Постанова

від 17.12.2024 по справі 524/3506/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3506/23 Номер провадження 22-ц/814/1868/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2024 року, ухвалене суддею Андрієць Д.Д., по справі за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

встановила:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Самарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

В обґрунтування позову вказав, що з 17.10.2013 вони з відповідачем, ОСОБА_2 , перебувають у шлюбі. У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення суду від 19.01.2017.

У травні 2023 року йому стало відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини. У зв`язку із наведеним він бажає, щоб відомості про нього, як про батька, були виключені з актового запису про народження дитини.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2023 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_2 про визнання позову.

Ухвала вмотивована тим, що вказана заява суперечить інтересам дитини.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Самарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивач не довів відсутність кровного споріднення між ним та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким зобов`язати Самарський відділ РАЦС у м. Дніпрі виключити з актового запису №170 від 20.03.2015 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) запис про батька ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на момент реєстрації його як батька дитини він не знав та не мг знати про те, що не є її біологічним батьком, про що дізнався лише у травні 2023 від відповідачки, яка визнала позов та не заперечувала проти його задоволення.

Зазначає, що він не проживав з відповідачкою до та після народження дитини та не є її біологічним батьком, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню.

Крім того не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові до обох відповідачів з тих підстав, що один із них є неналежним.

Вважає, що суд повинен був залишити без руху подану ним позовну заяву з наданням строку для усунення недоліків, або відмовити в задоволенні позову до неналежного відповідача.

Також в апеляційній скарзі наводить заперечення на ухвалу суду від 28.11.2023, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення, та якою відмовлено у прийняття заяви ОСОБА_2 про визнання позову, посилаючись на її невідповідність нормам процесуального права, оскільки суд не навів жодних фактичних обставин та підстав, за яких дійшов висновку, що заява відповідачки про визнання позову суперечить інтересам дитини.

Відзив від учасників справи не надходив.

Позивач та відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Вигодського С.В., перевіривши рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що з 17.10.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що підтверджується копією витягу №00014644391 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя (а.с. 9).

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2017 по справі 206/5421/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 10).

20.03.2015 Самарським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції складено актовий запис №170 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 (а.с. 8).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів відсутність кровного споріднення між ним та малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Визначення походження дитини врегульовано главою 12 СК України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Частинами 1-3,5 ст.136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

У пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ст.76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.77-80 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 4 ст.129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до положень частини п`ятої ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами 2, 3 статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність та допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (ст. 109 СК України).

Суд першої інстанції правильно встановив, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що позивач ОСОБА_1 не долучив жодного доказу, який би підтверджував відсутність кровного споріднення між ним та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ухвалі суду від 31 серпня 2023 року судом було надано роз`яснення позивачу його прав на подання доказів, які б підтверджували відсутність кровного споріднення або клопотання про призначення по справі судової експертизи. Разом із тим своїми процесуальними правами позивач не скористався.

Відповідного висновку експерта на замовлення позивача до суду першої інстанції не надано.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.07.2024 за клопотанням представника позивача призначено по справі судову біологічну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_2 ?

- Яка вірогідність батьківства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Проведення судової біологічної молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР», яке знаходиться в м. Дніпро, площа Соборна,14. Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 з`явитись особисто та забезпечити явку малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до експертного закладу та надати для проведення експертизи необхідні зразки в порядку, визначеному експертом. При собі мати паспорт та свідоцтво про народження дитини.

Зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до зазначеного експертного закладу та надати необхідні зразки в порядку визначеного експертом. При собі також мати паспорт та інший документ, що посвідчує особу.

Роз`яснено сторонам, що відповідно до вимог статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Копія вказаної ухвали направлена на виконання експертам Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР», яке знаходиться в м. Дніпро, площа Соборна,14 та сторонам по справі, в тому числі позивачу ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 як засобами поштового зв`язку, так і на електронні адреси (а.с. 122-130).

Крім того судом апеляційної інстанції як позивачу, так і відповідачці неодноразово надсилалися відповідні листи про явку до експертної установи разом з дитиною ОСОБА_5 та оплату вартості експертизи (а.с. 131, 133-146).

29.10.2024 копія вказаної ухвали повернута експертною установою без виконання у зв`язку з неявкою обох сторін 16.09.2024 та 14.10.2024 на експертизу (а.с. 147).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Позивачем ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 136 Сімейного кодексу України, не доведено відсутність кровного споріднення між ним та малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За таких обставин підстави для виключення з актового запису №170 складеного 20.03.2015 Самарським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомостей про нього, як батька дитини відсутні. З наведених підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 1, 4, 5 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку заяві відповідачки про визнання позову (а.с. 28), у прийнятті якої відмовлено ухвалою суду від 28.11.2023 (а.с. 50), так як вказана заява суперечить інтересам дитини.

Крім того суд першої інстанції правильно послався на те, що Самарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є належним відповідачем по справі про виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги сторони позивача не спростовують правильних висновків місцевого суду, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Посилання представника позивача на те, що позивач з`явився до експертної установи 16.09.2024 спростовуються інформацією, наданою у листі ДСУ ДОБ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 15.10.24 №383, яке надійшло до апеляційного суду 29.10.2024, про повернення без виконання копії ухвали Полтавського апеляційного суду від 30.07.2024 у зв`язку з неявкою обох сторін 16.09.2024 та 14.10.2024 на експертизу (а.с. 147).

Неявка позивача ОСОБА_1 до експертної установи для здачі зразків розцінюється колегією суддів як ухилення, в тому числі і позивача, від проведення експертизи.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 перебуває за межами України та не з`являється до експертної установи, що свідчить про її умисне ухилення від проведення експертизи, що на думку представника позивача є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 , також не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин апеляційна скарга залишається апеляційним судом без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює і не скасовує рішення суду першої інстанції підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Л.І.Пилипчук