Рішення

від 26.12.2024 по справі 420/33080/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33080/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-д, м. Одеса, 65017), адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Кулик Аліни Валеріївни (вул. Косовська, 2-д, м. Одеса, 65017), третя особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі Департамент), адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Кулик Аліни Валеріївни, третя особа ОСОБА_3 , в якому позивачка просить суд:

визнати протиправною відмову адміністратора Департаменту ОСОБА_4 у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 року по справі №497/2287/22, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_1 , зазначену в заяві про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 19.08.2024 року, поданої ОСОБА_1 як законним представником ОСОБА_2 до Департаменту;

зобов`язати Департамент зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_3 з одночасним зняттям з попереднього місця реєстрації за адресою АДРЕСА_4 за заявою ОСОБА_1 від 19.08.2024 року про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , поданою без згоди батька ОСОБА_3 на підставі рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 року по справі №497/2287/22, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Позивачка зазначила, що 19.08.2024 року в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 звернулась до Департаменту із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) її сина з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме: з адреси АДРЕСА_4 , на адресу - АДРЕСА_5 , яка з 16.08.2024 року являється зареєстрованою адресою місця проживання її - ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що реєстрація місця проживання її сина впливає на питання, пов`язані із можливістю реалізації прав дитини, в тому числі права отримання соціальних послуг, права на гарантоване зарахування до закладу освіти тощо.

За результатом розгляду заяви у проведенні реєстраційних дій відповідачем їй відмовлено, про що проставлено відмітку на заяві із формулюванням «особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості».

Рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій від 19.08.2024 року, прийняте адміністратором Департаменту ОСОБА_4 у формі проставлення відмітки на заяві не відповідає загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, не містить обґрунтування та будь-яких мотивів, що є протиправним.

У зв`язку з оформленням рішення без зазначення у ньому підстав відмови, вона звернулась до Департаменту із заявою про надання письмових роз`яснень підстав відмови у задоволенні заяви.

Листом Департаменту №М-313/01-34 від 06.09.2024 року повідомлено, що відповідно до долученої до заяви копії рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 по справі №497/2287/22, яке набрало законної сили 25.05.2023 року, місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 визначено разом з матір`ю, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Отже судом визначено місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 . Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання та подальша реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за іншою адресою на підставі наданого рішення суду не вбачається можливим.

Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки судове рішення не може визначити місцем проживання дитини певну адресу, адже у разі наявності між батьками спору щодо місця проживання дитини в судовому порядку місцем проживання малолітньої дитини визначається місце проживання одного з батьків. Відповідно, в разі зміни місця проживання матері, з якою рішенням суду визначено місце проживання малолітньої дитини, на підставі чинного законодавства змінюється і місце проживання малолітньої дитини.

При цьому, за її заявою ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 02.09.2024 року виправлено описку в рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 по справі №497/2287/22 та викладено абзац резолютивної частини рішення без зазначення адреси місця реєстрації матері дитини. За апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу суду від 02.09.2024 року Одеським апеляційним судом 05.11.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Однак незалежно від виправлення описки в рішенні суду місце проживання малолітнього ОСОБА_2 мало бути зареєстровано на підставі рішення суду за місцем проживання матері, враховуючи, що така адреса є змінною та залежить від реалізації її права на свободу вибору місця проживання.

Позивачка просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.10.2024 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотань представника Департаменту про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та загального позовного провадження, а також клопотань ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та її допит у якості свідка.

Представник Департаменту подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що 19.08.2024 року позивачка звернулась до Департаменту із заявою про зміну реєстрації її малолітнього сина, за результатом розгляду якої прийнято рішення про відмову у наданні адміністративної послуги, оскільки Болградським районним судом у рішенні від 24.04.2023 по справі №497/2287/22 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 за конкретною адресою, а саме місцем реєстрації його матері - АДРЕСА_4 .

В свою чергу позивачка мала намір зареєструвати місце проживання свого сина ОСОБА_2 за іншою адресою, ніж визначена у рішенні суду, а саме адресою: АДРЕСА_5 , без згоди його батька, що суперечить вимогам ч.6 ст.18 Закону «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та п.33, 65 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Отже, оскільки мати на день постановлення рішення суду зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 та можливість реєстрації дитини за іншою адресою не передбачена у вказаному рішенні суду, місце реєстрації ОСОБА_2 можливо здійснити за вказаним рішенням суду лише за вказаною у ньому адресою.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2018 року по справі №607/1091/16-ц зазначив, що дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.

Також необґрунтованою є позиція позивачки, що реєстрація місця проживання її сина впливає на питання, пов`язані із можливістю реалізації прав дитини, в тому числі права на гарантоване зарахування до закладу освіти, оскільки в законодавстві, що регулює сферу освіти, на які посилається позивачка, відсутні вимоги щодо реєстрації місця проживання дитини, як умови реалізації нею своїх законних прав, свобод та інтересів у відповідних сферах.

Крім того, чинним законодавством України не передбачено подання на заяву окремого документу з детальним роз`ясненням та обґрунтуванням підстав/мотивів відмови, натомість саме в заяві за затвердженою формою згідно з додатком 8 до Порядку зазначаються підстави для відмови органом реєстрації у реєстрації місця проживання особи.

При цьому представник зазначив, що позивачка звернулась до суду із заявою про виправлення описки в рішенні суду. Так ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 02.09.2024 року виправлено описку в рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 по справі №497/2287/22, у якій судом визнано множинність трактування тексту рішення суду, що підтверджує законність дій Департаменту.

Після виправлення описки в рішенні суду позивачка повторно звернулась до Департаменту 07.10.2024 року з необхідним пакетом документів, зокрема з рішенням суду та ухвалою суду. За результатом розгляду заяви адміністратором Департаменту надано адміністративну послугу та зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 з 07.10.2024 року.

Представник зазначив, що залишається незрозумілим з якою метою позивачка звернулась до суду, так як на момент подання відзиву місце проживання ОСОБА_2 вже значиться зареєстрованим за вказаною адресою.

Також представник звертає увагу на те, що між батьком та матір`ю дитини наявні суперечки щодо реєстрації місця проживання дитини у м. Одеса, у зв`язку з чим батьком подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 02.09.2024 року про виправлення описки в рішенні Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 по справі №497/2287/22, оскільки він вважає, що зазначена ухвала суду змінює зміст рішення суду.

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначивши, що дійсно звернулась до Департаменту 07.10.2024 року із тотожною заявою, до якої долучила ухвалу про виправлення описки. Проте вказує, що їй не видано жодного документу за результатами такого звернення. Лише з відзиву на позов вона дізналась про реєстрацію адреси місця проживання її сина у м. Одеса.

Враховуючи проведення реєстрації адреси місця проживання її сина, позивачка просила залишити без розгляду позовну вимогу про зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку із втратою нею актуальності, проте наполягала на розгляді основних позовних вимог та визнанні відмови у проведенні реєстраційної дії протиправною.

Ухвалою суду від 23.12.2024 року позов залишено без розгляду в частині позовних вимог зобов`язального характеру.

Представник Департаменту подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, додатково зазначивши, що законодавством не передбачено надання суб`єкту звернення будь-якого документу, що підтверджує надання адміністративної послуги щодо реєстрації місця проживання, тому за результатом розгляду заяви 07.10.2024 року у її змісті проставлено відповідну відмітку, про що позивачка обізнана, проставляючи свій підпис у графі «Результат отримав».

Також враховуючи те, що адміністратор Департаменту є посадовою особою Департаменту, який в свою чергу є суб`єктом владних повноважень та суб`єктом надання адміністративних послуг, відповідачем по цій справі повинен бути лише Департамент, а не адміністратор Департаменту, який в ньому працює.

Позивачка подала до суду пояснення, у яких зазначила, що згідно з п.46 Порядку №265 саме посадова особа органу реєстрації приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи. Тому належним відповідачем за позовною вимогою про визнання протиправною відмови у проведенні реєстраційної дії вона вважає саме адміністратора Департаменту ОСОБА_4 , якою прийнято відповідне рішення, що оскаржується.

Третя особа ОСОБА_3 подав до суду пояснення по справі, у яких просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що він являється батьком ОСОБА_2 , та не погоджується із проведенням реєстрації місця проживання його сина у місті Одесі, оскільки проживання у цьому місті є небезпечним для життя та здоров`я. В свою чергу, зміна місця проживання його сина спричинить порушення стійких, усталених зв`язків дитини з оточенням і звичним середовищем, що суперечить інтересам дитини.

Також зазначив, що надані позивачкою копії рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 та ухвали від 02.09.2024 року про виправлення описки по справі №497/2287/22 не можуть бути враховані як рішення про визначення місця проживання дитини, оскільки згідно з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №344/2561/16-ц участь органів опіки та піклування обов`язкова під час розгляду справ про визначення місця проживання дитини, інакше рішення суду, яким, зокрема, також вирішено питання місця проживання дитини, але без участі органів опіки та піклування, не може бути враховане як рішення про визначення місця проживання дитини.

Крім того, вважає ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 02.09.2024 року по справі №497/2287/22 про виправлення описки такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим ним подана апеляційна скарга, яка наразі розглядається.

Позивачка подала до суду заперечення, у яких зазначила, що аргументація третьої особи та ненадання нею згоди на проведення реєстраційної дії є продовженням ведення політики подвійних стандартів з єдиною метою продовження створення перешкод у реалізації прав дитини з усіх питань, для вирішення яких відповідно до чинного законодавства необхідна згода батька, що вже триває багато років.

Зазначила, що чомусь двоє дітей від другого шлюбу мають право жити в м. Одесі та їх безпеці нічого не загрожує, а ОСОБА_5 такого права не має. Якби батько дійсно хотів спілкуватися з дитиною, брати участь у її житті, для чого фактично матір`ю створюються усі умови (в тому числі скорочується відстань між місцями проживання батька та дитини), він би зрадів, що дитина буде ближче, а тут все навпаки.

Позивачка наголошує, що місце проживання малолітнього ОСОБА_2 визначено разом з матір`ю рішенням суду, яке набрало законної сили. Отже в разі зміни місця проживання матері, з якою рішенням суду визначено місце проживання малолітньої дитини, змінюється і місце проживання останньої.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 являється матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 року у справі №497/2287/22, яке набрало законної сили 25.05.2023 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2024/009873192 від 16.08.2024 ОСОБА_1 16.08.2024 року зареєструвала місце свого проживання за адресою - АДРЕСА_5 .

19.08.2024 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулась до Департаменту із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_5 , адреса зареєстрованого місця проживання на дату звернення - АДРЕСА_4 .

До заяви долучено, зокрема, копію рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 року по справі №497/2287/22.

За результатом розгляду заяви адміністратором Департаменту ОСОБА_4 19.08.2024 року прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_2 з підстави - особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості. Рішення від 19.08.2024 року оформлено у вигляді службової відмітки на заяві ОСОБА_1 .

Цього ж дня 19.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Болградського районного суду із заявою про виправлення описки у судовому від 24.04.2023 року по справі №497/2287/22.

Ухвалою Болградського районного суду від 02.09.2024 року виправлено описку в рішенні суду від 24.04.2023 по справі №497/2287/22 шляхом викладення абз. 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ».

Постановляючи ухвалу про виправлення описки в рішенні суду, суд зазначив, що в прохальній частині позовної заяви позивач не зазначала адресу свого проживання, але під час ухвалення рішення суд керувався п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України, в якій зазначено, що у резолютивній частині рішення зазначаються «повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України», тобто визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суд не мав на увазі якусь конкретну адресу, а зазначив адресу проживання позивача на момент ухвалення судового рішення.

Вищевикладене стало перепоною для перереєстрації місця проживання дитини за іншою адресою, та в подальшому унеможливить реєстрацію його місця проживання за іншими адресами.

07.10.2024 року позивачка вдруге в інтересах сина звернулась до Департаменту із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_5 . До заяви долучено, зокрема, копії рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 року у справі №497/2287/22 та ухвали Болградського районного суду Одеської області від 02.09.2024 року про виправлення описки.

За результатом розгляду заяви від 07.10.2024 року, адміністратором Департаменту Зеленкевич С.В. прийнято рішення про реєстрацію місця проживання, про що свідчить службова відмітка на заяві.

Не погодившись із прийнятим адміністратором Департаменту ОСОБА_4 рішенням від 19.08.2024 року про відмову у проведенні реєстраційної дії, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року №1871-ІХ (далі Закон №1871-ІХ) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону №1871-ІХ задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі Порядок №265), який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Згідно з п.33 Порядку №265 подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років підтверджується електронними підписами батьків, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронних підписів, у разі подання заяви в електронній формі або за письмовою згодою другого з батьків, що надається у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування) (п.65 Порядку №265).

Таким чином, обов`язковою умовою реєстрації місця проживання/зняття із зареєстрованого місця проживання дитини віком до 14 років, є наявність волевиявлення обох батьків (законних представників) на проведення такої реєстраційної дії.

Єдине виключення з цього правила, законодавство передбачає у разі, коли місце проживання дитини визначено рішенням суду або органу опіки та піклування.

Позивачка, подаючи до відповідача заяву від 19.08.2024 року, додала до неї копію рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 року у справі №497/2287/22, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 з його матір`ю, ОСОБА_6 .

Суд не приймає доводи відповідача, що рішенням Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 року у справі №497/2287/22 місце проживання ОСОБА_2 визначено за конкретною адресою - місцем реєстрації його матері, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання, що є невід`ємним правом громадян України.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» додатково регулює ці відносини, закріплюючи принцип свободи вибору місця проживання. Згідно зі статтею 2 цього Закону, реєстрація місця проживання чи її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод особи або підставою для їх обмеження.

Рішенням від 24.04.2023 по справі №497/2287/22 визначено лише факт проживання дитини разом із матір`ю, ОСОБА_1 , а не зобов`язання проживати виключно за конкретною адресою. Зазначення адреси матері в рішенні суду слугуватиме лише формальним уточненням адреси її реєстрації станом на час прийняття рішення і не може обмежувати право матері на зміну місця проживання.

Доводи відповідача суперечать принципу свободи пересування та вільного вибору місця проживання, закріпленому Конституцією України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також міжнародними договорами України, такими як Загальна декларація прав людини та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд вважає, що виправлення описки у рішенні суду від 24.04.2023 по справі №497/2287/22, якою виключено адресу реєстрації ОСОБА_1 із резолютивної частини рішення суду, не впливає на вчинення відповідної реєстрації дії, оскільки суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити реєстрацію місця проживання дитини відповідно до суті судового рішення - визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 з матір`ю ОСОБА_1 .

Оскільки рішення суду від 24.04.2023 року у справі №497/2287/22 набрало законної сили 25.05.2023 року, на підставі ч.1 ст.18 ЦПК України є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З огляду на те, що п.33 Порядку №265 передбачає, що наявність рішення суду, яким визначено місце проживання дитини з одним із батьків, звільняє від обов`язку отримання згоди іншого з батьків для реєстрації місця проживання дитини, суд дійшов висновку, що позивачка до заяви від 19.08.2024 надала всі необхідні для проведення реєстраційної дії документи, а саме - копію рішення Болградського районного суду Одеської області від 24.04.2023 у справі №497/2287/22.

Отже, враховуючи, що позивачка подала всі необхідні документи для здійснення реєстрації місця проживання дитини відповідно до судового рішення, відмова від реєстрації місця проживання малолітньої особи є неправомірною.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з п.46 Порядку №265 посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення, зокрема, приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Отже саме посадова особа органу реєстрації наділена повноваженнями на прийняття рішення про реєстрацію місця проживання особи.

Рішення від 19.08.2024 року про відмову у проведенні реєстраційної дії прийнято адміністратором Департаменту Кулик А.В., про що свідчить її службова відмітна на заяві та особистий підпис під прийнятим рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оскільки відмова у проведенні реєстраційної дії є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення адміністратора Департаменту ОСОБА_4 від 19.08.2024 року про відмову у проведенні реєстраційної дії.

Також у змісті позову позивачка просила винести в порядку ст.249 КАСУ окрему ухвалу за порушення, яке виразилось у подані Департаментом до суду копії її заяви від 07.10.2024 року без її на те згоди, яка містить персональні дані, свідчить про розголошення персональних даних, що стали відомі посадовим особам у зв`язку з виконанням службових обов`язків, тобто порушення ч. 2, 3 ст. 32 Конституціі? Украі?ни, абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону Украі?ни «Про інформацію», п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону Украі?ни «Про доступ до публічноі? інформаціі?», ч. 1, 2 ст. 11 Закону Украі?ни «Про інформацію», ч. 1, 2 ст. 7, ч. 2, 3 ст. 10 Закону Украі?ни «Про доступ до публічноі? інформаціі?», Закону Украі?ни «Про захист персональних даних», п. 10 ст. 21, ч. 5 ст. 25, ч. 8 ст. 26 Закону Украі?ни «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстраціі?? місця проживання в Украі?ні», ч.5 ст.5 Закону Украі?ни «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг».

Враховуючи те, що за ст.249 КАС України основною метою постановлення окремої ухвали є усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та носять системний характер для того, щоб не допустити таких порушень у майбутньому, а також те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком, суд під час розгляду справи не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-д, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 38226516), адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Кулик Аліни Валеріївни (вул. Косовська, 2-д, м. Одеса, 65017), третя особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання протиправними дій, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення адміністратора Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради Кулик Аліни Валеріївни від 19.08.2024 року про відмову у проведенні реєстраційної дії - реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва