Рішення

від 17.12.2024 по справі 922/3106/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ХарківСправа № 922/3106/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання", с. Красносілка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - Бондаренко Т.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, сплачені за договором №0105/7 від 01.05.2024 у загальному розмірі 456 072,35 грн., з яких: 318 526,39 грн. основна сума, 135 692,24 грн. пеня, 1 853,72 грн. - три проценти річних. Судові витрати, розрахунок яких буде надано перед судовими дебатами або на протязі п`яти днів після ухвалення рішення у разі задоволення позову, позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором щодо поставки товару належної якості.

Ухвалою суду від 04.09.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

20.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, вказує на те, що як вбачається із долученої представником позивача до матеріалів справи видаткової накладної №436 від 10.06.2024, у ній відсутні будь-які відмітки покупця про не надання постачальником будь-якої документації, вказаної у п.4.5. договору, як того вимагає пункт 4.7 договору. Окрім того, жодних повідомлень про нібито відсутність документів, які необхідно передати покупцю разом із поставленим товаром до постачальника не надходило, що також підтверджується тим, що самим же покупцем (позивачем) до матеріалів позовної заяви такі повідомлення долучені не були, а в претензіях щодо невідповідності якості товару, які були направлені на адресу постачальника, також такої вимоги або повідомлення не міститься. Також, для товару ланцюг М315-1-160-2-400 немає встановленої чинним законодавством вимоги щодо наявності будь-якого сертифікату/ліцензії на підтвердження якості. ТОВ "Сталь-Цепь" ставить під сумнів та не визнає належними проведені дослідження як фахівцями покупця, так і нібито незалежною організацією ТОВ "Велес-Агро ЛТД", оскільки, ТОВ "Сталь-Цепь" не може відповідати за нібито неналежну якість поставленого товару, якщо такі дослідження були проведенні по-перше, за відсутності представника постачальника ТОВ "Сталь-Цепь", і по-друге, з огляду надання постачальнику лише результатів вже проведеного дослідження, без розуміння того, чи належні фахівці проводили вказані дослідження та яким чином. Також, відсутні підтверджуючі документи, які свідчать про наявність компетенції у відповідних спеціалістів на проведення досліджень металів та сплавів, а також не вказано якими засобами було проведено такі дослідження, та чи прийшли такі засоби відповідну метрологічну повірку з метою уникнення похибок в дослідженнях. Вказане стосується також і випробувань проведених Випробувальною лабораторією ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України. Позивач зобов`язаний був повідомити відповідача про виявлені ним недоліки отриманого товару, викликати продавця для складання двостороннього акту, який би засвідчив обставини та перелік конкретних невідповідностей товару за якістю. Однак, до матеріалів справи не додано будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається позивач, щодо того, що він не одноразово повідомляв продавця про недоліки товару та необхідність прибути для їх засвідчення. Натомість в матеріалах справи містяться претензії позивача, в яких ним зазначено про не належну якість поставленої продукції, відмову від прийняття товару та повернення сплачених грошових коштів. Проте, сторонами не було підписано акт, в підтвердження обставин поставки неякісного товару та виявлення відповідних недоліків в тому числі прихованих. Оскільки, позивачем не було дотримано вимог Інструкції № П-7 та умов договору, обставини, які зумовлюють виникнення у відповідача обов`язку із заміни неякісного товару чи зменшення вартості поставленого товару, усунення недоліків товару чи відшкодування витрат на усунення недоліків товару, не настали. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не затверджено як обов`язковий ДСТУ 588-81, а тому, для його застосування у даних правовідносинах, сторони повинні були заздалегідь погодити, що якість товару повинна відповідати вказаному ДСТУ. ТОВ "Сталь-Цепь" було також замовлено проведення випробувань аналогічного товару як зразку, в незалежній організації ТОВ "Скіф Інвест", за результатами якого було отримано протокол випробувань №8514 від 19.06.2024, в якому вказано, що в результаті проведених випробувань ланцюга зміни його геометричних параметрів не відбулось. Жодних збитків стороні позивача завдано не було, оскільки товар був поставлений належної якості та у строк, обумовлений договором, а тому застосування штрафних санкцій є протиправним, більш того у тому розмірі, в якому заявляє сторона позивача.

Представник позивача у судове засідання 17.12.2024 не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні 17.12.2024 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

01.05.2024 між ТОВ "Завод елеваторного обладнання" як покупцем з однієї сторони та ТОВ "Сталь-Цепь" як постачальником з другої сторони було укладено договір №0105/7 поставки товару.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується постачати на нижченаведених умовах товар, партіями, в асортименті, кількості та за ціною узгодженої сторонами в специфікаціях, рахунках-фактурах, накладних доданих до цього договору, і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується своєчасно і належним чином прийняти товар (без явних недоліків) і оплатити його, в строк та на умовах визначених у цьому договорі та специфікаціях.

Згідно з п. 1.2. договору, у специфікаціях/рахунках сторони узгоджують: найменування, номенклатуру, асортимент, маркування, кількість, ціну товару, а також умови і терміни поставки, порядок взаєморозрахунків.

За п. 1.3. договору, ціна товару зазначена в оформленій специфікації/рахунку до цього договору зміні не підлягає.

Відповідно до п. 1.4. договору, підписання постачальником специфікації засвідчує факт прийняття замовлення покупця на поставку товару до виконання. Узгоджена специфікація є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору, вартість товару, узгоджується сторонами в специфікаціях і є незмінною.

Згідно з п. 3.1. договору, покупець проводить розрахунок за поставлений за цим договором товар на підставі виставленого рахунку та/або підписаної сторонами специфікації, шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

- п. 3.1.1. договору, покупець здійснює передоплату у розмірі 50% від загальної вартості товару узгодженої сторонами у специфікації, шляхом безготівкового переказу коштів, на поточний рахунок постачальника.

- п. 3.1.2. договору, остаточний розрахунок у розмірі 50% від загальної вартості товару за специфікацією, покупець здійснює на протязі 5-ти банківських днів з банківського дня наступного після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу постачальника.

Відповідно до п. 4.5. договору, постачальник зобов`язується в момент передачі товару покупцеві передати останньому наступні документи: видаткову накладну, що підтверджує передачу товару від постачальника до покупця; товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою постачальника та перевізника (за умови перевезення товару перевізником); документи, що підтверджують якість товару відповідно до чинного законодавства України та які відповідно до законодавства підлягають передачі постачальником. Крім того, при поставці товару постачальник зобов`язаний забезпечити покупця усіма необхідними документами (копіями документів), передбаченими чинним законодавством для даного виду товару, як-то: ліцензіями і т.п.

Згідно з п. 4.6. договору, при не наданні постачальником зазначених у п. 4.5. цього договору товаросупровідних документів на товар одночасно з його передачею, поставка вважається нездійсненою, а зобов`язання постачальника щодо поставки - невиконаними, до надання постачальником вищевказаних документів.

Відповідно до п. 4.7. договору, у разі якщо постачальник протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення від покупця не надає покупцеві документи, зазначені в п. 4.5. цього договору, за умови якщо постачальник не передав такі документи разом з товаром, то покупець має право відмовитися від прийняття товару та вимагати повернення сплаченого авансу.

За пунктом 4.10. договору, право власності і ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника та підписання видаткової накладної.

Згідно з п. 4.11. договору, товар приймається на складі покупця уповноваженим представником покупця на підставі накладних з повним переліком товару, який поставляється. Весь перелік товару перевіряється покупцем і після цього підписується накладна.

Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник гарантує якість товару, який поставляється на умовах цього договору. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами якості (за умови, що товар підлягає обов`язковій сертифікації), відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, які встановлюють вимоги до якості товару, а також товар повинен відповідати технічним характеристикам, затвердженим/погодженим сторонами кресленням, технічним вимогам покупця, які надані постачальнику та прийняті ним.

Згідно з п. 5.2. договору, постачальник надає покупцеві разом з товаром або при підписанні специфікації завірені печаткою постачальника сертифікати якості (за умови, що товар підлягає обов`язковій сертифікації), затверджені/погоджені сторонами креслення. Документи, що засвідчують якість товару, повинні бути складені у порядку, визначеному чинним законодавством України та завірені печаткою постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору, прийом-передача товару проводиться на складі покупця: за кількістю - згідно з товаросупровідними документами і за якістю - згідно розділу 5 цього договору і відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і за якістю № П-6, № П-7" - у частині, що не суперечить нормам цього договору.

За п. 6.3. договору, у разі, якщо при прийомі-передачі товару - якість та/або кількість та/або комплектність та/або номенклатура товару не відповідає умовам даного договору (виявлені недоліки, не відповідність товару заявленим характеристикам і т.п.) покупець робить відповідну відмітку в накладних та/або складає акт про виявлені недоліки в порядку передбаченому п. 5.3. цього договору і має право за своїм вибором відмовитися від прийому і оплати товару або вимагати заміни товару. На підставі вищевикладеного постачальник зобов`язується своїми силами і за свій рахунок у термін не більше 7-ми календарних днів допоставити та/або доукомплектувати та/або замінити неякісний товар на товар належної якості, а також у разі відмови покупця від отримання товару повернути раніше перераховані грошові кошти в повному обсязі протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця.

Відповідно до п. 12.8 договору, термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і по 31 грудня 2025 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до специфікації №1 від 07.05.2024 до договору №0105/7 від 01.05.2024, покупець замовив у постачальника товар в наступному асортименті, за наступними цінами: ланцюг M315-1-160-2-400, у кількості 80,64 м. погонних, загальною вартість 318 526,39 грн. За пунктом 3 специфікації №1, строк поставки складає 25 календарних днів і обчислюється з моменту передоплати.

Як вказує позивач у позовній заяві, ТОВ "Завод елеваторного обладнання" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме сплатило ТОВ "Сталь-Цепь" суму коштів у розмірі 318 526,39 грн, в строк та порядку, обумовлених договором та специфікацією. Проте, ТОВ "Сталь-Цепь" свої зобов`язання за договором належним чином не виконало, а саме: поставило товар, який не відповідає обумовленим технічним характеристикам, та не надало повний пакет товаросупровідних документів, щодо якості товару, та відповідності його технічним характеристикам.

За даним фактом, ТОВ "Завод елеваторного обладнання" відмовилось приймати товар, та не підписало видаткову накладну.

19.06.2024 на адресу ТОВ "Сталь-Цепь" позивачем було направлено претензію, в якій позивач вказав, що після отримання товару, фахівцями ТОВ "Завод елеваторного обладнання" були складені Рекламаційний акт №695 від 19.06.2024 та Рекламаційний акт №697 від 19.06.2024, в котрих були описані невідповідності поставленого товару, виявлені при первинному огляді. 17.06.2024, спираючись на п.6.3. договору, ТОВ "Завод елеваторного обладнання" направило лист з повторним повідомленням про невідповідність поставленого товару та з вимогою виконання п.п. 5.1, 5.3, 6.1, 6.2, 6.3, 10.1, 10.2, 10.3, 10.4 діючого між сторонами договору. 18.06.2024, згідно з п.10.3. договору, комісією у складі: представників ТОВ "Завод елеваторного обладнання" був складений Акт комісійного огляду ланцюга, у якому зафіксовані всі невідповідності поставленого товару. Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги той факт, що починаючи з моменту поставки неякісного товару, ТОВ "Сталь-Цепь" не реагує на неодноразові претензії, акти тощо, та до цього моменту не змогло забезпечити доопрацювання поставленого товару, та беручи до уваги потреби кінцевого споживача, репутаційні ризики, які несе ТОВ "Завод елеваторного обладнання", позивач прийняв рішення залучити третю незалежну сторону для оцінки стану ланцюга 315-1-160-2-400, у кількості 80,64 м.пог., а саме акредитовану на території України лабораторію досліджень металів ТОВ "Велес-Агро ЛТД", яка провела випробування ланцюга. За результатами випробувань, було встановлено, що ланцюг не відповідає заявленому розривному зусиллю. На підставі викладеного позивач вимагав забрати невідповідний товар та повернути оплачені кошти.

Відповіді на дану претензію з боку ТОВ "Сталь-Цепь" не надходило.

20.06.2024 ТОВ "Завод елеваторного обладнання" направило другу претензію аналогічного змісту на адресу ТОВ "Сталь - Цепь".

24.06.2024 від ТОВ "Сталь-Цепь" надійшла відповідь, в якій останнє повідомило, що ТОВ "Сталь-Цепь" було повністю виконано взяті на себе зобов`язання за договором та здійснено поставку замовленого товару. В подальшому, ТОВ "Сталь-Цепь" було отримати претензії від ТОВ "Завод елеваторного обладнання" в яких вказано про нібито невідповідність товару заявленій якості, що підтверджується проведеним вхідним контролем фахівцями ТОВ "Завод елеваторного обладнання" внаслідок чого було складено рекламаційні акти, акт комісійного огляду, протокол механічних випробувань. ТОВ "Сталь-Цепь" було замовлено проведення випробувань у незалежній організації ТОВ "Скін Інвест", за результатами якого було отримано протокол випробувань №8514 від 19.06.2024, в якому вказано, що в результаті проведених випробувань ланцюга зміни його геометричних параметрів не відбулось. Також, ТОВ "Сталь-Цепь" зазначило, що допускається використання неруйнівного методу контролю та руйнівного. Неруйнівний метод передбачає навантаження у процесі випробувань два номіналу робочого навантаження. Тобто робоче навантаження, це те навантаження на яке розрахований ланцюг для тривалого використання, а саме ланцюг M315-1-160-400 розрахований на 7900 кг навантаження. При випробуванні ланцюга на стенді для випробувань №477, методика випробувань відповідно положення ДСТУ EN 1492-1, під навантаженням 24100 кг, що більше ніж в три рази робочого навантаження, не було виявлено геометричних змін. Під час випробувань на руйнівне навантаження (розрив), навантаження прикладається до кінців відрізка ланцюга через валик, вставлений до втулки або через ролик плавно, рівномірно. Випробування виконуються на універсальних розривних машинах. Конструкція захватів машини повинна виключати можливість перекосу кінців відрізка ланцюга. При руйнуванні деталей, які знаходяться в захватах машини, від навантаження нижче руйнівної, результати випробувань рахуються не дійсними, що і сталося під час випробувань позивача. 3 огляду на вказане вище, ТОВ "Сталь-Цепь" повідомило, що підстави для повернення поставленого товару і сплачених за нього грошових коштів відсутні, оскільки товар повністю відповідає заявленим вимогам.

21.08.2024 ТОВ "Завод елеваторного обладнання" направило на адресу ТОВ "Сталь-Цепь" претензію, у якій зазначало, що: у листі відповідача не надано жодної відповіді по суті невідповідностей поставленого товару по договору №0105/7 від 01.05.2024, специфікації №1 від 07.05.2024, що зазначені у Рекламаційному акті №695 від 10.06.2024 та Рекламаційному акті №697 від 10.06.2024, а також у Акті комісійного огляду №1 від 18.06.2024, претензії вих. №27 від 19.06.2024, повторної претензії вих.№29 від 20.06.2024, а саме: не заварені торці в місцях з`єднання атачментів (пластин кріплення скребка) з пластиною ланцюга; не зачищені бризги після зварювання; твердість елементів ланцюга не відповідає вимогам нормативних документів: пластина має бути твердістью 32...41,5 HRC, а фактично має твердість 15-25 HRC, валик має бути твердістью 41,5...5 1,5 HRC, а фактично має твердість 25-46 HRC, втулка має бути твердістью 51,5...59 HRC, а фактично має твердість 14-20 HRC; невідповідність діаметрів отворів на атачментах (пластинах кріплення скребка); на деяких пластинах виконані отвори діаметров 8мм, а деяких 10мм. Хоча до них мають приєднатися однакові зачисні пластини; відсутність на ланцюгу товарного знаку або умовного позначення виробника; відсутність супровідної документації, документів, що підтверджують якість (паспорт, сертифікат тощо).

Також позивач зазначив, що ТОВ "Сталь-Цепь" замовило проведення випробувань в незалежній організації ТОВ "Скін Інвест" якогось невідомого зразка ланцюга. Партія, яка не відповідає вимогам ДСТУ і не може бути допущена до експлуатації, це партія ланцюга, яка поставлена за договором №0105/7 від 01.05.2024, специфікацією № 1 від 07.05.2024, видатковою накладною № 436 від 10.06.2024 та знаходиться на території ТОВ "Завод елеваторного обладнання", тому випробування в ТОВ "Скін Інвест" є такими, що не стосуються договірних відношень, тому їх розглядання недоречне. Крім того, незалежна організація ТОВ "Скін Інвест", проводило випробування згідно та за методикою ДСТУ EN 1492-1 "Стропы текстильные. Безопасность. Часть 1, Плоские тканые ленточные стропы из химических волокон общего назначения (EN 1492-1:2000 + A1:2008, 1DT)". Разом з тим, предметом договору є ланцюг металевий М315-1-160-40, який не має жодного відношення до плоских тканевих стрічкових стропів із хімічних волокон загального призначення. Тому, проведені ТОВ "Сталь-цепь" випробування є некоректними, отримані показники такими, що не відповідають дійсності, тому, вони бути прийняти на розгляд не можуть. На підставі викладеного позивач вимагав забрати невідповідний товар та повернути оплачені кошти.

Як вбачається з Рекламаційного акту №695 від 10.06.2024, при проведенні вхідного контролю ланцюга М315-1-160-2-400, отриманого згідно з договором №0105/7 від ТОВ "Сталь-Цепь" виявлені наступні невідповідності: невідповідність вимогам креслення (Т1 катет 4 виконано Т3 катет 2-4 мм); товщина косинки 6мм, є 4,5-5 зі слідами корозії; не заварені торці в місцях з`єднання атачментів з пластиною ланцюга; не зачищені бризки на косинках та атачментах; відсутній документ який підтверджує якість ланцюга.

Відповідно до Рекламаційного акту №697 від 10.06.2024, при проведенні вхідного контролю ланцюга М315-1-160-2-400 (80,64 м.п.) отриманого згідно з договором №0105/7 від ТОВ "Сталь-Цепь" виявлено наступні невідповідності: твердість деталів ланцюга не відповідає вимогам ДСТУ 588-81; пластина 32...41,5 HRCе є 15-25, валік 41,5...51,5 HRCе є 25-46, втулка 51,5...59 HRCе є 14-20, з обох сторін встановлена шайба товщиною 2мм, яка не зазначена у кресленнях; відсутність на ланцюгу товарного знаку або умовного позначення виробника (вимоги ДСТУ 588-81).

Відповідно до Протоколу випробувань №5 від 24.07.2024, затвердженого керівником випробувальної лабораторії інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, та відповідного висновку до нього: пластини та валики ланцюга не відповідають вимогам ДСТУ 588-81 по твердості; оскільки твердість пластин та валиків ланцюга мають низькі значення, що не відповідає вимогам ДСТУ 588-81, пластичне деформування ланцюга відбувається при розтягуючих навантаженнях 25760 кН.

Таким чином, як стверджує позивач, ТОВ "Сталь-Цепь", умови поставки товару не виконало, поставило товар неналежної якості, за неузгоджених характеристик, та без належної документації, що унеможливило його прийняття та експлуатацію ТОВ "Завод елеваторного обладнання". Враховуючи наведене, ТОВ "Завод елеваторного обладнання" вимагало від ТОВ "Сталь-Цепь" повернення суми коштів, сплаченої за поставку невідповідного товару. Однак, ТОВ "Сталь-Цепь" такі вимоги ігнорує, кошти повертати відмовляється, а відтак, в позасудовому порядку, виниклу ситуацію вирішити не вбачається за можливе, у зв`язку із чим, ТОВ "Завод елеваторного обладнання" вимушено звернутись до суду із даним позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 318 526,39 грн. суму сплачених коштів, 135 692,24 грн. пені та 1 853,72 грн. трьох процентів річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини договору купівлі-продажу.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині першій статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1). Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

У статті 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів.

Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч.1).

Згідно зі статтею 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями частин першої та другої статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Суд також відзначає, що законодавець пов`язує повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу з активними діями покупця. Зокрема, статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач повідомляв відповідача про неналежну якість товару та відсутність товаросупровідної документації.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу усіх наявних у справі доказів в їх сукупності, наведених обґрунтувань та встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо більшої вірогідності доведеності позиції позивача у порівнянні із наданими доказами відповідача.

Відтак, з огляду на встановлені та наведені вище обставини суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати виконаним обов`язок відповідача з поставки товару, який відповідає умовам договору щодо якості та надання товаросупровідних документів, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 318 526,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 135 692,24 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п.6 ст.231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Згідно з п. 9.3. договору, якщо постачальник не здійснить поставку товару в узгоджені строки на умовах цього договору та/або не виконає взяті на себе зобов`язання, то він, на вимогу покупця, сплачує штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,3% від вартості товару по якому порушено зобов`язання, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 9.6. договору, за порушення грошового зобов`язання, передбаченого умовами п.п. 4.7., 4.12., 6.3., 10.4. даного договору, постачальник сплачує штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 0,3% від суми, яка підлягає поверненню, за кожен день прострочення.

Разом з тим, позивачем нарахування здійснене без урахування наведених положень законодавства, а саме ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 16 291,84 грн. за п. 9.3 договору та 16 291,84 грн. за п. 9.6 договору.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 853,72 грн. трьох процентів річних.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та правильність.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10.12.2024 до суду позивачем була подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача правничу допомогу у розмірі 38 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує на те, що Адвокатським об`єднанням "Грищенко та партнери Одеса" з однієї сторони як виконавця, та ТОВ "Завод елеваторного обладнання" з іншої сторони, як замовника, укладено договір про надання правової допомоги від 26.08.2024. На виконання умов вказаного договору, АО "Грищенко та партнери Одеса" надало ТОВ "Завод елеваторного обладнання" наступні послуги: підготовка позовної заяви про стягнення коштів з ТОВ "Сталь-Цепь"; підготовка заяви про забезпечення позову; підготовка відповіді на відзив ТОВ "Сталь-Цепь"; прийняття участі у двох судових засіданнях. Відповідно до виставлених актів виконаних робіт та рахунків, загальна сума вартості наданої (а замовником отриманої) правничої допомоги склала 35 000,00 грн. Відповідно до платіжних інструкцій, ТОВ "Завод елеваторного обладнання" сплатило АО "Грищенко та партнери Одеса" 35 000,00 грн. за отриману правничу допомогу, та ще має сплатити 3 000,00 грн. за участь адвоката у судовому засіданні, яке відбудеться 10.12.2024. Отже, з наведеного вбачається, понесені товариством витрати на отримання правничої допомоги повинні покладатись на відповідача ТОВ "Сталь-Цепь", та підлягати стягненню з останнього, в сумі, що дорівнює 38 000,00 грн.

До заяви позивачем додані акти виконаних послуг від 02.09.20240, від 26.11.2024, від 27.09.2024 (підписані тільки з боку АО "Грищенко та партнери Одеса"), платіжна інструкція №111160 від 05.09.2024, платіжна інструкція №111300 від 15.10.2024, платіжна інструкція №111505 від 06.12.2024, рахунок на оплату №229 від 27.09.2024, рахунок на оплату №193 від 03.09.2024.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат подає відповідні докази: договір про надання правової допомоги в якому сторони визначають коло питань, повноважень та обов`язків, щодо яких надається правнича допомога, ці питання погоджуються сторонами письмово та зазначаються в протоколах, актах, які є невід`ємною частиною даного договору, окрім цього адвокат в терміни визначені договором надає рахунки на оплату за надані послуги.

Відповідно до умов договору сторони визначають об`єм та вартість послуг адвоката: вартість за одну годину надання правничої допомоги, вартість надання правових консультацій, висновків, роз`яснень, аналіз документів, інших документів, представництво в суді.

Отже, перелічені вище послуги повинні бути визначені у договорі про надання правової допомоги, повинна бути обумовлена їх вартість.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано договору про надання правової допомоги від 26.08.2024 на який останній посилається як на підставу надання послуг з правової допомоги.

Оцінивши у сукупності надані заявником (позивачем) докази, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути визнані як належні та такі, що обґрунтовують витрати на професійну правничу допомогу у даній справі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-цепь" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, оф. 8, код ЄДРПОУ 42940251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання" (67560, Одеська область, Лиманський район, с. Корасносілка, вул. Набережна, 80А, код ЄДРПОУ 34251863) - 318 526,93 грн. основного боргу, 32 583,68 грн. пені, 1 853,72 грн. три проценти річних та 5 294,47 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання" (67560, Одеська область, Лиманський район, с. Корасносілка, вул. Набережна, 80А, код ЄДРПОУ 34251863).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-цепь" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, оф. 8, код ЄДРПОУ 42940251).

Повне рішення підписано 26 грудня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова