Ухвала

від 13.12.2024 по справі 522/7128/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/7128/24

Провадження №1-кс/522/6824/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_4 , погоджене з заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку досудового розслідування,

УСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням, погодженим з заступником керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження №42024163010000015 від 15.03.2024 до шести місяців, посилаючись на наступне.

СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1, ч.5 ст.191 КК України, за наступних обставин.

12.04.2024 слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області внесено відомості до ЄРДР і розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024160000000138 від 12.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, на підставі повідомлення ГВ ЗНД "І" Управління СБ України в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення № 65/5/і/5-2017 від 11.04.2024.

03.05.2024 кримінальні провадження № 22024160000000138 від 12.04.2024 та № 22024160000000031 від 16.04.2024 прокурором об`єднані за № 22024160000000031 від 16.04.2024.

17.04.2024 прокурором з матеріалів досудового розслідування № 22024160000000031 від 16.04.2024 виділено матеріали кримінального провадження № 22024160000000143 від 17.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України

23.04.2024 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024160000000143 від 17.04.2024 громадянину України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за наступними обставинами: у період до 05.10.2020, громадянин України ОСОБА_8 , за невстановлених обставин придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб наступні транспортні засоби: ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі 47, кузов 47; ЗИС 115, 1955 р., чорного кольору, шасі 48, кузов 48; ЗИС 110 ТБ, 1956 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 ; ЗИС 110 Б, 1947 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 ; ЗИС 110 Б 1947р., сірого кольору, шасі 4358, кузов б/н; кадилак, 1996 р., синього кольору, шасі НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_5 ; ЗИЛ 111А, 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов 108; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі 10, кузов 10; ЗИЛ 41052, 1987 р., чорного кольору, шасі 4, кузов 4, двигун 259; ЗИЛ 41053, 1999 р., чорного кольору, шасі 1, кузов 1, двигун НОМЕР_7 ; ЗИЛ 41042, 1986 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_8 , кузов 184; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі 54, кузов 54; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі 56, кузов 56; ЗИЛ 117 К, 1976 р., чорного кольору, шасі 52, кузов 52; ЗИЛ 117, 1984 р., чорного кольору, шасі 67, кузов 67; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 ; ЗИЛ 118 Юність, 1968 р., біло-синього кольору, шасі 9, кузов 9; ЗИЛ 118 Юність, 1963 р., помаранчево-білого кольору, шасі 20, кузов 20; ЗИЛ 118 КВ, 1977 р., біло-синього кольору, шасі 4, кузов 4; ЗИЛ 118 К 1988 р., шасі 27, кузов 27.

Так, 05.10.2020 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_9 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_8 (далі Поклажедавець) укладено договір зберігання № 20/20 щодо вищевказаних 22 транспортних засобів.

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані двадцять два транспортні засоби, які належать ОСОБА_8 зі строком дії до 01 червня 2021 року.

В подальшому, 30.09.2021 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_10 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_8 (далі поклажедавець) укладено договір зберігання № 30/09/21 транспортних засобів (перелік вказаних транспортних засобів зазначений у Додатку №1 до дійсного договору, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; ЗИС 110 Б 1947р., блакитного кольору, шасі 4358, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі 109, кузов 109; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов 108).

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані п`ять транспортних засобів, які належать ОСОБА_8 зі строком дії до 25 грудня 2022 року.

Рішенням Клінського міського суду Московської області від 06.12.2021 визнано факт володіння та використання ОСОБА_8 наступних транспортних засобів: марки ЗИС 110 Б, 1947 р, шасі: 4358, кузов: б\н; марки Кадилак Брокхем, 1996 р., шасі: НОМЕР_5 , кузов: НОМЕР_5 ; марки Зил-41052, 1987 р., шасі: 004, кузов: 004; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: 56, кузов: 56; марки Зил-117К, 1976 р., шасі: 52, кузов: 52; марки Зил-41041, 1998 р., шасі: НОМЕР_9 , кузов: 11; марки Зис-НОБ, 1966 р., шасі: 1000, кузов: НОМЕР_4 ; марки Зил- 111 A, 1947 р., шасі: 17, кузов: 17; марки Зил-115, 1981 р., шасі: 94, кузов: 94; марки Зил-41045, 1984 р., шасі: НОМЕР_13 , кузов: 145; марки Зил-114, 1977 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: 106; марки Газ-М1, 1936 р., шасі: б\н, кузов: НОМЕР_15 ; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: 71, кузов: 71; марки Зил-41045, 1986 р., шасі: 5, кузов: 5; марки Зил-4107, 1989 р., шасі: 73, кузов: 73; марки Паккард 180, 1941 р., шасі: НОМЕР_16 , кузов: б/н; марки Мерседес - бенц 116, 1980 р., шасі: НОМЕР_17 , кузов: НОМЕР_17 ; марки Паккард бронь, 1936 р., шасі: НОМЕР_11 , кузов: б/н; марки Форд Корд 812, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зил-41051, 1985 р., шасі: НОМЕР_18 , кузов: 10; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: НОМЕР_19 , кузов: 54; марки Зил-117, 1984 р., шасі: НОМЕР_20 , кузов: 67; марки Газ-13, 1979 р., шасі: НОМЕР_21 , кузов: НОМЕР_22 ; марки Зил-41047, 1991 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: 106; марки Зил-41053, 1999 р., шасі: 1, кузов: 1; марки Зил-118, 1963 р., шасі: 20, кузов: 20; марки Зил 111 Г, 1963 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: 109; марки Газ-14, 1980 р., шасі: НОМЕР_24 , кузов: 129; марки Зил - 4104, 1982 р., шасі: НОМЕР_25 , кузов: 112; марки Зил-41047, 1988 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: 109; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: НОМЕР_26 , кузов: 116; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: НОМЕР_27 ; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_28 , кузов: 75; марки Зил-118, 1966 р., шасі: НОМЕР_29 , кузов: 009; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_30 , кузов: 77.

24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_11 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Указані протиправні дії Російської Федерації, її військово-політичного керівництва, військовослужбовців, службових осіб, громадян, їх спільників з числа громадян інших країн, в тому числі України, суперечать цілому ряду міжнародно-правових нормативних актів, Конституції України, законам України.

Так, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Так, згідно зі статтею 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, несумісним зі Статутом ООН, як це установлено в даному визначенні.

Відповідно до статті 3 вказаної резолюції, будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з врахуванням і у відповідності до положень статті 2, буде кваліфікуватися як акт агресії:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

e) застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за узгодженням з державою, яка приймає, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди;

f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для здійснення акта агресії проти третьої держави;

g) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значна участь в них.

Згідно зі статтею вказаної резолюції, ніякі міркування будь-якого характеру, чи-то політичного, економічного, військового або іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Ніяке територіальне придбання або особлива вигода, одержані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Враховуючи міжнародно-правове визначення агресії, з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією розпочато збройну агресію проти України, яка триває до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України»

від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Частиною 1 статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до преамбули та ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Частини I Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, боротьба з іноземною окупацією є формою збройного конфлікту.

В розумінні положень ст. 2 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між Російською Федерацією та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заявою Верховної Ради України "Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1596-VII від 22.07.2014; Заявою Верховної Ради України "Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1597-VII від 22.07.2014; Зверненням до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 106-VIII від 14.01.2015; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VІІІ, протиправні дії Російської Федерації визначені як збройна агресія проти України.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023), тощо.

Після початку широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України, в лютому 2022 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені) у громадянина України ОСОБА_8 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою досягнення нею поставлених цілей повалення державної влади в Україні, приєднання частини або всієї території України до Російської Федерації або створення на її території проросійського псевдодержавного утворення (утворень), влада у якому мала підпорядковуватись вищому військово-політичному керівництву Російської Федерації і бути керованою ним, що виразилось у відсутності дій направлених на витребування транспортних засобів попередньо переданих останнім згідно вищевказаних договорів на зберігання до Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» зареєстрований за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9.

Крім того, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , за невстановлених досудовим розслідування обставин, діючи умисно, маючи умисел на пособництво державі-агресору Російській Федерації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді пособництва державі-агресору Російській Федерації у здійсненні збройної агресії проти України, 01.12.2022 уклав з Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_12 (далі - Зберігач) договір зберігання № 50/22, згідно якого передав на зберігання та експонування матеріальні цінності у вигляді восьми колекційних транспортних засобів, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; НОМЕР_31 1947р., блакитного кольору, шасі 4358, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі 109, кузов 109; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі 105, кузов 108; ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі 47, кузов 47; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі 10, кузов 10; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 .

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані вісім транспортних засобів, які належать ОСОБА_8 зі строком дії до 25 грудня 2024 року.

При цьому, надаючи на зберігання на виставці вищевказані транспортні засоби, ОСОБА_8 усвідомлював, що при експонуванні у Автономній некомерційній організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації», вони будуть використані з метою популяризації, позитивного ставлення громадян до органів державної влади та силових структур РФ, сприяння формуванню позитивного ставлення сучасного суспільства до служби у ФСО Росії та позитивної мотивації у молоді до проходження військової служби за контрактом, а також розвиток сучасної діяльності ФСО РФ, та силових структур держави-агресора.

Для закінченнядосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні необхідновиконати наступне: отримати розсекречені матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, які проводились у межах вказаного кримінального провадження; здійснити розсекречення ухвал Одеського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій; звернутись до Одеського апеляційного суду з клопотанням про використання усіх розсекречених матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024; встановити і допитати як свідків осіб, яким відомі обставини вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення; звернутись до слідчого судді з клопотанням про передачу майна, на яке накладено арешт та фактичним власником являється ОСОБА_8 , Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; встановити інші об`єкти рухомого та нерухомого майна, які фактично належать ОСОБА_8 і які мають бути арештовані у відповідності до ст. 170 КПК України з метою можливої конфіскації майна як виду покарання за вироком суду; з урахуванням отриманих матеріалів, прийняти рішення щодо повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру; звернутись до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України; виконати вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, а саме скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування і вручити їх стороні захисту.

Відомості, які будуть отримані в результаті перелічених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, мають значення доказів у кримінальному провадженні, оскільки підтвердять або спростують причетність підозрюваних до вчинення кримінального правопорушення.

Досудове розслідування проводиться за ознаками вчинення особливо тяжкого злочину, тобто відповідно до ст.219 КПК України загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого злочину. Строк досудового розслідування спливає 16.12.2024.

У вказаний строк завершити досудове розслідування неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження. Необхідно здійснити визначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії, які мають важливе значення для судового розгляду та ухвалення законного рішення, проведення яких потребує додаткового часу строком не менше, аніж 6 (шість) місяців, у зв`язку з чим виникла необхідність у продовженні строку досудового розслідування до шести місяців.

Тому слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із відповідним клопотанням.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого обґрунтовуючи тим, що строки досудового розслідування сплили у зв`язку з чим відсутні підстави для його продовження.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-1, ч.5 ст.191 КК України.

Завершити досудове розслідування до закінчення строку досудового розслідування неможливо у зв`язку з необхідністю проведення слідчих дій, які не виконанні в зв`язку із складністю кримінального провадження, а саме отримати розсекречені матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, які проводились у межах вказаного кримінального провадження; здійснити розсекречення ухвал Одеського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій; звернутись до Одеського апеляційного суду з клопотанням про використання усіх розсекречених матеріалів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024; встановити і допитати як свідків осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення; встановити інші об`єкти рухомого та нерухомого майна, які фактично належать ОСОБА_8 і які можуть бути арештовані у відповідності до ст. 170 КПК України з метою можливої конфіскації майна як виду покарання за вироком суду; з урахуванням отриманих матеріалів, прийняти рішення щодо повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру; звернутись до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України; виконати вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, а саме скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування і вручити їх стороні захисту.

З приводу спливу строків досудового розслідування слідчим суддею встановлено наступне.

Слідчим в судовому засіданні до матеріалів провадження було долучено постанови, з яких вбачається наступне.

23.04.2024 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

03.05.2024 у зв`язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_8 невідоме, а також він виїхав і перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, підозрюваного ОСОБА_8 в порядку ст.281 КПК України оголошено в розшук.

24.05.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України, у зв`язку з оголошенням підозрюваного в розшук.

У подальшому досудове розслідування у кримінальному провадженні неодноразово відновлювалось і зупинялось в порядку ст.ст.280, 282 КПК України, а саме: 31.05.2024 відновлене в порядку ст. 282 КПК України, того ж дня 31.05.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 12.06.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, 14.06.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 19.06.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 19.06.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 27.06.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 27.06.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 03.07.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 03.07.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 15.07.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 15.07.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 18.07.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 18.07.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 23.07.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 23.07.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 05.08.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, 09.08.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 12.08.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, 13.08.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 16.08.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 16.08.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 21.08.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 21.08.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 09.09.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 09.09.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 24.09.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 24.09.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 30.09.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 30.09.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 08.10.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 08.10.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 23.10.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 23.10.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 15.11.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 15.11.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України; 19.11.2024 відновлене в порядку ст.282 КПК України, того ж дня 19.11.2024 - зупинене у відповідності до п.2 ч.1 ст.280 КПК України.

12.12.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 відновлено на підставі ч.1 ст.282 КПК України, у зв`язку з необхідністю проведення інших процесуальних дій, а саме звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку досудового розслідування.

З урахуванням вищевикладеного, встановлено, що строк досудового розслідування спливає 16.12.2024.

Відомості, які будуть отримані в результаті вказаних у клопотання слідчий і процесуальних дій, можуть мати значення доказів у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, строк досудового розслідування кримінального провадження необхідно продовжити до шести місяців.

Керуючись ст.ст.28, 294, 295-1 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування - задовольнити.

Продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024163010000015від 15.03.2024за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.111-1,ч.5ст.191КК України, до шести місяців.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

13.12.2024