Ухвала

від 23.12.2024 по справі 908/207/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/13/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.12.2024 Справа № 908/207/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 31.10.2024, (вх. № 21417/08-08/24 від 31.10.2024) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК», (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, буд. 7, офіс 141)

до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 3 064 141,16 грн.

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача): не з`явився;

від відповідача (заявника, боржника): Погосян С.Г., на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (в режимі відеоконференції);

31.10.2024 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 31.10.2024, (вх. № 21417/08-08/24 від 31.10.2024) про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24, якою просить суд на підставі ст. 331 ГПК України відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 на строк до 08.04.2025.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2024 заяву вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 31.10.2024, (вх. № 21417/08-08/24 від 31.10.2024) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.11.2024 вирішення питання про прийняття до розгляду заяви вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 31.10.2024, (вх. № 21417/08-08/24 від 31.10.2024) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 відкладено до повернення матеріалів справи № 908/207/24 до господарського суду Запорізької області.

16.12.2024 матеріали справи № 908/207/24 повернулися до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 у справі № 908/207/24 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 23.12.2024.

В судове засідання 23.12.2024 з`явився представники відповідача (заявника, боржника). Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 23.12.2024 приєднався представник відповідача (заявника, боржника).

Представники позивача (стягувача) в судове засідання 23.12.2024 не з`явився. В запереченнях проти заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 у справі № 908/207/24 викладено клопотання позивача про розгляд заяви без участі в судовому засіданні уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК».

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справі «Осіпов проти України» суд зазначив, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи присічний строк розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду та наявне клопотання позивача (стягувача) про розгляд заяви без участі його уповноваженого представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в судовому засіданні 23.12.2024.

З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 23.12.2024 заяву про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/207/24 розглянуто, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.

18.12.2024 через підсистему «Електронний суд» ЕЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшли Заперечення (вх. № 24768/08-08/24 від 18.12.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК» на заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 у справі № 908/207/24, в яких позивач заяву відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2024 у справі № 908/207/24 вважає необґрунтованою та спрямованою на затягування реального стягнення з відповідача грошових коштів за судовим рішенням. Свою позицію позивач мотивує наступним: по-перше, позивач повідомляє, що будь-яке листування між сторонами у справі по суті заявленої заяви відсутнє, відповідач не звертався до позивача з приводу виконання відповідного рішення та не надавав будь-яких пропозицій. Звернення із відповідною заявою до суду позивач вважає підтвердженням відсутності наміру у відповідача добровільного виконання рішення. Заява про відстрочення виконання судового рішення була подана боржником ще під час перебування справи у суді апеляційної інстанції, що в черговий раз підтверджує, на думку позивача, відсутність намірів боржника щодо добровільного його виконання. По-друге, відповідно до абз. 12 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є, зокрема, підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядком визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101, встановлено процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Пунктом 9 Порядку передбачено, що Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України (далі Мінстратегпром) розглядає пакет документів та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ. Наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661) включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101. Таким чином, на підставі пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» вчинення виконавчих дій у всіх виконавчих провадженнях, за якими боржником є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає зупиненню на період дії воєнного стану в Україні. Отже, рішення суду від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 і так фактично не буде примусово виконуватися в період дії наказу Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95. По-третє, зобов`язання відповідача, заборгованість за якими стягнута рішенням суду у справі № 908/207/24, виникли ще до початку військової агресії Російської Федерації проти України, оскільки за надані за договором послуги відповідач мав розрахуватися ще до 31 січня 2022 року, а з 01 лютого 2022 має місце прострочення виконання. Через вимушене звернення з позовом до суду відповідач вже і так отримав відстрочення виконання грошових зобов`язань перед позивачем майже на три роки, безпідставне апеляційне оскарження також надало боржнику строк майже півроку, тож додаткових строк про який просить відповідач є надто тривалою затримкою, що завдає невиправданої шкоди позивачу. Також позивач зазначає, що боржник визначає максимально можливий строк для відстрочення виконання судового рішення, при цьому жодним чином не обґрунтовує ці строки. Фактично відповідач (боржник) посилається на обставини, які вже існують тривалий час і не зазначає жодних обставин, які можуть виникнути до квітня 2025 року та які сприятимуть повному виконанню судового рішення. Відповідачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що він зможе виконати рішення суду на умовах відстрочення. На підставі зазначеного, позивач просить суд відмовити АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідача, боржника у справі) про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 до 08.04.2025, суд встановив:

29.01.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 29.01.2024, (вх. № 225/08-07/24 від 29.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК», м. Київ до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 3 064 141,16 грн. заборгованості за договором про надання послуги № 75/117-21/48-121-01-21-10369 від 17.06.2021, в тому числі 2 232 000,00 грн. основного боргу, 132 806,76 грн. 3 % річних та 699 334,40 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2024 справу № 908/207/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/207/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/13/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК» 2 232 000 грн. 00 коп. основного боргу, 132 806 грн. 76 коп. 3 % річних, 699 334 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 20 000 грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 36 769 грн. 70 коп. судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2024 рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 залишено без змін.

Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 до 08.04.2025, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами. Відповідач наголошує на складному фінансовому становищі, у якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися на енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями РФ частини виробничих потужностей в ході військової агресії. Відповідач, виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій відповідно до ст. 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» зобов`язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, відповідач зобов`язаний спрямовувати в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Також відповідач зауважує, що АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» виконує спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільного інтересу, а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів. Крім того у АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» завжди повинні бути фінансові ресурси для негайних закупівель, особливо для електротехнічного обладнання, яке здійснює генерацію та передачу електричної енергії для потреб країни, дизельного палива ліквідації наслідків відмов обладнання , в тому числі з причин збройної агресії рф. Перерозподіл коштів на даному етапі і спрямування їх на погашення боргів ВП ЗАЕС, який не отримує жодних фінансових надходжень, а є дотаційним внаслідок тимчасової окупації міста Енергодар, неможливе без завдання шкоди функціонуванню інших підрозділів АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Після ракетного удару рф 11.04.2024 по об`єктам енергетичної структури України, Трипільску ТЕС в Київській області було повністю зруйновано. Після удару по цій ТЕС компанія втратила 100% своїх потужностей генерації електроенергії адже раніше вона вже втратила дві інші ТЕС: Зміївську ТЕС у Харківській області знищив російський удар 22.03.2024, а Вугледарська ТЕС у Донецькій області з 25.07.2022 знаходиться в окупації військ рф. Таким чином на даний час основне навантаження здійснюється на «Енергоатом» та атомні станції, які виробляють електроенергію для країни, промисловості та населення. Внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА на об`єкти енергетичної системи України, спричинено шкоду, яка в 2023 році склала 30 % енергетичних потужностей держави. Ракетні атаки на об`єкти енергетичної системи України в 2024 році спричинили також велику шкоду і навіть втрату об`єктів, які виробляли та розповсюджували електричну енергію для населення, підприємств та організацій для забезпечення їх функціонування та життєздатності. Крім того, АТ «НАЕК «Енергоатом» внесене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83). В свою чергу стала робота енергетичних об`єктів АТ «НАЕК «Енергоатом» залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об`єктів. Водночас негайне виконання рішення суду від 08.04.2024 у справі № 908/207/24, на переконання заявника, ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує безпеці держави та населенню України, а також може спричинити невиконання АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» спеціальних обов`язків для забезпечення доступності ціни на електричну енергію для населення.

Відтак, з врахуванням цих обставин, зважаючи на складний фінансовий стан підприємства відповідача та неспроможність на даний час сплатити заборгованість в повному розмірі, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 до 08.04.2025.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення по справі № 908/207/24, надаючи оцінку доводам відповідача щодо необхідності надання відстрочки виконання судового рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

Вказана норма чітко встановлює, що строк для розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає розстроченню.

В даному випадку період відстрочення рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 08.04.2025.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004)

Проаналізувавши наведені Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (заявником, відповідачем у справі) обставини, якими він мотивує необхідність розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24, враховуючи позицію позивача (стягувача) з цього приводу та дослідивши докази, подані заявником, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Судом враховано, що відповідно до абз. 12 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.02.2025 включно.

Порядком визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101, встановлено процедуру визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України (далі Мінстратегпром) розглядає пакет документів та приймає рішення про включення або про відмову у включенні підприємства до переліку, про що видається відповідний наказ.

Наказом Мінстратегпрому від 02.08.2024 № 95 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661) включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101.

Таким чином, на підставі абз. 12 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» вчинення виконавчих дій у всіх виконавчих провадженнях, за якими боржником є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає зупиненню на період дії воєнного стану в Україні.

За таких обставин, наразі примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 неможливе в силу приписів абз. 12 п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, при наявності таких умов надання відстрочки виконання рішення суду у справі № 908/207/24 до 08.04.2025 ставитиме відповідача вочевидь в більш сприятливе положення у порівнянні з позивачем.

Суд зауважує, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку виконати договір.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що стали причиною невиконання ним своїх зобов`язань перед позивачем, то суд зауважує на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, суд критично відноситься до посилань відповідача щодо введення в Україні воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення, так як вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов`язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин.

Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Суд також зазначає, що всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРИСК») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на отримання коштів за договором про надання послуги № 75/117-21/48-121-01-21-10369 від 17.06.2021, крім того, обов`язок з оплати цих коштів у відповідача виник ще в січні 2022 року, тобто до введення режиму воєнного стану в Україні.

Також слушними та доречними суд вважає доводи позивача, що відповідачем не подано належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76,77 ГПК України, що фінансове становище підприємства дозволить після 08.04.2025 (після закінчення терміну відстрочки) здійснити повне і негайне виконання рішення суду у справі № 908/207/24.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Поряд з цим, надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки суб`єкту господарювання.

За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання відстрочки, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 до 08.04.2025 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2024 у справі № 908/207/24 відмовити повністю.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено і підписано 26.12.2024.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя Н. Г. Зінченко