Рішення

від 18.12.2024 по справі 908/2056/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/21/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024Справа № 908/2056/24

м.Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу:

за позовом: Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, 11, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ» (просп. Соборний, 232, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 44119583)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів у розмірі 295 887,94 грн

за участю представників учасників справи:

представник позивача Омельченко Євген Володимирович (в режимі відеоконференції) - адвокат, свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4257 від 22.04.2019, довіреність 18.05.2022;

представника відповідача-1 не з`явився;

представника відповідача-2 не з`явився;

РУХ СПРАВИ.

29.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (скорочене найменування АТ «А-БАНК») до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ» (скорочене найменування ТОВ «КЛІНІКА ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ»); 2. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 232 853,34 грн, заборгованості за процентами в розмірі 63 034,60 грн.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 справу № 908/2056/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 01.08.2024 відкрито провадження у справі №908/2056/24; присвоєно справі номер провадження 3/21/24; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 28.08.2024 о 14:15 год. Запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду).

Представники сторін, в судове засідання, призначене на 28.08.2024 о 14:15 год., не з`явились.

Ухвалою суду від 28.08.2024 відкладено судове засідання на 11.09.2024 об 11:00 год.

Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи надати свої заяви по суті спору, встановивши відповідні строки подання таких заяв згідно з резолютивною частиною ухвали.

У судове засідання 11.09.2024 представники сторін повторно не прибули.

Ухвалою суду від 11.09.2024 постановлено розглядати справу № 908/2056/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 09.10.2024 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 09.10.2024 відкладено судове засідання на 06.11.2024 о 09:30 год.

06.11.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшло від представника позивача додаткові пояснення у справі №908/2056/24.

Ухвалою суду від 06.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 27.11.2024 об 11:00 год.

07.11.2024 від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 27.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2024.

Відповідачі в жодне судове засідання не з`явилися. З цього приводу суд зазначає наступне.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 (ТОВ «КЛІНІКА ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ») є: просп. Соборний, 232, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 44119583.

Ухвали суду від 01.08.2024 (а.с. 60-62), від 28.08.2024 (а.с. 74-75), від 11.09.2024 (а.с. 76-78), від 09.10.2024 (а.с. 84-87), від 06.11.2024 (а.с. 124-126), від 27.11.2024 (а.с. 138-140) направлені відповідачу-1 поштовим відправленням за адресою місцезнаходження відповідача. Всі вищезазначені поштові відправлення на адресу відповідача-1, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

30.10.2024 ухвалу суду від 09.10.2024 було розміщені на офіційному вебпорталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі «Інтернет» за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009 (а.с. 88-91).

28.11.2024 ухвалу суду від 27.11.2024 було розміщені на офіційному вебпорталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009 (а.с. 135-137).

Згідно із наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа ухвали суду від 01.08.2024, від 28.08.2024, від 11.09.2024, від 09.10.2024, від 06.11.2024, від 27.11.2024 в електронному вигляді було надіслано до електронного кабінету відповідача-2 ОСОБА_1 .

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

У судовому засіданні 18.12.2024 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

У судовому засіданні позивач підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 18.12.2024 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 18.12.2024 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після виходу з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позов обґрунтовано не поверненням відповідачем у передбачений термін кредитуза кредитним договором №50.34.0000000006 від 14.02.2023, у зв`язку із чим, посилаючись на умови кредитного договору, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 554, 610-612, 625, 627, 806 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором за кредитним договором №50.34.0000000006 від 14.02.2023 у розмірі 295 887,94 грн станом на 03.07.2024, з яких: 232 853,34 грн заборгованості за кредитом, 63 034,60 грн заборгованості за процентами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧІВ.

Відповідачі відзив на позов не надали.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідачі не скористалась своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №50.34.0000000006 від 14.02.2023 у розмірі 295 887,94 грн.станом на 03.07.2024, з яких: 232 853,34 грн заборгованості за кредитом, 63 034,60 грн заборгованості за процентами.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які самеправовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи отриманий відповідачем від банку кредит, на яку суму; який розмір процентної ставки встановлений за користування кредитними коштами; в які строки і якомурозмірікредит мав бути повернутий), чи мало місце порушення зобов`язань, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

14 лютого 2023 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (скорочена назва AT «А-Банк», далі по тексту Банк, Кредитор, Позивач) та ТОВ «KЛIHIKA ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ» (далі по тексту Позичальник, Відповідач 1) укладено кредитний договір №50.34.0000000006, щодо надання останньому кредиту (встановлення ліміту по відновлювальній кредитній лінії) в розмірі 250 000,00 грн строком на 24 місяця (тобто до 13лютого 2025 рожу) зі сплатою процентів у розмірі 21,9-27,9 щорічно.

У відповідності до п. A2 та п. АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 250 000,00 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 13лютого 2025 року, терміном на 24 місяці.

Відповідно до п. А.5 Кредитного договору кожен транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви за формою викладеною у Додатку № 1 до цього Договору. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі через транзитний рахунок зазначений у п. А. 4 цього договору, до спливу зазначеного у заяві строку надання кредиту (до 60 днів, 90 днів чи 180 днів відповідно) з моменту її виникнення за кожним окремим траншем.

Згідно з п. A.7 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 21,9% річних (транш до 60 днів), у розмірі 24,9% річних (траншдо90 днів), у розмірі 27,9%річних (транш до180 днів).

Відповідно до п. A.10, за видачу кожного Траншу Позичальник сплачує Банку комісію в розмірі 1,0% від суми виданого траншу в межах ліміту, встановленого у п. A.2 цього Договору.

За умовами п. A.8 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником будь-якого грошового зобов`язання Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом згідно з п. А.7 від суми залишку непогашеної Заборгованості.

Згідно з п.п. 2.2.2-2.2.4 Кредитного договору, Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернули кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього Договору.

В рамках відкритої кредитної лінії позичальник отримує окремі транші, які перераховуються на його рахунок. Сукупний розмір всіх траншів не може перевищувати кредитний ліміт самої лінії, а термін їх повернення не може бути довше ніж кінцевий термін кредитної лінії 13 лютого 2025 року.

У відповідності до ст. А5 Кредитного договору строк окремого траншу визначається за вибраною клієнтом тривалістю (строком) - 60, 90 чи 180 днів.

15 лютого 2023 року відповідач-1 подав до позивачу (банку) заяву, в якій запросив транш видачею 15 лютого 2023 року на суму в розмірі 250 000,00 грн строком на 90 днів у термін до 16 травня 2023 року. Відповідно до ст. А7 Кредитного договору процентна ставка становить 24,9% річних.

15 лютого 2023 року Позивач надав відповідачу-1 кредит в розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR. 29135379.28868.70198 від 15.02.2023.

Строк повернення кредиту настав 16 травня 2023 року.

11 лютого 2023 року між позивачем та ОСОБА_1 (далі Поручитель, Відповідач 2) укладено договір поруки N70.34.0000000022, відповідно до якого останній поручився за Позичальника за виконання ним умов кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договір в тому ж розмірі, що i Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Згідно з п.1.5 Договору поруки,у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні Боржники.

Згідно з п.п. 2.1.2 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (нь). Не направлення Кредитором вказаної вимог не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутись до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов`язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов`язань заКредитним договором, незалежно відфакту направлення чиненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем умови кредитного договору належним не виконувались.

Згідно з випискою за особовим рахунком Позичальника з 15.02.2023 по 09.07.2024, відповідач здійснював часткові оплати на погашення кредиту, процентів та комісії. Дата останнього платежу згідно з вказаною випискою 23.08.2023 (автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості).

За розрахунком позивача станом на 03.07.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором склала суму в розмірі 295 887,94 грн, з яких: 232 853,34 грн заборгованості за кредитом, 63 034,60 грн заборгованості за процентами.

Відповідач щодо обов`язку повернення коштів до обумовленої дати знав, але у зазначений строк кредитні кошти не повернув.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо основної суми боргу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг»(стаття 5) визначає поняття електронного документа як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до 9 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Згідно зі ст. 6 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний підпис має бути використаний для забезпечення юридичної чинності електронних документів.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

{…}

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

{…}

Порядок використання електронного підпису у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг визначається Національним банком України.

Стаття 7 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» визначає, що електронний документ та електронний підпис мають таку ж юридичну силу, як паперові документи та власноручні підписи.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором №50.34.0000000006 від 14.02.2023. Кредитний договір підписано відповідачем-1 шляхом накладення відповідачем свого електронного підпису.

Відповідачем-1 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору шляхом накладення сторонами своїх кваліфікованих електронних підписів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши кредит в розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR. 29135379.28868.70198 від 15.02.2023.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем неналежно виконувалися прийняті на себе зобов`язання за Договором в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості. Строк повернення кредиту настав 16.05.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Термін повернення кредит сплинув 16.05.2023.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем кредиту.

Відповідачем-1 не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за кредитом в розмірі 232 853,34 грн перед Банком.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач-1 доказів повернення кредитних коштів у строк, передбачений для повернення траншу, суду не надав.

За таких обставин, у відповідача-1 ТОВ «КЛІНІКА ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ» утворилась заборгованість перед АТ «А-БАНК» зі сплати суми основної заборгованості (тіла кредиту) у розмірі 232 853,34 грн.

А отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми основної заборгованості у розмірі 232 853,34 грн - є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Згідно з підписаною відповідачам-1 (позичальником за кредитним договором) заявкою на видачу кредитних коштів термін траншу з датою видачі 15 лютого 2023 року складав 90 днів, тобто підлягав поверненню до 16 травня 2023 року, в повному обсязі зі сплатою процентів у розмірі 24,9% річних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 порушував умови договору щодо сплати кредиту та процентів, сплачуючи відповідні платежі несвоєчасно та не у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Однак, позичальник порушив свої зобов`язання за кредитним договором, не сплатив проценти за користування кредитом у строки та розмірах, встановлені договором.

За розрахунком позивача заборгованість за процентами становить 63 034,60 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача заборгованість за процентами була нарахована відповідачу-1 за період з 15.02.2023 (дати видачі кредиту) по 16.05.2023 (закінчення строку повернення кредиту).

Також, позивач нарахував заборгованість за простроченими процентами з 16.05.2023 по 30.06.2024. Загальна сума заборгованості за простроченими процентами станом на 30.06.2024 складає 63 034,60 грн. Тобто фактично позивач нарахував відсотки за користування кредитом після спливу строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного Кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 розмежувала поняття проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, а отже проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначених в договорі, і такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульований частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1051 Цивільного кодексу України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання порядок виплати яких урегульований частиною 2 статті 265 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила відмінності у термінах строк договору, строк виконання зобов`язання та виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зазначивши, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

За таких обставин, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

У п.п. 81, 87, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду в п. 114-116, 122-123, 128 постанови від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила про таке.

Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem), тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі №910/4518/16).

Приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін) (п. 143 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі у справі № 910/4518/16).

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Також суд зазначає що, відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача нарахування процентів після закінчення строку погашення заборгованості за траншем (тобто після 16 травня 2023 року), здійснено банком в межах строку дії кредитного договору на підставі п. 4.1. Кредитного договору.

Згідно до п. 4.1. 8 Кредитного договору, за користування кредитом з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2., 2.4.1. цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному в п. А.7 цього договору.

Судом встановлено, що станом на 16.05.2023 (закінчення строку повернення кредиту) загальна заборгованість відповідача-1 перед позивачем складала 252 680,42 грн, яка складалася з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 250 000,00 грн та 2 680,42 грн заборгованості за відсотками. В подальшому (23.08.2023) відсотки були сплачені (шляхом автоматичного списання банком коштів відповідача-1) в повному обсязі. Таким чином, подальше нарахування позивачем відповідачу-1 відсотків за користування кредитом, за межами строку кредитування, є безпідставним та таким, що суперечить наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами у сумі 63 034,60 грн не підлягає задоволенню.

Щодо солідарного обов`язку відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поруки N70.34.0000000022 від 11 лютого 2023 року. Договір поруки підписано відповідачем-2 шляхом накладення відповідачем свого електронного підпису.

Відповідачем-2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Договору поруки N70.34.0000000022 від 11 лютого 2023 року.

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки N70.34.0000000022 від 11 лютого 2023 року, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом в розмірі у розмірі 232 853,34 грн станом на час ухвалення рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводятьсякредитним договором 50.34.0000000006 від 14.02.2023 (а.с.15- 21), договором поруки N70.34.0000000022 від 14.02.2023 (а.с. 22 26), Заявою на видачу кредиту (а.с. 27), меморіальним ордером №TR. 29135379.28868.70198 від 15.02.2023 (а.а. 28), випискою по особовому рахунку за період з 15.02.2023 по 09.07.2024 (а.с.29-30), розрахунком заборгованості (а.с.31).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, доказів погашення 232 853,34 грн заборгованості за кредитом, не надали, а тому в позивача є підстави для звернення до суду за захистом своїх прав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 232 853,34 грн заборгованості за кредитом є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. У свою чергу, стосовно вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 63 034,60 грн слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію про сплату суми 3 550,66 грн судового збору

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 78,69% від заявлених сум, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає 2 794,02 грн - витрат по сплаті судового збору (3 550,66 грн х 78,69%= 2 794,032 грн), по 1 397,01 грн з кожного з відповідачів.

Щодо витрат на правову допомогу.

У силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У даній справі позивач просить стягнути з відповідачів судові витрати на оплату правової допомоги «гонорар успіху» у розмірі 14 794,40 грн.

На підтвердження надання адвокатом Омельченком Є.В. адвокатських послуг при розгляді справи № 908/2056/24 позивачем надано суду Договір № 2812-1/2023 від 28.12.2023 про надання правової допомоги, який укладено між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та адвокатом.

Пунктом 4.2 Договору про надання правової допомоги, передбачений додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару ycпixy». «Гонорар ycпixy› становить 5% (п`ять відсотків) від ціни позову, але не менше 3000 грн та не більше 15 000 грн, по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5000 грн.

Заявлений до стягнення з відповідачів «гонорар успіху» у розмірі 14 794,40 грн складає 5% від суми позову у розмірі 295 887,94 грн.

Так, чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар ycпixy, проте господарським судом враховано те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху», як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар ycпixy», що відповідає принципу свобода договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ССПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня2000року у справі «lатрідіс протиГреції» (latridis v.Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ССПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатили відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатомi клієнтом,не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючитакож те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги частково, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, суд вважає за можливе покласти на відповідачів витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 11 641,70 грн, пропорційно до частини рішення на користь позивача (по 5 820,85 грн з кожного з відповідачів). Решта витрати на професійну правничу допомогу судом покладаються на позивача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ» (просп. Соборний, 232, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 44119583) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованість за кредитним договором №50.34.0000000006 від 14.02.2023 в розмірі 232 853,34 грн (двісті тридцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят три тисячі гривень 34 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНІКА ЗДОРОВ`Я ЛЮДИНИ» (просп. Соборний, 232, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 44119583) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) суму 1 397,01 грн (одна тисяча триста дев`яносто сім гривень 01 коп.) витрат зі сплати судового збору та 5 820,85 грн (п`ять тисяч вісімсот двадцять гривень 85 коп) витрат на оплату правової допомоги. Видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) суму 1 397,01 грн (одна тисяча триста дев`яносто сім гривень 01 коп) витрат зі сплати судового збору та 5 820,85 грн (п`ять тисяч вісімсот двадцять гривень 85 коп). витрат на оплату правової допомоги. Видати наказ.

У решті вимог щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 63 034,60 грн відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.12.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич