Постанова

від 24.12.2024 по справі 750/544/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/544/20

Головуючий у першій інстанції Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1644/24

№ 22-ц/4823/1643/24

№ 22-ц/4823/1645/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

стягувач: Чернігівська міська рада,

боржник: ОСОБА_1 ,

заінтересована особа: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 жовтня 2024 року про відмову у роз`ясненні рішення та ухвали Деснянського районного суду міста Чернігова від 11 жовтня 2024 року про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,-

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у цивільній справі №750/544/20 за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №750/544/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 4 204 грн у відшкодування судового збору таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №750/544/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 8 408 грн у відшкодування судового збору таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить:

- скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 у справі №750/544/20 та ухвалити нове рішення, яким визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий лист №750/544/20, виданий 08.09.2023 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з нього на користь Чернігівської міської ради 4 204 грн;

- скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 у справі №750/544/20 та ухвалити нове рішення, яким визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий лист №750/544/20, виданий 08.09.2023 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з нього на користь Чернігівської міської ради 8 408 грн;

- скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 у справі №750/544/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про роз`яснення рішення в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувані ухвали постановлені з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Заявник зазначає, що заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню були розглянуті з порушенням строків встановлених ч.3 ст.432 ЦПК України та замість розгляду протягом 10 днів були розглянуті майже через шість місяців.

Уважає, що завершення виконавчого провадження ні яким чином не впливає на визнання вказаних виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню.

Указує, що на час подання цих заяв він взагалі не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, дізнався про це на початку травня 2024 року. Як з`ясувалось згодом, кошти списувались з його рахунку, та окрім судового збору, з нього також були стягнуті витрати на виконавче провадження, і через відмову суду в задоволенні заяви, він позбавлений можливості повернути ці витрати.

Наголошує, що рішенням суду у справі №750/544/20 його зобов`язано знести неіснуючі споруди: дерев`яну альтанку, розміром 8х10 метри, дерев`яну альтанку, розміром 3х3 метри, а також паркан, який огороджує земельну ділянку, площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:026:5294), та земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, без зазначення поворотних точок вказаних споруд: альтанок та паркану, внаслідок чого, рішення суду є незрозумілим, яке неможливо виконати через можливе різне тлумачення його резолютивної частини, в зв`язку з чим воно підлягає роз`ясненню в порядку ст. 271 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 про відмову у роз`ясненні рішення та визнанні виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню - без змін.

Зазначає, що під час перегляду даної справи за нововиявленими обставинами суд першої та апеляційної інстанції не дійшли жодних інших висновків стосовно того, що «фактично Чернігівською міською радою було заявлено вимоги про демонтаж неіснуючих споруд».

Уважає, що підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконання відсутні.

Указує, що наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження, в даному випадку по обох виконавчих листах виконавче провадження вже завершено.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвали суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяв про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі провадження про стягнення коштів за даними виконавчими листами є завершеними у зв`язку із фактичним стягненням коштів.

Відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у цивільній справі №750/544/20 районний суд обґрунтовував тим, що текст труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та недвозначна, тому розширеного тлумачення шляхом його роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд.

Судом у справі встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 (справа №750/544/20) позов Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:026:5294), та земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу паркану, який її огороджує, та дерев`яної споруди (альтанки), розміром 3х3 метри.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованої на ній дерев`яної споруди (альтанки), розміром 8х10 метри.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 4 204 грн у відшкодування судового збору (том 3 а.с. 30-43).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.11.2022 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 скасовано.

Відмовлено у задоволенні позову Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0018 га, що межує з земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові №410100000:02:026:5294 і №7410100000:02:026:6157 і самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0491 га, кадастровий №7410100000:02:026:6157 (том 3 а.с.190-193).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.07.2023 постанову Чернігівського апеляційного суду від 07.11.2022 скасовано, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 - залишено в силі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради судовий збір 8 408 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції (том 4 а.с. 51-59).

08.09.2023 за заявою стягувача - Чернігівської міської ради на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022, яке набрало законної сили 26.07.2023, видано чотири виконавчі листи (том 4 а.с. 72, 76).

16.10.2023 головним державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевською І.В. відкрито виконавче провадження №73048930 з виконання виконавчого листа №750/544/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 4 204 грн у відшкодування судового збору (том 5 а.с. 44).

16.10.2023 головним державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевською І.В. відкрито виконавче провадження №73048800 з виконання виконавчого листа №750/544/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради судового збору у розмірі 8 408 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції (том 5 а.с. 43).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у справі №750/544/20 за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками змінено та відмовлено у задоволенні позову в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованої на ній дерев`яної споруди (альтанки), розміром 8х10 метри.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у справі №750/544/20 за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками в частині стягнення судового збору змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 2 102 грн у відшкодування судового збору.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено, а рішення в іншій частині залишено без змін.

Стягнуто з Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 671,00 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору за подачу заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (том 4 а.с. 196-198).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024 без змін (том 4 а.с. 251-253).

Як вбачається з постанови головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевської І.В. про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2024 у ВП №73048930 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №750/544/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 4 204 грн у відшкодування судового збору закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (том 5 а.с. 47).

Згідно з постановою головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевської І.В. про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2024 ВП №73048800 виконавче провадження №73048800 з виконання виконавчого листа №750/544/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради судового збору у розмірі 8 408 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (том 5 а.с. 42).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.10.2024 заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду у цивільній справі №750/544/20 за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками задоволено.

Допущено поворот виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.01.2022 у цивільній справі №750/544/20 за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

Стягнуто з Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 12 612 грн (том 5 а.с. 83-85).

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа по справі №750/544/20, виданого 08.09.2023 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з нього на користь Чернігівської міської ради 4 204 грн.

Заяву обґрунтував тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024, яке набрало законної сили, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 в частині стягнення судового збору змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 2102 грн. Також цим рішенням встановлено, що з набранням ним законної сили втрачає законну силу рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022.

У квітні 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа по справі №750/544/20, виданого 08.09.2023 Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з нього на користь Чернігівської міської ради 8 408 грн.

Заяву обґрунтував тим, що що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024, яке набрало в задоволеній частині законної сили, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у справі №750/544/20 за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками змінено та відмовлено у задоволенні позову в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованої на ній дерев`яної споруди (альтанки), розміром 8х10 метри. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 у справі № 750/544/20 за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками в частині стягнення судового збору змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської ради 2 102 грн у відшкодування судового збору. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено, а рішення в іншій частині залишено без змін. Стягнуто з Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 671,00 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору за подачу заяви про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Також цим рішенням встановлено, що з набранням ним законної сили втрачає законну силу рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022.

Із посиланням на ч. 6 ст. 429 ЦПК України вказував, що постанова Верховного Суду від 26.07.2023 в частині стягнутого збору є такою, що втратила законну силу.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у справі №750/544/20, в якій просив:

- роз`яснити резолютивну частину рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованої на ній дерев`яної споруди (альтанки), розміром 8х10 метри для можливості або неможливості примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №73048692, а саме: зазначити поворотні точки дерев`яної споруди розміром 8х10 метрів, яку за рішенням суду слід демонтувати;

- роз`яснити резолютивну частину рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:026:5294) та земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу паркану, який її огороджує, та дерев`яної споруди (альтанки), розміром 3х3 метри, для можливості або неможливості примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні №73048515, а саме: зазначити поворотні точки дерев`яної споруди розміром 3х3 метрів та паркану, який огороджує 0,0018 га, які за рішенням суду слід демонтувати.

Зазначав, що фактично Чернігівською міською радою було заявлено вимоги про демонтаж неіснуючих споруд: 8х10 метри, 3х3 метри, а також паркану, який їх огороджує без зазначення його розмірів та характеристик.

Наголошував, що рішенням суду у справі №750/544/20 його зобов`язано знести неіснуючі споруди: дерев`яну альтанку, розміром 8х10 метри, дерев`яну альтанку, розміром 3х3 метри, а також паркан який огороджує земельну ділянку, площею 0,0018 га, яка межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7410100000:02:026:5294), та земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:026:6157, без зазначення поворотних точок вказаних споруд: альтанок та паркану, внаслідок чого, рішення суду є незрозумілим, яке неможливо виконати через можливе різне тлумачення його резолютивної частини, в зв`язку з чим воно підлягає роз`ясненню в порядку ст. 271 ЦПК України.

Щодо оскарження ухвал Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 про відмову у визнанні виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 2 статті 432 ЦПК України визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У Постанові Верховного суду у справі № 2-4671/11 від 20.02.2019 наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у ст. 432 ЦПК України.

При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22, та інших.

Деснянський районний суд м. Чернігова дійшов правильного висновку про те, що у даній справі відсутні підстави для визнання виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до постанов головного державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Данілевської І.В. про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2024 виконавче провадження №73048930 та виконавче провадження №73048800 закінчені у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, заявник просить визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи, які вже є виконаними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є закінчення виконавчого провадження. Таким чином посилання заявника на те, що завершення виконавчого провадження ні яким чином не впливає на визнання вказаних виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню є помилковим.

У даному випадку, виконавчі провадження №73048930 та №73048800 є закінченими у зв`язку з фактичним виконанням, а тому апеляційний суд уважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. були розглянуті з порушенням строків встановлених ч.3 ст.432 ЦПК України та замість розгляду протягом 10 днів були розглянуті майже через шість місяців не впливають на правильність висновків суду.

Установлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду із даними заявами (09.04.2024) матеріали цивільної справи №750/544/20 перебували у Чернігівському апеляційному суді. Лише 13.09.2024 справу було повернуто до Деснянського районного суду м. Чернігова, що підтверджується супровідним листом Чернігівського апеляційного суду від 12.09.2024 (том 5 а.с. 29).

При цьому, колегія суддів наголошує, що порушення судом строків розгляду справи в силу приписів ч. 3 ст. 376 ЦПК України не є тим порушенням норм процесуального права, що тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Щодо оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024 про відмову у роз`ясненні рішення

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

У п. 32 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою (необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю).

Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення.

Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Діюче процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.

Роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі.

Суть роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що в заяві про роз`яснення рішення має бути зазначено, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі №233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, судове рішення може бути роз`яснено лише у разі, якщо без такого роз`яснення його неможливо виконати. При цьому роз`яснено може бути виключно рішення, яке підлягає примусовому виконанню.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з набранням законної сили рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.01.2024, ухваленим за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 втратило законну силу у частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0491 га, кадастровий номер 7410100000:02:026:6157, шляхом демонтажу розташованої на ній дерев`яної споруди (альтанки), розміром 8х10 метри, а тому в цій частині рішення нечинне і роз`яснення не потребує.

У заяві про роз`яснення рішення ОСОБА_1 зазначив, що фактично Чернігівською міською радою було заявлено вимоги про демонтаж неіснуючої споруди - дерев`яної альтанки розміром 3х3 метри, якої не існувало як і в січні 2020 року (момент подання позову), так і на сьогоднішній день. Проте у жодному з рішень суду про це не зазначено, навпаки судовими рішеннями встановлено наявність вказаної споруди.

Заявник зазначає, що без зазначення поворотних точок вказаних споруд, можна по-різному тлумачити резолютивну частину рішення, а тому воно підлягає роз`ясненню, проте заява не є конкретизованою, так як не вказано які саме поворотні точки має вказати суд.

З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що заява ОСОБА_1 не є конкретизованою, при цьому судом першої інстанції виснувано, що із рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2022 убачається, що його текст труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та недвозначна, ОСОБА_1 фактично просить внести зміни до резолютивної частини рішення, а не усунути недоліки, що викликають неоднозначність його розуміння, з чим погоджується колегія суддів, підстави для роз`яснення судового рішення відсутні.

За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування ухвал Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.10.2024, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваних ухвал без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2024 року про відмову у роз`ясненні рішення залишити без змін.

Ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2024 року про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко