Постанова

від 05.12.2024 по справі 303/5716/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5716/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 грудня 2024 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослой Г.Г.

суддів Кожух О.А., Джуга С.Д.

з участю секретаря Ормош О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2023 року у справі № 303/5716/20 (Головуючий: Монич В.О.), -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Мукачівського ОТГ про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів та поділ майна подружжя, мотивуючи тим що, 28.04.2007 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 і від даного шлюбу в подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя не склалося через різні характери та погляди на сімейне життя, відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, створення доброзичливої морально-психологічної атмосфери в сім`ї. Відповідач ОСОБА_1 схильний впадати в депресивний стан, що негативно впливало на відносини в сім`ї, між сторонами відсутнє взаємопорозуміння, що призводило до частих сварок і як наслідок між подружжям виникли неприязні стосунки, а спроби зберегти сім`ю та відвідування сімейного психолога не дало бажаного результату та ще більше погіршило відносини між подружжям. Із 03.08.2020 року подружжя проживає окремо, ОСОБА_2 разом з меншою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 разом з старшою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_2 , шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, і просила розірвати шлюб. Після розірвання шлюбу позивач за первісним позовом просить визначити місце проживання дітей разом з нею, посилаючись на те, що між нею та дітьми склалися довірливі і теплі відносини, вона є офіційно працевлаштованою та позитивно характеризується за місцем роботи, має стабільний дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та гармонійного розвитку дітей, працює за нормованим робочим графіком, що дає їй можливість приділяти дітям достатньо часу, а отже таке відповідатиме інтересам дітей. Позивачка також посилається на принцип 6 Декларації прав дитини, відповідно до якого малолітня дитина може бути розлучена з матір`ю лише за виняткових обставин. Щодо стягнення аліментів то позивач за первісним позовом вважає, що батько дітей ОСОБА_1 , який є приватним підприємцем, отримує дохід, має у власності нерухоме та рухоме майно, інших непрацездатних осіб на утриманні не має, а отже, може сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 4 000 гривень на кожну дитину щомісячно. Крім того, позивач за первісним позовом стверджує, що за час шлюбу подружжям побудовано житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , а отже він являється спільною власністю подружжя. Вказаний будинок збудовано на земельній ділянці площею 0,0946 га, кадастровий номер 2110400000:01:014:0060 і яка належить відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 30.09.2016 року. ОСОБА_2 вважає, що оскільки право власності на частину будинку має бути визначено за нею, то відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України і право власності на частину земельної ділянки на якій розміщено житловий будинок має бути визнано за нею, не дивлячись на те, що земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_1 . Також, позивач за первісним позовом стверджує, що за час шлюбу відповідачем за первісним позовом збудовано об`єкт малої архітектурної форми за адресою АДРЕСА_3 , який на даний час є незавершеним будівництвом, а отже позивачка як дружина має право на поділ такого об`єкта.

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Мукачівської ОТГ про визначення місця проживання дітей, мотивуючи тим, що за час шлюбу з ОСОБА_2 у подружжя народилося двоє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час менша донька проживає з ОСОБА_2 окремо, оскільки в силу свого віку не здатна самостійно приймати рішення про те з ким із батьків їй проживати і відповідач за зустрічним позовом забрала її з собою. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 стверджує, що він є турботливим та уважним батьком, весь свій вільний час присвячує дітям, всіляко намагається урізноманітнити їх дозвілля та забезпечити всім необхідним. Суд при вирішенні спору про визначення місця проживання дітей має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан. Крім того, слід враховувати думку дитини, яка досягла десяти років. Також, зазначив, що заборону розлучення дитині зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не як обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що він як батько дітей, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання дітей разом з ним.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 квітня 2023 року первісний позов - задоволено частково.

Шлюб, укладений мій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28.04.2007 року, актовий запис №132, - розірвано.

Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000,00 гривень щомісячно, але не менше50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку таземельної ділянки, площею 0,0946 га, кадастровий номер 2110400000:01:014:0060 за адресою АДРЕСА_2 .

У решті задоволення зустрічного позову - відмовлено.

Зустрічний позов - задоволено частково.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У решті задоволення зустрічного позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420, 20 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі7928, 40 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 840,80гривень судового збору в дохід держави.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав Апеляційну скаргу, в якій просив рішення змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом у частині визнання права власності за ОСОБА_2 на частину земельної ділянки площею 0,0946 га, кадастровий номер 2110400000:01:014:0060 за адресою АДРЕСА_2 , а також стягнення у її користь на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 4000 грн. або ж зменшити суму аліментів до 1500 грн., як таке, що постановлене у цій частині із порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні, так як дана земельна ділянка була йому подарована і являється його особистою приватною власністю у силу ст.. 57 СК України і поділу не підлягає. Щодо питання стягнення аліментів, то вважає, що стягнення аліментів у даному випадку є не логічним, оскільки кожен із батьків має на вихованні та утриманні дитину, він старшу ОСОБА_5 , а позивач меншу ОСОБА_6 і кожний із них утримує дитину яка проживає з ним.

Рішення суду першої інстанції у частині розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , визначення місця проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 із матір`ю ОСОБА_2 , визнання за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку у порядку поділу майна подружжя та у задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_7 сторонами не оскаржено і рішення суду у цій частині набрало законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.

Предметом перегляду у суді апеляційної інстанції є рішення суду першої інстанції у частині визнання за ОСОБА_2 права власності на частину земельної ділянки площею 0,0946 га, кадастровий номер 2110400000:01:014:0060 за адресою АДРЕСА_2 , у порядку поділу майна подружжя та стягнення у користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 4000 грн. на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Мушак К.М., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 , яка просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.04.2007 року що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Мукачівським відділом РАЦС Мукачівського міськрайонного управління юстиції.

Від даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За даним рішенням суду першої інстанції визначено місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду аліменти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 ч 1 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Згідно ст.141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного та соціального розвитку.

Суд першої інстанції проаналізувавши надані в судовому засіданні докази і їх сукупності, обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, якнайкраще забезпечення інтересів дітей дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 4000 грн.

Матеріалами справи стверджується і не заперечується сторонами, що під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі ними побудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 і такий являється спільної сумісною власністю подружжя.

Спірний житловий будинок розміщено на земельній ділянці площею 0,0946 га, кадастровий номер 2110400000:01:014:0060 за адресою АДРЕСА_2 , право власності на яку належить ОСОБА_1 згідно договору дарування земельної ділянки від 30.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О.В., зареєстровано в реєстрі за № 1664.

Згідно п.2 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові Верховного Суду 25.02.2019 р. у справі № 199/2099/17, зазначено, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, суд дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0946 га, кадастровий номер 2110400000:01:014:0060 за адресою АДРЕСА_2 .

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити беззадоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2024 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой