Постанова

від 04.02.2025 по справі 922/3003/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3003/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Склярук О.І.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" (вх №16 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 (ухвала постановлена суддею Байбаком О.І. в приміщені Господарського суду Харківської області 25.12.2024 о 15:40) у справі №922/3003/24

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" (адреса: 85520, Донецька обл., Волноваський р-н, с. Комар, вул. Єгорова, буд. 7; код ЄДРПОУ 30844570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (адреса: 61098, м. Харків, вул. Кашуби, буд. 10; код ЄДРПОУ 37875888)

про стягнення 783585,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі №922/3003/24 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес": 783199,83 грн - передоплати; 385,18 грн - 3% річних; 11753,77 грн - судового збору.

ТОВ "Агрозахист Харків" звернулося до Господарського суду Харківської обласні з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 по справі № 922/3003/24, в якій просило розстрочити виконання рішення щомісячними рівними за наступним графіком: в строк до 25 січня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 лютого 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 березня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 квітня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 травня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 червня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 липня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 серпня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 25 вересня 2025 року - 78000,00 грн.; в строк до 01 жовтня 2025 року - 78000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3003/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. №31882 від 19.12.2024) про розстрочення виконання рішення задоволено; розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі №922/3003/24 шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" залишку боргу в загальній сумі 780000,00 грн щомісячними платежами до 01.10.2025 за таким графіком: в строк до 25.01.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.02.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.03.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.04.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.05.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.06.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.07.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.08.2025 - 78000,00 грн; в строк до 25.09.2025 - 78000,00 грн; в строк до 01.10.2025 - 78000,00 грн.

Суд першої інстанції, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів позивача та відповідача, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв`язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення суду.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Велес" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.12.2024, якою заяву відповідача задоволено в повному обсязі, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі №922/3003/24 в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, що вплинуло на баланс прав і законних інтересів сторін, порушення принципу справедливості та розумних строків. Як зазначає позивач, кошти були перераховані відповідачу у розмірі 100% у вересні 2023 року в рахунок оплати товару, який Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" так і не було поставлено, а отже відповідач безвідсотково користується грошовими коштами позивача 1 рік і 3 місяці через його недобросовісні дії, і фактично буде продовжувати ними користуватися ще рік.

На думку позивача, відповідачем не надано жодного документу на підтвердження його скрутного фінансового стану, а наявність у відповідача великої кількості боргових зобов`язань не є поважною причиною невиконання своїх зобов`язань, зокрема, рішення суду. Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, із урахуванням того, що господарська діяльність відповідно до ст.42 Господарського кодексу України здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Позивач зазначає, що фактично посилаючись на наявні кредитні зобов`язання перед фінансовими установами, відповідач тим самим надає перевагу цим боргам, перед боргом за рішенням суду. Водночас, судом першої інстанції не взято до уваги, що і позивач є сільгоспвиробником зернових культур, що впливає на продовольчу безпеку країни, і відповідно до розпорядження голови Донецької обласної військової адміністрації від 02.09.2024 року № 587/5-24 "Про визначення підприємств і установ критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Донецької області" визначено критично важливим.

На думку позивача, наведені боржником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається боржник у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим, і при цьому з наданих боржником доказів не вбачається реальної загрози настання його неплатоспроможності в разі негайного виконання рішення суду, а обставин з настанням яких поліпшиться його поточний майновий стан відповідач документально не підтвердив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" (вх №16 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3003/24, встановлено учасникам справи строк по 20.01.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 04.02.2025.

Відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення від відповідача не надходили.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Колегія суддів зауважує, що відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Колегія суддів зазначає, що визначення розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18.

Тож, відстрочення виконання рішення є правом суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України. При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Разом з тим, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, і тому мають досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (аналогічні правові висновки наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23). Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України").

Таким чином питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча і перебувають в площинні процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2024 у справі №922/3003/24, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" 783199,83 грн передоплати та 385,18 грн - 3% річних за договором поставки № 47/23 від 16.01.2023.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, за умовами укладеного між сторонами договору поставки № 47/23 від 16.01.2023 постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар. Так, позивачем на виконання умов договору та специфікації № 7 сплачено на користь відповідача попередню оплату за укладеним договором у сумі 1957999,56 грн, тоді як отримано товару лише на суму 1174799,73 грн. Водночас, відповідачем було направлено на адресу позивача підписану зі свого боку Додаткову угоду № 1 від 01.03.2024 (а. с. 38), згідно з якою постачальник та покупець домовились про розірвання специфікації № 7 від 06.09.2023 до договору та повернення коштів у сумі 783199,83 грн на поточний рахунок покупця до 05.03.2024.

Тож, місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали не взяв до уваги, що заборгованість відповідача є передоплатою позивача, що була ним сплачена на виконання умов договору на умовах повної попередньої оплати. І, враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено, така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Відтак, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Досліджуючи питання наявності підстав для розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції встановив скрутний фінансовий стан товариства на підставі податкової звітності за останній звітній період та укладених кредитних договорів між боржником та АТ "Перший Український Міжнародний Банк" № КНА-КЛ-16285 від 30.11.2021, між боржником та АТ "Перший Український Міжнародний Банк" № КНА-КЛ-19461, між боржником та АТ "ОТП Банк" № CR 24-135/700-2_1 від 09.20.2024, № CR-157/700-2_1 від 28.03.2024, між боржником та АТ "Мегабанк" № 20-09В/2021 від 30.11.2021.

При цьому, колегія суддів зауважує, що матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів статті 331 ГПК України.

Водночас, для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підтвердження заборгованості перед фінансовими установами надав копії договорів фінансового лізингу з ТОВ "Порше Лізинг Україна" та довідки банківських установ:

- №700-3-700-3-700-3/1073 від 13.12.2024, виданої РВ АТ "ОТП Банк" м. Харків, відповідно до якої вбачається, що ТОВ "Агрозахист Харків" укладено кредитні договори №CR 24-135/700-2_1 від 09.02.2024, № CR 24-157/700-2_1 від 28.03.2024, № CR 23-260/700-2_1 від 16.08.2023, прострочена заборгованість по кредитам, що отримані в АТ "ОТП Банк" відсутня;

- №КНА-07.8/958 від 12.12.2024, виданої АТ "Перший Український Міжнародний Банк", в якій зазначено про укладення кредитного договору №КНА-Кл-16285 від 30.11.2021, за яким прострочена заборгованість по кредитах та відсотках відсутня, та кредитного договору №КНА-Кл-19461 від 09.12.2022, за яким заборгованість по кредиту прострочена становить 359999,99 грн, заборгованість по відсотках прострочена відсутня, із датою закінчення договору 28.11.2025.

- №3677 від 13.12.2024, виданої АТ "МЕГАБАНК", в якій зазначено, що заборгованість по кредитному договору №20-09в/2021 від 30.11.2021 станом на 11.12.2024 складає 9508486,34 грн,

- від 16.12.2024, виданої ТОВ "Порше Лізинг Україна", в якій зазначено про укладання договорів фінансування: договір про фінансовий лізинг №00023105 від 05.04.2021, №00023901 від 09.07.2021, №00023910 від 09.07.2021, №00023911 від 09.07.2021, №00023912 від 09.07.2021, №00024545 від 05.10.2021, №00025028 від 07.12.2021, сума простроченої заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що самі по собі залучення кредитних коштів та укладення договорів фінансового лізингу є звичайною практикою в поточній господарській діяльності суб`єктів господарювання. На наявність тривалої простроченої заборгованості за кредитними договорами відповідач не посилається.

Тож, фінансове становище відповідача, зокрема, наявність у нього кредиторської заборгованості є наслідком його власної господарської діяльності, не виникло в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин, і тому вказані обставини не можуть бути самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в статті 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання (передати у власність покупця товар), і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що укладений між сторонами договір поставки, на підставі якого виникли зобов`язання, був укладений у період воєнного стану, і тому ці обставини є однаковими для сторін - суб`єктів господарської діяльності, які безумовно утруднили умови господарювання. Тому відповідач та позивач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Крім того, фінансові труднощі відповідача не є свідченням того, що він не має можливості виконати рішення суду з урахуванням порядку примусового виконання, що встановлений Законом України "Про виконавче провадження"; у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.

Не підтверджується матеріалами справи і та обставина, що сплата позивачу суми боргу за судовим рішенням у даній справі призведе до зупинення діяльності відповідача чи його банкрутства.

Так, відповідно до балансів (звітів про фінансовий стан) станом на 31.12.2023 та 30.09.2024, звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) за 2023 рік та 9 місяців 2024 діяльність відповідача є прибутковою, у тому числі і з урахуванням поточних видатків та затрат підприємства.

Окрім цього, апеляційний господарський суд не вбачає підстав вважати, що відсутність можливості погасити борг одноразово та відсутність станом на певну визначену дату обігових коштів, достатніх для повного виконання рішення господарського суду, є тією винятковою обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначається, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті першої Першого протоколу до Конвенції.

Юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може бути прийнято аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (§40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, відповідачем також не доведено й реальної можливості виконати рішення суду у справі за умови надання розстрочення його виконання.

Досліджуючи питання дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції врахував, що боржника на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України визнано критичним суб`єктом господарювання з огляду на його значення, що свідчить про важливість діяльності боржника в межах регіонального представництва та його значення для функціонування сільськогосподарських виробників.

Втім, місцевий господарський суд не взяв до уваги, що і позивач відповідно до розпорядження голови Донецької обласної військової адміністрації від 02.09.2024 № 587/5-24 "Про визначення підприємств і установ критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Донецької області» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Донецької області.

Відтак, врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, фінансовий стан та матеріальні інтереси обох сторін, додержуючись принципу рівності перед законом і судом, недоведеність заявником наявності виняткових обставин, які згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розстрочення виконання рішення господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. №31882 від 19.12.2024) про розстрочення виконання рішення суду.

Необхідно звернути увагу, що відповідачем не доведено і обставин спроможності виконання ним рішення суду з урахуванням наданої розстрочки.

Колегія суддів також враховує, що станом на час прийняття даної постанови вже настав строк першого платежу за ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2024. Проте, за твердженням позивача, яке не було спростовано відповідачем, останній не здійснив відповідної оплати. Вказані обставини не свідчать про добросовісність відповідача та про його наміри виконувати рішення суду в добровільному порядку навіть з урахуванням наданої судом розстрочки.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні зави про розстрочення виконання рішення суду

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3003/24 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх. №31882 від 19.12.2024) про розстрочення виконання рішення суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2025.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.І. Склярук