Ухвала

від 25.12.2024 по справі 922/3003/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

25 грудня 2024 року Справа № 922/3003/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 31882 від 19.12.2024) про розстрочення виконання рішення, подані у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" (адреса: 85520, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Комар, вул. Єгорова, буд. 7; код ЄДРПОУ 30844570) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (адреса: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10; код ЄДРПОУ 37875888) про стягнення 783585,01 грн.

за участю представників сторін:

стягувача - не з`явився;

боржника - Тітов І. Б. (договір про надання адвокатом правової допомоги б/н від 03.01.2024).

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/3003/24 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про стягнення 783585,01 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (далі - боржник) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" (далі - стягувач) 783199,83 грн передоплати, 385,18 грн 3% річних та 11753,77 грн судового збору.

Боржник звернувся до суду з заявою (вх. № 31882 від 19.12.2024) про розстрочення виконання рішення, в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі № 922/3003/24 щомісячними рівними за наступним графіком:

в строк до 25 січня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 лютого 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 березня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 квітня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 травня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 червня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 липня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 серпня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 25 вересня 2025 року - 78000,00 грн;

в строк до 01 жовтня 2025 року - 78000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.12.2024.

Стягувач надіслав до суду заяву (вх. № 32388 від 25.12.2024), в якій просить суд відмовити у задоволенні заяви боржника (вх. № 31882 від 19.12.2024) з посиланням на те, що з початку повномасштабного вторгнення не лише відповідачі та підприємці м. Харкова та Харківської області опинились в скрутній ситуації. Земельні ділянки, які перебувають у користуванні позивача, обробляються на відстані 10-15 км від лінії бойового зіткнення (Волноваський район). Протягом всього 2024 року підприємство потерпає від обстрілів, що також звичайно впливає на роботу підприємства, крім того ріст курсу продажу іноземної валюти на який посилається відповідач, котрий прямо впливає на формування ціни на посівний матеріал, добрива та паливо, збільшення тарифів на оплату енергоносіїв також впливає на роботу підприємства мобілізазію працівників, які сіють та збирають зернові культури, також ніхто не відміняв, разом з цим взяті на себе зобов`язання позивач виконав в повному обсязі та перерахував кошти. Зазначені кошти були вилучені з обігу підприємства. Також стягувач звертає увагу суду на те, що наявність у відповідача великої кількості боргових зобов`язань не є поважною причиною невиконання своїх зобов`язань, а тим паче рішення суду. До того ж відповідач не обґрунтовує за рахунок яких активів він має намір погасити суму боргу перед позивачем.

У судове засідання 25.12.2024 прибув представник боржника, який просив суд задовольнити подану заяву про розстрочення виконання рішення.

Стягувач у судове засідання 25.12.2024 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча судом вжито передбачених законом заходів з метою його повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви, про що свідчить телефонограма, а також довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача від 20.12.2024 в підсистемі Електронний суд. В запереченнях стягувач просить суд здійснювати розгляд заяви за відсутності його представника.

Розглянувши заяву боржника (вх. № 31882 від 19.12.2024), суд зазначає.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 ГПК України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу.

Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація „потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

З огляду на викладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Суд установив, що боржник є суб`єктом господарювання, який з початку створення був зареєстрований та веде свою господарську діяльність в м. Харкові. З початку повномасштабного вторгнення боржник, як і інші суб`єкти господарювання в м. Харкові та Харківській області, несе значні збитки завдані воєнними діям, які ведуться в нашій країні та безпосередньо в Харківській області, і вимушений справлятись зі зниженням показників господарської діяльності через зменшення кількості клієнтів, постійним ростом курсу продажу іноземної валюти, котрий прямо впливає на формування ціни на товар, мобілізацією працівників, збільшенням тарифів на оплату комунальних послуг, а також знищенням майна внаслідок військових дій, і необхідністю пошуку грошових коштів на відновлення пошкодженого майна, а також придбання нового на заміну знищеному.

Як результат, боржник перебуває в скрутному матеріальному становищі, не отримує прибутку, що підтверджується податковою звітністю за останній звітній період, а також вимушений звертатись до фінансових установ для отримання кредитних коштів, котрі дозволять частково покривати понесені збитки, поповнювати обігові кошти з метою підтримання рівня господарських операцій для тримання доходу.

Так, в рамках кредитного договору між боржником та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором № КНА-КЛ-16285 від 30.11.2021 року заборгованість складає 8 000 000,00 грн., яка має бути сплачена до 19.01.2025 року. В рамках кредитного договору № КНА-КЛ-19461 між боржником та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість складає 14 530 000,00 грн. за датою сплати 28.11.2025 року., прострочена заборгованість 359 999,99 грн. та 1201502,19 грн. заборгованість з часткової компенсації процентів.

В рамках кредитних договорів між боржником та АТ «ОТП Банк» за кредитним договором № CR 24-135/700-2_1 від 09.20.2024 року мається заборгованість в розмірі 4950000,00 грн. та в рамках кредитного договору № CR-157/700-2_1 від 28.03.2024 року мається заборгованість в розмірі 4950000,00 грн. в рамках цих договорів у боржника не мається прострочення виконання зобов`язань за місячними платежами.

Також, у боржника наявна заборгованість в рамках кредитного договору № 20-09В/2021 від 30.11.2021 року укладений з АТ «Мегабанк», який на сьогоднішній день перебуває у стані ліквідації за участю Фонду гарантування вкладів і в рамках процедури між боржником і вповноваженою особою укладено Додаткову угоду № 2, в яких визначено строки виконання зобов`язань, а саме до 15.07.2025 року і місячні платежі, протягом грудня 2024 року, січня, лютого та березня 2025 року Відповідач має сплачувати по 1156134, 21 грн., протягом наступних трьох місяців по 500000,00 грн. щомісяця і 3124056,49 одним платежем до 15.07.2025 року. Станом на грудень 2024 року загальна заборгованість складає 9508486,34 грн. за датою виконання 20.07.2025 року, прострочені платежі в розмірі 100000,00 грн. за тілом боргу, 40348,28 грн. за відсотками та 121044,86 грн., прострочення по відсоткам за попередні періоди.

Таким чином, на сьогоднішній день заборгованість перед фінансовими установами складає 41938486,34 грн., частину з яких боржник має сплатити до 19.01.2025 року в розмірі 8000000,00 грн. і так само сплатити 1156134,21 грн. в грудні 2024 року. Також в рамках справи № 922/1391/24 судом визначено розстрочення виконання судового рішення, згідно з яким боржник має сплачувати по 92029,12 грн. до 19-го числа кожного місяця починаючи з грудня 2024 року по 19.07.2025 року. Тобто, у Відповідача існує значний обсяг щомісячних платежів, котрі маються здійснюватися.

Окрім того, уборжника маються зобов`язання за договорами фінансового лізингу укладеними з ТОВ «Порше Лізинг». В рамках вказаних 7 договорів боржник має здійснювати обов`язкові платежі за транспортні засоби, що перебувають у його користуванні. Укладені договори не передбачають платежів за користування транспортними засобами, а передбачають сплату коштів, в якості погашення заборгованості вартості. Загальна вартість непогашеної вартості транспортних засобів складає 128 630,76 доларів США, яка має бути погашена протягом 2026 року, при цьому прострочена заборгованість, яка вже мається на дату подання заяви складає 698 338,63 грн. довідка з відповідними даними долучається.

Окрім того, судом враховується, що боржника на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України визнано критичним суб`єктом господарювання з огляду на його значення. Зазначена обставина свідчить про важливість діяльності боржника в межах регіонального представництва та його значення для функціонування сільськогосподарських виробників.

Суд також враховує, що стягнення з боржника одночасно грошових коштів на підставі рішення Господарського суду від 01.10.2024 у даній справі, буде мати своїм наслідком настання додаткових надзвичайно негативних наслідків та може, в кінцевому результаті, слугувати причиною для ініціювання відносно боржника процедури банкрутства. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на сьогоднішній день на рахунках боржника недостатньо коштів для добровільного виконання судового рішення одним платежем. У свою чергу, відкриття стягувачем виконавчого провадження заблокує господарську діяльність підприємства боржника та призведе до арешту рахунків боржника. При цьому, оскільки, на рахунках боржника відсутні кошти, орган примусового виконання судових рішень не зможе забезпечити стягнення суми боргу. Разом з тим накладені арешти призведуть до того, що боржник не матиме можливості отримувати замовлення на товар та отримувати прибуток, або ж поповнювати свої обігові кошти для виконання рішення суду. При цьому, неможливість ведення господарської діяльності та отримання відповдіного прибутку зумовить зумовить неможливість виконання інших судових рішень, про які зазанчає позивач в запереченнях на заяву.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів позивача та відповідача, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв`язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі № 922/3003/24 на 1 рік терміном до 01.10.2025 шляхом здійснення платежів на розрахунковий рахунок стягувача за таким графіком:

в строк до 25.01.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.02.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.03.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.04.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.05.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.06.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.07.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.08.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.09.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 01.10.2025 - 78000,00 грн.

При прийнятті даної ухвали судом враховується, що відповідач вже частково погасив перед позивачем існуючу заборгованість за рішенням суду, а саме, платіжними іструкціями № 454047 від 18.12.2024 на сум 385,18 грн., № 3320 від 18.12.2024 на суму 11753,77 грн., № 454048 від 18.12.2024 на суму 3199,83 грн. сплатив на користь позивача заборгованість в загальній сумі 15338,78 грн., у т.ч. 3199,83 грн - передоплати, 385,18 грн - 3% річних, 11753,77 грн - судового збору , тобто загальна сума боргу 780000 грн.

Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Окремо суд звертає увагу стягувача на те, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. № 31882 від 19.12.2024) про розстрочення виконання рішення задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі № 922/3003/24 шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" залишку боргу в загальній сумі 780000,00 грн щомісячними платежами до 01.10.2025 за таким графіком:

в строк до 25.01.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.02.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.03.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.04.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.05.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.06.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.07.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.08.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 25.09.2025 - 78000,00 грн;

в строк до 01.10.2025 - 78000,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому ст. ст. 254-257 ГПК України з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак