Рішення

від 11.12.2024 по справі 925/773/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/773/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача - Онищук Д.С. за довіреністю,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Державного підприємства Медичні закупівлі України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна енергетика

про стягнення 2 108 395,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Медичні закупівлі України звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна енергетика про стягнення 890000,00 грн суми попередньої оплати за непереданий товар на виконання договору про закупівлю від 12.04.2023 №09/49-04/2023, 29607,22 грн інфляційних витрат, 26 447,97 грн 3 % річних, 539 340,00 грн пені, 623000,00 грн штрафу.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов Договору про закупівлю від 12.04.2023 № 09/49-04/2023, зокрема в частині своєчасної поставки предмету закупівлі (товару), внаслідок чого позивачем відповідно до п. 9.2 Договору нараховані пеня та штраф у вказаних сумах. Також відповідач не повернув 890000,00 грн попередньої оплати за непереданий товар, тому позивач посилаючись на положення Цивільного кодексу України (ЦК України), Господарського кодексу України (ГК України), умови договору просить суд стягнути суму попередньої оплати в розмірі 890000,00 грн. за непереданий товар та вказані суми інфляційних витрат, 3 % річних.

Ухвалою від 21.06.2024 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 08.08.2024, що відбулося за участю обох сторін, відповідач просив розгляд справи відкласти, зазначив, що зацікавлений у мирному врегулюванні спору; позивач не заперечив проти вказаного клопотання, зазначивши, що відповідач на пропозиції щодо врегулювання спору мирним шляхом не відповідає. Суд оголошував перерву до 10 год 00 хв 11.09.2024.

Ухвалою від 11.09.2024 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 год 00 хв 17.10.2024.

16.10.2024 до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про повернення на стадію підготовчого провадження, в якій також просив суд встановити додатковий строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів по справі №925/773/24.

17.10.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив повернутись до стадії розгляду справи у підготовчому провадженні; підготовче засідання призначив на 09 год. 30 хв. 05 листопада 2024 року.

31.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує повністю та просить суд відмовити в його задоволенні з наступних підстав.

- позивач заявляє позовну вимогу про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 890 000,00 грн, проте за доводами представника відповідача, позивач втратив право такої вимоги, оскільки не вчинив дій щодо відмови від подальшого прийняття Товару у кількості 1 одиниці вартістю 890000,00 грн, у порядку встановленому п. 9.4 Договору про закупівлю;

- позивач позбавлений права вимоги стягнення штрафних санкцій у розмірі 1162340,00 грн, оскільки не застосував визначені п. 9.2. пеню/штраф у спосіб встановлений п. 9.5. Договору про закупівлю, відповідно у відповідача не виникло обов`язку сплатити штраф/ пеню згідно п. 9.5. Договору про закупівлю;

- позивач неправомірно застосовує вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України та нараховує інфляційні витрати у розмірі 29607,22 грн та 3% річних у розмірі 26447,97 грн за невиконання грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 890000,00 грн., оскільки у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання у вигляді повернення авансового платежу та відповідно не виникло прострочення повернення такого платежу;

- позивач не реалізував право встановлене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, п. 9.4 Договору про закупівлю, а саме - право вимоги суми попередньої оплати, зобов`язання за Договором щодо прийняття Товару не змінено, а тому позивач неправомірно нараховує та застосовує положення ст. 625 ЦКУ у такому випадку.

Також відповідач повідомив, що ним вжито всі залежні від нього заходи щодо поставлення Товару за Договором про закупівлю у найкоротші строки. Порушення строків поставки Товарів визначених Заявкою на поставку №1 від 06.06.2023 до Договору про закупівлю №09/49-04/2023 від 12.04.2023 сталося внаслідок випадку незалежного від ТОВ «Інноваційна енергетика», а саме: виробник - постачальник ANKARA JENERATOR відвантажив генератори UNIVERSAL UND-K 225, що є предметом закупівлі, з країни постачання Анкара/Турецька республіка 06.07.2023. Відповідно товар прибув у зону митного контролю Пункт пропуску «Парубне - Сірет» - 14.07.2023, а 24.07.2024 товар прибув в митницю призначення (Київ), що підтверджується Електронним декларуванням 23UA100380681203U0 від 14.07.2023 та інформацією Державної митної служби України IM EE № UA100380/2023/681203 від 25.07.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

04.11.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій спростовуються заперечення відповідача наступними підставами.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, із чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Щодо посилань відповідача про не виставлення рахунку на сплату пені/ штрафу.

Представник позивача зазначив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Зміст, структура та вимоги претензій від 31 січня 2024 року № 05/499 01/2024 та від 03.04.2024 № 05/1394-04/2024 відповідають вимогам чинного законодавства України. Не виставлення рахунку на сплату пені та штрафів не відтерміновує погашення постачальником неустойки за неналежне виконання умов Договору та не створює жодних інших умов, які б унеможливлювали сплату неустойки.

Представник позивача зазначив, що нараховані пеня і штраф базуються на умовах Договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний Договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені та штрафу. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Щодо посилань відповідача про відсутність підстав нараховувати та стягувати штрафні санкції поза межами строку дії Договору.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст.599 ЦК, ч.1 ст.202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Такі висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Верховний Суд зазначає, що договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони. Закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Водночас зобов`язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом.

Призначене на 09 год. 30 хв. 05.11.2024 судове засідання не відбулося через оголошення повітряної тривоги, тому суд ухвалив судове засідання перенести на 10 год. 00 хв. 19.11.2024.

Ухвалою від 19.11.2024 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву, поновив процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та приєднав відзив до матеріалів справи; задовольнив клопотання представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи, долучив до матеріалів справи копії:

1. Договору про надання гарантії (гарантія повернення авансового платежу) №33375/ЮГ-23 від 23.06.2023; Документ сформований в системі Електронний суд 01.11.2024 2

2. Договору поруки №33375/4/ЮПОР-23 від 23.06.2023;

3. Договору про грошове покриття №33375/ЮГ-2932 від 27.06.2023;

4. Додаткову угоду від 27.06.2023 про внесення змін та доповнень до Договору про надання гарантії №33375/ЮГ-23 від 23.06.2023;

5. Гарантію забезпечення повернення попередньої оплати №33375 від 23.06.2023;

6. Змін №1 від 14.07.2023 до Гарантії забезпечення повернення попередньої оплати №33375 від 23.06.2023;

7. Змін №2 від 27.07.2023 до Гарантії забезпечення повернення попередньої оплати №33375 від 23.06.2023;

8. Меморіальний ордер №6896 від 11.08.2023 про повернення грошового покриття в розмірі 3 560 000,00 грн.

Цією ж ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10 годин 00 хвилин 11 грудня 2024 року.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений господарським судом про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши позицію представника позивача, суд встановив таке.

Державним підприємством «Медичні закупівлі України» було оголошено процедуру відкритих торгів за предметом закупівлі ДК 021:2015 - 31120000-3 Генератори (Автономні джерела живлення (генератори, безперебійні джерела живлення)). Переможцем в аукціоні (prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-02-24-011595-a) визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика».

12.04.2023 між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (відповідач у справі, постачальник за договором) укладено Договір про закупівлю № 09/49-04/2023 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник бере на себе зобов`язання у строки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити замовнику генератори; ДК 021:2015-31120000-3 Генератори (Автономні джерела живлення (генератори, безперебійні джерела живлення)) (далі за текстом - Товар), (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA -2023- 02-24-011595-а), а замовник прийняти такий Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Товару складає 8900000,00 (Вісім мільйонів дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн без ПДВ. Ціна за одиницю Товару вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 3.3. Договору розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий банківський рахунок постачальника.

Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника.

Відповідно до пункту 3.6. Договору замовником може здійснюватись попередня оплата з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.

Згідно з пунктом 3.7. Договору у разі здійснення попередньої оплати постачальник надає замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у розділі 17 цього Договору, при цьому сума Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати сумі попередньої оплати.

Відповідно до пункту 4.1. Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк до 30 квітня 2023 року включно, але у будь-якому випадку в залежності від того, яка подія настане раніше:

в строк, визначений замовником у заявці на поставку Товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, або

не пізніше, ніж через 10 (десять) календарних днів після направлення замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, наказу Міністерства охорони здоров`я України про розподіл Товарів.

Відповідно до підпункту 8.3.1. пункту 8.3. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором та/або в заявках на поставку Товару.

Згідно з пунктом 9.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 9.2. Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт) Товару понад 10 (десять) календарних днів постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт якого порушено) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) Товару.

Відповідно до пункту 11.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє до 31 травня 2023 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання.

Згідно з пунктом 2 Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору, ціна за одиницю Товару складає 890000,00 грн (без ПДВ).

Додатковими угодами № 1 від 24.05.2023, № 2 від 30.05.2023, № 3 від 26.06.2023, № 4 від 10.07.2023, № 5 від 14.07.2023, № 6 від 26.07.2023, № 7 від 31.07.2023 сторонами вносились зміни в пункт 11.1 щодо продовження строку дії договору, а саме до 07 серпня 2023 року (а.с.43-49).

06.06.2023 відповідно до умов Договору позивачем направлено відповідачу заявку на поставку № 1, згідно якої дата поставки 15.06.2023 (а.с. 50).

Відповідачем надана гарантія забезпечення повернення попередньої оплати виданої Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» від 23.06.2023 № 33375 (а.с. 51, 52).

Позивачем 27.06.2023 здійснено оплату за Товар в сумі 8900000,00грн, що підтверджує платіжна інструкція від 27.06.2023 № 202 (а.с. 56) та виписка по рахунку в АТ «Укрексімбанку» за 27.06.2023 (а.с. 57).

9 одиниць Товару поставлено 01.08.2023, що підтверджується:

видатковою накладною № 48 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 49 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 51 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 52 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 53 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 54 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 55 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 56 від 01.08.2023 ;

видатковою накладною № 57 від 01.08.2023 (а.с. 58-66).

Поставка 1 одиниці Товару не відбулась, відповідач листом від 13 жовтня 2023 року № 518, повідомив позивача, що постачальник здійснить поставку Товару (1 одиницю) до 01.12. 2023 (а.с. 67).

Відповідач листом від 26.12.2023 № 712/2, повідомив позивача, що у випадку продовження блокади кордону та неможливості поставки Товару, постачальник поверне попередню оплату в розмірі 890000,00 грн.

Відповідач листом від 15.01.2024 № 15, повідомив позивача, що в зв`язку з неможливістю поставки Товару, постачальником прийнято рішення про повернення коштів у термін до 31.03.2024.

18.01.2024 позивач листом № 05/272-01/2024 звернувся до відповідача з проханням повернути попередню оплату у сумі 890 000,00 грн (а.с. 70).

31.01.2024 та 03.04.2024 позивачем були направлені відповідачу претензії з вимогою повернення грошових коштів у сумі 890000,00 грн. за недопоставлений товар та сплату пені та штрафу (а.с. 71- 82).

25.04.2024 та 04.06.2024 відповідач листами №126/1, №205, повідомляв позивача, що постачальник в найкоротший термін поверне замовнику попередню оплату у розмірі 890000,00 грн.

За твердженням позивача відповідач вимоги претензії залишив без виконання, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів попередньої оплати товару в розмірі 890000,00 грн, пені в розмірі 539340,00 грн та штрафу в розмірі 623 000,00 грн, обумовлених Договором про закупівлю від 12.04.2023 № 09/49-04/2023, а також стягнення інфляційних витрат 29607,22 грн; 26447,97 грн 3 % річних.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (далі по тексту ЦК України).

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.04.2023 між Державним підприємством «Медичні закупівлі України» (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (відповідач у справі, постачальник за договором) укладено Договір про закупівлю № 09/49-04/2023.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.06.2023 відповідно до умов Договору позивачем направлено відповідачу заявку на поставку № 1, згідно якої постачальник мав здійснити поставку Товару (Автономні джерела живлення (генератори, безперебійні джерела живлення), всього в кількості 10 одиниць, на суму 8 900 000,00 грн, ціна за одиницю 890 000,00 грн, дата поставки товару 15.06.2023 (а.с. 50).

27.06.2023 позивачем здійснено оплату за Товар в сумі 8900000,00грн, що підтверджує платіжна інструкція від 27.06.2023 № 202 (а.с. 56) та виписка по рахунку в АТ «Укрексімбанку» за 27.06.2023 (а.с. 57).

Таким чином, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.1 Договору і Заявки на поставку № 1 відповідач був зобов`язаний здійснити поставку всього обсягу товару 10 одиниць на суму 8 900 000,00 грн у строк до 15.06.2023 (включно).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов Договору здійснено поставку товару у кількості 9 одиниць Товару на загальну суму 8 010 000,00 грн. за вказаною Заявкою на поставку № 1 з порушенням обумовлених строків, а саме 01.08.2024, що підтверджується видатковими накладними: №№ 48,49, 51-57 від 01.08.2024 кожна на суму 890 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставка 1 одиниці Товару не відбулась, відповідач листом від 13 жовтня 2023 року № 518 повідомив позивача, що постачальник здійснить поставку Товару (1 одиницю) до 01.12. 2023 (а.с. 67).

26.12.2023 відповідач листом № 712/2, повідомив позивача, що у випадку продовження блокади кордону та неможливості поставки Товару, постачальник поверне попередню оплату в розмірі 890000,00 грн.

Відповідач листом від 15.01.2024 № 15, повідомив позивача, що в зв`язку з неможливістю поставки Товару, постачальником прийнято рішення про повернення коштів у термін до 31.03.2024.

18.01.2024 позивач листом № 05/272-01/2024 звернувся до відповідача з проханням повернути попередню оплату у сумі 890 000,00 грн ( а.с. 70).

31.01.2024 та 03.04.2024 позивачем були направлені відповідачу претензії з вимогою повернення грошових коштів у сумі 890000,00 грн. за недопоставлений товар та сплату пені, штрафу (а.с. 71- 82).

25.04.2024 та 04.06.2024 відповідач листами № 126/1, № 205, повідомляв позивача, що постачальник в найкоротший термін поверне замовнику попередню оплату у розмірі 890000,00 грн.

Однак відповідач попередню оплату у розмірі 890000,00 грн не повернув позивачу, що і стало причиною звернення позивача з позовом.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 05.06.2018 по справі № 904/8972/17.

Позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, із чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору про закупівлю № 09/49-04/2023 від 12 квітня 2023 року та/або його окремих положень, а також розірвання правочину на час фактичного виконання сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Відтак, суд вважає обґрунтованим та доведеним право позивача на стягнення з відповідача 890 000,00 грн суми попередньої оплати, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 29607,22 грн інфляційних та 26447,97 грн 3 % річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 22 вересня 2020 року № 918/631/19 міститься висновок «При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.».

Дана судова практика є сталою та відображена, зокрема в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 вересня 2022 року № 913/703/20, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2024 року у справі № 910/3649/23, від 13 вересня 2023 року у справі № 922/354/23, від 03 серпня 2022 у справі № 910/6232/21, від 14 лютого 2023 у справі № 910/15531/21.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, тому суд прийшов до висновку, що позивач має право на стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.06.2023 відповідно до умов Договору позивачем направлено відповідачу заявку на поставку № 1, згідно з п. 4 заявки постачальник мав здійснити поставку Товару 15.06.2023 (а.с. 50). Таким чином, оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, суд вважає, що обґрунтований період для нарахування інфляційних становить 16.06.2023 31.05.2024.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, 3 % річних із застосуванням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій в інформаційно-пошуковій системі «Ліга», суд встановив, що нарахування позивачем інфляційних зроблено невірно, а тому, здійснивши перерахунок, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача сумою інфляційних є 22308,75 грн за період з 16.06.2023 31.05.2024 (розрахунок міститься в матеріалах справи). Нарахування позивачем 3 % річних зроблено вірно, тому до стягнення з відповідача підлягає 26447,97 грн 3 % річних.

Щодо стягнення пені в розмірі 539340,00 (418300,00+121040,00) грн та штрафу в розмірі 623000,00 грн суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за змістом видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору товару.

Відповідно до пункту 8.3.1. та пункту 8.3.3. Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та/або в заявках на поставку товару, нести всі ризики та витрати, пов`язані з виконанням обов`язків за цим договором, включаючи оплату податків та інших зборів і обов`язкових платежів у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 9.1. Договору в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

У разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт) товару понад 10 календарних днів, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожен день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт якого порушено) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) товару (пункт 9.2. Договору).

Відповідно до пункту 9.6. Договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання зобов`язань за цим договором.

В свою чергу, у зв`язку з нездійсненням своєчасної поставки товару 31.01.2024 та 03.04.2024 позивачем були направлені відповідачу претензії з вимогою повернення грошових коштів у сумі 890000,00 грн за недопоставлений товар, також з вимогою про сплату пені та штрафу (а.с. 71- 82). Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом відповідач не сплатив нараховані позивачем пеню та штраф.

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, оскільки, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідачем допущено порушення умов Договору в частині своєчасної поставки передбаченого умовами Договору та Заявки на поставку № 1 товару та не поставлено 1 одиницю товару, позивачем на підставі ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України та пункту 9.2 Договору нараховано відповідачеві пеню в розмірі 539340,00 грн та штраф в розмірі 623000,00 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасної поставки товару, передбаченого умовами Договору, відсутності боргу з оплати штрафних санкцій.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині постачання товару покупцю - ДП «Медичні закупівлі України» у визначені Договором строки.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, даною нормою, що належить застосуванню до правовідносин сторін, пов`язаних із виконанням зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України, чітко встановлено розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відтак, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу, передбаченої пунктом 9.2 Договору.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 9.2 Договору пені і штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення ТОВ Інноваційна енергетика виконання договірних зобов`язань.

Суд також зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Правова позиція щодо можливості застосування пені та штрафу за порушення будь - яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, викладена в постанові Верхового Суду від 19.09.2019 року у справі № 904/5770/18, від 17.09.2020 року у справі №922/3548/19.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З матеріалів справи судом встановлено, що враховуючи пункт 9.2. Договору, в період прострочення зобов`язання поставки Товару з 16 червня 2023 року по 01 серпня 2023 року включно, вартість продукції, що не поставлена становить 8 900 000,00 грн.

Відповідно до пункту 9.2. Договору розмір пені складає 0,1 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення.

Сума пені за кожен день прострочення - 8 900,00 грн (8 900 000,00 грн * 0,1%). Позивачем пеня нарахована за період з 16.06.2023 по 01.08.2023 включно (47 днів). Сума пені 418 300,00 грн (8 900,00 грн. *47 днів)

В період прострочення зобов`язання за Договором з 02 серпня 2023 року по 15 грудня 2023 року включно, залишок не переданого (не поставленого) Товару складає 1 одиницю вартістю 890 000,00 грн.

Відповідно до пункту 9.2. Договору розмір пені складає 0,1 % від ціни не переданого Товару. Сума пені за кожен день прострочення 890,00 грн (890 000,00 грн * 0,1%).

Позивач, з урахуванням ст. 232 ГК України, нарахував відповідачу пеню за непоставлений Товар за період з 02.08.2023 по 15.12.2023 включно (136 днів). Сума пені 121 040, 00 грн (890,00 грн. * 136 днів).

Позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 623 000,00 грн (8 900 000,00 грн*7%).

Загальна сума неустойки (пені та штрафу) за не поставлений товар, а також за прострочення поставки Товару за заявкою на поставку №1 від 06 червня 2023 року до Договору складає 1 162 340,00 грн (з яких пеня - 539340,00 грн (418 300,00 грн +121 040, 00 грн), штраф - 623 000,00 грн).

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір останньої, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 539340,00 грн підлягають задоволенню в заявлених позивачем сумах.

Також за результатами перевірки нарахування позивачем заявленого до стягнення 7% штрафу за поставку товару із простроченням понад 30 днів судом встановлено, що його розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 623 000,00 грн підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів у справі, відповідачем не було надано суду достатньо доказів які б довели ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача звертає увагу суду на те, що відповідачем вжито всі залежні від нього заходи щодо поставки товару в найкоротші строки, тому з урахуванням зазначеного, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, укладаючи Договір про закупівлю № 09/49-04/2023 від 12 квітня 2023 року з умовами щодо сплати пені та штрафу (пункт 9.2.), у випадку порушення взятих на себе зобов`язань та застосування майнової відповідальності, відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання відповідно з погодженими у договорі умовами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інноваційна енергетика (вул. Смілянська, 80, оф. 22, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 39378724) на користь Державного підприємства Медичні закупівлі України (вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 42574629, Україна, НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Державний експортно-імпортний банк України, адреса банку: вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, Україна SWIFT: EXBSUAUX) суму попередньої оплати в розмірі 890000,00 грн, 22308,75 грн інфляційних, 26447,97 грн 3 % річних, 539 340,00 грн пені, 623 000,00 грн штрафу, 31119,73 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 26 грудня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз