Ухвала

від 28.01.2025 по справі 904/5062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатами розгляду заяви

про розстрочення виконання рішення суду

28.01.2025м. Дніпро№ 904/5062/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (заявника): не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про розстрочення виконання судового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 541 від 03.07.2024 у загальному розмірі 248 025 грн. 50 коп.

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 541 від 03.07.2024 у загальному розмірі 248 025 грн. 50 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" 238 005 грн. 45 коп. - основного боргу, 4 903 грн. 17 коп. - пені, 4 284 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 819 грн. 36 коп. - 3% річних та 2 976 грн. 14 коп. - частину витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення (вх. суду № 2862/25 від 21.01.2025), в якій останнє просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 у справі № 904/5062/24 на 2 місяці шляхом сплати рівними частинами зі строком сплати кожного платежу до останнього дня кожного місяця.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає про те, що визнає заборгованість, яку присуджено до стягнення за рішенням суду та вказує, що має намір виконати рішення суду, однак, у зв`язку з погіршенням фінансового становища підприємства та застосуванням персональних санкцій органами ДПС України, які безпідставно відмовляють АТ "Криворізький залізорудний комбінат" у відшкодуванні від`ємного значення ПДВ - бюджетного відшкодування, хоча відносно самого платника податків жодних санкцій не вводилось, відповідач не має можливості виконати рішення суду одним платежем на суму 250 988 грн. 21 коп.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання; заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.01.2025 заяву про розстрочення виконання судового рішення було прийнято до розгляду, її розгляд призначено у судовому засіданні на 28.01.2025.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення у справі (вх. суду №3480/25 від 24.01.2025), в яких він просить суд у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- стягувач заперечує в задоволенні заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду, вказуючи на те, що боржник у своєї заяві посилається на повномасштабну агресію Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, внаслідок яких у нього значно погіршився фінансовий стан, проте, позивач зазначає, що з моменту начала повномасштабної агресії Російської Федерації проти України до моменту оголошення боржником комерційного тендеру, відповідно до запиту на комерційну пропозицію №24006068 від 07.05.2024 пройшло більше ніж два роки. Володіючи інформацією щодо погіршення свого фінансового стану боржник все одно виходить на торги із запитом на комерційну пропозицію, а також, із запропонованим ним проектом договору, де він сам і прописав умови щодо строків та порядку оплати за поставлений товар. Стягувач, як переможець тендеру, зі свого боку лише приєднався до умов договору, розраховуючи, що боржник, як сторона договору при підготовці цього договору, врахував, як він вказує, свою скрутну фінансову ситуацію та буде виконувати договір добросовісно. Таким чином стягувач вважає, що боржник своїми діями ввів його в оману, вказавши в умовах договору строки оплати, яких він не зможе дотримуватися, що підтверджує вину боржника. За умови, якщо боржник вказав би реальні строки оплати за товар, можливо, стягувач не приймав би участі у вказаному комерційному тендері;

- стягувач зазначає, що божник звертає увагу суду на те, що сторони у даній справі були в процесі укладання угоди, яка передбачала розстрочення сплати заборгованості рівними частинами. У той же час, зі свого боку стягувач повідомляє, що комунікація з боку боржника почалася тільки після того, як стягувач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, до цього моменту всі намагання стягувача врегулювати це питання в позасудовому порядку шляхом переговорів з боржником щодо погашення його заборгованості та можливості реструктуризації боргу ігнорувалися. Навіть претензію стягувача від 21.10.2024 боржник залишив без відповіді, тобто виключив будь-яку можливість вирішити цей спір шляхом переговорів. Вказані обставини підтверджуються документами, які надав боржник до заяви: дати в цих листуваннях свідчать про те, що боржник ініціював процес укладання мирової угоди тільки після відкриття судом провадження у справі, у зв`язку з чим у стягувача є підстави вважати, що за умови не звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, боржник не вчиняв би ніяких дій, які були б направлені на погашення своєї заборгованості за договором;

- стягувач наголошує, що прострочення виконання боржником грошового зобов`язання на дату надання пояснень складає 112 календарних днів, протягом яких боржник користується коштами стягувача і просить суд розстрочити виконання рішення додатково на два місяця (приблизно 60 днів). Наразі стягувач відчуває брак обігових коштів, що негативно впливає на результати фінансово-господарської діяльності стягувача. Задоволення заяви боржника про розстрочення виконання рішення унеможливить примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Стягувач вважає, що розстрочення виконання судового рішення буде сприяти ухиленню боржника від його виконання та може вплинути на фінансовий стан стягувача.

У судове засідання 28.01.2025 представники позивача та відповідача (заявника) не з`явились, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 21.01.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 21.01.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивача та відповідача - 22.01.2025 (а.с. 154-155).

Також, суд відзначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 21.01.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124556991) надіслано судом 21.01.2025, зареєстровано в реєстрі 22.01.2025 та оприлюднено 22.01.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача (заявника) були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху розгляду заяви, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Коммерс Групп" 238 005 грн. 45 коп. - основного боргу, 4 903 грн. 17 коп. - пені, 4 284 грн. 09 коп. - інфляційних втрат, 819 грн. 36 коп. - 3% річних та 2 976 грн. 14 коп. - частину витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На примусове виконання рішення суду було видано наказ від 08.01.2024.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією судового процесу, то і відстрочення (розстрочення) виконання рішення на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом); встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, на відміну від статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) стаття 331 Господарського процесуального кодексу України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Так, у відповідності до вказаних норм закону, відповідач звернувся до господарського суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, в якій просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 у справі № 904/5062/24 на 2 місяці шляхом сплати рівними частинами зі строком сплати кожного платежу до останнього дня кожного місяця.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на таке:

- АТ "Криворізький залізорудний комбінат" зазначає, що рішення суду ним визнається та буде виконане, однак наразі виконання рішення в повному обсязі одноразовим платежем на суму 250 988 грн. 21 коп. є неможливим у зв`язку із скрутною фінансовою ситуацією, яка склалась у зв`язку повномасштабною агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану. Документи, які підтверджують зазначені обставини, є в матеріалах справи. Більш того, негативні обставини, які впливають на фінансовий стан підприємства тривають та ускладнюють виконання рішення;

- АТ "Криворізький залізорудний комбінат" вказує на те, що вживає заходів узгодження з кредиторами порядку виконання зобов`язань, що, в свою чергу, свідчить про добропорядність відповідача як учасника договірних зобов`язань та його прагнення погасити існуючу заборгованість перед своїми контрагентами. Більш того, відповідач зазначає, що сторони у даній справі були в процесі укладання угоди, яка передбачала розстрочення сплати заборгованості рівними частинами, про що свідчить листування між сторонами;

- також, відповідач зазначає, що на момент виконання рішення на негативний фінансовий стан підприємства відповідача та брак обігових коштів впливає той факт, що у зв`язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України в частині заборони на відшкодування від`ємного значення ПДВ платникам податків щодо яких введено персональні санкції, органи ДПС України безпідставно відмовляють АТ "Криворізький залізорудний комбінат" у відшкодуванні від`ємного значення з ПДВ. За твердженнями відповідача, на думку податківців, оскільки відносно компанії Старміл Лімітед (акціонер позивача) введено санкції відповідно до Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023 "Про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", відповідно є підстави для відмови АТ" Криворізький залізорудний комбінат" у відшкодування бюджетного відшкодування, хоча відносно самого платника податків жодних санкцій не вводилось. Так, з грудня 2023 року відмовлено у відшкодуванні від`ємного значення ПДВ на загальну суму 180 699 204 грн. 75 коп., що підтверджуються відповідними актами перевірки. Фактично склалася ситуація, що підприємство виконало свої податкові зобов`язання перед державою, але не має можливості скористатися законним правом на податковий кредит через рішення податкових органів, тому АТ "Криворізький залізорудний комбінат" оскаржуються в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, які складені згідно із зазначеними актами. Відповідач зазначає, що на сьогоднішній день Дніпропетровськм окружним адміністративним судом винесені рішення про задоволення позовних вимог АТ "Криворізький залізорудний комбінат" в справах про оскардження цих податкових повідомлень-рішень. Більш того, 15.01.2025 Третім апеляційним адміністративним судом винесена постанова, якою апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 .10.2024 в адміністративній справі №160/14987/24 - залишено без змін. Таким чином, в судовому порядку скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2024 №000/446/5001, яким відмовлено АТ "Криворізький залізорудний комбінат" у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2024 року в розмірі 19 488 860 грн. З урахуванням вказаного, АТ "Криворізький залізорудний комбінат" сподівається отримати в установленому порядку зазначену суму бюджетного відшкодування, яка була заявлена, найближчим часом, якої буде достатньо для виконання рішення суду.

Вищевказане і стало причиною звернення відповідача до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення.

Дослідивши подану заяву про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Обґрунтування поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення суду, фактично, зводиться до наявності відмови підприємству відповідача у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення податкового кредиту з ПДВ та наявності обставин існування воєнного стану, які вже існували в момент укладення спірного договору, за яким виникла заборгованість у відповідача перед позивачем, та яка була предметом спору у даній справі, отже про їх існування відповідачу було відомо ще до моменту замовлення та здійснення попередньої оплати.

Крім того, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Господарський суд зазначає, що в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідач послався на обставини, в яких перебувають всі юридичні особи в Україні.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

Так, стягувач (позивач) проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що відповідач є активним учасником господарських правовідносин, спірний договір був укладений сторонами у 2024-му році, тоді як початок збройної агресії Російської Федерації та воєнний стан відбулися на початку 2022-го року, до того ж позивач вказує на ігнорування відповідачем його претензій про сплату заборгованості до моменту звернення позивача до суду.

Аналізуючи поведінку відповідача, а також той факт, вбачається спроба відповідача затягнути строки оплати наявного боргу. Більше того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження можливості виконання рішення суду на запропонованих ним умовах розстрочки.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними доказами, що розстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу позивачем і не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

При цьому судом враховано, що ні в процесі розгляду справи судом, ні після винесення судового рішення, відповідачем не вчинено жодних дій, направлених на добровільну сплату, навіть частково, заборгованості перед позивачем або домовленості із останнім щодо спірної заборгованості. Отже, така недобросовісна поведінка відповідача, щодо виконання взятих на себе договірних зобов`язань перед позивачем, свідчить не на користь заявника в частині зазначених у заяві намірів оплати боргу у подальшому.

Більше того, суд розцінює критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий станом з огляду також на те, що надана відповідачем фінансова звітність не підтверджує збитковості чи перебування підприємства у фінансовій кризі ні станом на момент її складання ні станом на 21.01.2025 (дата складання заяви про розстрочення виконання рішення суду).

Більше того, як було вказано вище, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Слід також відзначити, що сукупність усіх обставин справи не дозволяє дійти висновку щодо добросовісної поведінки відповідача, а отже, не доведеними є обставини дійсних намірів відповідача (боржника).

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу можливості виконання рішення суду на умовах розстрочення.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів перебування Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач; судом також не встановлено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду.

При цьому, надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до слідуючих висновків:

- заявником не надано доказів, які б підтверджували наявність виключних обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення. Надані вибіркові документи не дають можливості зробити однозначний висновок щодо фінансового стану боржника, а також проаналізувати вплив негайного виконання судового рішення на такий стан;

- заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду на умовах розстрочення;

- посилання заявника на скрутне фінансово-економічне становище не є винятковою обставиною в розумінні частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочення виконання рішення;

- скрутне фінансово-економічне становище заявника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу певних об`єктивних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим;

- заявник до цього часу добровільно не здійснив жодного платежу в погашення заборгованості;

- відстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

Враховуючи все вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 у справі № 904/5062/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 28.01.2025.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний - 28.01.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко