Рішення

від 17.12.2024 по справі 760/1035/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/1035/24

2/760/7978/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпроект», ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року позивач звернувся в суд до ТОВ «Вудпроект», ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Посилається на те, що 14 листопада 2022 року між ним та ТОВ «Вудпроект» був укладений договір № 14/11/З про виконання послуг, робіт.

Відповідно до п. 1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця виготовлений на замовлення покупця товар та оплатити його вартість на умовах цього договору, а саме двері з масиву дубу, тонування Бец та покриття поверхні акриловим лаком для меблів.

Згідно з п. 2.1. договору ціна договору становить 126000 гривень, ціна товару включає також доставку покупцю за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.2. договору визначено, що сторони домовились, що покупець здійснює передплату за товар в сумі 50000 гривень в момент укладення договору та суму в розмірі 50000 гривень протягом місяця після підписання договору.

Відповідно до п. 2.3. договору остаточний розрахунок за товар та виконані роботи здійснюється протягом 3 днів з моменту завершення робіт.

Директор ТОВ «Вудпроект» ОСОБА_2 отримав від нього 100000 гривень передплати в рахунок виготовлення двері 21 лютого 2023 року. Дата виготовлення двері обумовлена до 30 квітня 2023 року, що підтверджується розпискою відповідача на договорі. Гроші були передані ОСОБА_2 готівкою.

Відповідач умови договору не виконав, товар не виготовив та перестав виходити на зв`язок.

Зазначає, що своїми діями відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка полягає у сильному нервовому стресі через невиконання відповідачем умов договору. У нього погіршився стан здоров`я, нещодавно він переніс складну операцію на серці.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- розірвати договір № 14/11/3, укладений 14 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вудпроект»;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь передплату за договором у сумі 100000 гривень, пеню у розмірі 765000 гривень та моральну шкоду в сумі 100000 гривень.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року справу передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі. Зазначили, що договір укладений з ТОВ «Вудпроект», проте всі функції товариства виконував його директор, який укладав договори, отримував кошти тощо. Цивільна відповідальність директора ОСОБА_2 передбачена ст. 92 ЦК України, яка виникає у випадках, коли директор своїми діями або бездіяльністю завдає збитків компанії або її учасникам. Відповідач ОСОБА_2 порушив договірні зобов`язання за договором, не виконав взяті на себе зобов`язання по виготовленню, поставці та монтажу міжкімнатних дверей. На момент укладення договору ТОВ «Вудпроект» майже не функціонувало та було збитковим. Строк виконання договору був 30 квітня 2023 року, проте з цього часу директор ОСОБА_2 не робив ніяких спроб виправити ситуацію та виконати замовлення. Він не навів ніяких поважних причин, які б заважали йому виконати умови договору. Товариство виконувало інші замовлення, але ОСОБА_2 , як директор не зміг організувати виробництво, залучити необхідних працівників, знайти час для нагляду та керування процесом виготовлення, монтажу та поставки товару. Саме директор своїми діями перешкоджав роботі товариства та наніс матеріальні збитки позивачу.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, покази свідка, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14 листопада 2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Вудпроект» був укладений договір № 14/11/З (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця виготовлений на замовлення покупця товар та оплатити його вартість на умовах цього договору, а саме двері з масиву дубу, тонування Бец та покриття поверхні акриловим лаком для меблів.

Згідно з п. 2.1. договору ціна договору становить 126000 гривень, ціна товару включає також доставку покупцю за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Набережна, 138.

Пунктом 2.2. договору визначено, що сторони домовились, що покупець здійснює передплату за товар в сумі 50000 гривень в момент укладення договору та суму в розмірі 50000 гривень протягом місяця після підписання договору.

Відповідно до п. 2.3. договору остаточний розрахунок за товар та виконані роботи здійснюється протягом 3 днів з моменту завершення робіт.

На виконання умов договору 21 лютого 2023 року позивач сплатив на користь відповідача передплату в сумі 100000 гривень, що підтверджується розпискою директора товариства Черкаса В.В. на договорі (а.с. 7).

Не зважаючи на здійснення позивачем попередньої оплати, відповідач зобов`язання за договором у строки, визначені п. 3.1. не виконав.

З позову вбачається, що відповідач умови договору не виконав, товар не виготовив та перестав виходити на зв`язок.

Суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 873 ЦК України вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.

Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 872 ЦК України якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором:

1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;

2) розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

З позову вбачається, що станом на день подачі позовної заяви ТОВ «Вудпроект» умови договору не виконуються.

Сторона позивача в обґрунтування своїх доводів посилається на покази свідка.

Свідок ОСОБА_3 у суді показав, що позивача він знає з дитинства, а ОСОБА_2 знає як орендаря приміщень приблизно з зими 2022 року на підприємстві, де він (свідок) є головою наглядової Ради. Він приходив подивитись на якість робіт ТОВ «Вудпроект» та порекомендував позивачу замовити двері. У його присутності сторони обговорили умови договору та потім позивач сплатив кошти ОСОБА_2 . Разом з тим, умови договору виконані не були. Він (свідок) зменшив орендну плату протягом двох місяців на 15000 гривень щомісяця для відповідача, щоб у останнього була можливість виплатити заробітну плату. Також, він надав матеріали (дошку дубову) для виготовлення замовлення. Позивач постійно просив виконати замовлення, але відповідач весь час говорив, що замовлення в роботі, проте останній так нічого й не виготовив. Відповідач ОСОБА_2 на даний момент є фізично особою-підприємцем та у нього постійно наявна заборгованість по орендній платі за приміщення.

Оцінюючи покази свідка, суд приходить до висновку, що останній підтверджує факт невиконання товариством умов укладеного з позивачем договору стосовно виготовлення товару.

Вбачається, що будь-яких доказів на підтвердження виконання товариством зобов`язання за договором № 14/11/З від 14 листопада 2022 року суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

На виконання умов договору 21 лютого 2023 року позивач сплатив на користь відповідача передплату в сумі 100000 гривень, що підтверджується розпискою директора товариства Черкаса В.В. на договорі (а.с. 7).

За таких обставин, вимога про розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 100000 гривень підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи за період з 01 травня 2023 року по 11 січня 2024 року у розмірі 765000 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Термін прострочення складає 255 днів.

Отже, сума трьох процентів річних за цей період складає 765000 гривень (100000 х 0,03 = 3000 х 255 = 765000).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нарахована пеня за прострочене зобов`язання в сумі 765000 гривень.

Нарахована сума пені значно перевищує розмір передоплати за договором - 100000 гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені з 765000 гривень до 100000 гривень.

Виходячи з положень статей 16 та 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц.

Суд вважає, що в результаті невиконання відповідачем зобов`язань за договором позивач зазнав душевних страждань, оскільки він отримав негативні емоції, порушення звичного способу життя, необхідності звернення до суду за захистом порушеного права.

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його права. Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 10000 гривень.

Позивач просить суд стягнути зазначені суми з відповідачів у солідарному порядку.

Відповідачами ОСОБА_1 визначив ТОВ «Вудпроект» та директора товариства - Черкаса В.В.

Позивач посилається на те, що договір укладений з ТОВ «Вудпроект», проте всі функції товариства виконував його директор, який укладав договори, отримував кошти тощо. Цивільна відповідальність директора ОСОБА_2 передбачена ст. 92 ЦК України, яка виникає у випадках, коли директор своїми діями або бездіяльністю завдає збитків компанії або її учасникам. Відповідач ОСОБА_2 порушив договірні зобов`язання за договором, не виконав взяті на себе зобов`язання по виготовленню, поставці та монтажу міжкімнатних дверей. На момент укладення договору ТОВ «Вудпроект» майже не функціонувало та було збитковим. Строк виконання договору був 30 квітня 2023 року, проте з цього часу директор ОСОБА_2 не робив ніяких спроб виправити ситуацію та виконати замовлення. Він не навів ніяких поважних причин, які б заважали йому виконати умови договору. Товариство виконувало інші замовлення, але ОСОБА_2 , як директор не зміг організувати виробництво, залучити необхідних працівників, знайти час для нагляду та керування процесом виготовлення, монтажу та поставки товару. Саме директор своїми діями перешкоджав роботі товариства та наніс матеріальні збитки позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном.

Оспорюваний позивачем договір укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Вудпроект».

Вбачається, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки не є стороною оспорюваного позивачем договору, а є директором товариства.

Згідно ч. 2 ст. 51 ЦПК України суд якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення вимог позивача та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з ТОВ «Вудпроект» на користь позивача підлягає судовий у розмірі 908 гривень 40 копійок та на користь держави - у розмірі 2100 гривень судового збору.

Керуючись статтями 509, 526, 611, 625, 629, 651, 653, 837, 846, 852 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпроект» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 18, кв. 43), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про розірвання договору, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати договір № 14/11/3, укладений 14 листопада 2022 року між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вудпроект» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 18, кв. 43).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпроект» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 18, кв. 43) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) кошти в розмірі 100000 гривень, пеню в розмірі 100000 гривень, моральну шкоду в розмірі 10000 гривень та судовий збір у сумі 908 гривень 40 копійок.

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпроект» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 18, кв. 43), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про розірвання договору, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпроект» (м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 18, кв. 43) на користь держави 2100 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 26 грудня 2024 року.

Суддя: