Постанова

від 12.12.2024 по справі 522/22357/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5877/24

Справа № 522/22357/23

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергійчук Майя Миколаївна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року відкрито провадження в даній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз`яснено позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його у відповідності до ч. 2 ст. 257 ЦПК України права на повторне звернення до суду з тими самими вимогами.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергійчук М.М. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права.

В судове засідання до апеляційного суду Ільків Ю.В. та представник Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про направлення поштового відправлення та довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету Електронного суду.

12 грудня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Ніц А.С. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, крім того, вказав, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, згідно якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції також вказав, що позивач ОСОБА_1 в судове засідання, яке призначене на 21 березня 2024 року та на 22 квітня 2024 року не з`явився, а розгляд справи у відсутність позивача є неможливим та перешкоджає отриманню судом інформації, доказів та перевірці обставин, що мають істотне значення для винесення обґрунтованого рішення, передусім, в інтересах малолітньої дитини.

Однак, колегія судів апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, оскільки при постановленні ухвали було неправильно та не в повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно визначено правовідносини, які регулюються, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права, та зазначає наступне.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 були повідомлені про розгляд справи на 01 лютого 2024 року в Приморському районному судді м. Одеси, про що розписались в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 30-31).

30 січня 2024 року від адвоката Сергійчук М.М., в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу за їх відсутності, крім того, вказала, що підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с. 32-33).

29 січня 2024 року від ОСОБА_4 надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без її участі (а.с. 35-39).

06 березня 2024 року від адвоката Сергійчук М.М., в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить судове засідання, яке призначене на 21 березня 2024 року проводити за їх відсутності, крім того, вказала, що підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити (а.с. 42).

Згідно довідки секретаря судового засідання, у зв`язку із тим, що учасники процесу в судове засідання, яке призначене на 21 березня 2024 року не з`явились, справа відкладається на 22 квітня 2024 року (а.с. 44).

16 квітня 2024 року від адвоката Сергійчук М.М., в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить судове засідання, яке призначене на 22 квітня 2024 року проводити за їх відсутності, крім того, вказала, що підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити

Апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 повідомлялись про розгляд справи як на 21 березня 2024 року, так і на 22 квітня 2024 року.

22 квітня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, з підстав п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Суд вказав, що позивач ОСОБА_1 в судове засідання 21 березня 2024 року та 22 квітня 2024 року не з`явився, а розгляд справи у відсутність позивача є неможливим та перешкоджає отриманню судом інформації, доказів та перевірці обставин, що мають істотне значення для винесення обґрунтованого рішення, передусім, в інтересах малолітньої дитини.

Однак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасним, що призводить до обмеження позивача у праві доступу до суду, оскільки як вбачається із матеріалів справи явка позивача ОСОБА_1 обов`язковою не визнавалась.

Неявка всудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті,крім випадків,визначених цієюстаттею (ст. 223 ЦПК України).

Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Так, неодноразово звертаючись до суду із заявами про розгляд справи без участі позивача та його представника, та вказуючи, що вони підтримують позов в повному обсязі та просять його задовольнити, ОСОБА_1 мав право розраховувати, що його позовна заява буде розглянута за наявними в справі матеріалами.

Апеляційний суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не втратив юридичного інтересу до розгляду даної справи, явка позивача обов`язковою не визнавалась, а цивільна справи містить достатньо матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного рішення по суті спору.

Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

Згідно ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст.257ЦПК України є передчасним, та призводить до обмеження позивача у праві доступу до суду, що є підставною для скасування такої ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 6, 379, 382384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат СергійчукМайя Миколаївназадовольнити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції

Повний текст судового рішення складено: 23 грудня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк