Рішення

від 26.12.2024 по справі 757/11619/24-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 757/11619/24-ц

пр. № 2/759/4993/24

26 грудня 2024 року м.Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український незалежний інститут судових експертиз", третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій щодо відкриття експертного провадження № 305/11-2023 та проведення експертизи,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український незалежний інститут судових експертиз» (далі - ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз») про визнання протиправними дій щодо відкриття експертного провадження № 305/11-2023 та проведення експертизи, у якому просив:

визнати протиправними дії ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» щодо відкриття експертного провадження № 305/11-2023;

визнати незаконним проведення обстеження ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» об`єкту дослідження, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 ;

визнати незаконним та скасувати висновок експерта ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз», який було зроблено за матеріалами експертного провадження № 305/11-2023.

Свої вимоги мотивував тим, що позивач ОСОБА_1 є власником зазначеної земельної ділянки на підставі державного акта серії КВ № 122541 від 24 травня 2004 року, що також підтверджується Інформаційною довідкою від 03 березня 2024 року з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Позивач зазначив, що 28 листопада 2023 року він отримав особисто від ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» повідомлення про відкриття експертного провадження № 305/11-2023 та клопотання про обстеження об`єктів дослідження (а саме земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:75:774:0024 та 8000000000:75:774:0023), яке повинно було відбутися 24 листопада 2023 року орієнтовно з 11.00 години. Тобто на час отримання повідомлення обстеження вже відбулось без його згоди, оскільки експертом була вказана завідомо невірна адреса (індекс), а тому позивач не зміг вчасно отримати це клопотання і вчасно на нього зреагувати.

У клопотанні про обстеження об`єктів дослідження від 15 листопада 2023 року, яке позивач отримав лише 28 листопада 2023 року, судовим експертом Людмилою Коваленко зазначено, що забезпечити належні умови праці та безперешкодний доступ до об`єктів дослідження земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:75:774:0024, 8000000000:75:774:0023, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та діл. 58 (с/т Метробудівець-1), яке відбудеться 24 листопада 2023 року орієнтовно з 11-00.

Отже, на думку позивача, експерт з ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз», який без його особистого дозволу на його земельній ділянці проводив обстеження, порушив статті 316-321, 325 та стаття 386 ЦК України - право приватної класності.

Також позивач вважає, що договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» щодо проведення земельно-технічної експертизи земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024, зареєстрованої на праві приватної власності на ім`я позивача, а не замовника експертизи, укладений з порушенням норм чинного законодавства.

Оскільки ОСОБА_2 не пред`явив документи на право власності на земельну ділянку 8000000000:75:774:0024, а позивач офіційної згоди на обстеження цієї земельної ділянки не давав, ця земельно-технічна експертиза проведена незаконно та з порушенням норм чинного законодавства. Без згоди власника може бути проведена лише експертиза, яка призначена ухвалою суду.

З метою досудового врегулювання спору, 20 грудня 2023 року позивач звернувся із заявою про надання інформації до директора ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз». У цій заяві просив вказати, на яких підставах ОСОБА_2 , який зареєстрований у АДРЕСА_3 , проводить земельно-технічну експертизу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024, яка належить ОСОБА_1 . Власниками сусідніх земельних ділянок, згідно з кадастровим планом земельної ділянки 8000000000:75:774:0024 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також просив надати йому копію матеріалів експертного провадження № 305/11-2023 та судову ухвалу про призначення земельно-технічної експертизи на його приватній власності, а саме земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024. Просив зазначити підстави для проведення земельно-технічної експертизи на ділянках з кадастровими номерами 8000000000:75:774:0024 та 8000000000:75:774:0023 та відкриття експертного провадження № 305/11-2023 судовим експертом Людмилою Коваленко.

У січні 2024 року позивач отримав відповідь від 17 січня 2024 року № 565 на свою заяву з ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» про те, що всі питання слід вирішувати з ОСОБА_2 .

Позивач зазначив, що категорично не погодився з відповіддю директора інституту та вважає протиправними дії ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» стосовно відкриття експертного провадження № 305/11-2023, а саму експертизу незаконною, проведеною з порушенням норм чинного законодавства.

Вважає, що на порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) клопотання про обстеження об`єктів дослідження позивач отримав вже після того, як відбулось саме обстеження.

Чинним законодавством не передбачено, що повідомлення чи дописи у вайбері є такими, що свідчать про отримання особою інформації. Проте навіть таке повідомлення у вайбері позивач не отримав.

02 лютого 2024 року позивач також з метою досудового урегулювання звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на діяльність ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз», проте відповіді не отримав.

Отже, позивач вважає, що призначення експертизи ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» для проведення обстеження на його земельній ділянці без його дозволу, є порушенням статей 316-321, 325 та 386 ЦК України, що регулюють право приватної власності.

Така дія також суперечить статті 7 Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а саме пунктам 2.1 розділу ІІ, пунктами 4.1, 4.3 розділу IV, а також пунктом 6.1 розділу II (в редакції наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10 січня 2019 року) та пунктами 6.1.2 та 6.1.3.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» про визнання протиправними дій щодо відкриття експертного провадження № 305/11-2023 та проведення експертизи передано на розгляд за підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва (а. с. 65-66).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 30.07.2024 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 75-76).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» про визнання протиправними дій щодо відкриття експертного провадження № 305/11-2023 та проведення експертизи залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних у ній недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали суду (а. с. 77-79).

У серпні 2024 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків та уточнена позовна заява, яка є аналогічною вже поданій позовній заяві (а. с. 82-102).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 103-104).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково.

Витребувано з ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» висновок експерта від 13 лютого 2024 року за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 305/11-2023, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 . В іншій частині клопотання залишено без задоволення (а. с. 111).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про вступ у справу як третьої особи задоволено.

Залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» про визнання протиправними дій щодо відкриття експертного провадження № 305/11-2023 та проведення експертизи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Роз`яснено ОСОБА_2 , що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 ЦПК України (а. с. 122-123).

30 вересня 2024 року до суду від директора ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що з супровідним листом та клопотанням про обстеження об`єктів дослідження ОСОБА_1 був завчасно ознайомлений, оскільки в додатку «Вайбер» це повідомлення було відразу переглянуте, та саме цей номер, на який було відправлено повідомлення, є актуальним, оскільки саме його, як засіб зв`язку, позивач зазначає також і в позовній заяві.

На території земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , експерт обстеження не проводив, на територію земельної ділянки не потрапляв та право власності не порушував. При цьому, коли експертом здійснювалося обстеження, ОСОБА_1 перебував на території своєї земельної ділянки і бачив, як експерт проводить обстеження, а геодезист проводив топографо-геодезичні роботи з території земельної ділянки ОСОБА_2 та з земель загального користування.

Також, знаючи про проведення цього обстеження та перебуваючи під час цього обстеження на своїй земельній ділянці, позивач мав повне право викликати поліцію, якщо б дійсно було порушено його право власності, чого він не зробив, адже факт порушення права відсутній.

Оскільки доступу до земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:774:0024 не було надано, проводились топографо-геодезичні роботи та обстеження земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:774:0023, яка належить ОСОБА_2 , та з територій земель загального користування.

Експерт діяв відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють проведення експертиз та експертних досліджень, за межі своїх повноважень не виходив та особисто провів повне дослідження та надав обґрунтований та об`єктивний висновок на поставлені питання, при цьому не порушуючи право власності суміжних землекористувачів.

Відповідач зазначив, що замовник цього дослідження ОСОБА_2 скористався своїм правом та подав цей висновок до Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/8659/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

02 жовтня 2024 року надійшла відповідь на відзив, у якому ОСОБА_1 підтримав свою позовну заяву та просив її задовольнити, мотивуючи це тим, що відзив є необґрунтованим. Зазначив, що незалежно від того чи знаходився експерт фізично на земельній ділянці, факт проведення дослідження без дозволу власника та без законного рішення є порушеннями права власності позивача. Замовником дослідження є особа, яка не має прав на ділянку позивача. Повідомлення у вайбері не є належним повідомленням відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки воно не містить офіційного підтвердження отримання та згоди на проведення експертизи. Висновок експерта, отриманий у рамках цього дослідження, не може бути використаний у суді, оскільки експертиза проведена з порушенням норм чинного законодавства, а саме без дозволу власника земельної ділянки, жодних договорів між ОСОБА_1 та ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» укладено не було.

23 жовтня 2024 року надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , подані його представником ОСОБА_6 (а.с.156-165), в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути судові витрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024, площею 0,0424 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом серії КВ № 122541 від 24 травня 2004 року та Інформаційною довідкою від 03 березня 2024 року з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а. с. 17, 18, 19-20, 21-22).

Листом від 15 листопада 2023 року директор ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про реєстрацію експертного провадження за № 305/11-2023 на підставі заяви ОСОБА_2 разом з клопотанням експерта про обстеження об`єктів дослідження.

Судовий експерт ОСОБА_7 просив забезпечити належні умови праці та безперешкодний доступ до об`єктів дослідження (земельних ділянок за кадастровими номерами 8000000000:75:774:0024, 8000000000:75:774:0023, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31-34).

20 грудня 2023 року позивач звернувся із заявою про надання інформації до директора ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз». У цій заяві просив вказати, на яких підставах ОСОБА_2 , який зареєстрований у АДРЕСА_3 , проводить земельно-технічну експертизу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024, яка належить ОСОБА_1 . Власниками сусідніх земельних ділянок, згідно з кадастровим планом земельної ділянки 8000000000:75:774:0024 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також просив надати йому копію матеріалів експертного провадження № 305/11-2023 та судову ухвалу про призначення земельно-технічної експертизи на його приватній власності, а саме земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:774:0024. Просив зазначити підстави для проведення земельно-технічної експертизи на ділянках з кадастровими номерами 8000000000:75:774:0024 та 8000000000:75:774:0023 та відкриття експертного провадження № 305/11-2023 судовим експертом Людмилою Коваленко (а. с. 35-40).

У січні 2024 року позивач отримав відповідь від 17 січня 2024 року № 565 на свою заяву від ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» про те, що всі питання слід вирішувати з ОСОБА_2 (а. с. 41-46).

02 лютого 2024 року позивач також з метою досудового урегулювання звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на діяльність ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» (а. с. 52, 53, 54-60).

13 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернувся до директора ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» із заявою про проведення земельно-технічного дослідження (а. с. 133).

13 листопада 2023 року між ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» та ОСОБА_2 укладено договір № 127/11-2023 про виконання земельно-технічного дослідження (а. с. 132).

До відзиву на позовну заяву ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз» надало скриншот з додатку вайбер про отримання ОСОБА_1 супровідного листа і клопотання про обстеження та інформування про дату та час обстеження (а. с. 134).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Щодо оскарження дій судового експерта під час складання висновку

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя в Україні незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки, визначені у Законі України «Про судову експертизу».

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (стаття 3 Закону України «Про судову експертизу»).

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону (частина п`ята статті 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний: 1) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок; 2) на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз`яснення щодо даного ним висновку; 3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Інші обов`язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності (частина перша статті 14 Закону України «Про судову експертизу»).

Порядок притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності передбачений Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2015 року № 301/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за № 249/26694 (далі - Положення).

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 826/2169/17 зазначив, що:

«66. Експертне забезпечення правосуддя є одним із завдань Міністерства юстиції України згідно з пунктом 3 Положення про його діяльність, затвердженого Указом Президента від 06 квітня 2011 року № 395/2011.

67. Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань згідно з підпунктами 52-56 пункту 4 зазначеного Положення про його діяльність забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України; присвоює кваліфікацію судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, видає свідоцтво встановленого зразка та здійснює контроль за їх діяльністю; зупиняє дію або анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; забезпечує ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз; спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін`юсту України, здійснює нормативно-методичне забезпечення їх діяльності.

68. Отже, спеціальним державним органом, який забезпечує розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих експертних установ, є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України.

69. Розгляд питань дисциплінарної відповідальності судового експерта включає з`ясування усіх обставин стверджуваного порушення, їх оцінку, визначення усіх елементів складу дисциплінарного правопорушення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та обрання конкретного її виду та міри. Ці питання перебувають у виключній компетенції Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. При цьому, оцінюючи обставини, Комісія має право на власний розсуд визначити вид і зміст рішення, яке приймається. Такі повноваження Комісії є дискреційними.

71. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалювати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем».

Тож оскарження дій судового експерта передбачено у позасудовому порядку, до уповноваженого органу, яким є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України, а суд не може перебирати на себе такі повноваження, тому такі вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позивач скористався своїм правом та звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на діяльність ТОВ «Український незалежний інститут судових експертиз».

Проте в матеріалах справи відповідь на скаргу відсутня.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 826/2169/17 також наголосив, що:

«Особа реалізує своє право на звернення зі скаргою з моменту подання такої скарги. Праву на скаргу кореспондує обов`язок відповідного органу розглянути скаргу, вирішити її і повідомити заявника про результат. Невиконання цих обов`язків порушує право особи на скаргу, яке може бути захищене в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, право на скаргу не включає в себе «право» на задоволення скарги. Не усі скарги є обґрунтованими і не усі обґрунтовані скарги потребують саме такого реагування, яке вимагає заявник. Характер реагування на скаргу визначається органом, який її розглядає, у межах повноважень, визначених законом.

Заявник може залишитися не задоволений результатом розгляду скарги. Проте, це не свідчить про протиправність дій, пов`язаних із розглядом скарги, і порушення прав та інтересів заявника з боку суб`єкта владних повноважень».

Звернення учасника справи до Міністерства юстиції України з оскарження дій судового експерта під час проведення експертного дослідження та оскарження самого висновку експерта є дієвим механізмом, за допомогою якого учасник справи може поставити під сумнів повноту, достовірність та об`єктивність експертизи, що може істотно вплинути на ухвалення судом рішення у справі, у межах якої судовий експерт здійснював експертне дослідження.

Тож звернення заявника до суду з позовом про оскарження дій судового експерта під час здійснення експертного дослідження по суті є спробою позивача домогтися повторної оцінки дій судового експерта під час здійснення ним своїх повноважень.

Водночас аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність судового експерта, дає підстави для висновку, що оскарження дій експерта під час проведення експертного дослідження та складення відповідного висновку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже чинним законодавством передбачено позасудовий порядок оскарження таких дій та висновків, яким скористався заявник.

Щодо визнання незаконним та скасування висновку експерта

Доводи позовної заяви свідчать про незгоду позивача з висновком експерта, який проведений за матеріалами експертного провадження № 305/11-2023, який був проведений та наданий третьою особою як доказ в межах іншої цивільної справи № 759/8659/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання знесення незаконно побудований будинок та паркан.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно із статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тож висновок судового експерта для суду не є обов`язковим і оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, висновок судового експерта є доказом в конкретній справі і має значення лише для неї. Судова оцінка висновку відбувається в межах певного судового процесу. Встановивши недоліки судової експертизи, суд має право відреагувати на них, зокрема, призначити повторну або додаткову судову експертизу.

З огляду на зміст та призначення висновку експерта, передумови та мету його отримання, висновок експерта формувався для конкретної справи, яка перебуває на розгляді у суді, цьому доказу під час вирішення конкретної справи буде надана відповідна оцінка у сукупності з іншими доказами у справі.

Отже, у суду немає підстав вдаватися до розгляду суті вимог про визнання недійсним спірного висновку експерта.

Учасники справи мають право викладати суду заперечення щодо висновку експерта на загальних підставах у межах справи, у якій такий висновок зроблений, зокрема, особа вправі спростувати висновок експерта шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав. Так само учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення судової експертизи іншим експертом чи експертною установою. Натомість оскарження такого висновку в іншому судовому провадженні, зокрема подання позову у порядку цивільного судочинства про визнання висновку експерта недійсним не передбачено законом.

Так само суд звертає увагу, що заявник вправі був провести рецензування висновку експерта, що передбачено Порядком проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05 лютого 2020 року № 131/34414.

Тож у особи, яка бажає спростувати висновок експерта, вважаючи, що він зроблений з порушеннями нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методичних вимог, є декілька процедурних шляхів спростування такого висновку, проте звернення до суду з позовом у порядку цивільного судочинства з метою спростування такого висновку в іншій справі не передбачено чинним законодавством України.

Крім того, суд наголошує на тому, що висновок експерта не є правочином, а є одним із видів доказів, що враховуються судом під час ухвалення рішення у справі, цей документ не може бути окремо оспорений, отже, спосіб та порядок захисту, обраний позивачем, не відповідає змісту статті 16 ЦК України.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

Натомість правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦПК України). Складення висновку експертом не приводить до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише містить висновки про проведені експертні дослідження за допомогою спеціальних знань, якими володіє експерт, тобто містить констатацію певних фактів, обставин.

Тож оскарження висновку експерта як правочину є неможливим, не передбачено чинним законодавством з огляду на різну природу висновку експерта та правочину, які є відмінними.

Підсумовуючи, як оскарження дій судового експерта під час здійснення експертного дослідження, так і оскарження висновку експерта є неналежним способом захисту прав, адже чинним законодавством передбачені позасудові способи оскарження дій експерта та спростування висновку експерта, а також вчинення таких дій у межах справи, у якій такий висновок був наданий як доказ. Оскарження доказу для його спростування у іншій судовій справі не передбачено чинним законодавством та є неприпустимим.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, аналізуючи в сукупності надані докази, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням "СЕТЕС" в особі Смоляк О.А. 31.10.2024 року було укладено договір про надання правової допомоги.

У порядку виконання укладеного договору про надання правової допомоги адвокатом Смоляк О.А. вчинялися всі необхідні дії у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ЦПК України тощо. Детальний перелік таких дій викладено в акті надання послуг (а.с.222).

З огляду на надані стороною позивача докази, які містяться у матеріалах справи, витрати на професійну правничу допомогу склали 11 240,00 грн (а.с.220).

02.12.2024 року від позивача надійшли заперечення на заяву про відшкодування втиратт на правоничу допомогу, в яких посить враховуючи його соціальний статус та завищений характер витрат відмовити у задоволенні заяви.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суди, як правило, з`ясовують, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

Як вже зазначалось вище, витрати на правову допомогу стягуються у конкретній справі, за надання правничої допомоги саме в цій справі і судом відповідної інстанції.

Разом з тим, витрати у визначеному позивачем розмірі не можна вважати обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, а заявлена до стягнення сума є значно завищеною.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 11 240,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, тому заява про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь третьої особи ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а сума підлягає зменшенню до 3000,00 грн, яка відповідає розумному розміру та критерію реальності таких витрат.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача витрат, понесених на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український незалежний інститут судових експертиз", третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій щодо відкриття експертного провадження № 305/11-2023 та проведення експертизи залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український незалежний інститут судових експертиз", код ЄДРПОУ 41296494, адреса: 01103, м.Київ, бульв. М. Міхновського, 20, оф. 32.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Рішення виготовлено 26.12.2024.

Суддя Ю.О. Твердохліб