Ухвала

від 18.12.2024 по справі 373/2362/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

18 грудня 2024 року м. Київ № 373/2362/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Тимчасово виконувача обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 , третя особа: Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства та просить: 1) поновити строк для оскарження постанови №698 від 21.09.2024, складеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 ; 2) визнати неправомірною постанову №698 від 21.09.2024, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 3) визнати неправомірним, зобов`язати відкликати постанову №698 від 21.09.2024 з державної виконавчої служби.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2024 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 , третя особа: Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення та її виконання, передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 справу передано для розгляду судді Панченко Н.Д.

Відповідно до п. 3-4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частиною першою ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як встановлено судом, підставою для передачі справи №373/2362/24 на розгляд Київського окружного адміністративного суду стало те, що заявлені позивачем вимоги не зазначені у переліку ч. 1 ст. 20 КАС України, а тому дана справа предметно підсудна Київському окружному адміністративному суду, а не Переяслав-Хмельницькому міськрайонному суду Київської області.

Поряд з цим, приписами ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам, як адміністративним, підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами частини другої статті 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 286 КАС України. Дані справи віднесені до окремих категорій термінових адміністративних справ (параграф 2 Глави 11 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Тобто, категорія справ, яка стосується притягнення особи до адміністративної відповідальності, що має місце в межах спірних правовідносин, положеннями ч. 1 ст. 286 КАС України віднесена до юрисдикції саме місцевих загальних судів як адміністративних судів.

В контексті викладеного, суд приходить до висновку про помилковість висновків Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області стосовно того, що заявлені позовні вимоги не належать до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного, позаяк стосуються питання притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що відповідає диспозиції ч. 1 ст. 286 КАС України, адже стосується рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 30 КАС спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду (частина третя цієї статті).

За загальним визначенням підсудність адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, що містить адміністративно-процесуальні норми, які розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи і між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи.

Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

Процесуальний закон встановлює три різновиди підсудності адміністративних справ: предметну або родову; територіальну або просторову, інстанційну або функціональну.

Як предмет підсудності розуміють сукупність правил, що визначають, чи розмежовують компетенції судів із розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу.

Водночас, якщо суд відповідно до положень цієї норми та інших положень процесуального законодавства виявить, що не є судом для розгляду окресленого предмета спору, він повинен направити справу до компетентного суду або на підставі закону ухвалити інше рішення, якщо неможливо направити справу до суду іншого інстанційного рівня (приміром у ситуації, коли в позовній заяві об`єднані вимоги, які підсудні судам різних інстанцій (пункт 6 частини третьої статті 169 КАС).

Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Отож, з наведеного можна підсумувати, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.

Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

Таке рішення є виконанням вимог закону.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі N 855/364/19.

Як уже зазначалось судом, положення статті 20 КАС України вказують на те, що адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними.

Позивач у вказаній справі оскаржує ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 щодо визнання неправомірною постанову №698 від 21.09.2024.

Отже, враховуючи наведене, даний спір підсудний місцевому загальному суду, як адміністративному, а не окружному адміністративному суду.

Передачу справ з одного суду до іншого суду визначають положення ст. 29 КАС України. Вказаною нормою законодавець не врегулював питання передачі справ за правилами предметної підсудності. Тому, виходячи із приписів ч. 6 ст. 7 КАС України щодо застосування судом закону за аналогією, правила щодо передачі адміністративного позову з одного суду до іншого суду в даному випадку мають визначатись з урахуванням норм, які визначають передачу справ за територіальною підсудністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи зазначене, а також проаналізовані судом вище норми положень щодо підсудності даної справи, суд вважає, що в даному випадку відсутній спір щодо підсудності, оскільки чинним процесуальним законодавством чітко врегульовано, що такий позов повинен розглядатися місцевим загальним судом, що виключає можливість розгляду цієї справи Київським окружним адміністративним судом.

При цьому, суд зазначає, що у випадку розгляду справи Київським окружним адміністративним судом, як судом першої інстанції, буде порушено принцип розгляду справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, гарантування якого визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з п. 24 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви N 29458/04 та N 29465/04, фраза "встановленого законом" викладена в частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, поданий адміністративний спір підлягає розгляду Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, який в даній справі є повноважним судом, в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому суд приходить до висновку про необхідність передачі адміністративної справи №373/2362/24 до вказаного суду для розгляду її як адміністративним судом.

Керуючись ст. ст. 19, 20, 243, 248, 256, 294, КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Матеріали адміністративної справи №373/2362/24 за позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконувача обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 , третя особа: Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області, передати на розгляд Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області (08400, Київська область, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 65).

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.