Рішення

від 18.12.2024 по справі 910/7748/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2024Справа № 910/7748/18 (761/21384/22)

За позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528)

треті особи

Київська міська рада в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (ідентифікаційний код: 22883141)

Міністерство культури та інформаційної політики України

(ідентифікаційний код: 43220275)

ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 41952250)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

у межах справи № 910/7748/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо-комерційна фірма «Профешинал Клас»

(ідентифікаційний код 35316486)

до Публічного акціонерного товариства "Завод Укркабель"

(ідентифікаційний код 00214528)

про банкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря Олійника Б.М.

Особи, які беруть участь у справі:

Позивач - не з`явився;

Відповідач - в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кулика М.В.;

Третя особа-1 - не з`явився;

Третя особа -2 - не з`явився;

Третя особа-3 - Клюско Р.В. (на підставі договору № 15/11-23 від 15.11.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якому просила суд визнати недійсним договір купівлі продажу № 2Н від 17 листопада 1995 року, будинку АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно Протоколу № 91 міського профсоюзу працівників електротехнічної промисловості України профспілковим комітетом Київського кабельного заводу «Укркабель» позивачу - ОСОБА_1 залишено в користування за призначенням квартиру АДРЕСА_2 шляхом додання ще однієї жилої кімнати. У відповідності до Ордеру на жиле приміщення № 71568 серія Б від 26 червня 1989 року у м. Києві їй надано кімнату у квартирі АДРЕСА_3 вказаного будинку (на підставі рішення виконавчого органу Шевченківської районної ради народних депутатів від 13 липня 1989 року за № 311). Вказані ордер та рішення ніким не оспорювались і не є скасованими.

Позивач зазначає, що 17 листопада 1995 року відповідач ПАТ «ЗАВОД УКРКАБЕЛЬ» здійснив відчуження усього будинку за договором № 2Н продавцю АОЗТ «Агрокомплекс «ОМЕГА», дані якого в державному реєстрі юридичних осіб відсутні. 12 серпня 2022 року позивачем отримано вимогу про виселення від третьої особи ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ», який вважає себе власником будинку.

Позивач вказує, що у відповідності до Наказу Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища за № 10 від 16.05.1994 будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури та містобудування. Посилається на Закон України «Про охорону культурної спадщини», зазначаючи, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу будинку був відсутній охоронний договір, який повинен встановити режим використання пам`ятки культурної спадщини. Зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 було укладено 17.11.1995, тобто після внесення будинку до пам`ятки культурної спадщини та заселення його жильцями.

Враховуючи викладене, позивач уважає що її права як громадянки України порушуються, оскільки порядок продажу пам`ятки культурної спадщини не дотримано, просить суд позов задовольнити та визнати договір купівлі продажу № 2Н від 17 листопада 1995 року, будинку АДРЕСА_1 недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.10.2022 вищезазначену позовну заяву ОСОБА_1 було передано за підсудністю на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Протоколом передачі судової справи справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Завод Укркабель» про визнання договору купівлі - продажу будинку недійсним, треті особи: Київська міська рада в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київград Інвест» було передано судді Омельченку Л.В. для розгляду в межах справи № 910/7748/18 про банкрутство.

Ухвалою суду від 15.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) про визнання договору купівлі - продажу будинку недійсним, треті особи: Київська міська рада в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київград Інвест» залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали; встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі письмової заяви, яка буде містити:

- докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

- докази сплати судового збору у розмірі 1 488,60 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач усунула недоліки позовної заяви відповідно до вимог ухвали суду від 15.12.2022, надавши суду докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів, докази сплати судового збору у розмірі 1 488,60 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2023 прийнято до розгляду у межах справи № 910/7748/18 про банкрутство ПАТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) про визнання договору купівлі - продажу будинку недійсним, треті особи: Київська міська рада в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київград Інвест»; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 09.10.23 о 14:30 год.

У судове засідання 09.10.2023 з`явилась представник позивача Самбур М.М. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Враховуючи неявку у судове засідання учасників справи, суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09.10.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 20.11.2023 о 13:15. Засідання суду відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 7;здійснено виклик у судове засідання учасників справи; ухвалу направлено учасникам справи.

12.10.2023 від представника позивача Самбур Марії Михайлівни надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила суд:

- накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить третій особі - ТОВ « КИЇВГРАД ІНВЕСТ», до набрання судового рішення по даній справі законної сили;

- заборонити ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» вчиняти дії щодо предмета спору, а саме: будинку АДРЕСА_1 , зокрема, шляхом укладення з будь-якими особами договорів відчуження, оренди, найму, застави, зняття з реєстрації мешканців будинку, виселення їх з будинку, а також проведення у зазначеному будинку будівельних чи ремонтних робіт, до набранням судовим рішенням по даній справі законної сили.

Ухвалою суду від 16.10.2023 заяву Самбур Марії Михайлівни про забезпечення позову у справі № 910/7748/18 (№ 761/21384/22), подану в інтересах ОСОБА_1 , залишено без розгляду.

17.11.2023 від ТОВ «КИЇВГРАДІНВЕСТ» надійшли пояснення щодо позову, а також клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 20.11.2023 з`явились представник позивача Самбур М.М., представник третьої особи ТОВ «КИЇВГРАДІНВЕСТ» Клюско Р.В. Останній підтримав подане клопотання про витребування доказів у справі, а саме: просив суд витребувати у позивача ОСОБА_1

- оригінали Протоколу № 91 міського комітету профсоюза працівників електротехнічної промисловості України;

- ордер на жиле приміщення № 71568, серія Б від 26 червня 1989 року;

- копію договору № 2Н від 17.11.1995, укладеного між ПрАТ «Завод Укркабель» та ОАЗТ «Агрокомплекс Омега».

Ухвалою суду від 20.11.2023 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київград Інвест» (ідентифікаційний код 41952250) про витребування доказів задоволено частково; постановлено витребувати у позивача у справі - ОСОБА_1 оригінал Ордеру на жиле приміщення № 71568, серія Б від 26 червня 1989 року. У іншій частині клопотання відмовлено; відкладено розгляд справи у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 20.12.2023 об 11:30; здійснено виклик учасників справи у судове засідання.

21.11.2023 від представника позивача Самбур М.М. надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - АОЗТ «Агрокомплекс «ОМЕГА».

У судове засідання 20.12.2023 з`явились представник позивача Самбур М.М. та представник третьої особи ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. Представник позивача Самбур М.М. підтримала подане клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - АОЗТ «Агрокомплекс «ОМЕГА», представник ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. не заперечував стосовно заявленого клопотання.

Ухвалою суду від 20.12.2023 відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні та призначено судове засідання на 26.02.24 об 11:30 год.; здійснено виклик учасників справи у судове засідання.

У судове засідання 26.02.2024 з`явились представник позивача Самбур М.М. та представник третьої особи - ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. Представник позивача Самбур М.М. підтримала подане клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - АОЗТ «Агрокомплекс «ОМЕГА» та просила відкласти розгляд справи для подання додаткових доказів. Представник ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. не заперечував стосовно заявленого клопотання.

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 22.04.2024 о 13:00; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

20.03.2024 від представник третьої особи - ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. надійшло клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.04.2024 було закрито підготовче провадження у справі; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 17.06.2024 о 13:45; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

21.05.2024 до суду від ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» надійшло клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 17.06.2024 з`явились представник позивача Самбур М.М. та представник третьої особи - ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В.

Ухвалою суду від 17.06.2024 було відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 02.09.2024 о 10:15; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

У судове засідання 02.09.2024 з`явились представник позивача Самбур М.М. та представник третьої особи - ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» Клюско Р.В. Останній просив суд долучити до матеріалів справи додаткові пояснення по суті спору. Судом було задоволено клопотання третьої особи Клюско Р.В. та долучено зазначені пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.09.2024 зупинено провадження у справі № 910/7748/18 (761/21384/22) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/7748/18 (761/21960/22); копію ухвали направлено учасникам справи.

Ухвалою суду від 26.11.2024 поновлено провадження у справі № 910/7748/18 (761/21384/22) у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 910/7748/18 (761/21960/22); призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.12.2024 о 10:15.; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

16.12.2024 від ТОВ «Київград Інвест» надійшло клопотання про долучення доказів витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 18.12.2024 з`явились представник відповідача - ліквідатор ПАТ «Завод Укркабель» Кулик М.В. та представник третьої особи Клюско Р.В., які просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі 910/7748/18 (761/21960/22), якою позивачу ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні аналогічних позовних вимог. Інші учасники справи в судове засідання не прибули.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали позовної заяви, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Ордеру Виконавчого комітету Шевченківського району ради народних депутатів м. Києва на жиле приміщення № 71568 серія Б від 26 червня 1989 року, копію якого долучено позивачем до матеріалів позову, ОСОБА_5 та її дочці - ОСОБА_1 надано право на заняття жилого приміщення площею 15,6 кв. м, яке складається із однієї кімнати в квартирі АДРЕСА_4 .

Згідно Довідки Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 983 від 07.10.2026, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 03 вересня 1992 року у складі сім`ї з 4х осіб.

Згідно копії паспорту позивача, остання з 11.08.1989 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 та станом на дату подання позовної заяви мешкає за місцем реєстрації.

У той же час, встановлено, що 17.11.1995 між ПАТ "Завод Укркабель" (продавець) та АОЗТ "Агрокомплекс "ОМЕГА" (покупець) укладено договір № 2Н купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , за умовами якого продавець продав, а покупець придбав житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1364,0 м кв. (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 2 Договору відчужуваний житловий будинок належить продавцю на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 00214528 від 31.12.1994, виданого Виконавчим комітетом Шевченківської районної Ради народних депутатів, та реєстраційного посвідчення від 25.09.1995, і який перебуває на його балансі.

Пунктом 5 Договору сторони на підставі протоколу погодження вартості відчужуваного будинку погодили ціну договору у 5 000 дол. США, оплата проводиться в український карбованцях за курсом Національного Банку України на момент оплати у безготівковому порядку шляхом переказу всієї суми на розрахунковий рахунок продавця.

У п. 9 Договору № 2Н від 17.111995 зазначено, що будинок є заселеним жильцями і відселення жильців проводиться покупцем за його рахунок. Цей договір набирає законної сили з моменту його підписання (п. 12).

Наказом Міністерства культури і туризму України від 15.04.2008 № 424/1/16-08 цей будинок внесено до переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва.

З 2019 року згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником цього будинку є ТОВ "Київград Інвест".

12.08.2022 ОСОБА_1 отримала вимогу від ТОВ "Київград Інвест" протягом семи днів виселитись із вказаного житлового будинку зі зняттям з реєстрації місця проживання.

Позивач вказує, що у відповідності до Наказу Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища за № 10 від 16.05.1994 будинок АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури та містобудування. Посилається на Закон України «Про охорону культурної спадщини», зазначаючи, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу будинку був відсутній охоронний договір, який повинен встановити режим використання пам`ятки культурної спадщини. Зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 було укладено 17.11.1995, тобто після внесення будинку до пам`ятки культурної спадщини та заселення його жильцями, уважає, що її права як громадянки України порушуються, оскільки порядок продажу пам`ятки культурної спадщини не дотримано, сторонами не були виконані істотні умови договору купівлі-продажу будинку та вимоги ст. ст. 18, 20 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ», яка на момент розгляду вказаного позову значиться як власник спірного будинку, у своїх письмових поясненнях щодо позову зазначила, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим та вважає себе законним власником будівлі. Зазначає, що 7 грудня 2020 між Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «КИЇВГРАД ІНВЕСТ» щодо вказаного будинку було укладено охоронний договір № 4472 на пам`ятку культурної спадщини , копію якого долучає до свої письмових пояснень.

Третя особа стверджує, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ТОВ «Київград Інвест» є законним власником будівлі по АДРЕСА_1 , уважає, що ОСОБА_1 не вказує, за захистом якого свого особистого немайнового або майнового права та інтересу вона звертається до суду, та жодним чином не обґрунтовує, чому саме обраний нею спосіб захисту у вигляді визнання недійсним правочину, який вона не укладала, є належним та яким чином він відновить чи захистить її порушені права. Крім того, третя особа зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу наявності в неї будь-яких прав на квартиру АДРЕСА_3 та її фактичного проживання в цій квартирі.

З цих підстав третя особа просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач та інші треті особи своїм правом надати відзив та письмові пояснення по суті спору не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, підставою для визнання договору купівлі-продажу № 2Н від 18.11.1995 позивач вказує недотримання сторонами в момент його укладення істотних умов договору та порядку його укладення, зокрема, посилається на відсутність відповідного охоронного договору на цей об`єкт як пам`ятки культурної спадщини.

Суд зазначає, що чинний на дату укладення спірного правочину Закон Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" від 13 07.1978 № 3600-IX не передбачав істотною умовою договорів купівлі-продажу пам`яток історії та культури наявність відповідного охоронного договору на цей об`єкт, що спростовує відповідні доводи позивача та висновки суду

Доводи позивача стосовно того, що вказаний вище договір купівлі-продажу є таким, що порушує публічний порядок, оскільки він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, ст. 47 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, суд оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, визнання судом оскаржуваного договору одночасно недійсним і нікчемним суперечить вимогам ст. 215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відносно вказаного будинку по АДРЕСА_1 07.12.2020 між Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Київград Інвест" було укладено відповідний охоронний договір № 4472 на пам`ятку культурної спадщини на весь період володіння власником такої пам`ятки, що свідчить про дотримання третьою особою вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, доводи позивача відносно обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання договору недійсним на момент його вчинення (укладення) з настанням відповідних наслідків, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Відтак, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2Н від 17 листопада 1995 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2Н від 17 листопада 1995 року, укладеного між АТ «Завод Укркабель» (ідентифікаційний код: 00214528) та АОЗТ «Агрокомплекс «Омега» (МФО 322896) щодо будинку АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 26.12.2024.

Суддя Л.В. Омельченко