Рішення

від 26.12.2024 по справі 400/8468/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 р. № 400/8468/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , треті особиІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_3 , провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (арк. 39-43), що містив вимоги:

«Визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у незвільненні гр. ОСОБА_1 … з військової служби за пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути, з урахуванням висновків суду, рапорт позивача щодо звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених абзацом 12 пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків , а саме- мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка є особою з інвалідністю І групи».

Відповідно до викладеного у позові, Військова частина НОМЕР_2 (далі В/ч або відповідач) протиправно відмовила позивачеві у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби.

В/ч позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не прибули, тому суд, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у письмовому провадженні.

Як встановлено судом, у липні 2024 року позивач звернувся з рапортом про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військову обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232).

Згідно цією нормою, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У рапорті (арк. 44) ОСОБА_1 вказав, що такою обставиною є необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю І групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232). Суд зауважив, що у позові помилково вказаний абзац дванадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 «необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів».

До рапорту ОСОБА_1 , додав, зокрема: «копію довідки до акту огляду МСЕК матері ОСОБА_3 №773736», «заяву про утримання та догляду одноособово ОСОБА_3 », «витяг з реєстру про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні ОСОБА_3 », а також копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 чоловіка ОСОБА_2 і батька позивача.

У «Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні» від 02.07.2024 № 115005428 вказано, що за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Місцем реєстрації позивача є адреса: АДРЕСА_5 .

У нотаріально засвідченій заяві ОСОБА_2 вказала, що її син (позивач) «… здійснював і буде здійснювати догляд та моє утримання одноособово в повній мірі шляхом надання необхідної допомоги для проживання, Своїм підписом під текстом цієї заяви заявляю, що обираю свого сина - ОСОБА_1 здійснювати догляд за мною, інвалідом І групи …».

В/ч у задоволенні рапорту ОСОБА_1 відмовила, підстави відмови викладені в адресованому позивачеві листі від 19.07.2024 за підписом командира В/ч (арк. 8-11). Так, відповідач вказав на відсутність доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є надавачем соціальних послуг, на неподання документів, що доводять відсутність інших осіб, які здатні здійснювати постійний догляд за матір`ю позивача (абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232), а також на те, додані до рапорту документи не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_1 .

Суд зауважив, що до позову ОСОБА_1 додав документи, що не були додані (та за датами їхнього оформлення й не могли бути додані) до рапорту, - «Висновок ЛКК» (КНП «ЦПМСД № 1» Оболонського району м. Києва) від 05.09.2024 № 1480 та «Акт обстеження житлово-побутових умов», що був складений 13.08.2024 депутатом Броварської міської ради Броварського району Київської області.

Відповідно, у суду відсутні підстави враховувати ці документи для висновку про правомірність/протиправність рішення В/ч, що було прийнято за рапортом ОСОБА_1 .

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232 (з огляду на обставини цієї справи) вимагає наявності таких обставин:

матір позивача є особою з інвалідністю І чи ІІ групи ця обставина існує;

підтверджена у встановленому порядку необхідність постійного догляду за матір`ю позивача ця обставина відсутня;

відсутність інших членів сім`ї ОСОБА_2 першого чи другого споріднення, які здатні здійснювати постійний догляд за матір`ю позивача, - відповідні документи до рапорту позивач не подав.

У постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23 Верховний Суд вказав, що аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317 , є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю (пункт 63).

У довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААВ № 773736) вказано, що ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги (арк. 20).

Суд зауважив, що, згідно з пунктом 27 (розділ «Критерії встановлення інвалідності») Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Поняття «постійний сторонній нагляд», «догляд», «допомога» не є тотожними.

Той факт, що у поданій позивачем довідці наявний висновок про необхідність надання його матері «постійної сторонньої допомоги», не доводить наявність умови для звільнення позивача на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що прийняте відповідачем за рапортом позивача рішення ґрунтується на нормах Закону № 2232.

Протиправну бездіяльність (незвільнення ОСОБА_1 ) відповідача суд не встановив, що виключає задоволення позовних вимог.

Керуючись статями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна