Ухвала
від 18.12.2024 по справі 761/23680/23
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23680/23

Провадження № 4-с/761/125/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.,

при секретарі Клюс В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича, заінтересована особа - боржник: ОСОБА_2 , -

встановив:

Заявник звернулася до суду з вищевказаною скаргою, в якій просить:

1. Визнати неправомірною постанову від 04.04.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій, постановлену у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергієм Івановичем.

2. Зобов`язати заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича скасувати постанову від 04.04.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій, постановлену у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергієм Івановичем.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що постановою заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича від 04.04.2024 року було відкладено виконавчі дії в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1.

Скаржник вважає, що вище зазначена постанова винесено неправомірно та слід зобов`язати відповідну посадову особу її скасувати, а тому скаржник звернулася до суду із вказаною скаргою.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.

Суд, перевіряючи матеріали скарги на предмет обґрунтованості, дійшов наступного висновку.

Як вбачається зі скарги, на виконанні у заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023), якою забезпечено позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини, з матір`ю до набрання судовим рішенням законної сили, а саме у м. Тячіві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні:

- з 10 год 00 хв кожної першої суботи до 20 год 00 хв кожної першої неділі;

- з 10 год 00 хв кожної третьої суботи до 20 год 00 хв кожної третьої неділі;

- з 10 год 00 хв кожної п`ятої суботи до 20 год 00 хв кожної п`ятої неділі.

Постановою заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича від 29 грудня 2023 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

04 квітня 2024 року Тячівським ВДВС у Тячівському районі Закарпатської області ЗМУМЮ винесено постанову при примусовому виконанні ухвали №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023)від 14.11.2023, що видав Шевченківський районний суд м. Києва, про відкладення проведення виконавчих дій.

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 129-1 Конституції України закріплено обов`язковість судових рішень до виконання на всій території України. Крім того, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства передбачених п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згодуна обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно приписів статті 32 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Статтею 7 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону, відповідно до якої за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що винесення постанови про відкладення проведення виконавчих дій є правом державного виконавця та в межах його повноважень і обумовлюється наданою йому законом дискрецією у прийнятті рішень, виходячи з фактичних обставин, що встановлені у кожному конкретному випадку при здійсненні примусових виконавчих дій.

Як встановлено при розгляді скарги,оскаржуваною постановою державним виконавцем проведення виконавчих дій відкладено до 20.04.2024р. Постанова мотивована тим, що на адресу відділу надійшла заява в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 про відкладення виконавчих дій від 02.04.2024р., відповідно до якої боржник ОСОБА_2 , просить відкласти проведення виконавчих дій, які мали відбутися в кожну першу суботу місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. кожної першої неділі, що припадає на 06.04.2024р., на іншу дату, яка визначена ухвалою №761/23680/23 від 14.11.2023, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території м. Тячів, де відповідно до ухвали повинні проводитися виконавчі дії, щодо побачення та спілкування з матір`ю ОСОБА_1 , про що надано підтверджуючі документи, а саме: залізничні квитки на потяг з датою від`їзду на 04.04.2024р. на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 910/6104/21 викладений правовий висновок щодо застосування статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», який відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд має врахувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин:«8.37.Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.8.38. Аналіз положень наведеної норми дає підстави дійти висновку, що: по-перше, застосування цієї норми пов`язане з наявністю певних обставин та умов; по-друге, установлення та оцінювання таких обставин належить до повноважень державного виконавця і, які суд касаційної інстанції не може перебирати на себе».

Змістом скарги та її матеріалами не доведено, що користуючись наділеними повноваженнями та правами, державний виконавець діяв з недотриманням законодавства та поза межами наданих йому повноважень і без врахування інтересів в першу чергу малолітньої дитини.

Адже, згідно з частиною першою статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А. В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).

Також, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі від 07.12.2006 та від 27.02.1992 зазначається, що між інтересами (правами) дитини повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю повинні переважати над інтересами батьків.

Отже, оскаржувана постанова про відкладення проведення виконавчих дій винесена у межах строків та повноважень державного виконавця, є вмотивованою відповідно до встановлених державним виконавцем обставинах із підтвердженням таких відповідними доказами, є в інтересах малолітньої дитини, а це дає суду підстави дійти беззаперечного висновку щодо законності та підставності дій державного виконавця та винесення ним рішень у даній частині у відповідності з чинним законодавством України.

Щодо зобов`язання заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича скасувати оскаржувану постанову про відкладення проведення виконавчих дій, то як встановлено судом ця постанова від 04.04.2024 року винесена державним виконавцем в межах його повноважень відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а отже підстави для зобов`язання її скасувати відсутні.

Також слід врахувати, що оскаржувана постанова від 04.04.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій вичерпала свою дію фактом її виконання.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Захист права - це використання передбачених законом способів (можливостей, інструментів) для поновлення свого порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права.

Судом встановлено, що ухвала про забезпечення позову скасована судом апеляційної інстанції, що стало підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

Оскільки постанова від 04.04.2024 року про відкладення проведення виконавчих дій вже вичерпала свою дію фактом її виконання, то за таких умов діяльність суду в частині зобов`язання заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича скасувати оскаржувану постанову не відповідатиме закріпленим у ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства, а також оскаржувана постанова не порушує прав стягувача у закінченому виконавчому провадженні у зв`язку із скасуванням ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України зазначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 262, 447, 451 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича, заінтересована особа - боржник: ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:

СудШевченківський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення18.12.2024
Оприлюднено27.12.2024
Номер документу124074265
СудочинствоЦивільне
КатегоріяІнші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Судовий реєстр по справі —761/23680/23

Ухвала від 27.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Сіромашенко Н. В.

Ухвала від 18.12.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Макаренко І. О.

Ухвала від 18.12.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Мальцев Д. О.

Ухвала від 18.12.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Мальцев Д. О.

Ухвала від 18.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Ухвала від 12.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Ухвала від 08.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Ухвала від 08.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Савицький О. А.

Ухвала від 16.12.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Слюсар Тетяна Андріївна

Ухвала від 27.11.2024

Цивільне

Шевченківський районний суд міста Києва

Сіромашенко Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні