Постанова

від 12.12.2024 по справі 308/11301/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11301/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бойко Богдан Богданович та ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Фазикош О.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В., Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації нерухомого майна

встановив:

У серпні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В., Першої Ужгородської державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_4 мали спільну матір та різних батьків.

Як вказано у позовній заяві, про смерть ОСОБА_4 позивач дізнався у день його поховання від особи, яку бачив вперше, оскільки ОСОБА_4 наприкінці 2019 року покинув квартиру, в якій проживав разом з родиною позивача. Особа, яка повідомила позивача про смерть брата, наголосила на тому, що ОСОБА_4 , незадовго до своєї смерті, а саме: 28.01.2021 уклав договір купівлі-продажу № 131, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В., з ОСОБА_1 . На підставі вказаного договору ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що вказана спірна квартира відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням від 27.01.1995 № 13 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 (матері позивача) та ОСОБА_4 (рідному брату позивача) по частині кожному. Після смерті ОСОБА_5 , спадкоємцями першої черги, належної їй частини квартири виступили в рівних частинах її сини: ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 , які на момент смерті матері проживали та були зареєстровані разом з ОСОБА_5 , а відтак, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину. Заяву про відмову від прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5 позивач не подавав.

Однак, ОСОБА_4 оформив за собою право власності як на свою частину спадкового майна так і на частину спадкового майна, належного позивачу. Тобто набув право власності на частину квартири по АДРЕСА_2 , позбавивши при цьому ОСОБА_3 права на спадкове майно.

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 , зареєструвавши в цілому за собою право власності на спадкове майно, позбавив його права на належну йому частину у спадковому майні. Після цього, ОСОБА_4 відчужив квартиру на користь ОСОБА_1 , розпорядившись при цьому і частиною майна, належного позивачу.

Крім того, у спірній квартирі позивач, його дружина та троє їх дітей були зареєстровані з 12.06.2003, протягом всього цього часу постійно проживали в ній. Саме позивач весь цей час здійснював сплату комунальних платежів, підтримував квартиру у належному стані. Натомість ОСОБА_4 ніколи не працював, жодних коштів не мав, участі в утриманні квартири не приймав.

Договір купівлі-продажу відповідно до якого ОСОБА_4 розпорядився (відчужив) частиною належного позивачу майна, відчуживши в цілому квартиру АДРЕСА_1 , тобто використав свідоцтво про право на спадщину.

При цьому позивач вказує на те, що ОСОБА_4 з дитинства хворів на хронічне, прогредієнтне психічне захворювання, що мало безперервний перебіг, призводило до психічних розладів, своєрідних змін особистості у вигляді дезінтегрованості психіки, аутизму, емоційного збідніння і зниження активності тощо. ОСОБА_4 навчався у спеціалізованих навчальних закладах, був звільнений від призову на строкову військову службу, протягом всього життя періодично проходив обстеження та лікування. Крім того, на думку позивача стан ОСОБА_4 дедалі тільки посилювався та погіршувався, оскільки останній постійно зловживав спиртними напоями, майже щодня перебував у стані алкогольного сп`яніння, не реагував на зауваження брата та його родини, разом з якими проживав протягом всього життя.

За твердженням позивача, про укладення ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири в цілому, в тому числі і належної позивачу частки, позивачу відомо не було. ОСОБА_4 ніколи не повідомляв про намір відчужити житло. Позивач ніколи не бачив покупця квартири чи інших осіб, які б були зацікавлені у її придбанні. ОСОБА_4 ніколи не цікавився жодними побутовими питаннями, не приймав ніякої участі в утриманні квартири, не займався її благоустроєм. ОСОБА_4 протягом життя не укладав жодних угод, договорів, більше того, він був неписьменним, ніколи не цікавився ніякою інформацією, не вмів читати та писати. Відтак, розуміти значення на наслідки договору купівлі-продажу не міг.

При цьому у позовній заяві вказано на те, що внаслідок наявного психічного захворювання та постійного зловживання спиртними напоями ОСОБА_4 протягом життя не працював, у шлюбі не перебував, дітей не мав. Його утриманням, забезпеченням всім необхідним, протягом всього його життя займався позивач. Позивачу про те, що квартира продана сторонній особі, стало відомо вже після смерті ОСОБА_4 . Останній з середини 2019 року без будь-яких пояснень покинув спірну квартиру, уникав контактів, зустрічей. На вмовляння повернутися додому реагував агресивно та категорично відмовлявся. Разом з тим, ОСОБА_4 навіть після того як покинув спірну квартиру, постійно мав ключі від неї, у нього завжди був вільний доступ до помешкання.

Про смерть ОСОБА_4 позивач дізнався вже тільки у день його поховання від ОСОБА_2 , який надав позивачу інформаційну довідку № 267494603, в якій зазначалося, що власником спірного майна на підставі договору купівлі-продажу № 131 є ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вимагав, щоб позивач та його родина звільнили квартиру та знялися з реєстрації.

Крім того, позивач зазначає, що спірна квартира є єдиним місцем проживання позивача, його дружини ОСОБА_6 , їхніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також сина останньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно позовної заяви, позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 11.08.2021 в установленому законом порядку звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М.В., було заведено спадкову справу, номер у спадковому реєстрі 68129194.

З огляду на вищенаведене, ОСОБА_3 просив суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за померлою ОСОБА_5 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 131 від 28.01.2021, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56360301 від 28.01.2021, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В.;

- стягнути з відповідачів на користь позивача, понесені ним судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 24.12.2019 на ім`я ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, за реєстровим номером №3-558 (спадкова справа №281/2019 рік), в частині визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом за померлою ОСОБА_5 .

Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 131 від 28.01.2021, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. в частині права власності на частину квартири АДРЕСА_2 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56360301 від 28.01.2021, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за позовні вимоги у розмірі 454 грн з кожного.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бойко Б.Б., подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду в якій просить рішення суду в частині скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені даної вимоги. У іншій частині залишити рішення суду без змін.

Вказує, що суд першої інстанції вірно звернув увагу на те що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, і в цілому вірно встановив обставини справи, окрім оскаржуваної частини.

Визнаючи частково недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 131 від 28.01.2021, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. в частині права власності на 1/4 частину квартири в АДРЕСА_1 - скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56360301 від 28.01.2021 приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В. Зі змісту даної резолютивної частини рішення суду слідує, що суд скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в цілому, так як посилання на часткове скасування такого оскаржуване рішення суду не містить.

Також мотивувальна частина рішення суду не містить обґрунтування для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме в цілому, при частковому визнанню недійсним договір купівлі-продажу, який є підставою для реєстрації прав.

ОСОБА_3 подав на рішення суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, встановивши, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 на 1/2 спірної квартири - що належала померлій ОСОБА_5 , порушує право позивача ОСОБА_3 , на спадкування після смерті його матері на 1/4 частини цієї квартири, суд вірно прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину спірної квартири. Але при цьому суд допустився помилки визнаючи свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_4 на 1/2 спірної квартири - що належала померлій ОСОБА_5 недійсним тільки в частині, а не в цілому.

Визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним в цілому тягне за собою визнання договору купівлі-продажу, серія та номер 131 від 28.01.2021, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. також недійсним в цілому. Так у договорі вказано, що квартира, яка є предметом цього договору належить продавцю, в тому числі, на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, за реєстровим номером №3-558 (спадкова справа №281/2019 рік).

Укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 27.01.2021 року, ОСОБА_4 (від його імені на підставі довіреності діяв ОСОБА_2 ) діяв на підставі вказаного недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом. Таким чином ОСОБА_4 , відчуживши спірну квартиру, порушив права позивача ОСОБА_3 та продав належну позивачу, але не оформлену, частину спадкового майна. Разом з тим, ОСОБА_4 продав і належну йому, але не оформлену, частину спадкового майна.

У нотаріуса не було підстав посвідчувати вказаний договір купівлі-продажу, так як право власності продавця ( ОСОБА_4 (від його імені на підставі довіреності діяв ОСОБА_2 ) не були оформлені належним чином, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори, за реєстровим номером №3-558 (спадкова справа №281/2019 рік) є недійсним. А укладення договору купівлі-продажу на підставі недійсного свідоцтва суперечить вимогам закону та є підставою для визнання договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2021 недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню повністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 26.06.2017, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно свідоцтва про смерть від 10.08.2021 серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України № витягу 00032050251 від 10 серпня 2021 р. відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 його батьками вказано: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № витягу 00032048015 від 10.08.2021, ВДРАЦС по м. Ужгороду Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області 11.11.1961 року, зареєстровано шлюб актовий запис №479 між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.06.2019 року, вбачається, позивач по справі ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_12 .

Згідно Витягу про реєстрацію спадкового майна № витягу 65974362 від 11.08.2021 відкрилася спадщина за померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкова справа №68129194 дата реєстрації 11.08.2021

Згідно довідки ТОВ «Управління житлом» (а.с. 17), ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із ним зареєстровані: дружина - ОСОБА_7 , 1966 р.н., син - ОСОБА_7 , 1993 р.н.; донька ОСОБА_15 1995 р.н.; донька - ОСОБА_16 , 2003 р.н.; брат - ОСОБА_4 , 1968 р.н.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно аналогічних довідок про зареєстроване місце проживання, ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , - вони зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №267494603 від 26.07.2021 квартира що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Згідно поквартирної картки наймачем квартири по АДРЕСА_1 ,була ОСОБА_18 , 1937 р.н., та разом із нею проживали: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , невістка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 , внук ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_10 ; внучка ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , внучка ОСОБА_8 23.01.2003.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, від 27.01.1995 року №13, квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної, спільної, сумісної власності гр ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_4 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 27.01.1995 р. №13.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №271522566 від 20.08.2021 квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб на день смерті одного з них від 20.08.2021 №5079/18-21, видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що відповідно до картотеки реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 на момент смерті ОСОБА_5 , 25.06.2017 року були зареєстровані такі особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

На виконання ухвали суду від 24.03.2022 року, із КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради надійшла амбулаторна картка ОСОБА_4 .

З наявних у картці записів вбачається, що ОСОБА_4 , діагностували: Дебільність, перебував на диспансерному обліку. Проходив лікування в Московській обласній психіатричній лікарні. Згідно виписки 1984 року, вказаного мед закладу, рекомендовано працевлаштування хворого.

Згідно наявного в картці «СВИДЕТЕЛЬСТВА О БОЛЕЗНИ» №425/983 1987 року, «постановление военно-врачебной комиссии»: не придатний у мирний час та придатний до нестройової служби.

Згідно запису від 11.09.2012 р. Д-з: легка розумова відсталість, рекомендовано: працевлаштування.

Відповідно до листа Закарпатського обласного центу зайнятості від 18.04.2022 №548-13, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , 17.03.2011 року звернувся до Ужгородського міського центру зайнятості та 24.03.2011 - отримав статус безробітного. 04.11.2011 року знятий з обліку у зв`язку з відмовою безробітного від двох пропозицій підходящої роботи.

Згідно інформації, що надійшла на виконання ухвали суду від 24.03.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 дійсно був призваний на строкову службу Ужгородським ОМВК 6 грудня 1986 року в команді № НОМЕР_4 .

Першою Ужгородською Державною нотаріальною конторою на виконання ухвали суду від 24.03.2022 було надано суду належним чином завірену копію спадкової справи №281/2019 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_5 .

При дослідженні наданої спадкової справи (копії) судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_4 , звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. В заяві він зазначив, що не заперечує, щоб частка померлої в належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі, становила частину. Договір про визначення часток квартири вони не уклади.

При цьому, у вказаній заяві ОСОБА_4 , зазначив, що крім нього інших спадкоємців за законом до майна померлої немає.

Спадкова справа містить копії наступних документів:

- копію заяви ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом; свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - виданого повторно від 10.12.2019 Серії НОМЕР_5 ; копію паспортного документа громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_4 , та його картку платника податків; свідоцтво про народження заявника; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № витягу 00024878641 від 10.12.2019 року, згідно якого було здійснено реєстрацію актового запису про розірвання шлюбу 12.03.2013 №00096756949 між ОСОБА_12 ОСОБА_14 (після розірвання шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_21 ); довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб на день смерті одного з них від 11.12.2019 №7843/18-21, видана ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (про те,що відповідно до картотеки реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 на момент смерті ОСОБА_5 , 25.06.2017 року були зареєстровані такі особи: ОСОБА_4 , 1968 р.н.; ОСОБА_3 , 1962 р.н; ОСОБА_7 , 1966 р.н.; ОСОБА_7 , 1993 р.н.; ОСОБА_19 , 1995 р.н.; ОСОБА_16 , 2003 р.н.); свідоцтва про право власності на житло від 27.01.1995 №13, про належність квартири що знаходиться в АДРЕСА_2 на праві приватної, спільної, сумісної власності ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_4 ; довідки-характеристики №66 від 23.12.2019 виданої АПБ КП Ужгородської міської ради, згідно якої квартира , що знаходиться в АДРЕСА_2 , була зареєстрована 15.03.1995 р. в КП «БТІ м. Ужгорода» під №7030 за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом Спадкова справа№281/2019 рік зареєстровано в реєстрі за №3-558.

Відділом реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Ужгородської міської ради листом від 10.06.2022 №12-04/8, надано електронну форму реєстраційної справи №1998025821101 щодо квартири АДРЕСА_1 , що містить: заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності); Інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №194763035 від 24.12.2019; рішення про державну реєстрацію від 24.12.2019; Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №194767132 від 24.12.2019, де право власності в розмірі частки 1 зареєстровано за ОСОБА_4 , заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності); Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №242238508; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № витягу 242239007 від 28.01.2021, де власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 вказано ОСОБА_1 , підстава: договір купівлі-продажу №131 виданий 28.01.2021.

На виконання ухвали суду від 14.06.2022 від приватного нотаріуса Кішкіна Д.В. 25.09.2022 №21/01-16 надійшли належним чином завірені копії документів на підставі яких ним був засвідчений договір за реєстровим №131 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56360301 від 28.01.2021, а саме:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56360301 від 28.01.2021; Договір купівлі-продажу від 28.01.2021; Свідоцтво про право на спадщину за законом спадкова справа №281/2019 рік зареєстровано в реєстрі за №3-558; Довіреність про представництво інтересів ОСОБА_4 - ОСОБА_2 від 20.01.2020 зареєстрована в реєстрі №2); заяви ОСОБА_2 про відсутність малолітніх чи неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб права власності/ права користування квартирою (в АДРЕСА_1 ) та про те, що квартира є особистою власністю ОСОБА_4 , який не перебував у шлюбі; довідка про зареєстрованих у квартирі станом на 26.01.2021 осіб - відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради; висновок про вартість об`єкта оцінки; копія свідоцтва про право власності на квартиру від 27.01.1995 року; довідка-характеристика на квартиру АПБ КП Ужгородської міської ради №66 від 23.12.2019 р.; паспорту громадянина України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; Витяг із єдиної бази даних звітів про оцінку; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб відносно ОСОБА_1 00029369225 від 28.01.2021; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_22 ; повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) № витягу 43768930 від 28.01.2021 ОСОБА_2 на представництво ОСОБА_4 ; Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №169030920 від 28.01.2021 - свідоцтва про право на спадщину НОЕ978607 від 06.12.2019; Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №169030882 від 28.01.2021 - довіреності ННХ 493387; повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану відносно ОСОБА_4 , Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 ; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_4 ; витяги щодо Інформації з Єдиного реєстру боржників.

Як на підставу для скасування свідоцтва про право на спадщину, позивач посилається на те, що на час смерті своєї матері ОСОБА_5 , позивач разом із сім`єю проживав разом із нею у спірній квартирі, яка на праві спільної "приватної, сумісної, власності" належала ОСОБА_5 та її сину - брату позивача ОСОБА_4 .

Разом із тим, після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_3 не звернувся до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва право на спадщину. При цьому і заяву про відмову від прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5 - позивач також не подавав.

Із свідоцтва про право власності на житло від 27.01.1995 року №13 слідує, що спірна квартира АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_4 , форма власності: приватна спільна сумісна. Свідоцтво видано згідно розпорядження від 27.01.1995 року, квартира приватизована згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб на день смерті одного з них від 20.08.2021 №5079/18-21, видана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що відповідно до картотеки реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 на момент смерті ОСОБА_5 , 25.06.2017 року були зареєстровані такі особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.06.2019 року.

На час відкриття спадщини їй ОСОБА_5 та її сину ОСОБА_4 , на праві приватної, спільної, сумісної власності належала спірна квартира.

Як вбачається із заяви про отримання свідоцтва про право на спадщину - ОСОБА_4 , зазначає, що договору про визначення часток квартири вони не укладали. Відтак, вказане дає підстави для висновку про належність померлій 1/2 квартири. Проти вказаного в заяві не заперечує інший співвласник ОСОБА_4 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 за життя заповіту не складала, позивач після її смерті, як спадкоємець першої черги та ОСОБА_4 мали право на спадкування належної їй спірної квартири. Тобто кожен із них фактично успадкував по кватири АДРЕСА_1. При цьому вказаної квартири, згідно свідоцтва про право власності від 27.01.1995 належала ОСОБА_4 .

При цьому до 24.12.2019 року ні позивач, ні ОСОБА_4 до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину не зверталися.

ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса тільки 24.12.2019 і у заяві про прийняття спадщини зазначав, що інших спадкоємців немає. Однак, у довідці про реєстрацію місця проживання на день смерті спадкодавця зазначалося, що разом із померлою ОСОБА_5 за одною адресою, крім інших зареєстровано і ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_3 заперечує факт відмови від спадщини за померлою матір`ю, наголошуючи на тому, що зареєстрований та постійно проживав і проживає у спірній квартирі.

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Вказана обставина, а саме: щодо спільного проживання ОСОБА_3 , разом із сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_5 , сторонами по справі на заперечувалася. Тобто позивач у розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, хоча фактично свідоцтво про право на спадщину не отримував, право власності на належну йому, за померлою матір`ю частку в квартирі ним не зареєстровано.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ОСОБА_4 , звернувшись до державного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, отримав таке, в тому числі і на спірної квартири, право на спадкування якої фактично належало ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Установивши, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 на 1/2 спірної квартири - що належала померлій ОСОБА_5 , порушує право ОСОБА_3 , на спадкування після смерті його матері на частини цієї квартири, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину спірної квартирі в частині.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Частиною першої статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з вимогами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Як на підставу визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, позивач посилався на те, що про укладення ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири в цілому, в тому числі і належної позивачу частки, позивачу відомо не було. ОСОБА_4 ніколи не повідомляв про намір відчужити житло. Позивач ніколи не бачив покупця квартири чи інших осіб, які б були зацікавлені у її придбанні. ОСОБА_4 ніколи не цікавився жодними побутовими питаннями, не приймав ніякої участі в утриманні квартири, не займався її благоустроєм. ОСОБА_4 протягом життя не укладав жодних угод, договорів, більше того, він був неписьменним, ніколи не цікавився ніякою інформацією, не вмів читати та писати.

На думку позивача, внаслідок наявного психічного захворювання та постійного зловживання спиртними напоями ОСОБА_4 протягом життя не працював, у шлюбі не перебував, дітей не мав. Його утриманням, забезпеченням всім необхідним, протягом всього його життя займався позивач.

Відтак, на думку позивача, ОСОБА_4 не міг розуміти значення та наслідки договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем належними доказами не доведено, що ОСОБА_4 визнаний у встановленому законом порядку недієздатним. Не містять матеріали справи також доказів того, що ОСОБА_4 при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу не усвідомлював значення своїх дій.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України).

Правила статті 225 ЦК України поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Позивачем не надано висновку судово-психіатричної експертизи щодо усвідомлення ОСОБА_4 своїх дій при укладені договору купівлі-продажу, крім того не заявлялося клопотання про призначення судом такої експертизи.

За цих обставин суд вірно вважав, що з цих підстав визнати укладений ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірної квартири, не має.

Разом з тим, за умовами договору купівлі-продажу ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , здійснив продаж окрім належної йому частини квартири на праві спільної сумісної власності квартири та успадкованої за померлою ОСОБА_5 , також і частки спірної квартири - яку фактично успадкував позивач по справі ОСОБА_3 .

Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В., вчинено реєстраційну дію № 56360301 від 28.01.2021 про реєстрацію права власності на квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Згідно роз`яснень, що дані в п. 22, 24, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України).

В Постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року справа № 755/21646/15-ц зазначено, «… суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів…»..

З такими вимогами позивач до суду не звертається, такі вимоги до відповідачів заявлено не було.

Разом з тим, укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 27.01.2021, ОСОБА_4 (від його імені на підставі довіреності ОСОБА_2 ) діяв на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, вказане свідоцтво визнається судом недійсним в частині визнання за ОСОБА_4 , права власності в порядку спадкування за законом на частину квартири АДРЕСА_1 . Таким чином ОСОБА_4 , відчуживши спірну квартиру, порушив права позивача ОСОБА_3 та продав належну йому частину спадкового майна, що суперечить вимогам закону та є підставою для визнання договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2021 року недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. При цьому суд першої інстанції скасував також державну реєстрацію речового права на спірну квартиру в цілому.

Однак, апеляційний суд в цій частині не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу укладений на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке визнано недійсне лише в частині належної позивачу частки на квартиру, тобто , а тому, рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В. від 28.01.2021 за індексним номером 56360301 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру за ОСОБА_1 слід скасувати тільки частково в 1/4 частині права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є частково слушними та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами справи, яким судом першої інстанції надано правову оцінку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

У зв`язку із тим, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знайшли своє ствердження, то зазначене у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України є підставою для стягнення судового збору на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в сумі 1362,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Бойко Богдан Богданович, задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2023 року змінити в частині задоволеної позовної вимоги про скасування рішення стосовно державної реєстрації прав та їх обтяжень, виклавши таку вимогу в наступній редакції, а саме: рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д.В. від 28.01.2021 року за індексним номером 56360301 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру за ОСОБА_1 скасувати частково в 1/4 частині права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

У решті вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 судові витрати у розмірі 1.362,00 гривні, судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: