Рішення

від 19.12.2024 по справі 570/4709/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 570/4709/24

Провадження № 2/463/2019/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Брильовської О.Р.

в м.Львові увідкритому судовомузасіданні,розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)", філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна установа "Коломийська виправна колонія (№41)" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" №47/ОС-23 «по особовому складу» від 24.07.2024 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України та поновити ОСОБА_2 на посаді директора філії "Коломийська № 41" державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення по справі, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30.09.2024 року вище вказану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд у Личаківський районний суд м.Львова.

Справа поступила до Личаківського районного суду м. Львова 01.11.2024 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана головуючому судді ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року таку прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Мотивами позову являються наступні обставини.

24.07.2024 наказом №47/ОС-23 позивача звільнено з посади директора філії «Коломийська №41» на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, підставою для чого став акт комісії від 24.07.2024 №5/66 та пояснення головного інженера філії «Коломийська №41» від 24.07.2024 року.

У акті №5/66 від 24.07.2024 вказано, що ОСОБА_2 у період з 09.07.2024 до 24.07.2024 не заходив на територію адміністративної будівлі державної установи «Коломийська виправна колонія №41».

Позивач із таким не погоджується, вважає наказ необґрунтованим, незаконним та таким, що виданий з порушенням норм трудового права, а тому звертається до суду з метою захисту порушених прав.

Звертає увагу на суб`єктний склад, який зазначений в акті, такий складено неуповноваженими на те особами, оскільки підписанти акту є працівниками іншої юридичної особи, що підтверджується як організаційно правовими формами, так і кодами ЄДРПОУ юридичних осіб. Вважає даний акт неналежним та недопустимим доказом, в зв`язку з чим такий не може підтверджувати факт відсутності позивача на робочому місці.

Крім того, жодної пропозиції надати письмові пояснення щодо причин відсутності, як передбачає порядок звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, відповідачем не вчинено, що свідчить про те, що відповідач взагалі не дотримався жодних трудових норм щодо порядку звільнення. Відповідачем також до оспорюваного наказу, як підставу для звільнення не долучено акт про відмову від підпису акта від 24.07.2024, що вкотре підтверджує порушення порядку звільнення ОСОБА_2 .

У період з 12.07.2024 по 21.07.2024 ОСОБА_2 був непрацездатний, однак відповідачем взагалі не взято до уваги вищевказані факти, та безпідставно зазначено в оспорюваному наказі, що позивач відсутній на роботі без поважних причин у період з 16.07.2024 по 24.07.2024.

Отже, враховуючи вище викладене, просить суд скасувати наказ Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" №47/ОС-23 «по особовому складу» від 24.07.2024 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України та поновити ОСОБА_2 на посаді директора філії "Коломийська № 41" державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення по справі, судові витрати покласти на відповідача.

03.10.2024 стороною відповідача було скеровано відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого відповідач повністю відхиляє позов з наступних підстав. Так позивач зазначає про те, що на час спірних правовідносин був непрацездатним. Державне підприємство з таким твердженням не погоджується, оскільки ОСОБА_2 у встановлений спосіб не повідомив роботодавця про наявність листка непрацездатності чи перебуванні на лікуванні, а відповідно у розпорядженні відповідача на момент прийняття спірного наказу не було будь-яких належних та допустимих доказів поважності причин відсутності позивача на роботі. Крім цього, позивачем не долучено до матеріалів справи копію листка непрацездатності. Також, як вбачається з акта від 24.07.2024 №5/66, пояснень ОСОБА_4 від 24.07.2024 та табелю обліку використання робочого часу, підтверджується той факт, що ОСОБА_2 був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. На момент звільнення із займаної посади ОСОБА_2 , були відсутні поважні причини, які б виключали вину останнього. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи подала заяву від 06.12.2024 про розгляд справи без участі державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)».

В судовому засіданні представник позивач позов підтримав з наведених у ньому мотивів. Додатково звертає увагу, що підписання акту, який став підставою для видані наказу про звільнення, здійснено працівниками іншої юридичної особи, які є неповноважними, крім цього, даний акт не підтверджує факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці, а лише вказує, що такий в період часу з 09.07.2024 до 24.07.2024 в адміністративну будівлю державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» та територію охоронюваного об`єкта не заходив. Однак, зазначає, що директор може працювати і за межами вказаних приміщень. Окрім того, що стосується пояснень ОСОБА_4 від 24.07.2024, то такі підтверджують лише той факт, що ОСОБА_4 не бачив ОСОБА_2 . Також стверджує, що позивач в період з 12.07.2024 по 21.07.2024 був на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності. Звертає увагу, що акт про відсутність має складатись окремо за кожен день, в зв`язку із наведеним, вважає, що наказ винесено незаконно.

Представниця відповідача позовні вимоги заперечує. Наголошує, що позивач не повідомив роботодавця про те, що перебуває на лікарняному та жодних підтверджуючих документів про це не надав. Підтвердила, що у ОСОБА_2 пояснення, щодо причин відсутності на роботі, не відбирались. Крім того, дійсно акт на підставі якого було видано наказ про звільнення позивача, підписали працівники ДУ «Коломийська виправна колонія №41», тобто інше підприємство ніж філія "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), де працював позивач.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_2 на підставі наказу №36/ОС-23 Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" від 29 листопада 2023 року, призначено на посаду директора філії «Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131), 01.12.2023 року.

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

У статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

24 липня 2024 року Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" винесено наказ №47/ОС-23 «по особовому складу» (а.с.21), відповідно до якого: «за відсутність на роботі без поважних причин у період з 16.07.2024 по 24.07.2024 року, документів, що підтверджують хворобу, не надав, звільнити згідно пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України: ОСОБА_2 , з посади директора філії «Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) 24.07.2024 року.»

Даний наказ видано на підставі Акту від 24.07.2024 за вих. №5/66 (а.с.22) у якому зафіксовано, що директор філії «Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) ОСОБА_2 в період з 09 липня 2024 року до 24 липня 2024 року в адміністративну будівлю державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» та на територію охоронюваного об`єкта не заходив.

У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення причин такої відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (див. постанову Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17), постанову Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).

Згідно з статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується стороною відповідача, у ОСОБА_2 не було відібрано письмових пояснень та не з`ясовано причин відсутності на робочому місці.

Так, позивачем долучено копію консультативного висновку ортопеда-травматолога, з якого вбачається, що ОСОБА_2 виданий лікарняний лист з 12.07.2024 по 21.07.2024 (а.с.28-29).

Тобто, слід прийти до висновку, що період відсутності позивача, вказаний в наказі про звільнення, частково охоплюється листком непрацездатності.

Аргументи сторони відповідача, про те, що ОСОБА_2 не повідомив про перебування на лікарняному спростовуються письмовими поясненнями головного інженера філії «Коломийська №41», відповідно до яких зазначено, що директор філії «Коломийська №41» Сохань С.Ю. повідомив його 12.07.2024, що він знаходиться на лікарняному.

Також суд враховує ту обставину, що акт від 24.07.2024 за вих. №5/66 (а.с.22) у якому зафіксовано, що директор філії «Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№131) ОСОБА_2 в період з 09 липня 2024 року до 24 липня 2024 року в адміністративну будівлю державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» та на територію охоронюваного об`єкта не заходив, підписали наступні посадові особи: виконувач обов`язків першого заступника начальника установи заступника начальника установи з нагляду і безпеки охорони та оперативної роботи державної установи Коломийська виправна колонія (№41)» підполковник внутрішньої служби Тороус Андрій, начальник відділу по роботі з персоналом державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» підполковник внутрішньої служби Угорчук Назарій, начальник відділу охорони державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» підполковник внутрішньої служби Мочернюк Ігор.

Тобто вище вказані особи, є неуповноваженими особами, оскільки є працівниками іншого підприємства, що визнається сторонами.

Також зі змісту акту від 24.07.2024 на підставі якого було видано оскаржуваний наказ, вбачається, що ОСОБА_2 в адміністративну будівлю державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» та на територію охоронюваного об`єкта не заходив. Однак вказане формулювання не дає підстав вважає доведеним, факт відсутності працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ №47/ОС-23 «по особовому складу» від 24.07.2024 року про звільнення ОСОБА_2 , у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В зв`язку з поновленням позивача на роботі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток визначається судом відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 року (з наступними змінами), відповідно до яких середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Частиною 1 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (з подальшими змінами), днем звільнення вважається останній день роботи.

З урахуванням порушених трудових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині позову щодо скасування наказу Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" №47/ОС-23 «по особовому складу» від 24.07.2024, що призвело до порушення трудового права позивача, а також відновлення становища, яке існувало до такого порушення, шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді - директора філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131)» з 25 липня 2024 року, оскільки 24 липня 2024 року було останнім робочим днем позивача.

Вiдповiдно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробiтної плати, затвердженого постановою КМУ вiд 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана вiдповiдна виплата.

Згідно п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробiтної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно довідки від 09.12.2024 за вих. 40/12-2024р. виданої філією "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), середньоденна заробітна плата позивача становить 1053.07 грн. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2024 по 19.12.2024, який підлягає стягненню на користь позивача становить 111625,42 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_2 - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" №47/ОС-23 «по особовому складу» від 24.07.2024 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора філії "Коломийська № 41" Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131).

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 111625,42 грн (сто одинадцять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень сорок дві копійки).

Стягнути з відповідача Державного підприємства"Підприємстводержавної кримінально-виконавчоїслужби України(№131)" на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн (тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення суду складено та підписано - 25 грудня 2024 року.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№131)", місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 92Е, ЄДРПОУ 08680744;

Відповідач: філія "Коломийська № 41" Державне підприємтво "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (131), місцезнаходження: Івано-Франківська область, Коломийський район, с.Товмачик, вул. Привокзальна, 30, ЄДРПОУ 45165390;

Третя особа: Державна установа "Коломийська виправна колонія (№41)", місцезнаходження:Івано-Франківська обл., Коломийський район, с.Товмачик, вул. Привокзальна, 30, ЄДРПОУ: 08563613.

Суддя Г.Б. Жовнір