Постанова

від 25.12.2024 по справі 484/2021/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.12.24

22-ц/812/1846/24

Справа номер 484/2021/24 Головуючий суду першої інстанції Маржина Т. В.

Провадження номер 22-ц/812/1846/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л. Д.,

за участі:

представника позивача Цехотської Т. В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_3 , на рішення Первомайського міськрайонного судуМиколаївської області від22 жовтня 2024року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2024 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, який обґрунтовувала наступним.

Позивач зазначала, що вона та відповідач у період з 2020 по 2022 роки проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У цей період у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 .

У квітні 2022 року ОСОБА_4 змінив своє місце проживання та утворив нову сім`ю, після чого не намагався підтримувати зв`язок із сином, участі у його вихованні та утриманні не приймає, незважаючи на обізнаність про наявність у сина хронічних хвороб.

Позивач вказувала, що ОСОБА_4 веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, постійного місця роботи та проживання не має, що може негативно вплинути на виховання дитини.

Посилаючись на ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, ОСОБА_2 просила позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що він проживав разом з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у будинку його бабусі. Однак у подальшому позивач вирішила переїхати жити до своєї матері.

Після цього вони підтримували дружні відносини, ОСОБА_4 спілкувався із дитиною. Він супроводжував позивача та сина під час перебування у медичних закладах, купував необхідні речі та ліки.

ОСОБА_4 зазначав, що у грудні 2023 року ОСОБА_2 почала проживати однією сім`єю з іншим чоловіком, після чого заборонила йому спілкуватися із сином.

Відповідач вказував, що позивач не зазначила обставин, які б свідчили про його небажання спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином, ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, не доведено свідомого нехтування ним своїми обов`язками.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач вказувала, що суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги те, що відповідач самоусунувся від виховання та утримання сина. Відповідач не надав доказів того, що він підтримував зв`язок із сином та надавав йому допомогу.

ОСОБА_2 зазначала, що викладені нею обставини та надані докази вказують на те, що ОСОБА_4 умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та виховання дитини, а тому має бути позбавлений батьківських прав.

Доводи інших учасників справи

Відповідачем через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з інвалідністю з дитинства.

Вони визнають, що у період з 2020 р. до квітня 2022 р. проживали разом.

Відповідно до довідки Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 08 квітня 2024 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 , її син ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_7 .

З довідки-характеристики старости сіл Кримки, Коломіївка, Катеринка, Петрівка Бабича Р. від 22.04.2024 вбачається, що ОСОБА_6 самостійно виховує сина, є відповідальною та турботливою матір`ю.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 24 квітня 2024 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим дружина змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Відповідно до довідки сімейного лікаря ОСОБА_10 від 04 квітня 2024 року ОСОБА_5 перебуває на обліку в амбулаторії загальної практики сімейної медицини з діагнозом: церебральна кіста, арахноїдальна кіста СЧЯ, вторинна епілепсія. З моменту народження та до моменту надання довідки за медичною допомогою для дитини з батьків зверталася лише ОСОБА_6 .

З медичних висновків вбачається, що ОСОБА_5 отримував медичну допомогу у 2022-2023 роках у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охмадит» МОЗ України, у Державній установі Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України, Київській обласній клінічній лікарні.

Судовим наказом Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2022 року (справа №484/4303/22) з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 лютого 2024 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 30269,98 грн.

Відповідно до складеного Первомайським ВДВС у Первомайському районі Миколаївської області розрахунку заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 станом на 01 квітня 2024 року він має заборгованість у сумі 43202,98 грн.

Квитанції від 10.05.2024, 09.07.2024, 13.08.2024, 16.10.2024 свідчать, що ОСОБА_4 було сплачено аліментів на суму 7000 грн.

Відповідач згідно з даними Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 16 квітня 2024 року є зареєстрованим у АДРЕСА_2 .

Згідно зхарактеристикою старостисела КумаріШевчук О.від 24.05.2024 ОСОБА_4 проживає по АДРЕСА_2 з народження. За складом характеру є спокійним, відкритим, з почуттям відповідальності. У колі друзів користується повагою та авторитетом, у спілкуванні з людьми доброзичливий, ввічливий, чемний. ОСОБА_4 є комунікабельним, має достатній рівень культури, веде здоровий спосіб життя, приймає активну участь в житті громади. Він не зловживає алкоголем, громадський порядок не порушує, з сусідами підтримує дружні відносини. Скарг та заяв на його поведінку до Кумарівського старостинського округу не надходило.

З вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.07.2022, рішення цього ж суду від 28.07.2017 та постанови суду від 13.06.2024 випливає, що ОСОБА_4 визнавався винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння), позбавлений батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Орган опіки та піклування Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області у своєму висновку від 30 квітня 2024 року на підставі зібраних матеріалів та пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вважав недоцільним позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина ОСОБА_12 .

З ухвал Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.07.2024 та 04.11.2024 вбачається, що у провадженні цього суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина, провадження у якій зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд також звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі №645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі №202/1931/22).

Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_12 , суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки докази, надані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав саме в інтересах дитини.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

У справі відсутні відомості про застосування органами у справах дітей заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків, відновлення психоемоційних зв`язків дитини з ним, вжиття заходів щодо збалансування інтересів батька й сина.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. У свою чергу у цій справі, з урахуванням доказів, які є в матеріалах справи, в найкращих інтересах сина сторін зберегти зв`язок з батьком, не позбавляючи відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_12 .

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про недоцільність позбавлення батька батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_12 , з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованим та таким, що не суперечить нормам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного судуМиколаївської області від22 жовтня 2024року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року.