Ухвала

від 21.01.2025 по справі 480/11061/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 січня 2025 року Справа № 480/11061/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного університету оборони України Міноборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Через систему "Електронний суд" до Сумського окружного адміністративного суду через свого представника звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Національного університету оборони України Міноборони України, і просить суд:

- визнати протиправними дії Національного університету оборони України щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.09.2022 по 31.01.2023, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 по 14.06.2024, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , розміру складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.09.2022 по 31.01.2023, та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, починаючи з 01.02.2023 по 14.06.2024, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою суду від 26.12.2024 було залишено без руху позовну заяву у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Вищезазначену ухвалу суду від 26.12.2024 було направлено на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена представником позивача у позовній заяві, але поштове відправлення повернуто поштовим відділенням до суду із зазначенням причин невручення - за закінченням терміну зберігання.

Крім того, судом направлено ОСОБА_1 копію ухвали від 26.12.2024 про залишення позовної заяви без руху на його електронну адресу, яка зазначена представником позивача у позовній заяві.

Судом через систему "Електронний суд" 26.12.2024 було направлено до електронного кабінету представника позивача - адвоката Плужника Максима Вікторовича копію ухвали від 26.12.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

На виконання вимог ухвали суду, представник позивача, адвокат - Кащенко Дмитро Валерійович надіслав заяву про усунення недоліків, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку з даною позовною заявою.

Заява обґрунтована тим, що у період з 01.09.2022 по 14.06.2024 позивач був слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Починаючи з 19.06.2024 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , де служить по теперішній час. Таким чином, у період з 14.06.2024 по сьогодні позивач активно здійснює свої військові обов`язки. Також, представник позивача посилається посилається на введення воєнного стану в України, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначеним представником позивача, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви убачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є неналежне нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за період з 01.09.2022 до 31.01.2023 включно та з 01.02.2023 до 14.06.2024.

Таким чином спірні правовідносини у даній справі є пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.

З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Суд звертає увагу на те, що приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України пов`язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Проте, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.

Тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, фактично почав відліковуватись з 01.07.2023 (з дня скасування карантину) та мав закінчитись у жовтні 2023 р. (02.10.2023 - тримісячний строк з дня скасування карантину).

Отже, враховуючи те, що позивач отримує щомісяця грошове забезпечення, з 01.09.2022 позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, то починаючи з жовтня 2022 року позивач був обізнаний про невиплату у повному обсязі відповідних спірних сум грошового забезпечення.

У даному випадку позивач через свого представника звернувся до суду із даним позовом через систему "Електронний суд" 25.12.2024, а тому, з урахуванням ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19 липня 2022 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із вимогами про зобов`язання відповідача нарахувати та доплатити позивачу у належному розмірі грошове забезпечення з 01.09.2022 до 31.01.2023 включно та з 01.02.2023 до 14.06.2024 включно.

Крім того, у позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач звільнений з Національного університету оборони України Міноборони України 14.06.2024.

Таким чином на час звільнення позивач не міг не бути обізнаним із всіма сумами грошового забезпечення, що належали до виплати позивачу на час звільнення.

Разом із тим, позивачем пропущено і тримісячний строк звернення до суду з дня звільнення з Національного університету оборони України Міноборони України, який закінчився 14.09.2024, до суду позивач звернувся через систему "Електронний суд" 25.12.2024.

Позивачем не обґрунтовані причини пропущення строку звернення до суду у період з дня звільнення з Національного університету оборони України Міноборони України до 25.12.2024 (день звернення позивача до суду).

Згідно п. 2 ч. 233 КЗпП з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Також суд зазначає, що про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення позивач дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження публічної служби на звернення до відповідача про надання роз`яснень щодо складових виплаченого грошового забезпечення, починаючи з 01.10.2022.

Суд звертає увагу на те, що 06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Таким чином, до заявлених позовних вимог застосуванню підлягають приписи частини першої статі 233 Кодексу законів про працю України у редакції після 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Правова позиція щодо застосування до подібних правовідносин норми ст. 233 КЗпП України викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 по справі №400/5432/24.

Аналогічної правової позиції дотримується Другий апеляційний адміністративний суд, викладеної в постановах від 23.12.2024 по справі №480/8579/24, від 16.10.2024 по справі №480/5508/24, від 10.09.2024 по справі № 480/5241/24, від 10.01.2025 по справі №480/9108/24.

Станом на день звернення позивача до суду існує вищенаведене нормативне регулювання строків звернення до суду із позовом у відносинах публічної служби, яке в силу вимог ч. 3 ст. 3 КАС України суд має застосовувати, при цьому в силу цієї ж норми відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин нечинної редакції ст. 233 КЗпП України.

У постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, наступне:

26. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

27. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

28. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п`ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

29. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

30. Таким чином, строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

31. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

32. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

33. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

34. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Крім того, суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Стосовно посилання позивача на наявність введення в України військового стану, суд зазначає наступне.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану. Судом враховується, що підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 (справа №500/1912/22, адміністративне провадження № К/990/20688/22) дійшов висновку, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Щодо посилання представника позивача на те, що з 19.06.2024 по даний час позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , суд зазначає, що на підтвердження факту проходження військової служби, позивачем надано суду копію довідки від 06.01.2025 №1314/1/51/80.

У постанові від 19.01.2023 по справі № 240/33276/21 Верховний Суд зазначив, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою повинні бути підтвердженні шляхом подання відповідних письмових доказів.

При цьому надана позивачем копія довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2025 №1314/1/51/80 не підтверджує факт неможливості вчасно звернутися до суду з даною позовного заявою, а лише підтверджують факт проходження позивачем військової служби.

Крім того, суд зазначає, що строк звернення до суду позивачем пропущено ще до проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки згідно наданої до заяви про поновлення строку звернення до суду копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2025 №1314/1/51/80 позивач проходив військову службу з 19.06.2024 по теперішній час, натомість, позивач у позовних вимогах просить здійснити належне нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.02.2023 до 14.06.2024 включно під час навчання у м. Києві в Національному університеті оборони України Міноборони України.

Будь-яких інших обґрунтованих обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, позивачем/представником позивача не зазначено.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, враховуючи, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять, суд вважає, що відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду з даних підстав.

Інших доказів в обґрунтування заявленого клопотання про причини поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом ні представником позивача, ні позивачем не надано, матеріали адміністративного позову не містять.

За наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, у межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.

За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом після закінчення встановленого законом строку, а вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

Разом з тим, ч. 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України Міноборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії і додані до неї документи - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя С.М. Гелета