Ухвала

від 19.12.2024 по справі 910/12309/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12309/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Студенця В. І,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Стасюк С. В.

від 18 квітня 2024 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюка О. М., Майданевича А. Г., Ткаченка Б. О.

від 06 серпня 2024 року (повний текст складений 09 вересня 2024 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000"

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним та скасування наказу,

за участю представників:

від позивача: Леонов К. Ю.

від відповідача: Рєпкін Н. І.

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправним та скасування в повному обсязі наказу Міністерства юстиції України від 12 липня 2023 року № 2539/5 «Про задоволення скарги», виданого на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03 липня 2023 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 02 травня 2023 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 травня 2023 року за № СК-1826-23;

- скасування реєстраційної дії Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 1003539950031005976 від 12 липня 2023 року, якою скасована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційна дія від 26 квітня 2023 року № 1003531070027005976 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведена державним реєстратором Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Власко Яною Валеріївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ є неправомірним, оскільки відповідач порушив строки розгляду скарги на рішення, дії державного реєстратора, встановлені частиною п`ятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію», в порушення пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, не повідомив позивача та заінтересованих осіб про розгляд скарги, прийняв рішення, оформлені спірний наказом, на підставі висновку колегії Мін`юсту, яка при формуванні свого висновку вийшла за межі своїх повноважень, надавши правову оцінку обставинам, що не можуть бути предметом розгляду скарг у сфері державної реєстрації, прийняв рішення, оформлені спірний наказом, на підставі висновків колегії Мін`юсту, які не ґрунтуються на нормах права, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать пункту 5 частини другої статті 30 та статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

2. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій по суті спору рішення та постанови, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд міста Києва рішенням від 18 квітня 2024 року у справі № 910/12309/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2024 року, позов задовольнив:

- визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 12 липня 2023 року № 2539/5 «Про задоволення скарги», виданий на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 03 липня 2023 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 02 травня 2023 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 травня 2023 року за № СК-1826-23.

- скасував реєстраційну дію Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 1003539950031005976 від 12 липня 2023 року, якою скасована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційна дія від 26 квітня 2023 року № 1003531070027005976 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведена державним реєстратором Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Власко Я. В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000". Стягнув з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" 5 368,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний наказ Міністерства юстиції України є незаконним, виданий з порушенням установленого порядку, оскільки:

- наданий для державної реєстрації протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" № 25/04-23 від 25 квітня 2023 року був підписаний у відповідності до вимог Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;

- державний реєстратор Власко Я. В. при розгляді наданого їй для державної реєстрації протоколу діяла в межах своїх повноважень, до яких закон не відносить перевірку (контроль) за тим, чи містять подані на реєстрацію документи відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність поданих на реєстрацію документів вимогам чинного законодавства покладається на осіб, які подали заяву щодо проведення такої реєстрації;

- в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" № 25/04-23 від 25 квітня 2023 року;

- повідомлення, розміщене на сайті Міністерства юстиції України, є неналежним повідомленням заінтересованих осіб у розумінні пунктів 10 та 12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, оскільки не містить інформації щодо підстав подання скарги, реєстраційних дій (рішень), які є предметом оскарження, та доводів скаржника, що унеможливлює реалізацію прав заінтересованої особи на надання своїх пояснень та заперечень.

Також суди дійшли висновку про те, що вчинена на спірного наказу реєстраційна дія № 1003539950031005976 від 12 липня 2023 року, якою скасована реєстраційна дія № 1003531070027005976 від 26 квітня 2023 року, також підлягає скасуванню, оскільки дана вимога позивача є похідною від вимоги про скасування наказу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Відповідач - Міністерство юстиції України у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень відповідач послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

1) неправильно застосували пункт 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 910/14536/22;

2) неправильно застосували частину четверту статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постанові від 18 серпня 2018 року у справі № 905/2382/17;

3) неправильно застосували статті 73 - 79 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 908/1879/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/694/21, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 640/9782/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, внаслідок чого не врахували наявні в матеріалах справи докази та порушили стандарти доказування;

4) не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 910/20357/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/2707/18, від 22 жовтня 2019 року ц справі № 923/876/16, від 03 листопада 2020 року у справі № 916/3133/17, від 28 липня 2022 року справі № 916/877/21, від 12 квітня 2018 року у справі № 914/1968/16.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та стосуються необхідності здійснення переоцінки доказів, що не є компетенцією суду касаційної інстанції. За твердженням позивача висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 910/14536/22, на які послався скаржник, є нерелевантними для цієї справи, оскільки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши касаційну скаргу, дослідивши наведені у ній відповідачем доводи та підстави касаційного оскарження, а також доводи позивача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Як уже зазначалося, відповідач оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2024 року у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.

Змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт. Якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), немає сенсу застосовувати суб`єктний критерій для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Так само не завжди для встановлення подібності правовідносин має значення і об`єктний критерій.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних положень процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, на які послався скаржник, з правовідносинами у справі, яка переглядається. При цьому така подібність оцінюється з урахуванням зазначених вище критеріїв та висновків Верховного Суду щодо застосування таких критеріїв подібності.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги відповідач вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про неналежність розміщеного відповідачем на своєму сайті повідомлення про розгляд скарги Андрія Семеновича на рішення, дії державного реєстратора та в обґрунтування цих доводів посилається на те, що суди попередніх інстанцій зробили цей висновок без урахування висновків Верховного Суду, викладених у:

- постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 910/14536/22 щодо застосування пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128,

- у постанові від 18 серпня 2018 року у справі № 905/2382/17 щодо застосування частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України,

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 908/1879/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/694/21, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 640/9782/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц щодо застосування статті 73 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Проаналізувавши ці висновки Верховного Суду, суд касаційної інстанції зазначає про те, що правовідносини у справах, в яких Верховний Суд сформував висновки, на які послався скаржник, є неподібними до правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі № 910/12309/23, що переглядається, з огляду на таке.

Як вбачається предметом спору у справі № 910/14536/22, як і у цій справі, що розглядається, є позовні вимоги до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, яким були скасовані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що стосувалися внесення змін до відомостей про юридичну особу, та про скасування реєстраційних дій, проведених після спірного наказу Мін`юсту.

Розглядаючи справу № 910/14536/22, суд апеляційної інстанції при дослідженні питання щодо повідомлення Мін`юстом позивача у справі № 910/14536/22 про розгляд скарги на дії державного реєстратора встановив, що позивач у справі був присутнім під час розгляду комісією Мін`юсту скарги на дії реєстратора, а отже не був позбавлений можливості надати свої усні пояснення по суті скарги, що могли вплинути на правильність рішення, або заявити клопотання про відкладення її розгляду. У зв`язку з цією обставиною Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що недоведення Мін`юстом обставин належного додаткового повідомлення, зокрема, заінтересованої сторони про розгляд скарги, яка об`єктивно могла реалізувати своє право на захист шляхом подання відповідних усних чи письмових пояснень в засіданні з розгляду скарги, де була присутньою, не може слугувати безумовною підставою для скасування наказу Мін`юсту.

Отже, Верховний Суд при формуванні зазначеного висновку виходив з тих фактичних обставин, що склалися між сторонами саме у зазначеній справі № 910/14536/22.

Однак, у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі № 910/12309/23, що розглядається, обставини присутності позивача чи інших зацікавлених осіб на засіданні комісії Мін`юсту з розгляду скарги на дії, рішення державного реєстратора відсутні.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 910/14536/22, виходив з інших фактичних обставин, ніж ті, що склалися у цій справі № 910/12309/23, з урахуванням тих конкретних обставин, що мали місце у зазначеній конкретній справі. Наведене не дає підстави вважати правовідносини в частині обставин повідомлення Мін`юстом про розгляд скарги на дії державного реєстратора у цих справах подібними, що виключає необхідність врахування висновків Верховного Суду у справі № 910/14536/22, зроблених щодо цих обставин, при вирішенні спору у цій справі № 910/12309/23.

Відповідач у касаційній скарзі також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 серпня 2018 року у справі № 905/2382/17, щодо застосування частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 908/1879/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/694/21, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 640/9782/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц щодо застосування статті 73 - 79 Господарського процесуального кодексу України. Однак, Верховний Суд вважає зазначені твердження скаржника необґрунтованими та не бере їх до уваги з огляду на таке.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у зазначених справах наведені саме в контексті його доводів про помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо неналежності розміщеного Міністерством юстиції України на своєму сайті повідомлення про розгляд скарги на рішення, дії державного реєстратора щодо вчинення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій стосовно зміни відомостей про юридичну особу.

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що правовідносини у справах № 905/2382/17, № 908/1879/17, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, 917/2101/17, № 129/1033/13-ц, № 910/694/21 та № 640/9782/21, на висновки Верховного Суду в яких послався скаржник, не стосуються визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, яким були скасовані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що стосувалися внесення змін до відомостей про юридичну особу, та не стосуються скасування реєстраційних дій, проведених після спірного наказу Мін`юсту. Постанови Верховного Суду у зазначених справах не містяться висновків щодо застосування статей 73 - 79, 165 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та / або Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.

Так, предметом спору у зазначених справах є вимоги:

- у справі № 905/2382/17 про стягнення неустойки та зобов`язання припинити дії, які порушують право позивача на майно шляхом повернення майна власнику;

- у справі № 908/1879/17 про зобов`язання виконати умови договору про закупівлю послуг та витребування у відповідача документів;

- у справі № 910/18036/17 про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки та про визнання договору припиненим;

- у справі № 917/1307/18 про зобов`язання виконати умови договору поставки, а саме: здійснити поставку товару та стягнення неустойки за порушення строку поставки товару;

- у справі № 902/761/18 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, орендної плати за землю та зобов`язання зі сплати земельного податку;

- у справі № 917/2101/17 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, вчиненого приватним нотаріусом на підставі іпотечного договору, яким здійснено реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, а також про витребування нерухомого майна з володіння на підставі статті 388 Цивільного кодексу України;

- у справі № 129/1033/13-ц про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства, про зобов`язання внести до державного реєстру зміни про керівника підприємства та про зобов`язання скасувати запис про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів;

- у справі № 640/9782/21 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення Митниці;

- у справі № 910/694/21 правовідносини хоча і стосуються скасування наказу Мін`юсту, однак оспорюваний у межах зазначеної справи наказ Мін`юсту стосувався скасування рішення державного реєстратора про внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто спірні правовідносини у справі № 910/694/21 не стосуються відносин у сфері державної реєстрації юридичних осіб, не стосуються вчинення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій щодо відомостей про юридичну особу.

З огляду на викладене, Верховний Суд, проаналізувавши характер спірних правовідносин у зазначених справах, наголошує на тому, що за суб`єктним складом, за об`єктом захисту порушених прав та / або інтересів, а також за своїм змістом (змістовний критерій) правовідносини у справах № 905/2382/17, № 908/1879/17, № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, 917/2101/17, № 129/1033/13-ц, № 910/694/21 та № 640/9782/21 є неподібними до правовідносин у цій справі № 910/12309/23, що розглядається, що виключає можливість та необхідність врахування при вирішенні спору у цій справі № 910/12309/23 висновків Верховного Суду, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 908/1879/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 16 листопада 2021 року у справі № 910/694/21, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 640/9782/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, на які послався скаржник.

Крім того, відповідач, посилаючись у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 73 - 79, 165 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про те, що суди не дослідили наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують здійснення відповідачем належного повідомлення позивача про розгляд скарги на дії реєстратора

Однак, Верховний Суд не бере до уваги зазначені доводи скаржника, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку обставинам повідомлення відповідачем позивача про розгляд скарги, а зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції, про що обґрунтовано зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає про те, що пункт 4 частини другої статті 287 у сукупності з положеннями частин першої та третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України не були визначені відповідачем підставою касаційного оскарження судових рішень.

Відповідач у касаційній скарзі також послався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 910/20357/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/2707/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 03 листопада 2020 року у справі № 916/3133/17, від 28 липня 2022 року у справі № 916/877/21, від 12 квітня 2018 року у справі № 914/1968/16.

Однак, як вбачається, предметом спору у зазначених справах були вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерних товариств / учасників товариств з обмеженою відповідальністю, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі, визнання права власності на частку у статутному капіталі. Однак, такі позовні вимоги не є предметом спору у цій справі № 910/12309/23, що розглядається. Міністерство юстиції України не було ні стороною, ні учасником зазначених справ. Правовідносини у справах № 910/20357/16, № 910/2707/18, № 923/876/16, № 916/3133/17, № 916/877/21, № 914/1968/16 не стосуються визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не стосуються відносин у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, за суб`єктним складом та за своїм змістом (суб`єктний та змістовний критерії) правовідносини у справах № 910/20357/16, № 910/2707/18, № 923/876/16, № 916/3133/17, № 916/877/21, № 914/1968/16 є іншими, ніж правовідносини у цій справі № 910/12309/23, тобто є неподібними до правовідносини у цій справі, що свідчить про нерелевантність висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 910/20357/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/2707/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 03 листопада 2020 року у справі № 916/3133/17, від 28 липня 2022 року у справі № 916/877/21, від 12 квітня 2018 року у справі № 914/1968/16, для цієї справи.

З огляду на викладене посилання позивача у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій зазначених висновків Верховного Суду є безпідставними, а наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою та не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи наведене касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2024 року підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею- доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою / ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведена правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 18 квітня 2024 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 серпня 2024 року у справі № 910/12309/23 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець