Рішення

від 25.12.2024 по справі 467/1084/24

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1084/24

2/467/269/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Кірімової О.М.

секретаря судового засідання Поплавської О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області та представником позивача - адвокатом Дмітрішиною Оксаною Володимирівною з використанням власних технічних засобів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2019 року позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька, ОСОБА_4 . Починаючи з грудня 2021 року, сімейні відносини погіршилися, за домовленістю між батьками, дитина залишилася проживати з батьком. У грудні 2022 року між позивачем та відповідачем наладилися відносини та вони разом стали виховувати дитину. 18 січня 2023 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб, який рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року було розірвано. З грудня 2021 року і по теперішній час донька ОСОБА_4 проживає з батьком. 10 грудня 2021 року між батьками дитини укладено договір про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні.

За недовготривалий час шлюбного життя, вихованням дитини у відсутність її батька, займалися прадідусь та прабабуся. Мати дівчинки її вихованням не займалася, не відвідувала її, не забирала дитину до себе жити. Починаючи з грудня 2021 року по теперішній час, мати дитини іноді відвідувала доньку, але останнім часом зовсім до дитини не з`являється, не цікавиться нею, не має наміру виховувати дитину. До початку повномасштабного вторгнення країни агресора, ОСОБА_1 займався вихованням дитини самостійно. З березня 2022 року батько дитини призваний за мобілізацією та перебуває на військовій службі по теперішній час. Вихованням дитини займаються прабабуся та прадідусь. Відповідач відмовляється виховувати доньку, матеріальну допомогу їй не надає, не спілкується, не дбає, що вказує на те, що вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не цікавлячись життям дитини та не відвідує її. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Вважає, що зазначені обставини є підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29.07.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.12.2024 року справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позов та суду пояснив, що він пропонував відповідачці взяти дитину до себе, але вона відмовилася. Позивач не має можливості займатися вихованням дитини, оскільки він проходить військову службу у Збройних Силах України. Максимально має можливість приділяти увагу дитині, лише коли перебуває у відпустці.

Представник позивача підтримала заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві. Просила суд задовольнити позов.

Відповідач у судові засідання не з`являлася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила. На адресу суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги визнала. Не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не має наміру займатися вихованням дитини, вона біля трьох років проживає з батьком, дідусем та бабусею. Не має бажання знаходитися поруч з дитиною. Позовну заяву підтримала (а.с.24).

Представник третьої особи: орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, проти задоволення позовних вимог не заперечує, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтримав (а.с.48, 54).

Суд, вислухавши позивача та його представника, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.02.2022 року, про що складено відповідний актовий запис № 381, її батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 5).

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рішення набрало чинності 05 вересня 2023 року (а.с.6).

Згідно довідкикомандира військовоїчастини НОМЕР_2 від 03.09.2024№ 4/470/229(а.с.7) ОСОБА_1 призваний за мобілізацією та перебуває на військовій службі по теперішній час.

Згідно акту обстеження умов місцем проживання малолітньої ОСОБА_5 від 16.07.2024 року, то така проживає в квартирі АДРЕСА_1 з прабабусею ОСОБА_7 , прадідусем ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_1 . У житловому приміщенні створено задовільні умови для проживання та розвитку малолітньої ОСОБА_5 (а.с. 8, 10, 11).

В матеріалахданої справиміститься договірвід 10грудня 2021року укладенийміж ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини (а.с. 9).

Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 08.11.2024 року № 531 затверджено висновок органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 45 зворот).

Так, згідно висновку органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вказано, що наявні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , як таку, що ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання дочки, не проявляючи до неї щонайменшої батьківської турботи, а саме не піклується про стан здоров`я, фізичний та духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, як важливою складовою всебічного розвитку та виховання дитини, не забезпечує необхідне харчування та медичний догляд, не спілкується із дочкою, що необхідно для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до розвитку, та внутрішнього світу дитини. За такого, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 46-47).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Аналізуючи вищевикладене, суд встановив, що ставлення відповідачки до доньки не можна вважати зразковим чи належним.

Разом із тим, встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідачки застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням матері батьківських обов`язків, або, що мати притягувалась до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за неналежне виконання обов`язківщодо доньки.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що матір дитини є особливо неблагонадійною та спілкування з нею суперечить інтересам дитини, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також не обґрунтував в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів, що свідчить про відсутність правових підстав для позбавлення останньої батьківських прав.

Встановивши ці обставини, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_3 , які б свідчили про ухилення від виховання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Що стосується висновку органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав, з огляду на положення частини 6 статті 19 СК України, суд не погоджується з цим висновком.

Висновок органу опіки та піклування не розкриває у повному обсязі, в чому саме проявляється невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків. У ньому не наведено підстав та доводів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а лише зазначена констатація безспірних фактів, щодо не проживання дитини з матір`ю та самостійного піклування батьком про малолітню дитину. Висновок органу опіки і піклування не містить даних про проведену роботу цим органом по врегулюванню сімейної ситуації з метою спонукання матері до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсніпричини ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не містить мотивованих відомостей щодо необхідності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Згідно зі ст.166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Відповідно до ст.19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до частин 3 та 4 статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

З огляду на принцип неправозгідності відмови батьків від дитини суд не приймає до уваги визнання позову відповідачкою щодо позбавлення її батьківських прав.

Отже, органу опіки та піклування слід з`ясувати дійсні причини невиконання матір`ю обов`язків по вихованню дитини і у разі наявності відповідних підстав застосувати заходи для понесення нею відповідальності, визначеної законом, а також встановити контроль за виконанням матір`ю батьківських обов`язків.

Ураховуючи наведене,суд вважаєза необхіднепопередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та покладає на орган опіки і піклування виконавчого комітету Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської ради Миколаївської області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас суд наголошує на тому, що відсутність реальних змін у поведінці відповідачки, як матері щодо доньки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення може стати підставою для ініціювання нового судового провадження про позбавлення її батьківських прав у майбутньому (постанова ВС у справі №640/13989/19 від 24.08.2022 року).

На підставі викладеного, оскількипозивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а також доказівна підтвердження винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо дитини, враховуючи найкращі інтереси дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки і піклування виконавчого комітету Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської ради Миколаївської області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 26 грудня 2024 року о 08 годині 00 хвилин.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова