Постанова

від 24.12.2024 по справі 705/479/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2023/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/479/21 Категорія: 351000000 Єщенко О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіВасиленко Л.І., Карпенко О.В.

секретар Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 07.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024, суддя в суді першої інстанції Єщенко О.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бабанської селищної ради, ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства,

в с т а н о в и в :

у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі та просила встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Оксанино Уманського району Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Уютне Євпаторійського району Кримської області.

В обґрунтування позову зазначила, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 01.06.1961 відділом реєстрації актів цивільного стану м. Євпаторія зроблено відповідний актовий запис № 29.

Позивач зазначає, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004 необхідно застосовувати відповідні норми КпШС.

У свідоцтві про народження позивача в графі батько відомості відсутні. Тому за вказівкою матері у графі ім`я та по батькові дитини було зроблено запис ОСОБА_4 .

У п`ятдесятих роках минулого століття батько позивача проходив військову службу у лавах Радянської Армії у м. Євпаторія. В той період він познайомився з матір`ю позивача та фактично почав проживати з нею однією сім`єю в с. Уютне Євпаторійського району. У 1957 році у них народився син ОСОБА_5 , який все життя проживав в м. Євпаторія з батьками та помер у 2014 році. У 1961 році в с. Уютне Євпаторійського району народилася позивач ОСОБА_6 . Весь час вона проживала в сім`ї з батьком та матір`ю. Батько завжди вважав і ОСОБА_7 і позивача своїми дітьми. У 1968 році позивач пішла до Євпаторійської шкоди, яку закінчила у 1978 році. Зі слів покійних батьків вони не одружувались з метою пришвидшення черги на соціальне житло. У 1967 році матері позивача було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 . У даному переліку були зазначені особи, які мали заселитися з правом на житлову площу, а саме: голова ОСОБА_8 (мати), чоловік ОСОБА_3 , син ОСОБА_5 , донька ОСОБА_6 . Тобто даний список осіб охоплював та визначав членів сім`ї.

25.04.1986 її батьки зареєстрували шлюб. На протязі всього часу батько вважав її своєю донькою, виховував її разом з мамою, піклувався про неї, забезпечував матеріально. При житті факт свого батьківства батько не оспорював та сумніву не піддавав. Встановлення факту батьківства позивачу необхідне для одержання спадщини.

29.07.1989 позивач одружилася та взяла прізвище чоловіка ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_4 від шлюбу народився син ОСОБА_10 , онук ОСОБА_3 . 26.01.1993 даний шлюб було розірвано, про що 26.01.1993 в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу м. Калуга рф зроблено актовий запис № 113.

19.02.1999 позивач уклала шлюб із ОСОБА_11 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області зроблено актовий запис № 38. Після укладення шлюбу позивач взяла прізвище ОСОБА_12 . У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_13 1999 року народження, онука ОСОБА_3 .

У 1992 році батько позивача переїхав проживати в с. Оксанине Уманського району Черкаської області.

З 2008 року по 2009 рік він проживав з позивачем у м. Бориспіль, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2018 та довідкою, виданою Оксанинською сільською радою Уманського району Черкаської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача помер, про що в книзі реєстрації смертей Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області 21.06.2010 зроблено актовий запис № 13. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки 5,2604 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Позивач фактично вступила в спадкування шляхом управління майном, має на руках оригінали правовстановлюючих документів.

У зв`язку з необхідністю юридично оформити право власності на спадкове майно, позивач звернулась до нотаріуса, який повідомив, що в неї відсутні документи, які б могли підтвердити факт родинних відносин з батьком та рекомендував звернутись до суду із заявою про встановлення факту батьківства.

24.11.2016 позивач звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту батьківства.

21.12.2016 Бориспільським міськрайонним судом Київської області винесено рішення про встановлення факту, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється батьком позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

21.02.2018 апеляційним судом Київської області за скаргою ОСОБА_2 винесено постанову, якою заяву позивача про встановлення факту батьківства залишено без розгляду. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що між позивачем та ОСОБА_2 виник спір про одержання права на спадщину після померлого ОСОБА_3 .

Зазначені обставини обумовили звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської області від 07.11.2024 у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що позивач не довела доказами стверджуваного факту батьківства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала 29.11.2024 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вказує на те, що суд не надав належну оцінку наявним у справі доказам на підтвердження факту батьківства, про що доводить позивач, зокрема, показанням свідків.

Свідки зі сторони відповідача ОСОБА_2 не володіли інформацією про особисте життя ОСОБА_3 до 1992 року (переїзду у с. Оксанине). Твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 за станом здоров`я не міг мати дітей нічим не підтверджено.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_14 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Уютне Євпаторійського району Кримської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , де відомості про батька відсутні, а мати зазначена - ОСОБА_8 .

Відповідно до ордеру № 82 від 29.11.1967 житлового фонду Євпаторійської ради ОСОБА_8 надано квартиру АДРЕСА_1 . Відомості про осіб, які мають право на житлову площу: ОСОБА_8 , чоловік - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_6 .

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 25.04.1986 будинком одруження м. Євпаторія Кримської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 25.04.1986, після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_15 , дружині ОСОБА_16 .

Відповідно до довідки про укладення шлюбу № 354 від 23.05.2015 в архіві Євпаторійського міського відділу записів актів громадянського стану Департаменту записів актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим по будинку одружень Євпаторійського міськвиконкому Кримської області мається запис про укладення шлюбу ОСОБА_17 та ОСОБА_6 № 651 від 29.07.1989. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_9 , дружині ОСОБА_9 .

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 17.05.1990 відділом РАГС м. Євпаторія Кримської області, ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Євпаторія, батьками вказані: батько ОСОБА_17 , мати ОСОБА_18 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 26.01.1993 РАГСом м. Калуга, шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 розірвано 26.01.1993, про що в книзі реєстрації записів про розірвання шлюбу здійснено актовий запис за № 113.

Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , виданим 19.02.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області, ОСОБА_11 та ОСОБА_18 зареєстрували шлюб 19.02.1999, про що зроблено запис за № 38.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 16.10.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міськвиконкому Київської області, ОСОБА_19 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Бориспіль, Київської області, батьками вказані: батько ОСОБА_11 , мати ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою від 18.10.2017 № 417 Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 з 24.02.1992 (прибув м. Євпаторія) по 03.07.2008 (вибув м. Бориспіль) та з 03.06.2009 (прибув м. Бориспіль) по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (акт № 13 від 21.06.2010).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2018 депутатом Бориспільської міської ради Гроною М.І. обстежені житлово-побутові умови ОСОБА_1 , 1961 року народження, по АДРЕСА_3 , загальною площею 62,9 кв. м, на даній житловій площі проживає: ОСОБА_11 , 1958 р.н., - чоловік; ОСОБА_1 , 1961 р.н. - дружина; ОСОБА_19 , 1999 р.н. - донька; ОСОБА_3 , 1928 р.н. - батько ОСОБА_1 ), з червня 2008 року по травень 2009 року.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 21.06.2020 Оксанинською сільською радою Уманського району Черкаської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Оксанине Уманського району Черкаської області.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 14.08.2017 № 48749517 приватним нотаріусом Ящук Д.О. зареєстровано спадкову справу № 129/2017 після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 013924, виданим 25.02.2002 на підставі сесії Оксанинської сільської ради народних депутатів № 30-3/2 від 30.01.2002, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,2604 гектарів в межах Оксанинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 заяву ОСОБА_1 задоволено частково.Встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Оксанино, Уманського району, Черкаської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Уютне Євпаторійського району Кримської області.

Постановою апеляційного суду Київської області від 21.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. РішенняБориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2016 у даній справі скасоване та заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.

Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Як вірно вказав суд першої інстанції, пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01.10.1968, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другоїстатті 55 Кодексу про шлюб та сім`юзапис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини (роз`яснення пункту 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Указ Президії Верховної ради СРСР від 08.07.1944 скасував можливість судового встановлення батьківства, який існував згідно Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану УРСР 1926 року. В умовах воєнної диспропорції жіночого і чоловічого населення прийняте рішення про юридичне визнання лише шлюбу, зареєстрованого в компетентних органах.

На підставі Указу Президії Верховної ради СРСР від 15.09.1945 внесено зміни до статті 2 вищезазначеного кодексу, а саме: при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Отже заповнення графи «Батько» у актовому записі про народження дитини не передбачалося.

Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім`ю 1968 року, зокрема,статті 53 КпШСУРСР.

На момент виникнення правовідносин щодо народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діяв Кодекс законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану від 31.05.1926 (УССР).

Згідно зі статтею 32-1 Кодексу законів про сім`ю, опіку, шлюб і актів цивільного стану УРСР 1926 року, дитина, що народилася від особи, з якою мати дитини не перебуває в зареєстрованому шлюбі, не має права звернутися в суд з позовом про встановлення батьківства і про стягнення із зазначеної особи аліментів на утримання дитини.

Відповідно до пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29.07.1969 «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР» правила частин другої, третьоїстатті 53 Кодексу про шлюб та сім`юУРСР про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім`ю, тобто після 01.10.1968.

У відношенні дітей, які народилися до 01.10.1968 від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 570/2797/13-ц, від 28.08.2019 у справі № 183/3834/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 643/12494/16.

Як було роз`яснено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР № 2 від 25.03.1982 "Про застосування судами законодавства при розгляді справ про встановлення батьківства та про стягнення аліментів на дітей та інших членів сім`ї" відносно дітей, які народилися до введення в дію Основ законодавства про шлюб та сім`ю від осіб, які не перебували між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено шляхом подачі спільної заяви матір`ю дитини та особою, яка визнає себе батьком дитини, до органів запису актів гражданського стану. Встановлення у судовому порядку факту визнання батьківства щодо цих дітей, в силу ст. 3 Закону про Утвердження Основ законодавства про шлюб та сім`ю, допускається в разі смерті особи, на утриманні якого перебувала дитина і яка визнавала себе батьком.

Предметом спору у справі є позовні вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , якого позивач вважає своїм батьком і який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя не реалізував свого права на звернення до компетентних органів зі спільною з матір`ю позивача заявою про визнання себе її батьком та не вчиняв дій для встановлення (узаконення) родинних зв`язків із позивачем з часу її народження у 1961 році.

За наявних у справі доказів позивачем не було доведено суду факту її перебування на утриманні померлого ОСОБА_3 , що в апеляційній скарзі не спростовується.

Також позивач не порушувала перед судом питання про проведення генетичної експертизи з найближчим доведеним за кровним спорідненням родичем ОСОБА_3 , що могло б підтверджувати її позовні вимоги.

Слід врахувати, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

Суду не надано відповідних доказів утримання позивача ОСОБА_3 та визнання ним батьківства щодо неї.

Надані позивачем документальні докази, зокрема, акт обстеження житлово-побутових умов від 30.01.2018 та довідка від 18.10.2017 № 417 Оксанинської сільської ради Уманського району Черкаської області самі по собі не можуть вважатися доказами визнання ОСОБА_3 . ОСОБА_1 донькою та не є достатніми для встановлення факту батьківства, адже вони підтверджують лише тимчасове спільне проживання зазначених осіб.

Також показання свідків у справі без документального підтвердження родинних відносин позивача та ОСОБА_3 не можуть окремо підтверджувати факт батьківства як у аспекті визнання останнім позивача своєю донькою, так і стосовно доведення перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 .

Апеляційні аргументи скаржника про те, що свідки зі сторони відповідача ОСОБА_2 не володіли інформацією про особисте життя ОСОБА_3 до 1992 року (переїзду у с. Оксанине), а також стосовно того, що твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 за станом здоров`я не міг мати дітей нічим не підтверджено, не підтверджують обґрунтованість заявлених у справі позовних вимог, так як спростовують заперечення відповідача, однак не обґрунтовують вимоги позивача, заявлені до суду.

При цьому ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій сторони не ставили перед судом питання про призначення відповідної генетичної експертизи (ДНК- аналіз) на встановлення кровної спорідненості між сторонами.

Інші доводи позивача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 07.11.2024 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги витрати позивача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Уманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті від 07.11.2024 залишити без змін.

Витрати позивача по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 25.12.2024.

Суддя-доповідач

Судді