Ухвала

від 26.12.2024 по справі 480/11061/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 грудня 2024 року Справа № 480/11061/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного університету оборони України Міноборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Національного університету оборони України Міноборони України, і просить суд:

- визнати протиправними дії Національного університету оборони України щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.09.2022 по 31.01.2023, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 по 14.06.2024, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.09.2022 по 31.01.2023, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 по 14.06.2024, з урахуванням виплачених сум.

Також, у позовній заяві представник позивача просить поновити строк звернення до суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, представник позивача посилається на введення картину в Україні, який спричинений коронавірусної хвороби (COVID - 19), у зв`язку із чим, строки визначені статтею 233 КЗпП України продовжуються на строк дії такого карантину, який закінчився 30.06.2023. У той же час, p 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Позивач був слухачем у Національному університеті оборони України та отримував грошове забезпечення, а з 14.06.2024 проходить військову службу. Зазначені вище обставини значно ускладнили для позивача можливість доступу до суду. Крім того, позивач лише у грудні 2024 року, після звернення до адвоката, дізнався про порушення своїх прав.

Дослідивши позовну заяву та клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є неналежне нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за період з 01.09.2022 до 14.06.2024 включно грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин №2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, відповідно до ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України №2352-ІХ від 01.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Проте, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.

Тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, фактично почав відліковуватись з 01.07.2023 (з дня скасування карантину) та мав закінчитись у жовтні 2023 р. (02.10.2023 - тримісячний строк з дня скасування карантину).

Отже, враховуючи те, що позивач отримує щомісяця грошове забезпечення, у період з 01.09.2022 до 14.06.2024 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, позивач був обізнаний про невиплату у повному обсязі відповідних спірних сум грошового забезпечення з жовтня 2022 року, а граничний строк звернення до суду із даною позовною заявою є 14.09.2024.

У даному випадку позивач звернувся до суду із даним позовом через систему "Електронний суд" 25.12.2024, а тому, з урахуванням ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із вимогами про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.09.2022 до 14.06.2024 включно.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отримуючи щомісяця грошове забезпечення позивач повинен знати про порушення свого права кожного разу при отриманні виплати грошового забезпечення та встановлений трьохмісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, позивач мав звернутися до суду до 14.09.2024, разом з цим цього не зробив.

Стосовно посилання представника позивача на наявність введення в України військового стану, суд зазначає наступне.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану. Судом враховується, що підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 (справа №500/1912/22, адміністративне провадження № К/990/20688/22) дійшов висновку, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Будь-яких поважних причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не надано.

Стосовно посилання представника позивача на те, що тримісячний строк позивачем не пропущено, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав після одержання консультації від адвоката у грудні 2024 року, суд зазначає, що вищезазначені доводи не можна вважати підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки при визначенні початку строку для звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі №805/3881/18-а.

Під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття ж повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, навіть у випадку отримання позивачем від відповідача відповіді на запит щодо належного нарахування грошового забезпечення за спірний період не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення тощо.

Також судом визнається безпідставним посилання позивача на те, що в період з 01.09.2022 позивач був слухачем Національного університету оборони України, і саме зазначені обставина ускладнила можливість звернення позивача до суду, оскільки належні докази таких тверджень матеріали адміністративного позову не містять. Докази того, що в період навчання в університеті з 01.09.2022 до 14.06.2024 завадили позивачу своєчасно звернутися до суду матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду та надати докази поважності причин його пропуску, із вимогами про зобов`язання відповідача з 01.09.2022 до 14.06.2024 грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01 січня відповідного року, шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України Міноборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Гелета