Рішення

від 25.12.2024 по справі 904/5062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5062/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 541 від 03.07.2024 у загальному розмірі 248 025 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 541 від 03.07.2024 у загальному розмірі 248 025 грн. 50 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 238 005 грн. 45 коп. - основний борг;

- 4 916 грн. 60 коп. - пеня;

- 4 284 грн. 09 коп. - інфляційні втрати;

- 819 грн. 36 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 541 від 03.07.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 04.09.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 238 005 грн. 45 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.6. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 18.10.2024 по 15.11.2024 в сумі 4 916 грн. 60 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за жовтень 2024 року в сумі 4 284 грн. 09 коп., а також 3% річних за період прострочення з 05.10.2024 по 15.11.2024 у сумі 819 грн. 36 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 19.11.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. суду № 56263/24 від 04.12.2024), в якому він просить суд продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі від 19.11.2024 була доставлена в Електронний кабінет відповідача 20.11.2024 о 10:06 год., а строк для подання відзиву на позовну заяву закінчується 05.12.2024. У той же час, відповідач зазначає, що на підприємстві АТ "Криворізький залізорудний комбінат" з листопада 2022 року встановлений скорочений режим робочого часу (для працівників апарату управління робочі дні - понеділок, середа та п`ятниця, вівторок та четвер - неробочі дні). В листопаді та грудні 2024 року на підприємстві зберігається такий же скорочений режим робочого часу. Також відповідач звертає увагу, що згідно з графіками відключень електроенергії, що опубліковані на офіційному сайті ДТЕК та офіційному сайті ЯСНО, на об`єктах підприємства (група 6) постійно здійснюються стабілізаційні відключення електричної енергії. Вказані обставини унеможливлюють збір необхідних доказів, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 09.12.2024 клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву було задоволено; продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 16.12.2024 включно.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 57979/24 від 16.12.2024), в якому він просить суд врахувати позицію відповідача під час ухвалення рішення у справі та зменшити розмір пені та 3% річних на 90% від заявлених сум, посилаючись на таке:

- АТ "Криворізький залізорудний комбінат" не заперечує, що 03.07.2024 між ТОВ "Київ Коммерс Групп" та відповідачем був укладений договір поставки № 541 та на адресу відповідача був поставлений товар за заявкою № 53-15/637 від 02.08.2024. Наразі між позивачем та відповідачем проводяться перемовини щодо укладення угоди про реструктуризацію боргу за поставку товару, узгоджуються умови цієї угоди;

- щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач вважає, що розмір нарахованої пені та річних підлягають зменшенню на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, так як позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків платежів з боку відповідача (позивачем не доведено зворотного), а також наявні інші суттєві обставини, які вплинули на спроможність відповідача належним чином виконувати свої зобов`язання, і які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення Росії на територію України; зменшення чисельності працівників відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ); надання відповідачем допомоги ЗСУ та виконання відповідачем соціальних зобов`язань з підтримки мобілізованих працівників та членів їх родин в разі їх загибелі; припинення та обмеження споживання електроенергії в періоди виконання зобов`язань за договором; поведінку відповідача, який намагається зменшити наявну заборгованість перед позивачем. Так, відповідач звертався до позивача з пропозицією розглянути питання розстрочити (реструктуризацію) боргу. Наразі проводяться перемовини щодо укладення даної угоди;

- у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації у відповідача були порушені традиційні логістичні ланцюги зі збуту залізної руди відповідача на внутрішньому та зовнішньому ринках. Більш того, внаслідок агресії Російської Федерації був фактично знищений ПРАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", який був основним та найбільшим споживачем залізорудної сировини виробництва відповідача. Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 по справі № 908/2465/22 судом встановлено, що ПРАТ "ММК ім. Ілліча" не виконало свої зобов`язання з оплати поставленого товару та визнані грошові вимоги відповідача у розмірі в розмірі 97 549 944 грн. 06 коп. основного боргу, а також в розмірі 25 102 261 грн. 32 коп. неустойки. На даний час дані вимоги не є погашеними. Споживачі на зовнішньому ринку також не виконують свої зобов`язання. Так, компанія ЛАМЕТ s.r.o. перед АТ "Криворізький залізорудний комбінат" має заборгованість у розмірі 1 209 711,77 дол. США за поставлений товар, що підтверджується рішенням МКАС від 12.09.2023. На даний час заборгованість не погашена та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" компетентним судом Словаччини розглядається питання допуску до виконання цього рішення. Через знищення основного ринку збуту, зниження чисельності працівників, які були безпосередньо задіяні у виробничому процесі-видобуванні залізної руди, запровадження комендантської години АТ "Криворізький залізорудний комбінат" було вимушено знизити обсяги видобутку залізорудної сировини. Зазначені обставини підтверджується звітами про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2022-2023 роки. Підприємство тривалий час працює в режимі скороченого робочого часу. У травні 2024 року був призупинений видобуток руди на 4 шахтах через відсутність попиту на залізорудну сировину та наявність великої кількості запасів руди на складах підприємства, що підтверджується звітом про виробництво промислової продукції за травень 2024 року. На теперішній час, в грудні 2024 року, також призупинений видобуток руди на шахтах відповідача з аналогічних причин. Велика кількість працівників відповідача були мобілізовані до лав ЗСУ. Так, станом на 26.11.2024 кількість працівників, які служать у лавах ЗСУ - 1055 осіб, 59 осіб - загиблі, 45 - зниклі без вісті. АТ "Криворізький залізорудний комбінат" звертає увагу, що підприємство має соціальні зобов`язання перед працівниками та, в певних випадках, перед членами їх сімей (виплата заробітної плати для працівників, збереження середнього заробітку для мобілізованих працівників до лав ЗСУ та до територіальної оборони, надання допомоги пораненим працівникам та членам сімей працівників, які загинули на фронті). Так, відповідно до наказів по підприємству АТ "Криворізький залізорудний комбінат", незважаючи на зміни у законодавстві щодо виплати середнього заробітку працівникам-військовослужбовцям ЗСУ, у 2023 році здійснювало виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги у розмірі середньої заробітної плати за останні 2 календарних місяці, які передували періоду увільнення від роботи в зв`язку із мобілізацією. Крім того, відповідно до протоколу засідання Наглядової Ради № 43 від 13.04.2022 було прийнято рішення про надання благодійної допомоги родинам воїнів - працівників комбінату, які загинули за нашу Батьківщину, із розрахунку по 300 000 грн. 00 коп. на родину вже з вирахуванням податків. Всі вищезазначені обставини стали передумовою, що у 2023 році за результатами господарської діяльності відповідач має фінансовий результат у вигляді чистого збитку на суму 63 411 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2023 рік. У 2024 році негативна тенденція продовжилася та за 1 півріччя 2024 року АТ "Криворізький залізорудний комбінат" має збиток у розмірі 383 788 тис. грн. При цьому, для порівняння, позивач за 2023 рік має фінансовий результат у вигляді чистого прибутку. Дані відомості є у відкритих джерелах інформації, зокрема, у системі Ліга 360;

- також, відповідач зазначає, що на негативний фінансовий стан відповідача та брак обігових коштів впливає той факт, що у зв`язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України в частині заборони на відшкодування від`ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, органи ДПС України безпідставно відмовляють у відшкодуванні від`ємного значення з ПДВ АТ "Криворізький залізорудний комбінат". На думку податківців, оскільки відносно компанії Старміл Лімітед (акціонер позивача) введено санкції відповідно до Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023 "Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", тому є підстави для відмови АТ "Криворізький залізорудний комбінат" у відшкодування бюджетного відшкодування, хоча відносно самого платника податків жодних санкцій не вводилось. Так, з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від`ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204 грн. 75 коп., що підтверджуються відповідними актами перевірки. Фактично склалася ситуація, що АТ "Криворізький залізорудний комбінат" виконало свої податкові зобов`язання перед державою, але не має можливості скористатися законним правом на податковий кредит через рішення податкових органів. Тому АТ "Криворізький залізорудний комбінат" оскаржуються в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, які складені згідно з вищезазначеними актами перевірки. На сьогоднішній день є тенденції щодо задоволення позовних вимог АТ "Криворізький залізорудний комбінат" в справах про оскарження цих податкових повідомлень-рішень. Але для отримання реальних грошових коштів з державного бюджету потрібний час. З огляду на вищевикладені обставини та судову практику (зокрема, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 по справі №904/5838/23), відповідач просить суд зменшити розмір пені та 3% річних на 90 % від заявлених сум.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 19.11.2024 судом було запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву у 5-ти денний строк з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був надісланий відповідачем позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлений до Електронного кабінету позивача - 16.12.2024 о 10:38, що підтверджується наявною в матеріалах справи Квитанцією про доставку документів да зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 2266059 (а.с. 125-126).

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання відповіді на відзив на позовну заяву було 21.12.2024.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відповіді на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема позивачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених відповідачем заперечень. У даному випадку додатково наданий строк, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження позивача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 25.12.2024 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 19.12.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 20.01.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах, наявність підстав для зменшення розміру пені та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 03.07.2024 між Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" (далі - постачальник, позивач) укладено договір № 541 (далі - договір, а.с. 10-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар, у порядку й на умовах, передбачених договором.

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2024.

Договір було укладено в електронній формі за допомогою Сервісу Електронного Документообігу "Вчасно" (далі - СЕД "Вчасно") за результатами проведеного відповідачем на електронному торговельному майданчику SmartTender комерційного тендеру, відповідно до запиту на комерційну пропозицію № 24006068 від 07.05.2024.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів; з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, кількість, комплектність товару узгоджується сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо ціни й порядку розрахунків, а саме:

- ціна за одиницю товару встановлюється сторонами у Специфікаціях (пункт 4.1. договору);

- загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що підлягає поставці у відповідності зі Специфікаціями до договору. Орієнтовна вартість даного договору, на момент його укладення, становить 238 005 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ - 15 570 грн. 45 коп. (пункт 4.2. договору);

- розрахунки за поставку здійснюються в національній валюті України (пункт 4.3. договору);

- оплата здійснюється в порядку й у строки, передбачені Специфікаціями до договору (пункт 4.4. договору).

У відповідності до вказаних умов, у електронному вигляді, за допомогою СЕД "Вчасно" сторонами була складена та підписана Специфікація № 1 від 03.07.2024 (додаток № 1 до договору поставки), в якій сторони узгодили умови поставки товару (Аптечка медична універсальна у кількості 412 штук, Аптечка автомобільна для комплектації пожежного автомобіля у кількості 5 штук) на загальну суму 238 005 грн. 45 коп. (а.с.12-13).

Відповідно до пунктів 2, 3 Специфікації товар поставляється на умовах: СРТ склад перевізника м. Кривий ріг (Інкотермс - 2010); вантажоодержувач: АТ "Кривбасзалізрудком" (пункт 3 Специфікації).

Відповідно до пункту 6 Специфікації товар, поставлений згідно із Специфікацією, має бути новим, - не раніше 2024 року виготовлення.

За умовами пункту 7 Специфікації загальна сума договору № 541 від 03.067.2024, з урахуванням даної Специфікації, становить 238 005 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ - 15 570 грн. 45 коп.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо строку та умов поставки, а саме:

- базові умови поставки товару визначаються відповідно до умов Інкотермс (у редакції 2010) і закріплюються в Специфікаціях (пункт 3.1. договору);

- товар за даним договором поставляється у строки, зазначені в Специфікаціях до даного договору (пункт 3.2. договору);

- поставка товару здійснюється виключно за письмовою заявкою покупця (далі - заявка). Заявка повинна містити: номер і дату; назву й адресу постачальника; номер і дату договору, Специфікації, згідно з якими проводиться дана поставка; найменування кожної позиції товару; кількість одиниць по кожній позиції товару; ціна за одиницю позиції товару; загальна вартість товару; пункт доставки товару, із вказівкою точної адреси. Заявка підписується уповноваженою особою покупця (пункт 3.3. договору);

- заявка направляється покупцем у електронному вигляді засобами Сервісу Електронного Документообігу "Вчасно" (далі - СЕД "Вчасно") (пункт 3.4. договору);

- постачальник зобов`язаний не пізніше 3-х робочих днів, з моменту одержання заявки, направити покупцеві письмове підтвердження одержання такої заявки в якому вказати: дату й номер заявки; дату одержання заявки; дату поставки товару (пункт 3.5. договору);

- постачальник зобов`язаний поставити товар, упакований і затарений звичайним для таких товарів способом або способом, встановленим державним стандартом (пункт 3.6. договору).

Згідно з пунктом 4 Специфікації строк поставки товару: 3 квартал 2024 року, протягом 30-ти календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем.

У відповідності до вказаних умов, відповідачем була сформована Заявка вих. № 53-15/637 від 02.08.2024, згідно з якою відповідач просить здійснити у серпні 2024 року поставку згідно з договором поставки № 541 від 03.07.2024 (Специфікація № 1 від 03.07.2024) наступних товарно-матеріальних цінностей:

1) аптечка медична універсальна у кількості 412 штук на суму 220 420 грн. 00 коп.;

2) аптечка автомобільна для комплектації пожежного автомобіля у кількості 5 штук на суму 2 015 грн. 00 коп. Загальна сума товару з ПДВ - 266 922 грн. 00 коп. Відповідно до заявки поставка повинна бути здійснена протягом 30-ти календарних днів з моменту направлення письмової заявки покупцем. Поставка товару згідно з заявкою повинна здійснюватися у повному обсязі без розбивки на частини. Товар поставляється на умовах: СРТ - склад перевізника м. Кривий Ріг (Інкотермс - 2010) (а.с.17).

У пункті 1.3. договору сторони визначили, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця після прийняття товару за кількістю та якістю, й підтверджується Актом приймання товару, який складається покупцем в односторонньому порядку, якщо відсутні зауваження до якості товару, або в двосторонньому порядку, після усунення виявлених зауважень до кількості та якості товару.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що у разі поставки товару на умовах EXW з оплатою у формі передплати, оплати по факту завантаження, або акредитиву, товар попередньо приймається покупцем по кількості на складі постачальника із перевіркою відповідності фактичної кількості товару даним видаткової накладної постачальника. Остаточне приймання за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця. Після приймання товару за кількістю та якістю на складі покупця, складається Акт приймання товару, в порядку, передбаченому в пункті 1.3. договору, який є підтвердженням переходу права власності на товар.

Відповідно до пункту 1.5. договору зобов`язання постачальника із поставки вважаються виконаними після переходу права власності на товар в порядку, передбаченому пунктом 1.3, та 1.4. договору.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 04.09.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 238 005 грн. 45 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 3235 від 29.08.2024 (а.с.20).

Товар, зазначений у видатковій накладній № 3235 від 29.08.2024, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення 04.09.2024.

Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікації до договору), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаною видатковою накладною, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача 04.09.2024 товару за видатковою накладною № 3235 від 29.08.2024 відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Пунктом 4 Специфікації передбачений порядок оплати товару а саме: протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки партії товару виключно за умови надання належно оформлених оригіналів рахунків-фактур, видаткових накладних. На товар, що ввезений на митну територію України, постачальник надає засвідчені належним чином копії вантажних митних декларацій. Одночасно з товаром постачальник надає покупцеві необхідну технічну документацію на товар: паспорт якості, сертифікат перевірки технічної документації, декларацію відповідності.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем був виставлений рахунок на оплату № 1673 від 29.08.2024 на суму 238 005 грн. 45 коп. (а.с. 21).

Суд не досліджує питання фактичного отримання вказаного рахунку на оплату, оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі № 115 від 01.11.2019;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати поставленого товару.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Як зазначає позивач у позовній заяві, та що не спростовано відповідачем, поставлений 04.09.2024 товар на суму 238 005 грн. 45 коп. не був оплачений відповідачем.

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки № 541 від 03.07.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 04.09.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 238 005 грн. 45 коп. За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.6. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 18.10.2024 по 15.11.2024 в сумі 4 916 грн. 60 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за жовтень 2024 року в сумі 4 284 грн. 09 коп., а також 3% річних за період прострочення з 05.10.2024 по 15.11.2024 у сумі 819 грн. 36 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору (Специфікації), судом встановлено, що строк оплати поставленого 04.09.2024 товару на суму 238 005 грн. 45 коп. є таким, що настав 04.10.2024.

У той же час, в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем 04.09.2024 товару на суму 238 005 грн. 45 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 238 005 грн. 45 коп.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.6. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, яка розраховується з 10-го банківського дня з моменту настання прострочення у відсотках, шляхом її ділення на 365 днів та множення на кількість днів прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання, на підставі пункту 7.6. договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 18.10.2024 по 15.11.2024 в сумі 4 916 грн. 60 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені (а.с. 9), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період прострочення (який не виходить за межі періоду, визначеного судом), але арифметично розрахунок проведено не вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 9), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що в період з 18.10.2024 по 15.11.2024 пеня підлягає нарахуванню на суму 238 005 грн. 45 коп. та в цей період складає 4 903 грн. 17 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 4 903 грн. 17 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за жовтень 2024 року в сумі 4 284 грн. 09 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 9), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, але арифметично розрахунок проведено також невірно (позивачем невірно здійснено заокруглення розрахованої суми).

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 9), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму 238 005 грн. 45 коп. та в жовтні 2024 року складають 4 284 грн. 10 коп.

У той же час, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 4 284 грн. 09 коп., розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 4 284 грн. 09 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 05.10.2024 по 15.11.2024 у сумі 819 грн. 36 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 9), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 819 грн. 36 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

З приводу посилання відповідача на ведення перемовин щодо мирного врегулювання спору суд зазначає, що прийняття рішення у даній справі не позбавляє сторін права мирно врегулювати спір, оскільки відповідно до частини 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Можливість та порядок укладення мирової угоди на стадії виконання рішення визначений статтею 330 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) та 3% річних суд зазначає таке.

Судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- ступінь виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару складає 0%; поставлений позивачем товар ні до звернення із позовом до суду ні в процесі розгляду справи не був оплачений відповідачем навіть частково;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками (навіть загальний розмір заявлених до стягнення нарахувань - пені, інфляційних втрат та 3% річних (10 006 грн. 62 коп.) становить близько 4% від суми основного боргу (238 005 грн. 45 коп.);

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;

- особливе значення порушення зобов`язань в умовах воєнного стану, під час якого суб`єкти господарювання додатково відчувають негативний вплив, пов`язаний з військовою агресією (систематичні повітряні тревоги, аварійні та планові відключення електропостачання тощо), вплив яких перебуває поза волею учасників господарювання.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.

Що стосується зменшення 3% річних, то формулювання статті 625 Цивільного кодексу України спрямоване на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.

Нараховані 3% річних є співрозмірними порівняно з основним боргом і сторонами не збільшувалась процентна ставка їх нарахування, в порівнянні із визначеним законом (статтею 625 Цивільного кодексу України), а отже відсутні підстави для зменшення визнаних судом правомірними 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2 976 грн. 31 коп.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (744 грн. 07 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 976 грн. 14 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення заборгованості за договором поставки № 541 від 03.07.2024 у загальному розмірі 248 025 грн. 50 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (вулиця Симбірцева, будинок 1А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" (вулиця Дружківська, будинок 10, м. Київ, 03113; ідентифікаційний код 41696926) 238 005 грн. 45 коп. - основного боргу, 4 903 грн. 17 коп. - пені, 4 284 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 819 грн. 36 коп. - 3% річних та 2 976 грн. 14 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.12.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко