Рішення

від 18.12.2024 по справі 926/1610/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/1610/24

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк С.О., за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ

до приватного підприємства Прен Віжн Груп, м. Миколаїв

про стягнення неустойки в сумі 1 515 561,62 грн.

представники сторін не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства Укрекопроект про стягнення неустойки в сумі 1 043 641,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №636 від 25.01.2019 в частині своєчасного повернення орендованого майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 справу №926/1610/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2024.

09.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про зміну найменування та адреси відповідача.

Судове засідання, призначене на 17.07.2024 о 11:30 год не відбулось у зв`язку з знеструмленням електромережі Господарського суду Чернівецької області, що підтверджується Актом щодо знеструмлення електромережі суду.

Ухвалою від 17.07.2024 призначено підготовче судове засідання на 10.09.2024.

Ухвалою від 10.09.2024 задоволено заяву позивача про зміну найменування та адреси відповідача від 09.07.2024, замінено найменування та адресу юридичної особи відповідача з приватного підприємства Укрекопроект (08637, Київська обл., Васильківський р-н., с. Погреби, вул. Центральна, 15, код ЄДРПОУ 33124842) на приватне підприємство Прен Віжн Груп (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр. Героїв України, 13, код ЄДРПОУ 33124842), відкладено підготовче судове засідання на 01.10.2024.

30.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Позивачем здійснено донарахування суми неустойки по договору оренди №636. Як наслідок, позивач просить стягнути з відповідача неустойку по договору оренди №636 від 25.01.2019 за період з 30.10.2021 по 26.09.2024 в сумі 1 515 561,62 грн.

Ухвалою від 01.10.2024 прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 27.09.2024 до розгляду, відкладено підготовче судове засідання на 29.10.2024.

24.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про повернення надміру сплаченої суми судового збору.

Ухвалою від 29.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.11.2024.

Ухвалою від 28.11.2024 відкладено розгляд справи по суті на 18.12.2024.

18.12.2024 представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно довідок про доставку електронного листа ухвали суду з повідомленням про дату, час і місце судового засідання доставлені до електронного кабінету відповідача.

Довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).

Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).

Окрім того, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно наявних у матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копій ухвал суду відповідачу повернулися із зазначенням «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

25.01.2019 р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, як Орендодавцем, та Приватним підприємством «Укрекопроект», як Орендарем, укладено договір оренди №636 нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових приміщень в будинку (літ.А), загальною площею 341,5 кв.м. (в т.ч. приміщення III поверху (14-1) - (14-10) площею 166,2 кв.м; приміщення мансарди (18-1) - (18-12) площею 175,3 кв.м), розміщеного за адресою: м. Чернівці, Центральна площа, 4, що перебуває на балансі Чернівецької філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція».

Майно передане в оренду по акту приймання-передавання від 25.01.2019р., з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи.

Розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку (жовтень 2019 року) становить без ПДВ - 18241,76 грн. (п.3.1. договору оренди).

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна, який підписується Балансоутримувачем та Орендарем за участю Орендодавця.

Зазначений Договір, відповідно до п.10.1 Розділу 10, укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.01.2019р. по 24.12.2021р. включно.

Згідно п. 5.3. Розділу 5 «Обов`язки Орендаря» договору визначений обов`язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Водночас, обов`язок сплати орендної плати, визначений ст.ст. 759, 762 ЦК України, ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ІХ (чинний на момент укладення договору), а також ч.4 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за №157-ІХ, що введений в дію з 01.02.2020р.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ч.1 ст.530 ЦК України.

В порушення вищевказаних правових норм та положень Договору оренди з жовтня 2019 року орендна плата ПП «Укрекопроект» по договору оренди №636 від 25.01.2019 не сплачувалась.

Згідно ст.782 ЦК Орендодавець має право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар (наймач) не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

В разі відмови наймодавця від договору оренди (найму) договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Згідно трекінгу відправлень з офіційного сайту АТ «Укрпошта», 29.10.2021 року приватному підприємству «Укрекопроект» вручено поштове відправлення № 5800110035173, відповідно до якого Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях надіслано орендарю повідомлення № 11-122-01806 від 28.09.2021 р. про відмову від договору оренди (найму) № 636 від 25.01.2019 р. (на підставі ст. 782 ЦК України).

Отже, дію договору оренди №636 від 25.01.2019 р. припинено 29.10.2021 р.

Проте, ПП «Укрекопроект» після отримання вищезазначеного листа органу приватизації, не було повернуто орендоване приміщення за актом приймання-передавання балансоутримувачу майна.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

У відповідності до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 2.4. Договору оренди №636 у разі припинення цього договору, майно повертається орендарем протягом 3-ох (трьох) робочих днів балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець) за актом приймання-передавання. Майно вважається поверненим орендарем балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець) з моменту підписання ними акта приймання-передавання. Орендар у триденний термін з моменту підписання акту приймання-передавання (при поверненні майна) повинен надати орендодавцю один примірник акту приймання-передавання підписаного з балансоутримувачем (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець).

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 785 ЦК України визначено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 9.5. Договору оренди №636 у разі, якщо орендар не виконує обов`язку щодо своєчасного повернення майна по акту приймання-передачі, то орендар сплачує орендодавцю неустойку, без обмеження будь-якими строками, в розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення по день фактичного звільнення орендованого майна.

Враховуючи викладене, у зв`язку із неналежним виконанням ПП «Укрекопроект» умов договору оренди щодо своєчасного повернення орендованого майна, регіональним відділенням ФДМУ на підставі ст. 785 ЦК України та п. 9.5. договору оренди №636 нараховано відповідачу неустойку в розмірі 1 515 561,62 грн. з 30.10.2021 року по 26.09.2024 р.

Судом перевірено розрахунок позивача, який є вірним, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, 24.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про повернення надміру сплаченої суми судового збору.

Розглянувши заяву позивача про повернення надміру сплаченої суми судового збору від 24.10.2024, суд зазначає наступне.

Позивач у вказаному клопотанні просить повернути судовий збір в сумі 6551,89 грн. у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду сплатив судовий збір в розмірі 15 654,63 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 189 від 14.05.2024 та №225 від 05.06.2024.

В подальшому відповідно до заяви від 27.09.2024 позивач збільшив розмір позовних вимог до 1 515 561,62 грн.

У зв`язку з збільшенням розміру позовних вимог позивачем згідно платіжної інструкції №703 від 15.12.2023 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., згідно платіжної інструкції №705 від 15.12.2023 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., та згідно платіжної інструкції №706 від 15.12.2023 сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., на загальну суму 9084,00 грн.

Як наслідок, загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 24738,63 грн.

З врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог загальна сума майнових вимог позивача становить1 515 561,62 грн.

Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір в сумі 18186,74 грн.

Отже, позивач здійснив переплату судового збору в розмірі 6551,89 грн. (24738,63 грн. - 18186,74 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

На підставі викладеного, у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 6551,89 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву позивача про повернення надміру сплаченої суми судового збору від 24.10.2024.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Прен Віжн Груп (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр. Героїв України, 13, код ЄДРПОУ 33124842) на користь Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875) 1 515 561,62 грн. неустойки, в дохід Державного бюджету України, за наступними реквізитами: Чернів.ГУК/ Чернівецький р-н/, 22080200, код ЄДРПОУ 37836095, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку IBAN) UА668999980313080093000024407.

4. Стягнути з Прен Віжн Груп (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, пр. Героїв України, 13, код ЄДРПОУ 33124842) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (вул. Василіянок, 48, м.Івано- Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42891875) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 18 186,74 грн., за наступними реквізитами: отримувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Код 42891875, Банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UА338201720343140002000142097, МФО 820172.

5. Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код ЄДРПОУ 42891875) з Державного бюджету України сплачений згідно з платіжних інструкцій №703 від 15.12.2023, №705 від 15.12.2023, №706 від 15.12.2023 судовий збір в сумі 6551,89 грн., за наступними реквізитами: отримувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, код 42891875, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA338201720343140002000142097, МФО 820172.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2024 року.

Суддя С.О.Миронюк