувача та втручання у право мирного володіння, прокурор зазначає, що відповідач ТОВ "БКФ Нове Місто", проявивши розумну обачність та належний рівень правосвідомості, при оформленні речових прав на нерухоме майно мав усвідомлювати, що йому передається у власність нерухоме майно без оформлення належних прав на земельну ділянку під ним, він міг зайти в реєстр будівельної діяльності та побачити відсутність документів на будівництво, він усвідомлював, що спірний об`єкт є новим будівництвом. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного, в якого придбав об`єкт, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510цс15, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини 1,3 статті 22 Цивільного кодексу України). Отже, законодавство України гарантує право заявити до відповідного суб`єкта позов про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна. Таке відшкодування має бути надане на підставі норм матеріального права згідно з належною юридичною процедурою та за вимогою, що підтверджена доказами. Таким чином, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об`єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Кривого Рогу. Таким чином, позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
- щодо використання відомостей з кримінальних проваджень, прокурор зауважує, що безпідставним є твердження відповідача про не можливість посилання на докази здобуті у межах кримінального провадження, у якому не постановлено обвинувальний вирок. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18, "чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень, тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи" (пункт 105). Також Верховний Суд у пункті 67 постанови від 25.06.2024 у справі № 904/3911/23 (справа за аналогічними обставинами) звернув увагу на безпідставне не дослідження судами попередніх інстанцій доказів прокурора отриманих в межах кримінального провадження та вказав на необхідність врахування таких доказів. Отже, суд повинен надати оцінку доказам отриманих прокурором у межах кримінального провадження;
- щодо тверджень відповідача про здійснення начебто самочинного будівництва ТОВ "БКФ Нове місто" нежитлового приміщення та безпідставне отримання в оренду земельної ділянки, прокурор зазначає, що в цьому випадку використання земельної ділянки ТОВ "БКФ Нове місто" є неможливим з огляду на незаконність будівництва, а використання Криворізькою міською радою своєї власності - землі - унеможливлене перебуванням на ній нерухомості. Тобто, ТОВ "БКФ Нове місто" та Криворізька міська рада не можуть законно та повноцінно реалізовувати правомочності власника щодо землі та нерухомості. Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, що вказаний об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час, за змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Криворізька міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна;
- щодо неналежності, на думку представника відповідача - ТОВ "БКФ Нове Місто", прокурор стверджує, що власник земельної ділянки має право вимагати від ТОВ "БКФ Нове Місто" усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, зареєструвавши за собою право власності на спірний об`єкт, ТОВ "БКФ Нове Місто" набуло усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому товариство є належним відповідачем за заявленими у ній справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.07.2020 у справі №755/3782/17, від 02.06.2021 у справі №509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, від 10.01.2024 у справі № 489/742/20, від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21. Також у спорі з подібними правовідносинами, постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 за позовом Львівської міської ради до ПП "Ярина Плюс" та фізичних осіб про знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості скасування державної реєстрації права приватної власності ПП "Ярина Плюс" визнано належним відповідачем останнього власника майна;
- щодо відсутності, на думку представника відповідача, правових підстав для представництва інтересів держави у Криворізької південної окружної прокуратури для звернення з відповідною позовною заявою до ТОВ "БКФ Нове Місто". Підстави для представництва прокурором інтересів держави досить детально наведено у позовній заяві. Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на припинення безпідставної реєстрації речових прав, знесення самочинно збудованого майна Криворізькою північною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листом від 15.10.2024 № 57-8256вих-24. Однак, органом місцевого самоврядування заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито. Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Криворізька міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кривого Рогу, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кривого Рогу, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав. Самочинною забудовою міста торговими павільйонами, безпідставною реєстрацією права власності на них порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Кривого Рогу, яка позбавлена можливості користуватись та розпоряджатися земельною ділянкою, порушено встановлений законодавством порядок набуття права користування земельною ділянкою, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва. Через бездіяльність уповноваженого органу у прокурора з`явилося не тільки право, а й обов`язок звернутися із даним позовом до суду. Встановлено, що у місті Кривому Розі набуло суспільного резонансу питання хаотичної масової забудови міста мафами. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Також безпідставними є доводи відповідача щодо необхідності звернення прокурора із позовом в інтересах органу архітектурно-будівельного контролю. Предметом спору у даній справі є позовні вимоги прокуратури в інтересах міської ради, як власника земельної ділянки, на якій здійснювалося самочинне будівництво торгівельних павільйонів, про знесення таких павільйонів. Так чинним законодавством передбачено два шляхи захисту прав у сфері самочинного будівництва: шляхом звернення до суду власника земельної ділянки, на якій самочинно збудовано об`єкт, чим порушено право власника земельної ділянки, яка ніколи не відводилася для будівництва або від поводилася для іншої мети; через позови уповноважених органів архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованих об`єктів, що порушують містобудівне законодавство. Таким чином, право на звернення до суду із вимогами про знесення самочинно збудованого нерухомого майна не є виключною компетенцією органів державного архітектурно-будівельного контролю, а також є правом власника земельної ділянки. Більше того, право власності на землю є первинним, а повноваження органів архітектурно-будівельного контролю є похідними, оскільки з початку особа набуває право на земельну ділянку, а потім може набути право на виконання будівельних робіт відповідно до вимог законодавства. Поряд із цим, в силу встановлених Законом процедур, проведення заходів архітектурно-будівельного контролю можливе виключно за участі особи, що здійснює або здійснила будівництво. В свою чергу, будівництво нового об`єкта нерухомого майна має чітко визначені Законом етапи та процедури і першим з них є погодження меж земельної ділянки, її відведення та оформлення речових прав на неї. В подальшому, отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, складання проектної документації, і лише потім отримання дозволів від органів архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт та введенням об`єкта в експлуатацію після їх завершення. Спір, що виник має виключно майновий характер, мають місце порушення майнових прав власника земельної ділянки, а порушення містобудівного законодавства є похідними та вказують на протиправність набуття речових прав на об`єкт нерухомого майна. Прокурор звертає увагу, що право власності зареєстровано на підставі нікчемних документів, які не є підставою для державної реєстрації прав. За сукупністю встановлених обставин дії відповідача спрямовані виключно на безоплатне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, ухилення від визначеного законом порядку отримання земельної ділянки у користування, спрощення, всупереч встановленої законом процедури використання розміщеного на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, та як наслідок ухилення від сплати обов`язкових платежів та податків, що мають спрямовуватись на задоволення потреб територіальної громади міста. На думку відповідача до звернення прокурора до суду з відповідним позовом повинно було передувати невиконання відповідачем припису органу державного архітектурно-будівельного контролю, який має право подати відповідний позов до суду. Такі доводи відповідача є хибними та не відповідають усталеній судовій практиці. Оскільки позов про знесення самочинного будівництва прокурор аргументував не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, вказане підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин. Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору. (Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13). Таким чином, обраний керівником Криворізької південної окружної прокуратури спосіб захисту - скасування державної реєстрації на об`єкт самочинно збудованого нерухомого майна та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна, скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки відповідає вимогам закону та є ефективним. У зв`язку з чим відповідач, як теперішній фактичний користувач земельною ділянкою, повинен усунути перешкоди, повернути земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
У підготовче засідання 10.12.2024 з`явилися прокурор та представник відповідача, представники позивача та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причини нез`явлення суду не повідомили.
У вказаному засіданні представник відповідача повідомив, що не має наміру подавати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, а також, прокурор та представник відповідача зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим прокурор та представник відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 10.12.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 24.12.2024.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №58313/24 від 17.12.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.12.2024 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.
Від позивача та відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заяви (вх. суду № 59090/24 від 23.12.2024; вх. суду № 59067/24 від 23.12.2024), які містять спільну заяву про затвердження мирової угоди, в якій позивач та відповідач просять суд:
- затвердити мирову угоду між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" від 20.12.2024 у справі № 904/4856/24 за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ТОВ "БКФ Нове Місто" про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 та припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня Димитрова), 71в;
- закрити провадження по справі № 904/4856/24 за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ТОВ "БКФ Нове Місто" про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 та припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня Димитрова), 71в.
У судове засідання 24.12.2024 з`явився прокурор, представники позивача та відповідача, представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив.
У вказаному засіданні прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для подання заперечень на спільну заяву позивача та відповідача про затвердження мирової угоди, яке було задоволено судом.
Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
З огляду на викладене, враховуючи заявлене прокурором клопотання, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.12.2024 судом було постановлено про оголошення перерви у судовому засіданні та повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 25.12.2024.
Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення проти затвердження мирової угоди (вх. суду № 59573/24 від 25.12.2024), в яких прокурор заперечує проти затвердження мирової угоди, посилаючись на таке:
- відповідно до частини 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, зокрема, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. Зміст мирової угоди від 20.12.2024 очевидно суперечить закону та порушує права та охоронювані законом інтереси мешканців територіальної громади м. Кривого Рогу, оскільки самочинною забудовою міста торговими павільйонами, безпідставною реєстрацією права власності на них та отримання відповідачем земельної ділянки за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів під його розміщення, територіальну громаду фактично позбавлено можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою, грубо знівельовано рівність усіх перед законом та порядок і правила забудови населених пунктів, що провокує усе більшого числа забудовників до самочинного будівництва. Окрім того, подана ТОВ "БКФ Нове Місто" та міською радою мирова угода за своєю суттю є лише проєктом, оскільки відсутні відомості про її затвердження на пленарному засіданні міської ради;
- ніяких пленарних засідань сесії міської ради з цього питання не розглядалися та не приймалися, що підтверджується листом Юридичного управління № 12-54681/19/1325 від 22.11.2024. Укладання мирової угоди начальником Юридичного управління Виконкому Криворізької міської ради за відсутності рішення міської ради не може розцінюватися як воля територіальної громади (аналогічний правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 911/15/19);
- начальник Юридичного управління Виконкому Криворізької міської ради фактично перебрав на себе повноваження, яке відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" може бути розглянуто виключно на пленарному засіданні міської ради;
- враховуючи, що мирова угода від 20.12.2024 у справі № 904/4856/24 суперечить закону (статті 14, 19 Конституції України, статті 3, 376, 228 Цивільного кодексу України, статті 134, 135 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України") та порушує права чи охоронювані законом інтереси мешканців територіальної громади міста Кривого Рогу, прокурор просить суд відмовити у затвердженні мирової угоди, укладеної 20.12.2024 між ТОВ "БКФ Нове Місто" та Криворізькою міською радою;
- щодо посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №904/3912/23, прокурор зазначає, що ухвала Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №904/3912/23 не містить висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, а тільки процесуальне рішення суду за наслідками розгляду мирової угоди;
- прокурор звертає увагу, що мирова угода з боку ТОВ "БКФ Нове Місто" підписана Присяжнюком Віктором Юрійовичем. Із загально доступних джерел відомо, що Присяжнюк Віктор Юрійович до 2020 року був депутатом Криворізької міської ради від партії "Опозиційний Блок" (посилання на декларацію на сайті НАЗК https://public.nazk.gov.ua/documents/ca1bf038-3837-4273-acdb-931e0803193f). Враховуючи вказану інформацію, наявні об`єктивні підстави вважати, що Криворізька міська рада шляхом укладання незаконної мирової угоди намагається легалізувати самочинне будівництво та заволодіння земельною ділянкою в обхід процедури земельних торгів особами, які є наближеними до керівництва міста. Також, мирова угода від імені міської ради підписана начальником Юридичного управління Виконкому Криворізької міської ради Кудіним М.В. Рішенням Виконкому Криворізької міської ради №1393 від 01.11.2024 створено комісію з перевірки фактів, викладених у зверненнях органів прокуратури, у сфері земельних відносин, головою якої є Кудін М.В. Тобто у період функціонування комісії, яка повинна була надати висновок щодо наявності порушень законодавства та завдання майнової шкоди територіальній громаді міста, її голова підписав мирову угоду, відповідно до умов якої визнається право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що може свідчити про прийняття рішення в умовах конфлікту інтересів та зловживання своїми правами;
- укладання мирової угоди у даній справі фактично створить прецедент необов`язковості дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства, що неминуче спровокує інших осіб на здійснення самочинного будівництва на підставі документів, що можуть містити неправдиві відомості. Тим більше, що така мирова угода несе в собі корупційні ризики, оскільки фактично керівник Юридичного управління Виконкому Криворізької міської ради (особа, що підписала мирову угоду з боку міської ради) одноособово буде вирішувати чи підписувати мирову угоду з конкретною особою, чи наполягати на знесенні самочинно збудованого нерухомого майна. Отже, вказана мирова угода суперечить вимогам законодавства, порушує правила здорової економічної конкуренції, провокує збільшення кількості числа випадків незаконної державної реєстрації права власності на нерухоме майно, укорінення правового нігілізму серед населення, а також мирова угода спрямована на захист майнових інтересів особи, пов`язаної з керівництвом міської ради, а не територіальної громади, що свідчить про зловживання правом з боку міської ради щодо укладання мирової угоди.
Від позивача та відповідача надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди (вх. суду № 59609/24 від 25.12.2024), в якій позивач та відповідач просять суд:
- затвердити мирову угоду між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" від 20.12.2024 у справі № 904/4856/24 за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ТОВ "БКФ Нове Місто" про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 та припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня Димитрова), 71в;
- закрити провадження по справі № 904/4856/24 за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ТОВ "БКФ Нове Місто" про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 та припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня Димитрова), 71в.
У судове засідання 25.12.2024 з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача, представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, при цьому Приватне науково-виробниче підприємство "Лібра" повідомлене про день, час та місце судового засідання шляхом передачі телефонограми на номер телефону 067-940-53-32, який зазначений у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України (а.с. 55-56 у томі 2).
У вказаному засіданні розглянуто спільну заяву позивача та відповідача про затвердження мирової угоди.
Так, судом встановлено, що мирова угода підписана:
- зі сторони позивача - Криворізької міської ради - Максимом Кудіним, повноваження якого підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією довіреності від 10.01.2024 №17/26/49, якою надано право Кудіну М.В., зокрема, на укладення мирової угоди;
- зі сторони відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" - Віктором Присяжнюком, повноваження якого підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 127 у томі 1).
Представники сторін у судовому засіданні 25.12.2024 підтримали подану ними заяву про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 904/4856/24, а прокурором викладені заперечення проти укладення мирової угоди.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, розглянувши подану спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди, перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання, заслухавши прокурора та представників позивача та відповідача,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто", в якій просить суд:
- усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" звільнити земельну ділянку шляхом знесення будівлі та споруди самочинного будівництва: нежитлової будівлі - торгівельного павільйону (загальною площею 142,3 кв. м за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2292653012110);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю), площею 142,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в проведену 11.02.2021 рішенням державного реєстратора Волос О.В. Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (індексний номер рішення 2292653012110) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2292653012110;
- скасувати за ТОВ "БКФ Нове Місто" державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 площею 0,0836 га, що розташована за адресою м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (стара назва - Димитрова), 71в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2534730012060).
В процесі розгляду справи від позивача та відповідача надійшла спільна заява, в якій вони просять суд затвердити мирову угоду, укладену між сторонами у справі.
Так, частиною 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Частинами 1 та 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до положень вказаної статті, між позивачем та відповідачем 20.12.2024 було укладено мирову угоду у справі, яку позивач та відповідач просять суд затвердити та закрити провадження у справі.
При цьому частиною 3 статті 192 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок господарського суду до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди роз`яснити сторонам наслідки такого рішення, та перевірити, чи не обмежені представники сторін у правовій можливості вчинення відповідних дій.
Так, судом встановлено, що умови укладеної між сторонами мирової угоди від 20.12.2024 не суперечать чинному законодавству України, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є виконуваними, а також стосуються лише прав та обов`язків сторін щодо предмета спору.
Судом також враховано, що у відповідності до частини 1 статті 192 Господарського процесуального кодексу України у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Крім того, суд відхиляє доводи прокурора, викладені у поданих до суду запереченнях, з огляду на таке.
Судом встановлено, що мирову угоду від 20.12.2024 укладено між Криворізькою міською радою та ТОВ "БКФ Нове Місто" і підписано від імені позивача Криворізької міської ради - Кудіновим М.В. та засвідчено печаткою цієї міської ради, від імені відповідача ТОВ "БКФ Нове Місто" - керівником Присяжнюком В.Ю. та засвідчено печаткою цієї юридичної особи.
Повноваження представника Криворізької міської ради підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією довіреності від 10.01.2024 № 17/26/49, якою надано право Кудіну М.В., зокрема, на укладення мирової угоди.
Повноваження керівника ТОВ "БКФ Нове Місто" підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наведені документи не містять даних щодо обмеження права зазначених осіб підписувати та подавати мирові угоди.
Заперечення прокурора щодо затвердження укладеної між позивачем та відповідачем мирової угоди суд розцінює критично, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зокрема, постановою Верховного Суду від 22.05.2024 залишено без змін ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 922/436/22, якою затверджено мирову угоду, укладену між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг", та закрито провадження у справі. Водночас у справі № 922/436/22 позов подано керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" про визнання незаконним та скасування рішення з одночасним припиненням права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги у справі № 922/436/22 були обґрунтовані самочинним будівництвом на самовільно захопленій земельній ділянці.
Отже, з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, суд зазначає, що правовідносини у справах № 904/4856/24 та № 922/436/22 є подібними.
Водночас Верховний Суд у справі № 922/436/22, залишаючи без змін ухвалу апеляційного господарського суду, якою затверджено мирову угоду між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" та закрито провадження у справі, зазначив, що мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. Крім того, Верховний Суд з посиланням на приписи статті 376 Цивільного кодексу України зазначив, що знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. При цьому Верховний Суд у справі № 922/436/22 зазначив, що керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подав позов в інтересах власника земельної ділянки - Харківської міської ради. Водночас висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Харківська міська рада погодилася з будівництвом відповідачем на земельній ділянці житлового комплексу та з подальшим оформленням прав на земельну ділянку в установленому порядку. Враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на об`єкт, Верховний Суд у справі № 922/436/22, з огляду на приписи статей 375 та 376 Цивільного кодексу України, визнав надмірними доводи керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про необхідність знесення самочинного будівництва.
Також, судом відхиляються посилання прокурора на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, оскільки справи, на які посилається прокурор, суттєво відрізняються за предметом і підставами позовних вимог, установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи, що розглядається.
Враховуючи викладене, дослідивши зміст мирової угоди, суд дійшов висновку про те, що подана сторонами мирова угода відповідає вимогам статті 192 Господарського процесуального кодексу України, укладена в інтересах сторін та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Крім того, судом враховано, що в пункті 10 мирової угоди сторони підтвердили, що наслідки укладення мирової угоди та її затвердження судом, передбачені статтями 192, 193 та частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, сторонам відомі і зрозумілі.
Враховуючи вказане, обставини, визначені частиною 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, щодо наявності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, відсутні.
Мирова угода від 20.12.2024 укладена у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, а тому підлягає прийняттю та затвердженню господарським судом.
Судом встановлено, що мирова угода підписана:
- зі сторони позивача - Криворізької міської ради - Максимом Кудіним, повноваження якого підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копією довіреності від 10.01.2024 №17/26/49, якою надано право Кудіну М.В., зокрема, на укладення мирової угоди;
- зі сторони відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" - Віктором Присяжнюком, повноваження якого підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 127 у томі 1).
Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 25.12.2024 підтвердили наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, про що і було роз`яснено судом у судовому засіданні 25.12.2024.
Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (на підставі статей 3, 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне затвердити укладену позивачем та відповідачем мирову угоду від 20.12.2024, а провадження у справі закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічних висновків щодо наявності підстав для затвердження мирової угоди за схожих обставин справи дійшов Верховний Суд в ухвалі від 10.12.2024 у справі №904/3912/23.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, у відповідності до вказаних положень закону, прокурором при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 7 267 грн. 20 коп. згідно з платіжною інструкцією № 3523 (внутрішній номер 377731995) від 28.10.2024 на суму 7 267 грн. 20 коп.
В той же час, відповідно до частин 1, 4 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
З огляду на викладене, суд вважає за можливе в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути прокурору 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 3 633 грн. 60 коп., оскільки до прийняття рішення у справі між позивачем та відповідачем укладено мирову угоду.
На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 192-193, 231-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити спільні заяви Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" про затвердження Мирової угоди у справі №904/4856/24.
2. Затвердити мирову угоду від 20.12.2024, укладену між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" по справі №904/4856/24, у наступній редакції:
"Мирова угода
у справі № 904/4856/24
м. Кривий Ріг 20 грудня 2024 року
Криворізька міська рада (далі - позивач) (юридична адреса: 50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388), в особі Кудіна Максима Вікторовича, що діє на підставі довіреності, іменована надалі позивач, з однієї сторони, та
Товариство з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто" (далі по тексту - ТОВ "БКФ Нове Місто" та/або відповідач) (юридична адреса: 50093, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 34; ідентифікаційний код 34488530, в особі директора Присяжнюка Віктора Юрійовича, що діє на підставі Статуту, іменоване надалі відповідач, з іншої сторони, (спільно іменовані надалі Сторони а окремо Сторона), уклали цю Мирову угоду у справі № 904/4856/24 про наступне:
1. З метою врегулювання господарського спору у справі № 904/4856/24 за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до відповідача ТОВ "БКФ Нове Місто" про скасування державної реєстрації права оренди, усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 та припинення володіння нерухомим майном за адресою: Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня Димитрова), 71в, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості відносно предмету спору по справі № 904/4856/24.
2. На земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035, розташовується об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 142,3 кв. м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня Димитрова), 71в, реєстраційний номер 2292653012110, власником якого є ТОВ "БКФ Нове Місто" відповідно до Акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "БКФ Нове Місто" (ідентифікаційний код 34488530), посвідченого приватним нотаріусом Рисіною С.В. - 10.03.2021, та зареєстрованого в реєстрі за номером: 667,668.
3. Криворізька міська рада не заперечує про надання земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035 в оренду ТОВ "БКФ Нове Місто", яка вже перебуває в оренді ТОВ "БКФ Нове Місто" під нерухоме майно, та не заперечує проти права власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "БКФ Нове Місто".
4. ТОВ "БКФ Нове Місто" зобов`язується протягом 36 місяців після затвердження цієї Мирової угоди сплачувати Криворізькій міській раді орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:007:0035, на якій розміщено нерухоме майно, визначене у пункті 2 Мирової угоди, у подвійному розмірі та з передплатою на 6 (шість) місяців (звичайний розмір орендної плати встановлений договором оренди земельної ділянки).
5. Після спливу 36 місяців після затвердження цієї Мирової угоди відповідач зобов`язується сплачувати позивачу оренду плату відповідно до умов укладеного договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, яким буде визначено розмір орендної плати чи іншого платежу (земельного податку) за земельну ділянку під нерухомим майном, визначеного у пункті 2 цієї Мирової угоди.
6. Протягом 30 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області ТОВ "БКФ Нове Місто" зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок Криворізької південної окружної прокуратури грошові кошти на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Криворізької міської ради, позовної заяви, в тому числі і добровільного перерахування сум судового збору, щодо яких судом вже прийняті рішення про їх стягнення.
7. Сторони гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Господарським судом Дніпропетровської області цієї Мирової угоди та після виконання всіх умов цієї Мирової угоди Сторони не матимуть і не заявлятимуть в майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій, позовів тощо з приводу предмету, спору та правовідносин, що випливають та/або пов`язані з цією справою.
8. Сторони цієї Мирової Угоди дійшли згоди, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань визначених пунктом 3 Мирової Угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 904/4856/24 є виконавчим документом згідно із статтею 193 Господарського процесуального кодексу України, та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" передається для примусового стягнення в органи ДВС.
9. Сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть, і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав та обов`язків сторін, а умови цієї Мирової угоди не суперечать закону, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
10. Сторони з Мировою угодою ознайомлені та заперечень не мають. Наслідки укладення цієї Мирової угоди та її затвердження передбачені статтями 192, 193 та 231 Господарського процесуального кодексу України Сторонам відомі та зрозумілі. Представники Сторін, що підписали цю Мирову угоду, уповноважені на її підписання/укладання.
11. Ця Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Господарським судом Дніпропетровської області і є обов`язковою для Сторін по справі.
12. Цю Мирову угоду укладено у трьох примірниках: один примірник залишається у позивача, другий - у відповідача, третій - в матеріалах справи № 904/4856/24.
РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН
Криворізька міська рада Товариство з обмеженою
50101, Дніпропетровська область, відповідальністю "БФК Нове Місто"
місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, 1 50093, Дніпропетровська область,
ідентифікаційний код 33874388 м. Кривий Ріг, вул. Лісового, будинок 34
тел. 0564-92-13-05 ідентифікаційний код 34488530
ел. пошта: radakr@kr.gov.ua тел. 097-755-21-71
3. Закрити провадження у справі № 904/4856/24 за позовом Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізьої міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКФ Нове Місто", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства "Лібра", про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, м. Дніпро, 49044, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800; ідентифікаційний код 02909938) частину сплаченого судового збору у сумі 3 633 грн. 60 коп., перераховану згідно з платіжною інструкцією № 3523 (внутрішній номер 377731995) від 28.10.2024, яка знаходиться в матеріалах справи.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 25.12.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
6. Ухвала є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання у строк до 26.12.2027.
Повний текст ухвали підписаний - 25.12.2024.
Суддя Ю.В. Фещенко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 25.12.2024 |
Оприлюднено | 30.12.2024 |
Номер документу | 124068544 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні