Рішення

від 23.12.2024 по справі 700/1097/23

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/1097/23

Номер провадження № 2/699/392/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Таран О.В., представника позивача КозловаО.В., представника відповідача адвоката Полежаки В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Фермерського господарства "Персть" до ОСОБА_1

про визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих же умовах,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від Черкаського апеляційного суду на підставі ухвали від 28.05.2024 у порядку ч. 1 ст. 26 ЦПК України надійшов позов Фермерського господарства "Персть" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих же умовах.

За змістом позовних вимог позивач просить визнати поновленим на той самий строк і на тих же самих умовах Договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Персть" від 30.12.2012, зареєстрований у Лисянському управлінні юстиції Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.10.2013 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 площею 3,61 га. Просить вирішити питання про стягнення судових витрат.

Указаний позов мотивований тим, що 30.12.2012 між ОСОБА_1 та ФГ «Персть» укладено Договір оренди землі. Відповідно до п. 12 Договору, в строкове платне користування передається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 площею 3,61 га, в адмінмежах Босівської сільської ради.

Згідно з п. 8 договору оренди землі, останній укладено строком на 10 (десять) років до 29.12.2022. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач стверджує, що протягом усього строку дії договору він добросовісно виконує свої обов`язки щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати.

У позові вказано, що 18.08.2022 позивач виплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 14432,00 грн та надав два екземпляри додаткової угоди про продовження строку договору вищевказаної земельної ділянки.

17.12.2022 орендар повторно направив орендодавцю додаткову угоду про продовження строку договору оренди землі від 30.12.2012.

29.12.2022 строк дії Договору закінчився, але позивач продовжує користуватися земельною ділянкою відповідача.

Позивач стверджує, що 19.09.2023 своїм листом (вих. № 07-09) він направив відповідачу ще одну пропозицію підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 30.12.2012. Лист вручено 22.09.2023.

Орендодавець проігнорувала всі пропозиції орендаря щодо підписання додаткових угод.

Позивач звертає увагу суду, що протягом місяця з дня закінчення строку оренди землі ФГ «Персть» не отримувало від ОСОБА_1 заперечень щодо поновлення договору оренди землі.

Ураховуючи відсутність протягом одного місяця заперечення проти такого користування та фактичне перебування земельної ділянки в користуванні позивача, позивач уважає, що договір оренди землі продовжив свою дію на тих самих умовах та на той саме строк.

Позивач вважає вищезазначені дії відповідача неправомірними та такими, що порушують чинне законодавство України і права фермерського господарства, тому звернулися до суду за захистом порушеного права.

Відповідач подаладо судувідзив напозовну заяву,у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що вона неодноразово до закінчення строку дії договору оренди землі від 30.12.2012 повідомляла позивача про своє небажання поновлювати договір оренди землі. 12.04.2021 відповідачка особисто вручила уповноваженій особі позивача ОСОБА_2 повідомлення про те, що не має наміру продовжувати з позивачем договірні відносини щодо оренди земельної ділянки та просила повернути її, так як планує сама займатися її обробітком. Також відповідачка надіслала позивачу лист від 20.05.2022 про небажання поновлення договору оренди, на що відповідач отримала відповідь від 07.07.2022 про те, що земельної ділянки з таким кадастровим номером не існує. Однак, відповідач зауважує, що кадастровий номер належної їй земельної ділянки був змінений і про це позивачу було відомо, як і про те, що відповідачка не бажає поновлення договору оренди.

Також відповідач зазначає, що не відповідає дійсності вказана в позовній заяві інформація про те, що 18.08.2022 позивач вручав відповідачу примірники додаткової угоди на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, а напис в розписці про отримання коштів за оренду за 2022 рік доповнений написом, якого насправді не було. Такі розписки були складені в двох ідентичних екземплярах, другий з яких зберігається у відповідача.

Також відповідачка заперечує факт направлення позивачем 17.12.2022 їй додаткової угоди. Уважає, що позивач не дотримався вимог законодавства щодо поновлення договору оренди землі, а тому мав повернути земельну ділянку відповідачу, однак цього не зробив. Також у відзиві відповідач повідомила, що планує понести витрати на правничу допомогу адвоката у справі в розмірі 20000,00 грн та надала орієнтовний розрахунок таких витрат.

Ухвалою суду від 20.06.2024 прийнято до провадження цю цивільну справу, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження .

Ухвалою суду від 30.10.2024 за заявою позивача забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 укладати договори оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Ухвалою суду від 30.10.2024 призначено справу до судового розгляду на 06.12.2024.

За заявою сторони позивача судове засідання було відкладене на 23.12.2024.

У день засідання 23.12.2024 через Електронний суд надійшла заява сторони позивача про повернення до підготовчого провадження, яка аргументована тим, що засновнику позивача надходили погрози у зв`язку з тим, що позивач не повертає спірну земельну ділянку. За фактом погроз була подана заява про реєстрацію кримінального провадження. До заяви були додані копії двох документів заява про вчинення злочину від 04.12.2024 та довідка про факт звернення із такою заявою до правоохоронних органів.

У судове засідання з`явилися представники сторін.

Представник позивача Козлов О.В. підтримав подану ним заяву про повернення до підготовчого провадження, оскільки після закриття стадії підготовчого провадження приєднання документів до справи не передбачено процесуальним законом. На запитання суду відповів, що можливість повернення до підготовчого провадження також не передбачена нормами ЦПК України, однак Верховний Суд зазначав, що з метою приєднання нових доказів, які мають важливе значення для справи та не були подані до закриття підготовчого провадження, таке повернення до попередньої стадії є допустимим.

На уточнююче запитання суду представник позивача повідомив, що метою подання цієї заяви є не саме по собі повернення до стадії підготовчого провадження, а лише приєднання доказів (щодо погроз та звернення до правоохоронних органів за цим фактом), яких не існувало на момент закриття підготовчого провадження.

Представник відповідача заперечував щодо повернення до стадії підготовчого провадження, однак не заперечував щодо приєднання поданих документів до справи у якості доказів на цій стадії провадження (до початку оголошення вступного слова позивача).

Ураховуючи, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, а засідання у справи відкладаються за ініціативою сторони позивача, беручи до уваги, що метою сторони позивача є приєднання додаткових доказів, а сторона відповідача щодо цього не заперечувала, суд дійшов висновку про недоцільність повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки це суттєво збільшить строки розгляду справи, що є порушенням принципу розгляду справи у розумні строки.

При цьому суд врахував, що чинне законодавство не передбачає повернення до попередньої стадії судового провадження, однак дозволяє долучати додаткові докази до справи у разі наявності об`єктивних перешкод чи неможливості подання таких доказі у встановлений законом строк.

Протокольною ухвалою суд постановив приєднати подані стороною позивача 23.12.2024 додаткові докази та враховувати їх при ухваленні рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача позов не визнав у повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи суд установив таке.

30.12.2012 між орендодавцем ОСОБА_1 та ФГ "Персть" укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передала в оренду орендарю земельну ділянку площею 3,61 га з кадастровим номером 7122880400030010475 на строк 10 років до 29.12.2022.

Згідно з п. 8 Договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.43 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Актом передачі та прийому земельної ділянки від 30.12.2012 підтверджено факт передачі відповідачем позивачу земельної ділянки в оренду.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.09.2013 №10046818 відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №960129 від 04.03.2008.

Однак в Державному акті серії ЯД №960129 від 04.03.2008 зазначено інший кадастровий номер цієї земельної ділянки - 7122880400:03:000:0475.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №10409898 07.10.2013 зареєстровано речове право відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 - право оренди позивача строком до 22.12.2022.

Позивач надав копію розписки ОСОБА_1 такого змісту "Орендодавець ОСОБА_1 отримала орендну плату за пай 2022 рік у сумі 14432,00 грн від ФГ "Персть", додат. угоди. 18.08.2022р. ОСОБА_1 . Підпис, 18.08.2022 р. ОСОБА_2 . Підпис".

Суд зауважує, що у цій розписці слова "додат. угоди" явно відрізняються від основного тексту як розміром букв так і манерою їх написання.

Оскільки у суду виникли сумніви щодо відповідності наданої копії оригіналу, на що звертала увагу сторона відповідача у відзиві на позовну заяву та під час судового розгляду, суд просив надати сторону позивача оригінал цієї розписки для огляду.

Однак представник позивача на вимогу суду оригінал вказаної розписки не надав.

Також позивач надав суду копію Додаткової угоди до договору оренди землі від 30.12.2012, датовану 18.08.2022, але не підписану сторонами, та копію накладної Укрпошти №1930101723373 від 20.12.2012, згідно з якою ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 відправлення вагою 0,02 кг.

Опис вкладення цього відправлення та докази його вручення адресату матеріали справи не мітять.

Позивач як доказ подав копію свого листа до відповідача від 19.09.2023 з вимогою припинити зволікати з підписанням додаткової угоди про продовження договору оренди землі.

Сторона відповідача надала суду державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №960129 від 04.03.2008, з якого вбачається, що відповідачка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:000:0475. Передостання група цифр в кадастровому номері «000» відрізняється від передостанньої групи цифр «001» в кадастровому номері земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.09.2013 на підставі цього ж державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №960129 від 04.03.2008.

З наданої на запит відповідача довідки Відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру вбачається, що розпорядженням голови райдержадміністрації з 28.08.2008 № 196 змінено кадастровий номер земельної ділянки 7122880400:03:000:0475 на номер 7122880400:03:001:0475.

Відповідач надала суду копію своєї заяви до позивача від 12.04.2021 про те, що вона не бажає поновлювати строк дії договору оренди земельної ділянки №7122880400030000475.

На цей лист позивач надав відповідачу відповідь від 07.07.2022 за вих №01-07 про те, що лист відповідачки не може бути врахований позивачем при веденні господарської діяльності з огляду на те, що земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:000:0475 не існує і позивач її не орендує.

Також відповідач ОСОБА_1 надала копію своєї розписки такого змісту "Орендодавець ОСОБА_1 отримала орендну плату за пай 2022 рік у сумі 14432,00 грн від ФГ "Персть" 18.08.2022р. ОСОБА_1 . Підпис, 18.08.2022 р. ОСОБА_2 . Підпис".

У цій розписці слова "додат. угоди" відсутні.

Згідно з довіреністю від 11.03.2021 ОСОБА_2 - засновник Фермерського господарства "Персть".

Представник позивача надав копію складеної ОСОБА_3 заяви про злочин від 04.12.2024 та копію довідки про те, що її заява зареєстрована у правоохоронному органі. Указані документи не стосуються предмета спору та не є належними доказами у цій справі.

Вирішуючи вказаний спір суд ураховує таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) (пункт 148)).

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Позивач просить суд визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі, укладений між та ФГ «Персть» від 30.12.2012 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475, яка розташована за межами с. Босівка Звенигородського району Черкаської області.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода, згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21)).

Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).

Суд також враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 923/527/19, та виходить з того, що оскільки за частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.

У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частина восьма статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлює строк, зі спливом якого право сторони на поновлення договору оренди вважатиметься порушеним у випадку відмови або зволікання іншої сторони з укладенням додаткової угоди.

Натомість ефективно захистити це право шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд може лише в межах строку, на який цей договір може бути поновлений.

По завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішення суду або констатуватиме юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінюватиме умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі). У першому випадку рішення суду не буде спрямоване на ефективний захист права, у другому - не відповідатиме нормі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) зазначено, що якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76, 77)).

Отже, суд вважає, що позивач пред`явив цей позов, обравши неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки просив суд захистити його права на поновлення договору оренди землі з вимогою визнати такий договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що не призведе до відновлення його прав, а потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав. Указане є самостійною підставою для відмови в позові.

Ураховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити з підстави обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав.

Відповідно до ч.9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються - на позивача. Отже судовий збір та витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Під час судового розгляду, до судових дебатів, представник відповідача повідомив, що має намір протягом п`яти днів звернутися із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства "Персть" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих же умовах - відмовити.

Понесені позивачем судові витрати - залишити за позивачем.

Скасувати вжиті ухвалою суду від 30.10.2024 заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 укладати договори оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122880400:03:001:0475 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фермерське господарство "Персть", ЄДРПОУ 31803708, адреса місцезнаходження - с. Босівка, Звенигородський район, Черкаська область, 19341, інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.

Повний текст рішення складено 26.12.2024.

СуддяЛітвінова Г.М.