Рішення
від 17.12.2024 по справі 908/2457/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 Справа № 908/2457/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива 2016 (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819)

до відповідача: Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

про стягнення 52 487 грн 66 коп.

за участю представника

від позивача: Плющ О.І. голова ОСББ

від відповідача: Тодорчук І.С., самопредставництво, посвідчення № 717 видане 01.07.2021

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива 2016 звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення 52487 грн 66 коп. заборгованості зі сплати внесків на управління будинком.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2457/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 17.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі Електронний суд) для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

23.09.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду. У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Крім того до клопотання про усунення недоліків позивач надав позовну заяву в останній редакції, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача: 22 487 грн 20 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 47, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд.6), 983 грн 53 коп. інфляційних втрат, 278 (двісті сімдесят вісім) грн 23 коп. 3 % річних; 26 380 грн 27 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 185, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6), 1 826 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3 % річних.

Остання редакція позовної заяви прийнята судом.

Ухвалою суду від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/2457/24, присвоїти справі номер провадження 27/196/24. Визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначити на 09.10.2024.

09.10.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд Запорізькою міською радою поданий відзив на позовну заяву, у якій остання просить суд відмовити в повному обсязі у задоволення позовних вимог позивача.

В судовому засіданні 09.10.2024 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 12.11.2024 об 11 год. 00 хв.

12.07.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд Запорізькою міською радою подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме: просить суд витребувати у Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради інформацію осіб, які зареєстрували своє місце проживання та усі наявні документи на підставі яких проведена така реєстрація за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6, кв. 47 та м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6, кв. 185.

Враховуючи те, що вказане клопотання подане з порушенням приписів ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд залишив його без задоволення.

12.11.2024 через канцелярію суду представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 подано до суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 12.11.2024 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 20.11.2024.

20.11.2024 через канцелярію суду представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 подано до суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Також, 20.11.2024 представником позивача подано до суду клопотання, у якому просить суд замінити неналежного відповідача на належного, а саме з Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради на Територіальну громаду міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Ухвалою суду від 20.11.2024 в порядку ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2457/24 за правилами загального позовного провадження. В порядку ст. 48 Господарського процесуального кодексу України замінено неналежного відповідача у справі - Запорізьку міську раду в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради на належного відповідача - Територіальну громаду міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915). Підготовче провадження призначено на 04.12.2024.

03.12.2024 представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 подано до суду клопотання про долучення доказу до матеріалів справи, а саме: копії листа Департаменту у управляння житлово-комунального господарства Запорізької міської ради від 29.11.2024 № 2264/01-27/01 та копії адвокатського запиту.

Також, 03.12.2024 представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 подано до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

04.12.2024 Запорізькою міською радою за допомогою підсистеми Електронний суд подані до суду додаткові письмові пояснення.

04.12.2024 представником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива 2016 подано до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

04.12.2024 представник позивача оголосив клопотання про долучення доказів: копії листа Департаменту у управляння житлово-комунального господарства Запорізької міської ради від 29.11.2024 № 2264/01-27/01 та копії адвокатського запиту. Зазначає, що вказаний лист Департаменту управляння житлово-комунального господарства Запорізької міської ради підтверджує загальні площі квартир № 47 та № 185 у будинку по вул. Дегтярьова, буд. 6 міста Запоріжжя, та те що вказані квартири перебувають у власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Також, представник позивача оголосив клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

04.12.2024 представник відповідача оголосив додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 04.12.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 17.12.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

17.12.2024 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві (остання редакція). Просив суд задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача 22 487 грн 20 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 47, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд.6), 983 грн 53 коп. інфляційних втрат, 278 (двісті сімдесят вісім) грн 23 коп. 3 % річних; 26 380 грн 27 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира АДРЕСА_1 ), 1 826 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3 % річних.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свої заперечення, викладені у відзиві та додаткових поясненнях, зазначив, що за інформацією Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (лист від 30.09.2024 № 06.4-02/02/1630) за адресами: АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання 8 (восьми) осіб; АДРЕСА_3 зареєстроване місце проживання 6 (шістьох) осіб. Отже, фактично володіють, користуються комунальним майном, а саме вищезазначеними квартирами особи, які зареєстровані у вищевказаних квартирах та є їх наймачами. Приймаючи до уваги наведене, в даному випадку, Запорізька міська рада не є належним відповідачем, оскільки квартири № 47 та 185, що знаходяться за адресою: вул. Буковинська, 6 у м. Запоріжжя, були передані наймачам і саме наймачі повинні здійснювати оплату внесків на управління будинком, оскільки обов`язок щодо сплати внесків на управління будинком покладається на наймачів квартир № 47 та 185 по вул. Буковинська, 6 у м. Запоріжжі. Частиною 4 статті 12 Закону № 417 передбачено, що зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. Надаючи наймачам у безстрокове користування житлові приміщення, квартири комунальної власності територіальна громада реалізує виконання своїх повноважень, визначених законом. При цьому наймач повинен забезпечувати виконання свої зобов`язань визначених чинним законодавством України, у тому числі щодо належного утримання наданого у користування житла, оплати комунальних послуг та здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. При цьому, ОСББ має законне право вимагати сплати внесків від наймачів квартир комунальної власності на підставі ч. 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та додатково закріпивши обов`язок зі сплати внесків наймачами квартир, що належать до державного житлового фонду у своєму статуті та установчих документах. З огляду на викладене та враховуючи норми ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», відповідач вважає, що стягнення заборгованості зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком по квартирам комунальної власності повинно здійснюватися з наймачів таких квартир, а тому саме наймач, у даному випадку є належним відповідачем.

Крім того, відповідач 17.12.2024 надав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн 00 коп.

Суд дослідив докази, які надані сторонами до матеріалів справи.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши позивача та представника відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» (далі - ОСББ) створено власниками квартир (далі - співвласники) та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням: Україна, 69005 м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (п. 1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016»).

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 20.05.2024 № 95 «Про перейменування вулиці Дегтярьова на вулицю Буковинську у місті Запоріжжя» вулицю Дегтярьова перейменовано на вулицю Буковинську.

Згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис до реєстру стосовно державної реєстрації юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива 2016 внесений 17.05.2016.

Пунктом 2 Розділу IV Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання.

Згідно пункту 3 підпункту 3.8 Розділу IV Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», до компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», оформленого протоколом від 16 грудня 2018 року, по четвертому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір внесків та кошторису Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» у розмірі: 6,00 грн за 1 квадратний метр квартири, в тому числі внесок до резервного фонду у розмірі 0,50 грн за 1 квадратний метр загальної площі квартири.

Крім того, по шостому питанню порядку денному вирішено затвердити внесок за користування міжповерхових сходинок з оплатою певного розміру внеску на утримання будинку 6,00 грн за кв.м.

Рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», оформленого протоколом від 13 березня 2021 року, по четвертому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір внесків та кошторису Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» у розмірі: 6,00 грн за 1 квадратний метр квартири, в тому числі внесок до резервного фонду у розмірі 0,50 грн за 1 квадратний метр загальної площі квартири.

Позивач до позовної заяви надав лист Департаменту з управління житлово-комунального господарства Запорізької міської ради № 94/01-39/01 від 02.02.2024, відповідно до якого останній надав інформацію про квартиронаймачів в тому числі квартир №№ 47, АДРЕСА_4 та вважає, що це свідчить про те, що дані квартири є комунальною власністю відповідача.

Зазначені квартири є складовою і невід`ємною частиною будинку

АДРЕСА_5 та прибудинкова територія, згідно статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» утримуються позивачем.

Як зазначив позивач у позовній заяві, згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 по квартирі № 185, загальною площею 67,25 кв. м., за період з 01.06.2019 - 31.08.2024 сума заборгованості по внескам на управління будинком складає 26 380 грн 27 коп.; згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 47, загальною площею 68,45 кв. м., за період з 01.02.2020 - 31.08.2024 сума заборгованості внескам на управління будинком складає 22 487 грн 20 коп., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За положеннями частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Також загальні положення щодо обов`язку співвласника утримувати спільне майно багатоквартирного будинку містяться, зокрема, в п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7, ч. ч. 1 - 3 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14.05.2015 № 417-VIII.

Згідно ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється як непідприємницьке товариство, є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Тобто, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку лише акумулює кошти співвласників, оплачує спільні витрати, зокрема, на утримання будинку та прибудинкової території, які об`єднання здійснює згідно статуту й затвердженого кошторису.

Співвласник, зокрема, зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Аналогічний принцип закріплений і у Статуті Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», відповідно до якої частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» кошти об`єднання складаються, зокрема, з: внесків і платежів співвласників; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання; порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи (стаття 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», оформлене протоколом від 16 грудня 2018 року та рішенням загальних зборів членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», оформлене протоколом від 13 березня 2021 року затверджено щомісячний розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що не є предметом регулювання цього закону відносини, які виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення на підставі статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є видом житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений п. 5 ч. 3 цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У свою чергу, приписами статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

З урахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що позивач не надає послуги по обслуговуванню будинку, співвласники сплачують об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку не за надані послуги, а внески на відшкодування витрат на управління будинком та цільові внески, і в даному випадку положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не можуть бути застосованими.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» місить такі положення:

- пункт 5 розділу III - метою створення Об`єднання є, зокрема, забезпечення і захист прав Cпіввласників, дотримання ними своїх обов`язків, управління Будинком, належне утримання та використання спільного майна будинку, збереження та використання недоцільного і загального майна будинку та прибудинкової території, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом;

- пункт 8 розділу ІII завданням та предметом діяльності Об`єднання є, зокрема, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання;

- пункти 1, 2, 3 розділу IV органами управління Об`єднання є: загальні збори Співвласників, правління Об`єднання, ревізійна комісія (ревізор) Об`єднання. Вищим органом управління Об`єднання є загальні збори Співвласників. До виключної компетенції Загальних зборів належать в тому числі питання про використання спільного майна Будинку, втому числі питання про передачу майна Будинку або його частки в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, ще не будуть погіршені умови експлуатації Будинку; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів Співвласниками;

- частина 1 розділу V - джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються, зокрема, з внесків і платежів співвласників; коштів, отриманих Об`єднанням в результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна Будинку; коштів, отриманих Об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності Об`єднання; добровільних майнових, у тому числі грошових внесків фізичних та юридичних осіб;

- частина 2 розділу V - сплата встановлених Загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені Загальними зборами, є обов`язковою для всіх співвласників;

- частина 2 розділу VІ Співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені Статутом Об`єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, виконувати рішення зборів Співвласників та передбачені Статутом Обєднання обов`язки перед Об`єднанням.

Отже, відповідальність за сплату відповідних внесків несе виключно власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку.

У відповідності до положень частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 Цивільного кодексу України).

Таким чином, згідно з положеннями статей 360, 382 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 17, 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до листа Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради № 02-13/1040 від 29.06.2024, за інформацією департаменту з управління житлово-комунальним господарством міської ради квартири в тому числі за №№ 47 та 185 у будинку АДРЕСА_5 , в реєстрі житлового фонду комунальної власності обліковуються як неприватизовані та перебувають у господарському віданні КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.

За вказаних обставин, зважаючи на наведені вище норми закону, рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», у тому числі, про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка є власником квартир №№ 47, 185 по вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6 у м. Запоріжжя, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язане виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», оформлені протоколами від 16.12.2018 та від 13.03.2021 в тому числі про встановлення розмірів внесків на управління будинку та про встановлення розміру цільових внесків в судовому порядку не оскаржувались, відповідно ці рішення є чинними та обов`язковими для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , в тому числі і для відповідача.

Зважаючи приписи Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», суд зазначає, що рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі про визначення розміру внесків на управління багатоквартирним будинком та визначення розміру цільових внесків, є обов`язковими для Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, є власником квартир №№ 47 та 185 у будинку № 6 по вулиці Дегтярьова у місті Запоріжжя, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, а отже, зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016».

Стосовно доводів скаржника про те, що у даному випадку обов`язок зі сплати внесків на утримання будинку належить користувачам квартир №№ 47, АДРЕСА_4 , посилаючись на ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В пунктах 24-26, 31-32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено наступний правовий висновок.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось;такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Спірні правовідносини у даній справі № 908/2457/24 виникли у зв`язку з наявною перед Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» заборгованістю зі сплати внесків на управління будинком, яка утворилася відносно квартир №№ 47, 185, власником якої є Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, вважає відсутнім у неї обов`язку з оплати наведених внесків, оскільки на підставі частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» здійснювати сплату внесків на управління будинком та цільових внесків повинен саме користувач квартири (наймач).

У справі № 906/884/19 спір виник у зв`язку з ухиленням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (відповідача) від укладення договору про сплату внесків на утримання орендованого майна з орендарем (позивачем) нежитлових приміщень, власником яких є міська рада, в редакції орендаря, у якій останній запропонував сплачувати витрати на утримання об`єкта оренди в розмірі, що є відмінним від того розміру, який установлений рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із мотивувальними частинами прийнятих у справі № 906/884/19 судових рішень, позивач подав касаційну скаргу, доводи якої зводяться до того, що рішення відповідача про сплату внеску на утримання приміщення є обов`язковим для позивача суперечить приписам частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Пропорційна компенсація витрат об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на утримання будинку має здійснюватися позивачем, як орендарем, на підставі відповідного договору, а рішення відповідача щодо розміру сплачуваного внеску на утримання будинку є обов`язковими до виконання тільки для власника приміщень у будинку - Житомирської міської ради і не породжують зобов`язань для третіх осіб (стаття 511 Цивільного кодексу України), у тому числі для позивача. Проте відсутній відповідний висновок Верховного Суду про застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах (пункт 10 постанови від 02.09.2020 у справі № 906/884/19).

У постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для об`єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

За таких обставин Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19 підтримав доводи касаційної скарги, викладені в пункті 10 цієї постанови, та дійшов висновку, що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов`язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Також, Верховний суд у згаданій вище постанові (пункт 20) зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Відтак, особа, яка не являється власником квартири, зобов`язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

Між тим матеріали справи не містять відповідного договору.

Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов`язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов`язок зі сплати таких платежів несе власник квартири Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, для якого положення статуту та рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» є обов`язковими в силу закону.

Судом встановлено, що заборгованість Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, як співвласника майна у будинку, управління якими здійснює Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», з урахуванням розмірів внесків за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2020 по 31.08.2024 складає 42 938 грн 05 коп.(квартира АДРЕСА_6 ), 26 380 грн 27 коп. (квартира № 185).

Однак, матеріали справи не містять доказів оплат відповідачем, внаслідок чого у Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради перед Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» утворилась заборгованість зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком по вказаним квартирам.

Суд зазначає, що факт не оплати відповідачем послуг, пов`язаних з утриманням належного йому майна - квартир у будинку, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а обов`язок відповідача з утримання належного йому майна виник незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 910/11312/17.

Зважаючи на вказані приписи Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», суд зазначає, що рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі про визначення розміру внесків на управління багатоквартирним будинком та визначення розміру цільових внесків, є обов`язковими для Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, є власником квартир №№ 47, 185 по вул. Дегтярьова, буд. 6 у м. Запоріжжя і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, а отже, зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016».

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем внесків на управління багатоквартирним будинком, дійшов висновку, що позивачем допущено арифметичні помилки, за підрахунком суду заборгованість по внескам на управління будинком (квартира № 47, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6 складає 22 487 грн 20 коп. за період з 01.02.2020 по 31.08.2024; заборгованість по внескам на управління будинком (квартира № 185, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6) складає 25 420 грн 50 коп. за період з 01.06.2019 по 361.08.2024.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком в розмірі 47 907 грн 70 коп. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 47 907 грн 70 коп.

В частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком в розмірі 959 грн 77 коп. відмовити.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 983 грн 53 коп. інфляційних втрат, 278 грн 23 коп. 3 % річних по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 47; 1 826 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3 % річних по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 185.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та втрат від інфляції, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в межах заявлених позивачем вимог сума 3 % річних в розмірі 983 грн 53 коп. інфляційних втрат, 278 грн 23 коп. 3 % річних по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 47; 1 826 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3 % річних по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 185.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини по справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначив, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач зазначав, що очікувані витрати на правову допомогу складають 3 500 грн 00 коп.

12.11.2024 позивач надав клопотання про стягнення з відповідача 4 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу за участь у судових засіданнях 09.10.2024 та 12.11.2024

20.11.2024 позивач надав клопотання про стягнення з відповідача 2 900 грн 00 коп., які складаються з витрат на правову допомогу за участь у судовому засіданні 20.11.2024, витрат на пошту в розмірі 200 грн 00 коп., 700 грн 00 коп. за подання та підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення.

03.12.2024 позивач надав клопотання про стягнення з відповідача 6 900 грн 00 коп., яка складається з: 6 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу за участь у судових засіданнях 09.10.2024, 12.11.2024, 20.11.2024; 200 грн 00 коп. витрат на пошту, 700 грн 00 коп. за підготовку та подання адвокатського запиту.

04.12.2024 позивач надав клопотання про стягнення з відповідача 2 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу за участь у судовому засіданні 04.12.2024.

Отже, всього представник позивача просив суд стягнути з відповідача 8 900 грн 00 коп. витрат пов`язаних з розглядом справи: 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу за участь у чотирьох судових засіданнях: 09.10.2024, 12.11.2024, 20.11.2024, 04.12.2024, 200 грн 00 коп. витрати на пошту, 700 грн 00 коп. за підготовку адвокатського запиту.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1); адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4).

На підтвердження витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України заявник надав такі докази: договір про надання правової допомоги від 01.09.2024 з Додатком № 1; акти приймання-передачі від 06.09.2024, 03.12.2024, 04.12.2024; квитанції до прибуткового касового ордеру від 03.12.2024 та 04.12.2024; ордер серії АР № 1198594 від 21.09.2024.

01.09.2024 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» (Замовник) та адвокатом Здорик Олександром Ігоровичем (Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги (Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується за винагороду в межах умов цього Договору вчинити від імені та за рахунок Замовника наступні дії: надавати правову допомогу Замовнику в судах як першої, а при необхідності на окремо обговорених умовах і другої інстанції за поданням інтересів Замовника, а також виконувати інші доручення Замовника правового характеру як окремо обумовлені сторонами, так і узгоджені цим договором.

Згідно п.п 2.2.1 п. 2.1 Договору, Замовник зобов`язаний сплатити винагороду, додаткову винагороду, компенсації і компенсувати витрати Виконавця, пов`язані з виконанням доручення на умовах, визначених Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, договір про надання правової допомоги вступає в силу з дати його укладання, вказаної на першій сторінці договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1 Додатку № 1 до Договору, Адвокат зобов`язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) Замовнику два примірники Акта. При цьому Сторони домовились, що Акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги які були надані Адвокатом Замовника протягом відповідного періоду часу. Замовник протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання двох примірників Акта зобов`язаний підписати Акт, скріпити своєю печаткою та повернути Адвокату один примірник Акта, а у разі відмови від його підписання протягом вказаного строку надати Адвокату письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту Акта та (або) послуг У випадку, якщо протягом вказаного строку Замовник не поверне Адвокату один примірник підписаного і скріпленою печаткою Замовник Акта та не надасть Адвокату письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту Акта та (або) послуг, то вважається, що Акт підписаний Замовником без зауважень та заперечень.

Згідно п. 2.2 Додатку № 1 до Договору, оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Замовником Акту приймання передачі наданих послуг та рахунку фактури.

Відповідно до актів від 03.12.2024 та 04.12.2024 про приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.09.2024, Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги: 8 000 грн 00 коп. за участь у судових засіданнях 09.10.2024, 12.11.2024, 20.11.2024, 04.12.2024; 200 грн 00 коп. витрати на пошту, 700 грн 00 коп. за підготовку та подання адвокатського запиту.

Замовником сплачено всього 8 900 грн 00 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 03.12.2024 та 04.12.2024.

Відповідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом із тим, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21.

Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 126 ГПК).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі N 910/906/18.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 169 ГПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду у питанні відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

При цьому, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу та заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат.

Суд погоджується з доводами відповідача, стосовно витрат на пошту в сумі 200 грн 00 коп, оскільки представником позивача не додані до клопотання від 03.12.2024 підтверджуючі документи на відправку кореспонденції і не зрозуміло, що і кому було направлено. Крім того, відправка кореспонденції поштою не відноситься до жодного з видів правової допомоги, тим паче, що у всіх сторін по справі є наявний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». Щодо витрат пов`язаних з підготовкою та поданням адвокатського запиту в сумі 700 грн 00 коп., у позовній заяві представником позивача зазначається загальна площа квартир № 47 та № 185 по вул. Буковинська (Дегтярьова) у м. Запоріжжі. Крім того, в матеріалах справи доданих до позовної заяви міститься розрахунок заборгованості по особовим рахункам спірних квартир в яких теж зазначається їх загальна площа. Тож інформація, яка запитувалась у адвокатському запиті була наявна у представника позивача та не потребувала додаткового уточнення у відповідача. Крім того, позивачем при розрахунку заборгованості було помилково не вірно зазначено площу, що в подальшому суд здійснив перерахунок самостійно.

Крім того, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а лише зазначено про участь у чотирьох судових засіданнях.

Судом також враховано реальність наданих адвокатом позивачу послуги з надання правової допомоги (їхня дійсність та необхідність).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/West Аlliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст.ст. 126, 129 ГПК України та оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа не є складною, зважаючи на ціну позову та обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів (позовна заява з додатками та клопотання про стягнення витрат на правову допомогу), нескладні розрахунки заявленої до стягнення суми, які представником позивача здійсненні арифметично не вірно, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що справедливим, обґрунтованим і співмірним є зменшення вартості витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн 00 коп.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради задовольнити частково.

Стягнути Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 22 487 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 47, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова (Буковинська), буд.6), 983 (дев`ятсот вісімдесят три) грн 53 коп. інфляційних втрат, 278 (двісті сімдесят вісім) грн 23 коп. 3 % річних.

Стягнути Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 25 420 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять) грн 50 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 185, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6), 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 22 коп. 3 % річних.

Стягнути Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 2 972 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн. 63 коп. судового збору.

Стягнути Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 26.12.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення17.12.2024
Оприлюднено30.12.2024
Номер документу124068742
СудочинствоГосподарське
КатегоріяІнші справи

Судовий реєстр по справі —908/2457/24

Рішення від 17.12.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 04.12.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 20.11.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 24.09.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Дроздова С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні