Рішення

від 25.12.2024 по справі 620/12574/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/12574/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також ГУДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень:

-від 29.12.2023 № 685688-2410- 2517-UA74100090000064336; № 685699-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685692-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685694-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685696-2410-2517- НОМЕР_1 ;№ 685689-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685693-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685690-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685697-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685695-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685691-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685698-2410-2517-UA74100090000064336;

-від 14.05.2024 № 4098501-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098500-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098496-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098494-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098505-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098499-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098495-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098498-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098504-2410-2517- НОМЕР_1 ; №4098502-2410-2517- UA74100090000064336; № 4098497-2410-2517-UA74100090000064336; № 4098503-2410-2517-UA74100090000064336.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Закон №3050-ІХ-ІХ набрав чинності 06.05.2023, його положення вступили в дію з відповідного числа травня 2023 року, то за правилами дії законів у часі норма, яка передбачала звільнення від сплати орендної плати за землю до грудня наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, розповсюджується на період 2023 та 2024 року. З 24.02.2022 і по день подання позову позивач позбавлений можливості вільно використовувати земельні ділянки у господарській діяльності у зв`язку із введенням воєнного стану та розірвання договорів оренди. При цьому зазначає, що для застосування визначеної підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХПодаткового кодексу України пільги, тривалість ведення бойових дій на відповідній території немає правового значення.

22.10.2024 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до нормЗакону № 3050-ІХпередбачено, що за податкові (звітні) періоди минулого 2022 року та періоди починаючи з 1 січня 2023 року плата за землю не нараховується та не сплачується за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях, включених до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 року за №1668/39004. Оскільки за даними вищезазначеного Переліку Добрянська територіальна громада у спірний період не віднесена до території активних бойових дій або тимчасово окупованих територій, податкові зобов`язання з орендної плати за землю за спірними рішеннями є правомірними. При цьому той факт, щоЗакон № 3050-ІХнабрав чинності 06.05.2023, не надає платнику податку права не сплачувати податкові зобов`язання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є фізичною-особою підприємцем та на умовах оренди у господарській діяльності використовував земельні ділянки за кадастровими номерами 7424483300:05:001:0011, 7424483300:05:001:0012, 7424483300:05:001:0014, 7424483300:05:001:0015, 7424483300:05:001:0017, 7424483300:05:001:0018, 7424483300:05:001:0019, 7424483300:05:001:0020, 7424483300:05:001:0021, 7424483300:05:001:0022, що підтверджується матеріалами справи.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено перевірку у позивача щодо орендної плати за землю у 2023 та 2024 роки.

Згідно баз даних ДПС України та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (на дату складання службової записки), з громадянином ОСОБА_1 та Добрянською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок (в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: за адресою Клубівська сільська рада за кадастровими номерами 7424483300:05:001:0011, 7424483300:05:001:0012, 7424483300:05:001:0014, 7424483300:05:001:0015, 7424483300:05:001:0017, 7424483300:05:001:0018, 7424483300:05:001:0019, 7424483300:05:001:0020, 7424483300:05:001:0021, 7424483300:05:001:0022 ( далі- земельні ділянки).

За результатами перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення- рішення:

- від 29.12.2023 № 685688-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685699-2410-2517-UA74100090000064336; № 685692-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685694-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685696-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685689-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685693-2410-2517- НОМЕР_1 ; №685690-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685697-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685695-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685691-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 685698-2410-2517-UA74100090000064336;

- від 14.05.2024 № 4098501-2410-2517- НОМЕР_1 ; № 4098500-2410-2517-UA74100090000064336; № 4098496-2410-2517-UA74100090000064336; № 4098494-2410-2517- UA74100090000064336; №4098505-2410-2517-UA74100090000064336; № 4098499-2410-2517-UA74100090000064336; № 4098495-2410-2517- UA74100090000064336; № 4098498-2410-2517-UA74100090000064336; № 4098504-2410-2517-UA74100090000064336; №4098502-2410-2517- UA74100090000064336; № 4098497-2410-2517-UA74100090000064336; № 4098503-2410-2517-UA74100090000064336, (далі - спірні рішення).

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За змістом ч. 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими уст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУплатник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленихПКУта законами з питань митної справи.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Відповідно до ст.269, ст.270 ПКУплатниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди, а об`єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п.289.1 ст.289 ПКУ).

Згідно з п.286.2 ст.286 ПКУплатники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченомуст.46 ПКУз розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Україниустановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.14.п. 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в редакціїЗакону № 2120-IX від 15.03.2022, встановлено, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України № 3050-ІХ-IX від 11.04.2023, який набрав чинності 06.05.2023 був пункт 69.14 викладений в наступній редакції, якою було передбачено, що:

За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Спірним в контексті цієї справи є питання щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень з урахуванням:

- ретроактивної дії в часі положень Закону № 3050-ІХ-ІХ;

- відсутності можливості у позивача вільно користуватись земельними ділянками у господарський діяльності за наявністю небезпечних умов та у зв`язку з воєнним станом.

Вирішуючи спірні питання суд виходить з такого.

Щодо ретроактивної дії Закону № №3050-ІХ.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумаченнястатті 58 Конституції Україниу Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

УРішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зпівід 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина першастатті 58 Конституції Українипередбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованогостаттею 8 Конституції Українипринципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Але суд зазначає, що вищезазначені рішення Конституційного Суду України стосуються прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а не осіб, які займаються підприємницькою (господарською) діяльністю, яким є позивач у справі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях погоджується з можливістю ретроспективних змін до законодавства, згідно з яким, у виняткових випадках, на платників податків покладаються додаткові обов`язки по їх оплаті.

У рішенні у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11, п. 51), оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу.

Поняття «публічний інтерес», або ж наявне у практиці ЄСПЛ поняття «суспільний інтерес» тлумачиться досить широко. У розумінні ЄСПЛ межі розсуду даного поняття, які надаються законодавцям для здійснення соціальної та економічної політики, мають бути широкими та не обмеженими, проте мають базуватись на розумних міркуваннях.

Публічний інтерес доцільно сприймати як об`єктивно існуючу сукупність взаємообумовлених інтересів суспільства і держави, що забезпечує задоволення домінантних потреб пересічних громадян та відповідає стану розвитку суспільства.

Європейський суд з прав людини щодо застосування принципу стабільності до податкових правовідносин визнає відсутність порушення статті 1 Протоколу 1 до Конвенції в ситуації ретроактивного застосування податкових нововведень, які заявниками розглядалися як такі, що не могли бути ними передбачені.

Так, у справі «Di Belmonte v. Italy» (заява № 72638/01, 2010 рік) Суд не знайшов порушення статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, коли законодавець застосовував нові податкові норми до попередніх податкових відносин. Суд прямо вказав, що стаття 1 не забороняє ретроактивного застосування законодавства (параграфи 36, 42). Однак, і в цій справі Суд вирішував питання щодо порушення прав заявника в контексті, чи не було свавільного втручання у право.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання у право власності допустимо (нарівні з тим, що воно ґрунтується на законі), якщо воно переслідує легітимну мету (може бути здійснено не інакше, як в інтересах суспільства), є пропорційним та не становить надмірного тягаря (має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства) .

З огляду на наведене, на переконання суду, запровадження парламентом України ретроактивної діїЗакону № 3050-ІХвідповідали законній політичній меті - мобілізації коштів для цілей національної безпеки в умовах воєнного стану в Україні та збройної агресії рф.

Відтак, мета, яку переслідував законодавець при запровадження ретроактивної діїЗакону №3050-ІХє легітимної та за вказаних економіко-політичних умов це є виправданим і не може оцінюватися як свавільне втручання у право підприємця на мирне володіння майном, оскільки було в загальних інтересах.

Відтак, вищевказані аргументи позивача є необґрунтованими.

Щодо неможливості користування позивачем земельними ділянками у зв`язку з веденням воєнного стану.

Так,Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні введений воєнний стан, який на підставіУказів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийнялаЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом № 2118-IXпідрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу Українидоповнений пунктом 69.

Відповідно до підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України(зі змінами, внесенимиЗаконом від 12 травня 2022 року № 2260-IX) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями39і39-2, пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відтак, з набранням чинностіЗаконом № 2260-IXпередбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПодаткового кодексу Українизвільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який зареєстрований у Міністерстві України 25 серпня 2022 року за № 967/38303.

У пункті 2 вказаного Порядку наведені підстави неможливості виконання платником податків - фізичною особою, зокрема самозайнятою особою, податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкового агента).

Крім того, пунктом 3 Порядку встановлено, що у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, що підтверджують неможливість платника податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок.

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку №225, зокрема до платників податків, у яких після дати набрання чинності Порядком №225 з`явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі відсутності у платника податків можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 розділу II, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Водночас докази, що у спосіб, встановлений Порядком № 225, позивачем подана відповідна заява до контролюючого органу про відсутність можливості виконання податкових зобов`язань, відсутні.

Відтак, позивачем не вчинено обов`язкових дій, які б звільняли останнього, як платника податків, від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов`язку.

Більш того, суд звертає увагу на те, що законодавець намагаючись пристосуватися до нинішніх умов життя вніс зміни до податкового законодавства України, які б дозволяли особам звільнятися від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов`язку.

У той же час вказана норма зобов`язує особу вчинити певну дію, подати відповідну заяву до контролюючого органу, чого позивачем зроблено не було.

Відтак, вказані вище аргументи скаржника є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 280/10300/23.

Суд зауважує, що позивач, за неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності не позбавлений права звернутись до відповідача з відповідною заявою у відповідно до Порядку № 225.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання позивача на те, що для застосування визначеної підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХПодаткового кодексу Українипільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території немає правового значення, оскільки відповідно допункту 69.14 ПК України, в редакціїЗакону №3050-ІХ від 11.04.2023, починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

З аналізу наведених положень виходить, що земельна ділянка повинна находитись або на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022.

Водночас, за даними Переліку№309 Добрянська територіальна громада у спірний період не була віднесена до території активних бойових дій або тимчасово окупованих територій, тому, на переконання суду, у позивача відсутні підстави не сплачувати орендну плату.

Щодо посилань позивача на рішення Ріпкинського районного суду від 07.08.2024 у справі № 743/215/24, яким суд вирішив розірвати договори оренди землі, укладені 29.11.2012 у селищі міського типу Ріпки між ОСОБА_1 та Ріпкинською районною державною адміністрацією кадастровими номерами земельних ділянок: 7424483300:05:001:0011, 7424483300:05:001:0012, 7424483300:05:001:0013, 7424483300:05:001:0014, 7424483300:05:001:0015, 7424483300:05:001:0016, 7424483300:05:001:0017, 7424483300:05:001:0018, 7424483300:05:001:0019, 7424483300:05:001:0020, 7424483300:05:001:0021, 7424483300:05:001:0022, то суд їх відхиляє, оскільки рішення суду набрало законної сили 09.09.2024, тобто після винесення спірних рішень. Крім того, у вказаному судовому рішення не вказано, з якої дати договори оренди розірвані.

Також суд враховує інформацію Чернігівської обласної військової адміністрації від 18.12.2024 №01-01-32/18258, в якій, на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2024 повідомлено, що обстеження земельних ділянок за кадастровими номерами 7424483300:05:001:0011, 7424483300:05:001:0015, 7424483300:05:001:0019, 7424483300:05:001:0022 7424483300:05:001:0012, 7424483300:05:001:0014, 7424483300:05:001:0017, 7424483300:05:001:0018, 7424483300:05:001:0020, 7424483300:05:001:0021, на наявність засмічення вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди Чернігівською обласною державною адміністрацією не проводилось, відповідно, актів обстеження зазначених земельних ділянок не складалось.

Відтак, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області вул. Реміснича, 11,м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14000 код ЄДРПОУ 44094124.

Повний текст рішення виготовлено 25 грудня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко